РОЛЬ ПРАВОСЛАВНОГО ЧЕРНЕЦТВА В ІСТОРІЇ ЦЕРКВИ

Трохи подумаємо над тим періодом святої П’ятидесятниці, коли всі були осяяні незгасним світлом Воскресіння Христового.

Я не знаходжу більш відповідного вітання, ніж те, яке ми чуємо під час літургії: брати і сестри, Христос Воскрес і Він між нами і був, і є, і буде.

Говорити про чернецтво будь-кому, коли він ще не досяг зрілості у чернечому житті, складно і небезпечно. Continue reading

ПРО ЧЕРНЕЧЕ ЖИТТЯ ТА РОЗПОРЯДОК ДНЯ

Сьогодні я маю радість і честь звернутися до цього гідного зібрання, учасники якого прагнуть догоджати Богу, сподіваються на спасіння своїх безсмертних душ і служать народові Божому до пізнання Його святої волі. Тому ми одягалися в чернечу схиму і прийшли в обране місце спраглих рівноангельського житія, яке божественний Іоан Синайський в своїй «Ліствиці» характеризує так: Continue reading

ТОЧНІСТЬ ВИКОНАННЯ ЧЕРНЕЧОГО СТАТУТУ І ДУХОВНИЙ УСПІХ ЧЕНЦЯ

Ознаки справжнього духовного успіху

Преподобний Іоан Касіян, великий подвижник, обдарований мудрістю наставника, в своєму знаменитому аскетичному творінні «Співбесіди» пише: «Всі науки і знання мають свою проміжну мету (σκόος) і кінцеву мету (τέλος). Мета нашого подвижницького (чернечого) життя – Царство Небесне, а шлях – чистота серця, без якого неможливо досягти цієї головної мети »[1]. Щоб підтвердити сказане, він нагадує нам про слова апостола Павла: «Так вчить і святий Павло, коли він прийняв благе ярмо Христове говорить: плід ваш є святість, а кінець – життя вічне (Рим. 6:22). Цим він ніби каже: ваша мета – чистота серця, а кінцева мета – життя вічне» [2]. Continue reading

ПРАКТИЧНІ АСПЕКТИ ЗБЕРІГАННЯ ЧЕРНЕЧИХ ОБІТНИЦЬ У СУЧАСНИХ УМОВАХ

І. Монастирські статути і правила

Отцем відлюдництва вважається Антоній Великий (251-356 рр. По Р. Х.), в той час як родоначальником спільного життя – преподобний Пахомій (292-348 рр.). Ці два образи чернецтва вперше з’явилися в Єгипті, поширившись згодом до Палестини, Сирії, Малої Азії, а пізніше і у межах Константинополя. З кінця VIII століття є перші згадки про пустельників в Греції, здебільшого на Святій Горі Афон і в Метеорах, паралельно з’являються перші міські обителі в Константинополі. Continue reading

СПОТВОРЕННЯ У ДУХОВНОМУ ЖИТТІ. НАСТАНОВИ З АФОНУ

Хоча, ми і знаходимося посеред зими, вчорашній день був хорошим, сонячним. У нас з’явилася надія, що погода і надалі буде м’якою, але ось сьогодні знову настала негода. І ось ми знову замкнені в домі, закинувши всі наші справи. Ми змушені зайняти оборонну позицію і перечекати, поки не пройде негода, яка, як всім нам відомо, явище тимчасове. Подібні зміни погодних умов відбуваються і в нашому духовному житті. Повороти і спотворення є наслідком падіння людини. Після падіння людина, на жаль, втратила свій справжній образ і стала схильною до змін в гірший бік. До падіння вона жила у благодаті Святого Духа. Вона жила відповідно до природи, не маючи ніяких потреб, і як «господар над всяким творінням» панувала над часом, над простором, не будучи спотвореною, бо вона мала досконалу особистість. Однак, захотівши стати Богом за допомогою диявола, як пише блаженної пам’яті Юстин Попович, вона не тільки не стала Богом, а й стала причетною до злого. І ось тепер вона схильна до спотворень, які стали невіддільною частиною її духовного світу, і не має вона влади ні над чим у своїй особистості. І не може вона знати, що вона знайде в ній. Лише сила розуму збереглася у ній і з її допомогою вигадує вона способи спасатися від небезпек, що виникають від спотворень. Це велика мудрість, яка покликана допомогти нам, ченцям, спасатися, бо життя наше є уважне вивчення совісті. Ми враховуємо не тільки результати вчинків, щоб утримуватися від них. Ми враховуємо і ті приводи, які їх викликають. Continue reading

СВІТ І ЧЕРНЕЦТВО

Зміна світу впливає на чернецтво. Але чернецтво має залишатися незмінним. Зниження статусу православного чернецтва в епоху секуляризації є неприпустимим.

Церковне життя не повинне піддаватися ніяким впливам. Його постулати зобов’язані зберігатися, чернечі ідеали не слід переглядати. Вони повинні продовжувати дарувати суспільству дух аскези, стриманості і смирення, які так важливі в нашому житті. У період свого розквіту чернецтво дарувало славу Церкви. Зараз же чернецтво представляється світу чимось зайвим, несучасним, марним і навіть шкідливим. Continue reading

ЄВАНГЕЛЬСЬКЕ ЧЕРНЕЦТВО

Євангеліє Господа нашого Ісуса Христа – це блага і радісна звістка, що несе в світ не просто вчення, але нове життя взамін старого. Старе життя поневолене гріхом, пристрастями, тлінням, смертю і управляється дияволом. Незважаючи на всі «природні» радості, воно залишає гіркий присмак, бо це – не справжнє життя, заради якого була створена людина, але життя розтління, нездорове, зазначене почуттям парадоксу, порожнечі і сум’яття. Continue reading

ЧЕРНЕЦТВО ПЕРЕД ВИКЛИКАМИ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ЕПОХИ

Від редакції: Стаття відомого російського дослідника Г.М. Запальського розповідає про спроби реформування чернечого життя в Російської Православної Церкві у початку ХХ ст., особливо після лютовської Революції. Вона розвінчує сучасний міф Московського Патріархату про «розквіт російського чернецтва» у ХІХ – початку ХХ стст. саме через кількість монастирів та ченців, при чому, як підкреслює автор, реформа не здійснена і до сьогодні…

Зовнішні характеристики російського чернецтва передреволюційного часу виглядали оптимістично. Число монастирів, жіночих громад і їх насельників швидко росло, причому з прискоренням. У 1914 році налічувалося 1025 монастирів і громад і майже 95 000 ченців. Множилося число шкіл, лікарень, богаділень і інших закладів при обителях. Дуже великим був приплив паломників в монастирі. Після революції все це дало привід багатьом говорити про відродження або розквіт російського чернецтва в XIX – початку XX століття. Про це до сьогодні пише багато російських і зарубіжних дослідників. Continue reading

ЧЕРНЕЧЕ ЖИТТЯ ЯК ПОКАЗНИК ДОСКОНАЛОСТІ

З виникненням чернецтва, в Церкві з’явився особливий спосіб життя. Однак це не означає, щоб була створена одночасно і нова етика. У Церкві немає окремої етики для мирян і окремої для ченців, подібним же чином Церква не робить відмінностей між двома цими категоріями людей відносно їх зобов’язань перед Богом. Християнське життя загальне для всіх. Загальною ознакою всіх християн є «бути і називатися Христовими»[1]. Тобто, своє буття і ім’я вони зводять до Христа. А це означає, що справжнім і правдивим християнином може бути названий тільки той, хто в своєму житті і поведінці спирається на Христа. Однак чинити так, живучи в миру, виявляється важко. Continue reading

СТАРЕЦЬ ЙОСИП ІСІХАСТ І ВІДРОДЖЕННЯ СВЯТОГІРСЬКОГО ЧЕРНЕЦТВА

Відродження афонського чернецтва, яке спостерігається в даний час, стало фіксуватися статистично на початку 70-х років. Статистичне дослідження, проведене в липні 1972 року, показало, що загальна кількість ченців на Афоні досягло 1.146 чоловік. Це на одиницю перевищує число ченців, вказане в минулому 1971 журналом Irenikon [1], який публікує періодичні статичні дані афонського чернецтва. З тих пір постійне зменшення числа ченців афонської спільноти змінилося стабільним і вражаючим зростанням. Continue reading