Візантійська іконографія Успіння Богоматері у своїй канонічній формі сформувалася до кінця X ст. Це підтверджується датованій пластиною слонової кістки для окладу Євангелія імператора Оттона III (1002) з Баварської державної бібліотеки в Мюнхені. Дана композиція була не тільки сценою оповідного святкового циклу – зображенням смерті Марії, а й чином літургії з Христом-архієреєм, якщо враховувати тексти, які служили основою іконографії, в першу чергу, апокрифічне Сказання Псевдо-Іоана Богослова та Слова Іоана Дамаскина на Успіння Богоматері. Continue reading
Author Archives: admin
ПРОПОВІДЬ НА УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Успіння Божої Матері – це день духовної радості, це день переповнений торжеством безсмертя та Вічного Життя, коли смерть, не називається смертю, а тільки успінням.
В цей день, ми радісно святкуємо утвердження нашого безсмертя, дарованого Господом Ісусом Христом. Пречиста Божа Мати, що носила Слово Життя, яке вселилося в Неї, була взята на небо Її улюбленим Сином. Continue reading
УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Свято Успіння Пресвятої Богородиці, що відзначається християнським світом 15/28 серпня, є найбільшим з свят, встановлених Церквою для прославлення Матері Господньої, так званих Богородичних свят. Можливо, воно також є і найдавнішим. Перші свідчення про нього сходять до V ст., Приблизно до епохи скликання III Вселенського Собору в м. Ефесі (451 р), що прийняв догмат про те, що Пречиста Діва може іменуватися Богоматір’ю та викликав підйом в прославленні Пресвятої Богородиці. По всій видимості, спочатку свято відзначалося в Єрусалимі 13 серпня і лише потім було перенесене на 15 число того ж місяця. Свято було присвячено в цілому прославленню Пресвятої Богородиці, без зв’язку з подіями навколо Її Успіння і називався «День Богородиці Марії». Continue reading
300 РОКІВ З ДНЯ УПОКОЄННЯ ПЕРЕЯСЛАВСЬКОГО ЄПИСКОПА ЗАХАРІЇ КОРНИЛОВИЧА
- Єпископ Захарія Корнилович – фундатор Свято-Онуфрієвського скита. Портрет пензля С. Панпушина. Колекція портретів КПБА
Єпископ Переяславський Захарія Корнилович, ігумен Києво-Михайлівського Золотоверхого монастиря та фундатор Данилівського Свято-Онуфрієвського скита (р. н. невід. – 28 серпня 1715 р.).
Києво-Михайлівський Золотоверхий монастир мав величезний вплив на околиці Києва і навіть на віддаленні території. У давні часи перед польським володінням українськими землями в 7-ми верстах на захід від нинішнього села Липовий Скиток, на землях теперішньої Данилівської сільської ради, Васильківського району, Київської області в урочищі «Кладове» існував монастир. Залежність його від Свято-Михайлівського Золотоверхого монастиря була ймовірною, тому що він знаходився на землях, які здавна належали до Київської святині. Можливо ці маєтності дарував Михайлівському монастирю його фундатор князь Київський Святополк-Михаїл (1093-1113). Continue reading
ЖИТТЯ І МІСІОНЕРСЬКА ДІЯЛЬНІСТЬ МИТРОПОЛИТА АРСЕНІЯ МАЦІЄВИЧА НА ТЕРЕНАХ РОСІЙСЬКИХ ЗЕМЕЛЬ У XVII СТОЛІТТІ
Арсеній Мацієвич народився 1679 року на Волині, в родині бідного уніатського священика у місті Володимир – Волинськ, українець за походженням. Заслуговує великої уваги особливість національно – патріотичного усвідомлення людей і дотримання ними морального і духовного життя. Сімя Івана Мацієвича – батька Арсенія також не була виключенням. Родина була бідною, благочестивою, проте шляхетською. Continue reading
ПОСЛАННЯ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВОСЛАВНИХ АРХІЄРЕЇВ ДІАСПОРИ ДО 24-ї РІЧНИЦІ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ
ДУХОВЕНСТВУ ТА ВІРНИМ СВЯТОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ ТА УСІМ УКРАЇНЦЯМ НА УКРАЇНІ І ПО ЦІЛОМУ СВІТІ ХТО СВЯТКУЄ ЦЮ СИМВОЛІЧНУ РІЧНИЦЮ ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ – 24 СЕРПНЯ 2015
Благодать Божа привела Україну та всіх її вірних людей до цього священного дня святкування – двадцять четвертої Річниці її виходу із злобної імперії, проголошення її Декларації про Незалежність та довгоочікуваної насолоди свободою, справедливістю та рівністю. Сьогодні наша прабатьківщина стоїть перед черговою загрозою, яка нависла над її незалежністю – вторгненням терористичних військ, які спонсорує та підтримує, а про це знає увесь світ, наш сусід, який просто напросто не може змиритися з втратою свого незаконного панування над нацією людей, які протягом тисячоліття, були для цього сусіда найглибшої прикладом духовного, культурного та суспільного життя. Continue reading
ЗВЕРНЕННЯ ПРЕОСВЯЩЕННІШОГО АНДРІЯ ЄПИСКОПА СХІДНЬОЇ ЄПАРХІЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В КАНАДІ З НАГОДИ 24-ої РІЧНИЦІ ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ.
Дорогі в Христі брати і сестри!
Слава Ісусу Христу!
Вітаю всіх Вас з національним святом – Днем Незалежності України!
Цей день – є результатом тисячолітньої боротьби українського народу за право мати свою державу. Але на превеликий жаль історичні умови складалися так, що на українській землі панували вороги, які хотіли знищити українську націю. Та попри все українці боролися і ще продовжують боротися за свою свободу і незалежність. Continue reading
ПРОПОВІДЬ В 12-ту НЕДІЛЮ ПО П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ
Сьогодні, дорогі брати і сестри, ми чули євангельську розповідь в якій Господь хоче сконцентрувати нашу увагу на питанні про багатство і про те чи може спастися багатий чоловік.
Один дуже багатий юнак, бажаючи спастись, звернувся до Господа, з такими словами: «Учителю Добрий! Що мені робити, щоб мати життя вічне? – Зберігай заповіді, – сказав Господь. – Які? Continue reading
ВІЗАНТІЙСЬКА ТРАДИЦІЯ У БІЛОРУСЬКОМУ МИСТЕЦТВІ ІКОНОПИСУ XV СТОЛІТТЯ
- Успіння Пресвятої Богородиці. XV ст.
Особлива роль Білорусі у становленні та розвитку іконопису в «Slavia Orthodoxa» (світі слов’янського православ’я) тільки зараз починає освоюватися вченими, що вивчають, а головне – що відкривають нові пам’ятники білоруської культури. [1]
Білорусь є берегинею пізньої візантійської художньої традиції 15 століття, представленої грецькою візантійською або італійсько-критською школою, за визначенням провідних представників російської візантиністки початку ХХ століття М.П. Кондакова і М.П. Лихачова. У XV сторіччі ця традиція була добре відома на білоруських землях і зробила вплив на формування місцевої школи іконопису. Паралельно схожий процес взаємовпливу візантійської традиції і російського іконопису спостерігався в Московії. Для сучасників «критська манера» була вищою оцінкою іконописного твору. Про це йшлося в одному з найзначніших підручників з техніки іконопису Діонісія з Фурньє. А диякон Павло Алепський, син сирійського патріарха, що здійснював разом з батьком подорож по слов’янських землях в XVІІ столітті, по старій пам’яті використовував це поняття, коли треба було похвалити ікони. Continue reading
ІКОНА ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО: СЯЙВО БОЖЕСТВЕННОЇ СЛАВИ
Ікона Преображення в православному богослов’ї є ключем до розуміння вигляду Божого. Який Був апостолам світлом став вираженням Божественної величі, вічною і нествореної слави, деяким визнанням двоїстої природи Христа, Божественної і людської. Крім того, це стало якимось «прототипом», праобразом зміненій людській природі і обожнення, дарованого нам рятівними діяннями Христа. Преображення Христа на горі Фавор – це новозавітне відповідність епізоду зі Старого Завіту, де Бог відкривається Мойсею на горі Хорив. Continue reading