ПАМ’ЯТЬ СМЕРТНА: ЩО ЦЕ І ЯКЕ ЇЇ ЗНАЧЕННЯ?

Роздуми про смерть допомагають вийти за межі нашого «я» і приносять смиренність душі. Коли ми забуваємо про смерть, то перебуваємо в ілюзії того, що будемо на землі вічно, а це вирощує нашу гординю, нашу жадібність, наше поклоніння матеріальності і схильність експлуатації оточуючих. Пам’ять про прийдешню смерть дає нам відчуття нашої обмеженості на землі та важливості наших думок, слів та справ для вічного життя після смерті. Роздум допомагає нам серйозно поставитися до сьогоденного життя у світлі вічності, щоб ми не витрачали своє земне життя на неуважність, нерозсудливість та легковажність, і завжди думали про наслідки. Continue reading

СВЯТА ГОРА – СВЯЩЕННИЙ МІСТ МІЖ ЗЕМЛЕЮ І НЕБОМ ТА МІЖ ПРАВОСЛАВНИМИ НАРОДАМИ

Свята Гора – це унікальне та чарівне місце. Ще задовго до того, як ви ступите на її схили, ви відчуваєте її неповторність та притягальну силу. Чи дивитеся ви на Гору в далині, чи розглядаєте фотографії в інтернеті або в одному з недавно опублікованих альбомів, слухаєте історію про диво або зустрічаєте ченця, це місце – варто лише подумати про нього – породжує дивовижні почуття у будь-якій душі, що прагне Бога. Continue reading

ПІСЛЯ ТОМОСУ. ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ СТАНОВЛЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ

Третього лютого 2019 року відбулася інтронізація глави Православної Церкви України (далі – ПЦУ), митрополита Київського і всієї України Епіфанія. Це було остання урочиста подія, яка офіційно завершує процес канонічного створення нового члена Вселенського Православ’я. Таким чином, через півтора місяця після об’єднавчого собору та майже місяць після вручення Томосу, ПЦУ увійшла до другого етапу свого існування – власне помісного церковного життя, хоча і в умовах перехідного періоду. Однак попередній, перший період, який повинен був стати часом справжнього об’єднання, пройшов дуже важко та додав певний дисонанс в радість події, яку глава ПЦУ, владика Епіфаній, назвав «Другим хрещенням України, тому що ми отримали свою незалежну Українську Церкву».

У цій статті ми спробуємо зібрати і проаналізувати деякі факти, які проявилися у перші півтора місяці життя Православної Церкви України. Continue reading

«ВСІ МИ СВІДКИ» – ВИКЛИК І ПОСЛАННИЦТВО

Після Свого Воскресіння Господь Ісус повернувся і при закритих дверях постав поглядам Своїх учнів. Він приносить апостолам три дари, а натомість вони приймають жереб служіння і апостольського служіння. Що це за три недільних дари і яке посланництво, що супроводжує їх?

Перший дар – дар Миру: «Прийшов Ісус, і став посередині та й каже їм: мир вам» (Ін. 20:19). Мир – значить шлях: не відсутність спокуси і боротьби – це буде відбуватися до кінця днів наших, – а відсутність присмерку свідомості, здивування і невпевненості, які миттєво паралізують людину. Таким було і положення учнів. Побачивши розп’ятого на Хресті Господа, вони відчули глибоке розчарування і бігли, як заблудлі вівці без пастиря. Вони не знали, що їм належить здійснювати у майбутньому. Але тепер, коли вони зустрілися з воскреслим Спасителем, в їх душах запанував мир. Вони усвідомлюють своє призначення, вони знають, куди йдуть. Continue reading

ОСНОВНІ ЕТАПИ ДУХОВНОГО ШЛЯХУ ЧЕНЦЯ. ГОЛОВНІ ТРУДНОЩІ ТА ПЕРЕШКОДИ.

Всеблагий Бог створив людину на Свій образ та подобу й ввів її у рай солодкий, щоб людина жила там у радості, долучаючись до Його Божественної любові. Але людина через злочин заповіді Божої розірвала спілкування з Богом, відпала від Нього та втратила ту благоліпність, якою наділив її Бог, створивши на Свою подобу. Будучи перш здоровою і прекрасною, тепер вона стала немічною, розбитою та потворною, втратила свою давню доброту. Всеблагий Бог наш Ісус Христос став людиною, щоб відтворити зіпсуте. «І Слово сталося тілом, і перебувало між нами, повне благодаті та правди, і ми бачили славу Його, славу як Однородженого від Отця» (Ін. 1:14). «А тим, які прийняли Його, віруючим в ім’я Його, дав владу бути дітьми Божими» (Ін. 1:12). Continue reading

ПРО ВИЗНАННЯ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО СОБОРУ 1351 РОКУ В ЯКОСТІ ДЕВ’ЯТОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО

Ваше Блаженство та Преосвященні Святі Отці,

По-перше, дозвольте подякувати за ту честь, яка надана моїй персоні, щоб виголосити промову перед ієрархами нашої Церкви і навіть говорити про Константинопольському соборі 1351 року, який через важливості обіймав його питання отримав найменування IХ Вселенського собору. У питанні яким займався даний Собор наша віра приходить до конфліктного зіткнення і дуже сильного з єрессю папізму. З цієї причини вчення цього Собору має пронизувати все наше пастирське служіння й нашу проповідь, але в більшості випадків цього не відбувається, тому наші християни богословські кульгають та виявляють у своєму житті неповноцінну духовність. Continue reading

ВИКЛАДАННЯ ТАЄМНИЦІ БОГОЯВЛЕННЯ ЛЮДЯМ З ОБМЕЖЕНИМИ ІНТЕЛЕКТУАЛЬНИМИ МОЖЛИВОСТЯМИ

Релігія і духовність були частиною майже кожної культури протягом всієї історії і впливали на життя багатьох людей і суспільства в цілому. Безліч досліджень присвячено впливу духовності і релігійних переконань на особистісний розвиток і благополуччя людей з обмеженими фізичними можливостями та серйозними психічними захворюваннями, оскільки широко визнано, що релігійна віра є важливим джерелом надії, тепла, розради, сенс і мети у житті. Було показано, що захисні і благотворні наслідки релігійної віри особливо сильні у людей із захворюваннями та інвалідністю. Зокрема, дослідження показали, що релігійні переконання стабілізували життя людей з обмеженими фізичними можливостями, дали уявлення про інвалідність, з якою вони стикалися, і допомогли їм впоратися з нею. Continue reading

СВЯТО РІЗДВА ХРИСТОВОГО – БОГОЯВЛЕННЯ

Історико-богословські дослідження дозволяють зробити висновок про те, що до IV століття свята Різдва та Богоявлення відзначалися разом. У 330 році Рим вперше відсвяткував Різдво Христове 25 грудня – окремо від свята Богоявлення, яке продовжували згадувати 6 січня і яке з того часу придбало свій особливий характер. Поступово, до середини VI століття, всі помісні церкви остаточно перейняли цей поділ двох свят.

Читання промов святих отців, присвячених цим святам, показує, що центром релігійного культу, як мінімум у IV столітті, була подія втілення Ісуса Христа, яке, в свою чергу, пояснюється сповіданням того, що Бог Слово «став чоловіком, щоб і ми обожнились» . Святі отці, побоявшись перед таїнством святого втілення, тлумачать віруючим богословський зміст цієї події. Continue reading

КВІТКА НА МОГИЛІ ПАТРІАРХА

Патріарх Володимир (Василь Романюк), Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату (1993-1995)

Не часто буваю поблизу Софії. Дуже не часто. Зараз вирішив подивитися. Не Томос, могилу старого зека Василя Романюка, волею долі ненадовго став українським патріархом. Першим. Continue reading

ВІДПОВІДЬ НА АРГУМЕНТИ ПРЕДСТАВНИКІВ РПЦ ПРО «ПОВНУ ПЕРЕДАЧУ» МОСКВІ ЮРИСДИКЦІЇ НАД КИЇВСЬКОЮ МИТРОПОЛІЄЮ У 1686 РОЦІ

Вступ

У зв’язку з тим, що представники Російської Православної Церкві [1] почали публікувати різного роду критику на мою доповідь, присвячену актам 1686 року про надання Московському Патріарху дозволу поставляти митрополита Київського [2], а також на текст, виданий Вселенським Патріархатом з цього ж питання, я взяв на себе ініціативу відповісти на два тексти, які представляють собою спроби науково обґрунтувати позицію Московського Патріархату. Також зауважу, що коли я почав займатися цією темою, то навіть і уявити собі не міг, що в дійсності документи 1686 р. залишають поза передачею юрисдикцію, а лише дають дозвіл на поставлення митрополита. У зв’язку з цим, навіть заздалегідь заявлену назву доповіді, я не встиг замінити. Continue reading