НАША НАДІЯ, НАША СИЛА, НАШ СВІТ – ЦЕ ХРИСТОС

Пандемія не випадкова, це ознака часу, це плід божественного гніву. Це – плід божественного гніву, бо людина діє всупереч своїй природі, всупереч логіці. Уявіть собі, скільки це засмучує Святий Дух, і Господь є нам не в вигляді месника, а у вигляді отця і допускає такі випробування не як покарання, а як повчання, рухоме любов’ю, і все для того, щоб привести до себе заблукалу людину, яка загубилася в сутінках, привести до себе через хворобу, через випробування, через це напоумлення, щоб людина прийшла до Нього і усвідомив не тільки в теорії шляхом читання книг, але і на практиці, що він по суті – мізерний. Continue reading

COVID-19 ТА ХРИСТИЯНСЬКИЙ (ЧИ?) ДУАЛІЗМ

У цій короткій замітці я спробую пояснити, чим керуються ті, хто вважає, що вірус не може передаватися через причастя.

Вони виходять з того, що Тіло Христове – це абсолютне добро, а вірус – це зараза, а значиться є злом. А добро не може передавати зло.

Однак вірус – це зараза тільки для нас, та й то не для всіх, тому що більшість з нас його перенесе, навіть не помітивши цього. А так сам по собі вірус, як будь-який мікро- або макро-організм – це частина творіння Божого. Як фізична реальність, вірус-доброякісна істота, як і все, що створено в цьому світі (див. Бут. 1:21). Ми вважаємо повені, вулкани, тайфуни злом, але вони – природна частина природного процесу, і тому не є онтологічна злом. Також змії та павуки, які нас кусають, смертоносні для нас, але за своєю природою вони милостиві. Continue reading

КОРОНАВІРУС ТА ПРИЧАСТЯ

Зараз, коли ми опинилися свідками безпрецедентних закриття і скасувань, як слід Православної церкви і її членам, віруючи, справлятися з ризиками і труднощами пандемії СOVID-19? Для багатьох Православних юрисдикцій і окремих людей пандемія – це можливість показати охопленому панікою світу надзвичайну стійкість Православної віри і тих, хто її сповідує. Один із способів це показати – продовжувати служити літургії, як ми робимо це завжди, і цілувати ікони і причащатися, використовуючи одну ложку для всіх, як ми робимо це завжди. Недавнє розпорядження Грецької Православної Архиєпископії Америки, в якому прихожан прохають шанувати ікони, кланяючись їм, не торкаючись до них губами (багато в чому так само, як ми на якийсь час утримуємося від цілування людей у плоті, тих, кого ми любимо, не тільки коли вони хворі, а й коли ми хворі або у нас є причина побоюватися, що ми могли б бути хворі). Це розпорядження було сприйнята багатьма Православними християнами, як в Грецької Православної Архиєпископії Америки, так і за її межами, як непрощенна поступка почуття страху, що охопило світ. У соціальних сітках та інших джерелах дійсно багато говорять про те, що ми сповідуємо віру, а не страх. Continue reading

ЗВЕРНЕННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ ЩОДО ПАНДЕМІЇ, ЯКА ВИКЛИКАНА КОРОНВІРУСОМ COVID-19

Брати ієрархи та улюблені діти в Господі!

З Фанару, з серця Константинополя, з граду Великої Церкви та Святої Софії, ми звертаємося до кожного з вас – жінок, чоловіків і дітей – з огляду на безпрецедентними обставинами та трагедію, з якими ми зіткнулися як людська раса в результаті глобальної загрози, створюваної пандемією нового коронавірусу, який називається «Covid-19» Continue reading

СЛУЖІННЯ ІГУМЕНА ЯК ДУХОВНОГО ОТЦЯ У СПІЛЬНОЖИТНОМУ МОНАСТИРІ

Свята Гора, Володіння Божої Матері – це місце, яке Пресвята Богородиця благословила ще під час Свого земного життя. Тут Вона щодня перебуває і тепер, будучи Дороговказом і Живоносне Джерело для всіх Своїх дітей, що трудяться у добрим подвигу. І сама свята Гора, що народжує святих – це Живоносне Джерело, бо тут з точністю зберігаються всі перекази нашої Православної Церкви і дотримується чернечий чин; тут зберігаються православні святині, чудотворні ікони, святі мощі мучеників, преподобних і сповідників і святий Пояс Божої Матері. Continue reading

УСАМІТНЕННЯ ТА ВІДЛЮДНИЦТВО ЧЕНЦЯ В СПІЛЬНОЖИТНОМУ МОНАСТИРІ

Спільножитний  монастир являє собою з’єднаних в одну сім’ю розсіяних дітей Божих (Ін. 11:52), де кожен служить ближньому з увагою та любов’ю. Це не співжиття індивідуумів, які не мають один до одного ніяких почуттів, але спільна хода людей, які бажають складати одне тіло, радіють духовному росту свого брата, єдиним серцем і устами поклоняються і служать Богу, Який є главою тіла Церкви і будь-якого церковного і чернечого збору . Continue reading

КОМЮНІКЕ СВЯЩЕННОГО ТА ВЕЛИКОГО СИНОДУ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ ЩО ДО ПАНДЕМІЇ (COVID-19)

Священний і Великий Синод Вселенського патріархату, скликаний під головуванням Його Всесвятості Вселенського патріарха Варфоломія, і серед інших питань, ретельно обговорив події пов’язані з пандемією щодо вірусу COVID-19 (Corona) і з почуттям пастирської відповідальності, вказує на наступне: Continue reading

ЦІННІСТЬ ТРАДИЦІЇ В ЦЕРКОВНОМУ ДОСВІДІ

У сучасному суспільстві останніх років спостерігається жвавий інтерес до перегляду і вирощуванню духовних цінностей, які знову з’явилися в контексті Православної Традиції. Цей поворот абсолютно логічний, бо сучасна людина, виснажена матеріалістичним евдемонізмом, яка усвідомила його надмірне наростання і розвиток в останні роки, шукає простоту, а не складність часу. У той же час повна відсутність людяності породжує нагальну потребу шукати багатства та глибини в православній духовності. Це тому, що, таким чином, завдяки православному досвіду людина, з одного боку, знаходить рішення для своїх щоденних роздумів, з іншого боку, у її не розсіються думки та її залишає тривога за впевненість у правильному життєвому досвіді, який не відволікається на неправильний спосіб життя. Continue reading

ЖИТТЯ ТА ЧУДЕСА СВЯТОГО ПАРФЕНІЯ, ЄПИСКОПА ЛАМПСАКІЙСЬКОГО

Пам’ять 7/20 лютого

Дивовижний єпископ Парфеній був сином Христофора, який служив дияконом в одній з церков Мелітополя. Сам Парфеній не отримав світської освіти. Проте, він з великою старанністю слухав Святе Письмо, за що вже ранньому віці удостоївся відвідин Божественної благодаті. У ті роки він ще не явив світові свої чесноти, щосили намагаючись бути непомітним. Парфеній почав творити чудеса, коли йому виповнилося 18 років. Зверніть увагу, наскільки очевидно його людинолюбство. Неподалік від його будинку розташовувалася гавань, куди він ходив рибалити. Однак спійману рибу він не їв і не віддавав її знатним людям. Навпаки, він продавав її, і всі виручені з продажу гроші роздавав бідним. Таким чином, завдяки цій допомозі, він удостоївся вінця святого людинолюбства. Continue reading

СВЯТІ ОТЦІ І ВЧИТЕЛІ ЦЕРКВИ ПРО СВЯТО СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЄ

Джованні Белліні (1430 – 1516) «Стрітення»

Святий Афанасій, архієпископ Олександрійський: «Нині відпускаєш раба Твого, Господи, за словом Твоїм, з миром, – промовив старець Симеон при стрітенні Господнім». Тому то, будемо зневажати смерть: бо якщо і боятися її станемо, то помремо, звичайно, у визначений нам Промислом час. Краще зустріти її доблесно, як щось звичайне і потрібне, аніж поступитися перед нею безславно. Хто закінчує життя в благочесті, той не помирає. Continue reading