Tag Archives: Богослов’я

СЛОВО ПРЕОСВЯЩЕННОГО ЄПИСКОПА ФЕОГНОСТА У 40-ві РОКОВИНИ АВАРІЇ НА ЧОРНОБИЛЬСЬКІЙ АЕС

Posted on by

Всечесні отці, дорогі брати і сестри!

Сьогодні, 26 квітня, минає сорок років від дня Чорнобильської трагедії – однієї з найболючіших сторінок новітньої історії нашого народу та всього людства.

Ця катастрофа стала не лише техногенною аварією, але й глибоким духовним випробуванням, яке оголило крихкість людського життя та відповідальність людини перед Богом, творінням і ближніми.

У цей день ми підносимо наші щирі молитви за душі всіх, хто відійшов у вічність унаслідок цієї трагедії, за героїв-ліквідаторів, які, ризикуючи власним життям, стали на захист інших, а також за тих, хто й досі несе на собі тягар її наслідків. Continue reading →

ВЕЛИКА П’ЯТНИЦЯ: НАВІЯНО СТРАСНОЮ СЕДМИЦЕЮ ТА ФІЛЬМОМ «СТРАСТІ ХРИСТОВІ»…

Posted on by

Дні Христових страждань, Страстей – це найзначніші дні в році для християн.Вони складають єдине ціле із святом Пасхи-Воскресіння. Це одна таїна спасіння роду людського: немислимі страждання, зрада, покинутість Ісуса, страшна смерть на хресті – і незбагненна перемога над фатумом і смертю, тріумф життя, любові і свободи. Для мене ж особисто стало відкриттям, що в цих класичних і священних подіях можна провести цікаві паралелі із сучасною політикою і сучасними суспільними проблемами. Continue reading →

ХВОРОБА, ЛІКУВАННЯ ТА ЛІКАР ЗГІДНО ЗІ СВЯТИМ ІОАНОМ ЛІСТВИЧНИКОМ

Posted on by

Сьогодні дедалі частіше говорять про терапію та лікування, оскільки стає очевидним: людина, що веде індивідуалістичний спосіб життя, відриваючись від соціуму та будучи змушеною існувати в межах традиції, яка втратила свій соціальний характер, опиняється в умовах суспільства, що, попри формальне збереження особистості, є хворим. І цілком природно, що, говорячи про недугу та хворобу, ми розглядаємо їх не крізь призму неврології чи психології, а як вияву загибелі життя у справжньому значенні цього слова. Саме це — переважно, здебільшого, і по суті своїй — є хворобою. Continue reading →

МЕЖІ ПРАВОСЛАВНОЇ МОВИ ДЛЯ ЛЮДИНИ

Posted on by

У суперечці щодо твердження «Людина без Христа не має жодного значення» архімандрит Никанор відповідає не просто на одну невдалу проповідь, а на цілий тип богословського словника, який, хоч і вмотивований ревністю до Христа, ризикує замінити православну антропологію мовою фактичної девальвації людини.

Проблема фрази «не має значення»

У класичному православному вченні людська особистість має онтологічну цінність тому, що створена «за образом Божим» до будь-якої особистої віри, покаяння чи хрещення. Образ не руйнується гріхом; його можна затьмарити, спотворити, але він залишається, тому залишається можливість покаяння та поклоніння. Continue reading →

ПЕРША НЕДІЛЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ — ОГЛЯД СИНОДИКА СЬОМОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО СОБОРУ.

Posted on by

Сьогодні, дорогі мої, у першу неділю Великого посту, наша Церква святкує Торжество Православ’я. Після багатьох зусиль і боротьби. Саме тому ця неділя і називається Неділею Православ’я. Звичайно, всі Собори зробили свій внесок у Православ’я. Але насамперед слід звернути особливу увагу на VII Вселенський Собор, який відбувся в Нікеї, що в Малій Азії, навпроти Константинополя, у 787 році, звісно ж, після Різдва Христового. Він тривав з 24 вересня до 13 жовтня.

Синаксарій того дня повідомляє нам: « У цей же день, у першу неділю Великого посту, ми згадуємо відновлення шанування святих і чесних ікон, яке відбулося за часів вельмишановного імператора Константинопольського Михайла та його матері імператриці Феодори за патріаршества святого і сповідника Мефодія». Continue reading →

ПРИТЧА ПРО БЛУДНОГО СИНА ЯК ТЕОЛОГІЯ ПОВЕРНЕННЯ ТА КУЛЬТУРНИЙ АРХЕТИП

Posted on by

Притча про блудного сина (Лк. 15:11–32) функціонує в православній традиції як короткий виклад Євангелія. Падіння — це не просто моральна невдача, а розрив у стосунках, а покаяння — це не самовдосконалення, а повернення до батьківського спілкування. Continue reading →

СТАНЬ ПЕРЕД ГОСПОДОМ

Posted on by

Кожен із нас, вступаючи в життя, по різному зустрічається з Господом, але найперша і найголовніша зустріч, знакова, – єдина і на все життя, яка визначає нашу подальшу долю – це святе Хрещення в ім’я Отця і Сина, і Святого Духа. Тобто, день нашого входження в Церкву, як Тіло Христове, через хрещення, коли нас кого принесли, а кого привели, а хто й сам прийшов, ведений невидимою силою, бо сказано в Святому Письмі, що Бог хоче спасіння кожному; день, коли в мить святого дійства хрещення ми не просто стояли перед Богом, які є, а коли ми містично злилися з Його сутністю і таким чином стали Його власністю, а Він нашим Володарем, і ким би ми не стали, і якими б не були в подальшому, цього вже ніщо змінити не в силі. Більше того, прийнявши від Нього заручення – святе Хрещення: ми стали Його дітьми, а Він нашим Отцем. Continue reading →

ЗВЕРНЕННЯ З НАГОДИ СВЯТА РІЗДВА ХРИСТОВОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ.

Posted on by

+Варфоломій

Милістю Божою Архієпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенський Патріарх усій повноті Церкви

Ласка, милість і мир від Спасителя Христа, Який народився у Віфлеємі!

Преподобні брати архіпастирі,

Улюблені у Господі діти,

Знову спромоглися досягти великого свята Різдва по плоті Сина і Слова Божого, ми прославляємо «невимовне і незбагненне сходження» Спасителя людського роду та Спасителя всього творіння від тлінності і проголошуємо разом з ангелами: «Слава у вишнях Богу, і на землі мир, у людях добра воля!». Continue reading →

СВЯТИТЕЛЬ МИКОЛАЙ СЕРБСЬКИЙ ПРО ПРЕПОДОБНОГО СИЛУАНА АФОНСЬКОГО

Posted on by

І. Знає Господь, що ти страждаєш, але Його любов зігріє тебе.

Про цього дивовижного монаха можна сказати лише одне – це солодка душа. Солодкість цієї душі відчув не тільки я, а й кожен паломник Святої Гори, який спілкувався з ним. Силуан був високим, кремезним, із великою чорною бородою, і своїм зовнішнім виглядом не одразу приваблював незнайому людину. Але однієї розмови з ним було достатньо, щоб людина його полюбила. Continue reading →

У ПОШУКАХ МАЙБУТНЬОГО ТЕОЛОГІЧНОЇ НАУКИ

Posted on by

У часі, переважно, перехідній та мінливій, ері, в якій ми живемо, питання майбутнього богослов’я є не академічним, а глибоко екзистенційним. Прогрес науки і техніки звільнив людину від багатьох пут, але водночас відчужив її від самої себе. У цьому контексті богословська думка не може задовольнятися роллю спостерігача. Вона повинна бути поруч з людиною, допомагати їй заново відкрити свою ідентичність та сенс існування. Continue reading →