СТАВЛЕННЯ ХРИСТИЯНСТВА ДО КРЕМАЦІЇ

Поховання померлих не є догматичною темою. Воскресіння мертвих, в яке вірить наша Церква, не буде залежати від того, поховані вони були або спалені. Але з іншого боку, поховання мертвих має відношення до догматичних вірувань Церкви. Перевага поховання і негативне ставлення до спалення померлих тісно пов’язані з вірою Церкви в людину і її призначення. Continue reading

ІКОНА ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО: ВИПРОБУВАННЯ «БАЧЕННЯМ БОГА»

На відміну від двох пророків, що стоять без руху, три апостоли внизу ікони під ногами Христа, злякалися того, що відбувається, зображені полеглими ниць. Засліплені Богоявленням, Божественною енергією, вони відображені в стані глибокого здивування, охоплені великим хвилюванням, підтверджуючи тим самим свідчення євангеліста Матвія: «І, почувши, попадали учні долілиць, і полякалися» (Мт. 17:6). У Святому Письмі існує і ще один приклад, коли людина виявляється не в змозі бачити знак Божественної присутності: мова йде про Мойсея, особа якого після зішестя з Синаю випромінювала Божественне світло, так що народ ізраїльський не міг дивитися на нього (Вих. 34:29 -30). Continue reading

МІРКУВАННЯ ПРО ЗВ’ЯЗК МІЖ СПОВІДДЮ ТА ПРИЧАСТЯМ.

Моя стаття (доповідь) називається: «Міркування про зв’язок між Сповіддю і Причастям, на підставі документа – Про участь вірних в Євхаристії», прийнятим Архієрейською Нарадою і Священним Синодом в 2015 р [1] Насправді, проект документа був складений Міжсоборною Присутністю ще в 2013 р [2], після чого він викликав багато бурхливих і, одночасно конструктивних дискусій і переробок. У цих дискусіях брав участь і я, пропонуючи свої міркування про зв’язок між Сповіддю і Причастям [3]. Незважаючи на це, саме ця III глава документа залишилася дуже мізерною і незрозумілою, що і дає нам привід продовжити бесіду на цю тему. Continue reading

РОЗДУМИ ПРО ГРІХ ОСУДЖЕННЯ

Сьогодні, у часе крайньої секуралізації суспільства, дуже потрібно зосередити свою увагу на одному чи не найпоширенішому на даний час гріху, а саме всім нам добре відомому і можливо не раз вживаному гріху осудження.

Зважаючи на сучасні суспільні обставини цей гріх набуває якусь особливу силу, можна сказати медичним терміном подібно до епідемії цей гріх вражає серця всі верстви сучасного суспільства від малого до великого. І ніхто чомусь не замислюється чому так відбувається. А відповідь дуже проста. Гріх осудження набуває популярності у сучасному суспільстві тому, що багато хто, з нас, насмілюся стверджувати, що основна маса не надає цьому гріху великого значення вважаючи його чимось дріб’язковим, незначним. Тому у цих коротеньких роздумах спробуємо показати всю шкідливість цього гріха. Continue reading

«НУДЬГА – ЦЕ РОЗСЛАБЛЕННЯ ДУШІ», – ПРЕПОДОБНИЙ ІОАН ЛІСТВИЧНИК

1. Нудьга – це розслаблення душі, недбання про подвиги, одвернення від обіту; ублажителька мирян, наклепниця на Бога яко немилосердного і нелюдяного. В псалмоспіві вона недоладна, в молитві немічна, в тілесному служінні кріпка, як залізо, до праці нелінива, до послуху швидка й охоча.

2. Чоловік, що перебуває у послусі, не знає нудьги й за посередництвом чуттєвого досягає поступу в духовному.

3. Спільнотне життя – ворог нудьги, а мужеві безмовному вона постійна співжителька: раніш смерти не відступить вона від нього і до самої кончини не перестане поборювати його. Побачивши келію самітника, вона посміхається і, наблизившись, оселяється там. Continue reading

АПОСТОЛ ПЕТРО, СИЛЬНА І ПОРИВЧАСТА ОСОБИСТІСТЬ

Апостол Петро походив з Вифсаїди (Ін. 1:45) недалеко від Генісаретського озера, де він разом зі своїм братом Андрієм, який також став Апостолом, займалися рибальством. З ними були і інші два майбутніх Апостола – Яків та Іоан, сини Зеведеєві (Мт. 4:18).

У каталогах всіх Євангелій Петро спочатку іменується Симоном (Мт. 10: 2, Мк. 3:16, Лк. 6:14), в той час як інші книги Нового Заповіту називають його Симеоном (Дії 15:14, 2-е Петра 1:1). Кілька разів апостола називають Симоном Петром (Мт. 10: 2, 16:16, Мк. 3:16, Лк. 6:14, Ін. 1: 40,6: 68, 13: 6, 8:24, 18:10 ), а також Кіфой (1 Кор. 1:12,3:12, 9:5, 15:5, Гал. 1:18, 2:9, 11:14). Continue reading

ЧОМУ ГОСПОДЬ НЕ ВИСЛУХОВУЄ НАШІ МОЛИТВИ

У кожного з нас бувають дні, коли благополучний перебіг нашого життя раптом переривається непередбаченими важкими обставинами: хворобою, неприємністю, горем, що торкаються нас самих або наших рідних і близьких. І тоді яскравим полум’ям займається наша молитва до Господа Бога. Зі сльозами, з напруженням усіх духовних сил, наполегливо просимо ми Бога відвернути від нас небезпеку що нависла, врятувати від біди чи навіть від смерті дорогу нам людину. Усердно і ретельно шукаємо ми найпереконливіші слова для молитви. Заради того, щоб наше прохання скоріше було виконано, ми буваємо готові на великі обмеження, жертви і навіть на принесення особливих, часом обітниць  котрі важко виконати. Continue reading

ДОГМАТИЧНІ АСПЕКТИ БОЖЕСТВЕННОЇ ЛІТУРГІЇ СВЯТИТЕЛЯ ІОАНА ЗОЛОТОУСТОГО

Богослужіння, служіння Богу, полягає втому, щоби сповнювати волю Божу, робити те, що Богу угодно, вірити в Бога, надіятися на Бога, любити Бога.

Служити Богові потрібно духом та істиною (Ін 4: 24). Це внутрішнє служіння Богу, що іменується богошануванням. Разом з тим богослужіння повинно бути і зовнішнім, оскільки людина складається з душі і тіла. Славословити Бога, складати подяку Йому, просити Його людина повинна і душевно, і тілесно, бо душа і тіло тісно поєднані між собою, душевні рухи виражаються і в тілі. «Від повноти бо серця говорять уста» (Мт. 12: 34). Слово Боже надихає нас: «прославляйте Бога в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі» (1 Кор. 6: 20). Continue reading

ПРО ОПРАВДАННЯ ЛЮДИНИ ВІРОЮ

Живучі на землі ми не одноразово переконуємося, що не однаковими дорогами приходить людина до пізнання Господа Бога. Але якою б великою не була різноманітність цих шляхів, ті хто йдуть ними незмінно то труднощі цих шляхів допомагає долати віра. Деколи вона здобувається легко, стрімко входить в серце, а деколи їй приходиться долати перешкоди котрі чинить наш розум. Приклади святих апостолів найближчих учнів Господа Ісуса Христа вчать нас, що обидва шляхи віри в Бога – і шлях серця, і шлях розуму – однаково плідні та вгодні Господу. Бо одному із них йшов святий апостол Іоан, а по другому святий апостол Фома. Continue reading

ШТУЧНЕ ЗАПЛІДНЕННЯ: СОЦІАЛЬНІ ТА ЕТИЧНІ АСПЕКТИ

В останні роки в численних оглядах і статистичних звітах повідомлялося про зниження репродуктивності людини і обговорювалися наслідки цього феномена. Однак проблема може бути вирішена завдяки досягненням сучасної медицини, особливо генетики. Експериментальна генетика дає нам можливість впоратися з безпліддям у людини.

Християнська етика серйозно стурбована виникненням  цих етичних проблем. Однією з них є штучне запліднення, яке включає в себе штучне запліднення і запліднення in vitro. Continue reading