Свято Святого Духа є особливою подією в календарі нашої Православної Церкви. Цього святого дня ми шануємо і поклоняємося Святому Духу, Який напередодні, як «поділу мови як вогненного» (Дії 2:2), зійшов на світлицю в Єрусалимі і просвітив святих Апостолів і з тих пір перебуває в Церкві та в світі аж до кінця історії, як рятівник людства та всього творіння. Але разом зі Святим Духом ми поклоняємося всій Святій Трійці, бо Бог, за нашою православною християнською вірою, неподільний у своїй сутності. Continue reading
Tag Archives: Богослов’я
МИРОТВОРЧА РОЛЬ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ У СУЧАСНИХ СУСПІЛЬСТВАХ
І. Вступ
Вже минуло перше десятиліття нового, XXI, століття, яке називають віком глобалізації та плюралістичного суспільства.
В останні десятиліття на нашій планеті ми бачимо стрімку зміну – перетворення всесвіту на суміжність та сусідство. Це не що інше, як плюралізм. Під терміном «плюралізм» ми розуміємо змішання людей, націй та рас, а також різних релігійних конфесій та релігій. Це змішання та взаємоспілкування між людьми вимагає від нас осмислення не лише з соціологічної, економічної та політичної точок зору, а й з богословської точки зору. Continue reading
ЗУСТРІЧ ХРИСТА З ЖІНКОЮ САМАРЯНКОЮ
Будь-яка зустріч із Христом дивує людей. Якщо ви не здивовані, запитайте себе, чи справді ви зустрічалися з Христом, чи ви відчували Його присутність. Це здивування не незрозуміло і не абсурдно, а цілком зрозуміло та раціонально. Це те, що відбувається, коли природне зустрічається з надприродним, відносне зустрічається з абсолютним, а минуще зустрічається з вічним.
Коли люди, охоплені страхом смерті, зустрічаються з Владикою Життя, коли творіння дивиться на свого Творцю, коли стосунки стають непорівнянні, трапляються несподівані сюрпризи. І ці несподіванки стають тим зворушливим, коли Господь упокорюється перед Своїм творінням, щоб служити йому. Справді, сюрпризи тут не обмежуються загальною природою речей, але поширюються і на окремі особливості, зокрема. Continue reading
СЛОВО В НЕДІЛЮ САМАРЯНКИ
А хто питиме воду, що Я йому дам, прагнути не буде повік, бо вода, що Я йому дам, стане в нім джерелом тієї води, що тече в життя вічне
Ін. 4:14
Нинішня неділя має устійнену назву – самарянки, але тема неділі, розпочата із середи – свята переполовення П’ятидесятниці – і провідною темою є вода – жива вода, вода безсмертя, вода премудрости. Continue reading
КОЛИ РІШЕННЯ СОБОРІВ ПОМІСНИХ ТА ВСЕПРАВОСЛАВНИХ Є ПРИЙНЯТНИМИ ТА Є ОБОВ’ЯЗКОВИМИ ДЛЯ ЦЕРКОВНОЇ ПОВНОТИ?
Інститут Соборності у свідомості Церкви є інституційним органом, який приймає рішення щодо управління Церквою та точного формулювання її доктрин. Іншими словами, Соборність є святим духовним способом, яким безперечно визначаються віра і життя Церкви. Таким чином, забезпечується інституційна єдність Церкви, але також і її всесвітність, універсальність. Інститут Соборності, таким чином, є вираженням єдності між Помісними Церквами, а й виразом єдиної Церкви по всьому світу. Continue reading
НЕ МОЖЕ БРАМА ПЕКЕЛЬНА НАС ЗДОЛАТИ…
«Ось ми йдемо в Єрусалим і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам, – сказав Ісус Христос учням по дорозі в це священне місто. – І насміхатися будуть над Ним, і плюватимуть на Нього, і битимуть Його, і вб’ють Його, але третього дня Він воскресне»
Мк. 10:33-34
Цими словами Ісус передвіщав Свої майбутні страждання на Голгофі, бо Він наперед знав усі подробиці того, що з Ним буде в Єрусалимі, але сміливо йшов назустріч найвищому випробуванню – послужити спасінню всього світу, спасінню всіх, хто живе в ньому, навіть тих, які розіпнуть Його на хресті. Continue reading
ТРАНСГУМАНІЗМ: КІНЕЦЬ ЕВОЛЮЦІЇ, АПОФЕОЗ ТІЛЕСНОЇ ЛЮДИНИ, ПІДГОТОВКА ТА ШЛЯХ ДО АНТИХРИСТА
«Той, хто не може повірити в Христа, повинен і віритиме в антихриста» (єромонах Серафим Роуз) [1]
І. Трансгуманізм: зміїне збочення
Трансгуманізм — це найновіший і, можливо, останній прояв спокуси і брехні сатани по відношенню до людини: стати Богом без Бога. «У день, коли ви скуштуєте їх, відкриються очі ваші, і ви будете, як боги» (Бут. 3:5). У своїй відмові від Боголюдини Христа заради створення зворотного, людинобога [2], ясно видно, що суть трансгуманізму є повністю сатанинською. Неозброєним оком видно зміїне збочення волі Божої та плану Бога — згідно з яким людина має стати «богом за благодаттю» — через хибну заяву про те, що вона стане Богом, змінивши людську природу. Саме це сповідують і пророки трансгуманізму. Continue reading
ПОСТ-ПАТРИСТИЧНЕ БОГОСЛОВ’Я, АБО ЗА МЕЖАМИ НЕОПАТРИСТИНОГО СИНТЕЗУ
Можливо, мені краще від початку прямо заявити наступне. На мою думку, не підлягає сумніву, що не може бути православного богослов’я, яке не звертається до отців Церкви. Що б не малося на увазі під «синтезом за межами неопатристики», не йдеться про те, щоб відійти від святих отців. Як мені здається, принципова підстава для такої заяви полягає в наступному: ми, православні, не збираємо нашу віру з підручних матеріалів, а отримуємо її і отримуємо її від апостолів саме через святих отців. Моя віра — не сума моїх уявлень про Бога, мир, Христа і так далі, вона — участь у чомусь більшому, ніж я сам, у тому, що мені було передано. Насправді мені здається, що ми, православні, згодні в цьому. Єдине, чому ми говоримо про «пост-патристичне богослов’я», — це незадоволеність, яка відчувається в багатьох колах, незадоволеність тим різновидом богослов’я, який домінував у минулому столітті. Це богослов’я іменувало само себе святоотцівським, «патристичним» або, використовуючи найпоширенішу назву, «неопатристичним». Тому слова в назві моєї доповіді «пост-патристичне православне богослов’я» слід розуміти в значенні «богослов’я за межами неопатристиного синтезу». Але є реальна небезпека того, що ми зрозуміємо, що ми прийняли неопатристичне бачення стану православного богослов’я навіть у нашому прагненні протистояти йому. Для о. Георгія Флоровського «неопатристичний синтез» був способом уникнути такого богослов’я, яке Микола Зернов назвав «російським релігійним відродженням». Флоровський дивився цього богослов’я як у кульмінацію «вавилонського полону російської церкви», яскравими прикладами якого були софіологія Соловйова, Флоренського і Булгакова. Ця позиція неявно припускає, що такі богослови, як Булгаков, не знали і не хотіли знати ні отців, ні Церкви. Як мені здається, є реальна небезпека того, що ми самі станемо так вважати і задовольняймось занадто спрощеним протиставленням, з одного боку, так званого ліберального богослов’я Бухарєва — Соловйова — Булгакова (принаймні, так його називає Поль Вальєр і під його впливом, автори), а з іншого боку, «неопатристиного синтезу». Захищаючи цей останній, ми можемо почати вважати його «постпатристичним». Проте зовсім не так, що богослови на кшталт Павла Флоренського і Сергія Булгакова не знали отців, вони зовсім не принижували їх значення для богослов’я. У своїй праці, присвяченій Євхаристії, Булгаков в такий спосіб характеризує свій метод: Continue reading
ФІЛОСОФІЯ, НАУКА, БОГОСЛОВ’Я
Питання про взаємини філософії, науки та богослов’я невичерпне і стосується різних періодів часу. Наприклад, у Стародавній Греції ці три реальності, тобто філософія, наука та богослов’я ототожнювалися, а часом їх відокремлювали один від одного.
Це питання буде коротко викладено, оскільки воно стосується не лише відносин між ними, а й відносин між людьми, які працюють у цих галузях. Continue reading
АРХІЄРЕЙСЬКЕ СЛОВО В ІІІ НЕДІЛЮ ВЕЛИКОГО ПОСТУ, ХРЕСТОПОКЛОННУ
Господи, Ти допоміг смиренному Давидові перемогти чужинця, то ж і Святій Церкві наші допоможи і здолай зброєю Хреста Твого ворогів наших…
(Зі стихири ІІІ неділі посту)
Нині кожна християнська душа солідаризується із молитвою Церкви, кожна особа, що прагне правди і справедливості, просить про допомогу у перемозі над безбожними чужинцями. Continue reading