БЛАГОТВОРНЕ ТА ОЧИСНЕ ЦУНАМІ

Передмова

Вранці 26 грудня 2004 року, на другий день Різдва Христового [1] все людство здригнулося від небувалої катастрофи, що сталася в приморських районах Південно-Східної Азії і викликаної приливної хвилею внаслідок сильного землетрусу. Цунамі спричинило сотні тисяч жертв, матеріальний же збиток взагалі не піддається обчисленню. За кілька хвилин неповторні за своєю природною красою місця, цей справжній рай, перетворилися у пустельні болота з купами руїн. Continue reading

РОЛЬ СКОРБОТИ В НАШОМУ ЖИТТІ

Часто нам задають питання: яку роль в житті людини відіграє скорбота – індивідуальна і загальнолюдська – особливо в наші дні, коли скорбота можна бачити всюди? Ця тема була детально розглянута отцями Церкви, щоб не виникло ні найменшого непорозуміння. Але через те, що святоотцівське вчення може залишитися незрозумілим для широкого кола читачів, де існує і примножується скорбота, ми коротко розглянемо цю важливу тему, щоб втішити тих, для кого вона є нагальною. Continue reading

НЕОБХІДНІСТЬ ПРОЩЕННЯ І ОНОВЛЕННЯ ЦЕРКВИ

У вченні Господньому прощення, що дарується нам Богом, нерозривно пов’язане з прощенням, яке ми покликані дарувати тим, хто зробив нам зло. Насправді, наші гріхи, за які ми просимо у Господа прощення, найчастіше є не що інше як зло, здійснене нами іншим людям. Отже, ми повинні просити вибачення за ці гріхи не тільки у Бога, але і у тих, хто постраждав через них. В іншому випадку Господь не пробачить нас. Continue reading

ЦЕРКОВНИЙ ПОГЛЯД НА ЖІНКУ У СВЯТОМУ ПИСЬМІ

У Старому Завіті жінка згадується в двох розповідях, присвячених створенню людини. Ці розповіді містять найбільші істини. До завдань їх святих творців, натхненних Духом Божим, не входило ні обґрунтувати в онтологічному ключі особливості жіночої природи, ні сформулювати богословську точку зору на створення і особистість жінки. Безсумнівно, і вони перебували під впливом пануючого в ту епоху патріархального духу, коли чоловік панував у всьому. Однак, незважаючи на це, творці Старого Завіту через образи і символи підкреслюють, що і чоловік, і жінка є витворами єдиного благотворного Бога. І чоловік, і жінка, бувши у Божій подобі, мають однакову людську природу. Господь створив чоловіка і жінку створіннями, які доповнюють і підтримують один одного. Кожен з них бачить в іншому і себе самого, і взаємні відмінності. Удвох вони виконують єдину справу і несуть спільну відповідальність за світ навколо них. Ці два унікальних творіння Господь любить, ними Він опікується і їх благословляє. Continue reading

ЦЕРКВА «ПОРУЧ» З ЖІНКОЮ

Протягом століть сильний чоловік підкоряв собі слабку жінку і помістив її разом з дитиною на нижній щабель суспільства. З приходом християнства було проголошено рівноправність і рівність обох статей, і Церква – як спільнота святих – на ділі та по суті встала поруч з жінкою, допомагає їй знайти справжній сенс життя та своє покликання. Continue reading

ГРІХ ЯК ФОРМА ЛЮБОВІ

Любов – це причина існування всього творіння і головний критерій його поведінки і способу дій. Про це нам говорить вчення Апостола Павла в його відомому «гімні» любові (1Кор. 13:1-13).

Проте, любов як поведінковий критерій пов’язана не тільки з благочестивою поведінкою, але і з гріхом. Насправді гріх є якоюсь формою любові. Він не може бути чимось іншим, оскільки любов понад усе. Continue reading

ХРИСТИЯНСТВО У СВІТСЬКІЙ ДЕРЖАВІ. ПРОБЛЕМА СУЧАСНОГО СПІВІСНУВАННЯ

Однією з найбільш помітних «візитних карток» ХХ ст. став масовий перехід від релігійної держави, де віросповідання було одним з пунктів державних документів, а релігія обов’язковим предметом в школах (і навіть у ВНЗ), до держави світської, де релігія оголошувалася «приватною справою індивідуума», відбувалося офіційне відділення Церкви від Держави [1]. Подібне відділення повністю вписувалося у перелік фундаментальних прав особистості, яка «може сповідувати будь-яку релігію, або не сповідувати жодної» [2]. При цьому у світській державі віруючі, як індивідууми, так і Церкви, ні в якому разі не виключалися з суспільного життя, за ними залишалися права бути її повноправними суб’єктами. Continue reading

ЯК БУТИ ПРАВИЛЬНИМ «ФУНДАМЕНТАЛІСТОМ»?

«Фундаменталізм» є важкою концепцію для визначення. І труднощі головним чином обумовлені не складністю опису певних дій, вірувань, ідей і основних маркерів, які допомогли б нам відокремити феномен «фундаменталізму» від того, що ним не є. Те, як концепція «фундаменталізм» часто використовується і у громадському дискурсі, і у наукових колах, показує, що головна перешкода полягає у внутрішній логіці, що лежить в основі явних визначень фундаменталізму, що розрізняють дії і ідеї, які «вони» просувають і здійснюють (які можна помітити як «фундаменталізм») та такі ж або схожі дії і ідеї, які здійснюємо «ми». Це означає, що концепція «фундаменталізму» у більшості випадків використовується як страхітливий термін, недоліком описової складовою якого компенсується оціночною складовою. Continue reading

СВІТ ТА ЧЕРНЕЦТВО

Зміна світу впливає на чернецтво. Але чернецтво має залишатися незмінним. Зниження статусу православного чернецтва в епоху секуляризації є неприпустимим.

Церковне життя не повинне піддаватися ніяким впливам. Її постулати зобов’язані зберігатися, чернечі ідеали не слід переглядати. Вони повинні продовжувати дарувати суспільству дух аскези, стриманості і смирення, які так важливі у нашому житті. У період свого розквіту чернецтво дарувало славу Церкви. Зараз же чернецтво представляється світу чимось зайвим, несучасним, марним і навіть шкідливим. Continue reading

СОБОРНИЙ І ІЄРАРХІЧНИЙ УСТРІЙ ЦЕРКВИ ЯК ДАР БОЖИЙ

У даний час ведеться багато дискусій з приводу соборного ладу або так званої соборної системи Церкви. Дійсно, соборний устрій є характерною ознакою Православної Церкви, оскільки управління всіма Помісними Церквами засноване на принципі соборності, на так званому «соборному розумі», а не на думці однієї конкретної людини. У Православній Церкві ми спираємося на рішення Помісних і Вселенських соборів і діємо за принципом «завгодно Святому Духові і нам», «завгодно було Собору», а не керуємося приватними судженнями окремих членів Церкви. Звичайно, у тому випадку, якщо який-небудь член Церкви досяг святості або стану обожнення, тоді він самим своїм життям і своїм наочним прикладом висловлює внутрішній дух Церкви і є авторитетом в питаннях духовного життя. Ось чому часто бувало так, що рішення, які приймалися Помісними і Вселенськими Соборами, ґрунтувалися на позиції деяких святих. Continue reading