«ЗАПИТАЙ ОТЦЯ ТВОГО»: ОСНОВНІ ДУХОВНІ ТРУДНОЩІ ЧЕРНЕЧИХ МІСЬКИХ МОНАСТИРІВ ТА ЗНАЧЕННЯ КЕРІВНИЦТВА ІГУМЕНА У ЇХ ВИРІШЕННІ ДЛЯ ДУХОВНОГО ЗРОСТАННЯ БРАТІЇ

Тема міських монастирів дуже актуальна, адже практично в усіх православних країнах, а також у православної діаспорі, відсоткова доля таких монастирів досить значна. Хоча саме в Греції їх кількість обмежена. Continue reading

СВОБОДА ОСОБИСТОСТІ У СВІТЛІ ЧЕРНЕЧОГО ПОСЛУХУ

«Свобода в послуху» — тема така ж давня, як саме чернецтво, і кожна епоха вимагає від нас особливої, невсипущої уваги до того, що здається нам настільки суперечливим. Не буду, однак, ухилятися, і постараюся, незважаючи на сором і боязкість, що випробовується, смиренно відгукнутися на висловлене прохання. Спробую висловитися про три-чотири аспекти, що виявляються сьогодні більшою мірою, ніж у колишні часи. Continue reading

«ЦАРСТВО МОЄ НЕ ВІД ЦЬОГО СВІТУ» (ІВ. 18:36): ВІДПОВІДЬ ЧЕНЦІВ НА ВИКЛИКИ СУЧАСНОГО СВІТУ

Тема, яка мені запропонована для доповіді, – це Царство Небесне, яке не від цього світу, і те, як ченці можуть у сучасному, дуже складному світі зберігати ці обітниці. Вважаю, що перш за все нам потрібно задуматися про те, що таке Царство Небесне. Що це за Царство Небесне, про яке ми щодня молимося, щоб воно зійшло в наше серце? І потім поміркуємо про те, як ми можемо його знайти і втілити у своєму житті. Continue reading

СХИАРХІМАНДРИТ ЕМІЛІАН (ВАФІДІС) ПРО ЧЕРНЕЦТВО ТА ЧЕНЦІВ

Неможливо заборонити Богові закликати людей до чернецтва! Завжди будуть люди, які відчувають у собі заклик до цього ладу життя. Чернецьке життя – це щось таке яскраве і живе, що того, хто йому відданий, неможливо відірвати від нього. Моя душа і вся моя людська природа пам’ятає про рай та знаходить його в монастирі. Хто ж може позбавити мене цього кореня, цього спогаду про райське життя? Це все одно, що намагатися голими руками вирвати з землі вікове дерево. Адже наша душа пам’ятає та знає все, що відбувалося з людською природою багато тисячоліть тому. Continue reading

ЧОТИРИ ОГОЛОСНІ СЛОВА ДО ЧЕРНИЦІ: СЛОВО ТРЕТЕ

Я їм дам у Своїм домі та в мурах Своїх місце і ймення, що краще воно за синів та дочок

Іс. 56:5

Великі подвиги – велика і нагорода. Славна річ – світлий і вінець. Люди або тому, що затьмарені пристрастями, або тому, що засліплені своїм невіглаством, багато разів не віддають за працю людей гідної нагороди, але вседосконалий Бог з великою увагою бачить справу кожного, з усією точністю цінує всі його обставини, справи зважує і гідну приготує славу за кожний подвиг. Continue reading

ЧОТИРИ ОГОЛОСНІ СЛОВА ДО ЧЕРНИЦІ: СЛОВО ДРУГЕ

Бо ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!

Мт. 11:30

Всевишній Творче, воістину більше меду всі Божественні слова Твої – устам моїм. Святі заповіді Твої всі небесні і духовні, всі мають силу життя вічного. Сам Ти нам це сказав: «Слова, що їх Я говорив вам, то дух і життя» (Ін. 6:63). Так що Ти називаєш їх ярмом, що називаєш тягарем? «Бо ярмо Моє любе, а тягар Мій легкий!» (Мт. 11:30). Continue reading

ЧОТИРИ ОГОЛОСНІ СЛОВА ДО ЧЕРНИЦІ: СЛОВО ПЕРШЕ

Дай мені, сину мій, своє серце

Прип. 23:26

Видовище небесне і прерадісне сьогодні побачили очі наші. Молода діва за віком, ніжна за додаванням, що призвичаїлася до виховання, відвернула обличчя своє від усіх суєт людських, зріклася всякого спокою тіла свого, і всім світом, як пилом, знехтувала, та здобула Творця свого. Чи бачите її? Майже оголена ввійшла вона до цього святого храму, і через це показує, що позбулася вона всякого марного мирського побажання. Власи глави своєї постригла в ім’я Господа Бога свого, нехай пізнаємо, що з любові до Нього викорінила всі душевні бажання свої. Найміцнішою зброєю озброїлася проти ворога, який може знищити намір її. Поклала одяг на тіло своє – нехай уникне стріл його, як голубиця. Шоломом голову свою покрила – нехай буде мудра, як змія, і уважна до щоденних нападів його. Переперезала стегна свої – та не зможе її спонукати побажанням плоті. Взула ноги свої в сандалії – та не зуміє спокусити її зійти зі шляху чесноти. Вся одягнулася в мантію – та покаже, як вона всю себе вбила, щоб жити разом з Ісусом Христом. Взяла державну зброю Хреста – та переможе всю силу ворога та всі спокуси його. Як мудра діва, тримає тепер запалену свічку в руках своїх, чим виявляє світло добрих діл своїх, нехай бачать їх люди і прославлять Бога. Continue reading

«ПАРАФІЯЛЬНЕ ЧЕРНЕЦТВО»: СПАДКОВА ПРОБЛЕМА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

Однією з проблем чернечого життя, яка є притаманною практично для всіх Православних Церков, є проблема т.зв. «парафіяльного чернецтва», коли ієромонах виконує обов’язки звичайного парафіяльного священика або співробітника єпархіальних структур. І хоча існує багато робіт видатних богословів та духовників, у яких описується «чернече служіння в миру», реально ми сьогодні маємо проблему спотворення самого місця чернецтва в Церкві. Отже, спробуємо розібратися та висловити деякі думки з цього приводу. Відразу зазначимо, що розглядаємо виключно служіння ієромонахів. Continue reading

ЦЕРКОВНИЙ ПІДХІД ДО ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО ВІДНОСИНИ МІЖ ЄПИСКОПОМ ТА МОНАСТИРЯМИ ЙОГО ЄПАРХІЇ

Тим, що прийняли священицьке достоїнство, свідченнями та керівництвом служать накреслені правила і постанови, котрі охоче приймаючи, оспівуємо із Богоглаголивим Давидом, до Господа Бога говорячи: «Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством». Також: «заповідав єси правду, свідчення Твої повіки, врозуми мене, і живий буду». І якщо пророчий голос наказує нам повіки зберігати свідчення Божі, і жити у них, то явним є, що перебувають вони незламно і непохитно. Тому що і боговидець Мойсей так сказав: «не додавай до того і не віднімай від того». І божественний апостол Петро, хвалячись ними, виголошує: «У що бажають проникнути ангели». Так само і Павло сповіщає: «Та коли б навіть ми або ангел з неба став благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде анафема». Оскільки це правильно, і засвідчено нам, то, радіючи з цього, подібно як знайшов би хтось велику користь, божественні правила із насолодою приймаємо, і цілковите й непорушне зберігаємо постановлення цих правил, викладених від всехвальних апостолів, святих труб Духа, і від шести святих Вселенських Соборів, і тих, що помісно збиралися для видання таких заповідей, і від святих отців наших. Бо всі вони від одного і того ж Духа бувши просвічені, корисне узаконили.

1 Правило VII Вселенського Собору 787 р. [1]

За допомогою вище викладеного правила богоносні Отці, які зібралися на VII Вселенському Соборі (787 р), виносять рішення, що характеризує священні канони як плоди Святого Духа, як богонатхнення, тобто і не допускають можливості їх розглядати в якості людських винаходів. Виходячи з такої характеристики стає цілком очевидним що Церква через них має боголюдське управління, а не людське, і що церковні справи які робляться не на підставі священних канонів, а за людськими бажаннями і прагненнями, через особисту зацікавленість священного служіння, завжди руйнуються, розпадаються, бо вони порушують священні канони, нехай навіть із самих добрих намірів, тягнуть за собою жорстоку і нещадну помсту. Continue reading

МІСІЯ ЖІНОЧИХ ПРАВОСЛАВНИХ МОНАСТИРІВ В СУЧАСНИХ УМОВАХ

Готуючи цю статтю, я думала про те, як же обмежитися в неї місією тільки жіночих монастирів, тому як в структурі і функції особливих відмінностей в чоловічому і жіночому чернецтві не існує, і обітниці у нас одні і ті ж. Адже, як каже Святи Апостол Павло: «Нема чоловічої статі, ані жіночої, бо всі ви один у Христі Ісусі!» (Гал. 3:28). Continue reading