ДО НОВОЇ ЕККЛЕСІОЛОГІЧНОЇ ПАРАДИГИМИ? НАСЛІДКИ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛІЇ

Коли Вселенський патріархат надав автокефалію новоствореній «Православній церкві України» (ПЦУ), він мав намір створити єдину помісну церкву, яка об’єднувала більшість усіх православних віруючих цієї країни.

Назва нової Церкви, як вона з’являється в Томосі, а саме «Найсвятіша Церква України», передбачає цю ідею, як і кілька заяв Вселенського патріарха Варфоломія протягом 2018 року, в яких він підкреслював необхідність єдності православ’я в Україні. ПЦУ також це підтвердила, довго називаючи себе на своєму веб-сайті «єдиною» помісною церквою, а також на своїй домашній сторінці «Наша Церква” відкрита для всіх!» Основна ідея полягала в об’єднанні православ’я в Україні. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ АМВРОСІЙ, ЄПИСКОП МЕДІОЛАНСЬКИЙ: СЛОВО ПРО ТЕ, ЯК ПОТРІБНО ЗУСТРІТИ ДЕНЬ РІЗДВА ХРИСТОВОГО

Вам відомо, яка велика радість, і яке численне буває зібрання народу в той день, коли святкують народження царя земного. Як вожді й начальники, так всі воїни, одягнувшись в шовкові одежі, перепоясавшись дорогими, золотом сяючими, поясами, поспішають тоді в найбільшій величі предстати перед царем своїм. Бо вони знають, що радість царя зросте, коли він побачить особливу красу їхнього вбрання, і що він тим більше звеселиться, чим більше вони покажуть старань під час торжества його (цар, як людина, не дивиться на серце, і судить про ставлення до себе лише за зовнішністю: і тому, хто більше любить царя, той і одягається тоді в найсвітлішу одежу). Більше того, оскільки вони знають, що цар в день народження свого буває щедрим, – і роздає доволі багато милостей чи вельможам своїм, чи тим, які в домі його вважаються людьми низькими та зневаженими; то заздалегідь стараються наповнити скарбниці його різним багатством, аби він, бажаючи роздавати милості, міг роздавати їх щедро, так щоб швидше вичерпалося в ньому бажання до роздавання милостей, ніж збідніло його багатство. Все це вони роблять ретельно, бо й самі сподіваються дістати за це велику нагороду. Continue reading

НОВОРІЧНІ РІШЕННЯ ТА ЧАС ЯК МОЖЛИВІСТЬ ЇХ РЕАЛІЗАЦІЇ

У світі існує постійна традиція прийняття рішень на кордоні кожного року. У певному сенсі, люди хочуть прийняти резолюції (рішення), які допоможуть їм стати «краще». Ми можемо бачити два аспекти цього привабливого звичаю:

1. намір і можливість людей слідувати своїм рішенням;

2. сутність рішення або зобов’язання.

Обидва ці фактори мають велике значення. Якщо ви не можете виконати те, що обіцяли самі, то ставити в якості мети навіть найблагородніший ідеал безглуздо. І якщо щось з «змісту» прийнятого рішення, в кінцевому підсумку, не зробить вас краще – працює проти вас, а не для вас. Є й інший фактор – час. Ми прив’язані до часу і наші рішення повинні бути дотримані в певний термін. Люди сьогодні менш готові приділяти час досягненню своїх цілей і виконанню обіцянок, які вони дали собі, ніж будь-коли. Про це і поговоримо. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ГРИГОРІЙ БОГОСЛОВ ПРО ЗАЗДРІСТЬ

О, коли б знищилася між людьми заздрість, ця виразка для одержимих нею, ця отрута для страждаючих від неї, ця одна із найсправедливіших і заразом справедливих пристрастей, – пристрасть несправедлива, бо збурює спокій усіх добрих, і справедлива, тому що живлять її! Бо не бажатиму зла тим, які спочатку хвалили мене. Вони не знали, який буде кінець цих похвал; інакше, можливо, приєднали б до похвал і осуд, щоб поставити перешкоду заздрості. Continue reading

РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ 2019 РОКУ

Featured

✠ Варфоломій

Архієпископом Божим Милосердям Константинополя-Нового Риму і Вселенський Патріарх

До всієї повноти Церкви

Благодать, милосердя та мир від Спасителя Христа, народженого у Віфлеємі

Улюблені брати і сестри в Господі,

Знову досягнув великого свята Різдва Господнього, ми прославляємо гімном і духовною піснею Того, хто зменшив Себе заради нас і прийняв нашу плоть, щоб Він міг викупити нас із полону та відкрити ворота раю. людський рід. Церква Христова радіє, коли богослужбово переживає всю таємницю Божественного милосердя отримує передчуття слави есхатологічного царства, пропонуючи добре і благочестиве свідчення віри, надії та любові у світі. Continue reading

ЧЕРНЕЦТВО ТА СВІТ

Інститут чернецтва сходить до самих витоків древньої Церкви. Апостол Павло, відповідаючи на питання Коринтян про невинність, порадив, в тому числі, що людині добре лишатися так (1 Кор. 7:25-26), маючи на увазі, що і чоловікам і жінкам краще не вступати в шлюб, зберігаючи свою цноту.

У всякому разі, і сам апостол Павло, і інші апостоли, і, звичайно, апостол Іоан Богослов зберігали безшлюбність, за що останнього і називали «незайманим». Також до місіонерської діяльності першої Церкви залучаються і такі діви, як Хлоя (1 Кор. 1:11), Фива (Рим. 16: 1) та інші (1 Кор. 9: 5). Continue reading

АНДРІЙ – АПОСТОЛ «МАЛОГО»

Брат Петра, Андрій, найменш відомий з усіх чотирьох апостолів першої групи. Андрій зазвичай залишається на другому плані, хоча він був членом домінуючої четвірки. Він не входив в число свідків деяких важливих подій, при яких разом з Христом були присутні Петро, Яків та Іоан (Мт. 17: 1; Мк. 5:37; 14:33). В інші ж моменти він згадується серед членів тісного кола (пор. Мк. 1:29; 13: 3). Не може бути сумнівів у тому, що у нього були тісні стосунки з Христом, адже саме через нього інші люди, найчастіше особисто, знайомилися з Наставником. Continue reading

АВТОКЕФАЛЬНІ ЦЕРКВИ ТА ІНСТИТУТ ПЕНТАРХІЇ

Багато що було написано останнім часом щодо українського питання, як позитивного, так і негативного, з якого б боку воно не розглядалося. Зокрема, була дуже різка критика Вселенського Патріархату.

З цієї причини мені було необхідно написати статтю, щоб пояснити деякі аспекти предмета в цілому, не розглядаючи його вичерпано. Зокрема, я пояснив, що православний церковний порядок не є папським і не є протестантською конфедерацією, але він є Синодальним і ієрархічним одночасно Я наполягаю на цьому, тому що вважаю, що це основа виниклої проблеми. Continue reading

ОДКРОВЕННЯ ПОМИСЛІВ ЯК ФУНДАМЕНТ СЛУХНЯНОСТІ

І. Підкорення помислів на послух Христові

Назва цього розділу взято з Другого послання святого апостола Павла до Коринфян, в якому говориться: «зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові … » (2 Кор. 10:4-5). Про які твердинях йдеться і чому нашу боротьбу проти них святий Павло пов’язав з помислами, відкриває нам преподобний Юстин Чилійській в своїй книзі «Тлумачення Першого і Другого Послань до Коринфян св. апостола Павла»: «Кожен гріх, увійшовши в душу нашу, негайно починає зводити твердиню для себе і для своєї єдиної доньки – смерті, і для свого батька – диявола. Гріх зазвичай зароджується в думках, потім, як невидимий поліп, поступово простягається на всі сфери нашого єства: на душу, совість, волю, серце. Звідси боротьба з гріховними помислами, наша щоденна боротьба». Далі преподобний Юстин пояснює нам, що тільки коли підкоримо свої помисли, свій розум і думки, Творці і Богу, тільки тоді ми усвідомлюємо, що є істина, правда, життя, світло, Бог і ми самі. Це добровільне підкорення кожного помислу Христу – перша жертва, яку приносить людина, пішовши за Ним по шляху віри і любові. Continue reading

ІСУСОВА МОЛИТВА В ПРАВОСЛАВНІЙ ДУХОВНОСТІ

1. Молитва та мовчання

Коли молишся, залишайся безмовний. «Сам ти повинен мовчати: нехай молитва говорить», — пише православний автор [1]. Досягти тиші — найважче та вирішальне у мистецтві молитви. Тиша — не тільки негативний стан, пауза між словами, тимчасова зупинка мови, але надзвичайно позитивний — стан уважній пильності, очікування і перш за все вслухання. Ісіхаст — той, хто здобував gsucia, внутрішню тишу, або мовчання, par excelence є той, хто слухає. Він слухає голос молитви в своєму серці, усвідомлюючи, що цей голос не його власний, але Іншого, говорить всередині нього. Continue reading