ЦЕРКВА У ВІЙНІ: ЄРЕСІ, ІСТОРІЯ ТА ОСОБЛИВЕ РОСІЙСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я

Велика частина критики, яка нині спрямована на адресу керівництва Російської православної церкви за підтримку війни Росії проти України, організована навколо ідеї, що Московський патріархат є ідеологічно скомпрометованим і богословські невиправданим. За деякими винятками, науковці, журналісти та автори думок засуджують лідерів Російської Церкви як апологетів кремлівської ідеології «русского мира», експансіоністського, шовіністичного світогляду, який робить прелатів, як-от патріарх Кирило, митрополит Іларіон та інших, причетними до «нової Нацизм», партнери в «нечестивому союзі», торговці «квазірелігійним планом денного» і прихильники нативізму «крові та ґрунту». Подібним чином, і часто на одному диханні, звинувачення в «єресі» висуваються проти лідерів церков, головним чином на тій підставі, що підтримка війни Росії закликами до захисту «Святої Русі» під прапором «З нами Бог» є формою етнофілетизму, тобто єресь ототожнення та змішування православного християнства з етнічним націоналізмом. Continue reading

МОСКВА&ВАТИКАН: «СИТУАЦІЙНІ СОЮЗНИКИ» ТА «ЗАКЛЯТІ ДРУЗІ»… ПРОТИ УКРАЇНИ

У березні 2022 р. відбулося кілька знакових подій, які корінним чином  змушують нас більш уважно подивитися та остаточно зрозуміти реальне ставлення Католицької Церкви не тільки до України, а і загалом до її сприйняття як християнської конфесії. Ці події викликали певне обурення українських католиків, яке дуже схоже на обурення представників РПЦвУ висловами патріарха Кирила Гундяєва. І як певні «правильні» представники Московського патріархату спробують звалити всю відповідальність персонально на свого очільника та його оточення, так і католики пов’язують негатив виключно з папою Франциском. Але все набагато складніше, бо сьогоднішня поведінка  римського архієрея цілком логічна випливає з загальної політики Ватикану другої половини ХХ – початку ХХІ стст. Continue reading

«НЕ ПОМИНАННЯ ПАТРІАРХА КИРИЛА»: МАСКУВАННЯ РПЦвУ ТА ПІДГОТОВКА ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОВОКАЦІЇ

Від самого початку Російської агресії з’явилися повідомлення архієреїв та священиків Російської Православної Церкви в Україні (далі – РПЦвУ) про припинення поминання патріарха Кирила під час богослужіння, а в подальшому – навіть заяви про потребу відокремлення від Московського Патріархату. Це викликало відповідну ейфорію у частини духовенства та мирян Православної Церкви України (далі – ПЦУ), та скиглення про «зраду» та «розкол» прибічників «русского мира». З часом з’явилися дуже специфічні проекти відходу бажаючих від РПЦ, які, на нашу думку, є досить небезпечними, як для Українського Православ’я, так і загалом для національної безпеки України. Отже, у цій статті, ми спробуємо проаналізувати ці процеси. Continue reading

ПАТРІАРХ КИРИЛО ВЕДЕ РПЦ ДО МОРАЛЬНОГО КРАХУ

Російська Православна Церква вступила період жорсткої моральної кризи, підтримавши вторгнення в Україну. Це може коштувати церкві єдності та авторитету. І виходу з цієї кризи поки не видно. Адже напад на Україну поставило патріарха Кирила та єпископат перед простим вибором – засудити війну чи підтримати Кремль. Вибір зроблено. Дві останні проповіді предстоятель РПЦ виголосив вже у розпал бойових дій, коли жодних сумнівів щодо масштабу війни не могло. І що ж? Continue reading

ІЗОЛЯЦІЯ ПРИВЕЛА РОСІЙСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ ДО НАДСКЛАДНОГО РУХУ

Москва «Краде» священиків у Олександрійського пат і запалює свічки до дня народження разом з Папою Римським, сподіваючись налякати православних Continue reading

СЬОГОДНІ ЗАКРИТІ ХРАМИ Є НАЙМЕНШОЮ ПРОБЛЕМОЮ ЦЕРКВИ

Стаття відомого грецького православного журналіста Андреаса Лаудароса переважно присвячена проблемі сприйняття карантинних заходів деякими ієрархами, священиками та мирянами Еладської Православної Церкви. Але реально вона піднімає дуже актуальну тему – деструктивну діяльність маргінальних церковних груп у середині Православних Церков. Сьогодні з цією проблемою стикаються практично все Вселенське Православ’я, і це виявилося не тільки через пандемію, а і надання автокефалії ПЦУ. І це не тільки проросійський демарш деяких архієреїв Константинопольського Патріархату, Еладської та Кіпрської Православних Церков, який дуже добре висвітлюють СМІ, а і діяльність колишнього Київського митрополита Філарета, яка скерована на розкол Українського Православ’я. Саме тому, на нашу думку, ця стаття є дуже корисною й актуальною.

Редакція порталу міжнародного наукового проекту «Київське Православ’я» Continue reading

НЕОСИНКРЕТИЗМ ЯК ГОЛОВНА ПРИЧИНА ТРАГЕДІЇ СОФІЇ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОЇ ТА БЕЗПОСЕРЕДНЯ НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ ХРИСТИЯНСЬКОГО СВІТУ

Рішення президента Туреччини Ердогана про повернення храму Святої Софії Константинопольської викликала дуже великий резонанс не тільки у Вселенському Православ’ї, а й міжнародних відносинах. Сьогодні важко перерахувати публікації, у яких аналізуються підстави та наслідки подібного рішення. Однак тільки поодинокі з них спробували, нехай і опосередковано, показати сьогоднішні події як наслідок лівого лібералізму та секуляризації європейських країн [1]. Але, на нашу думку, подібний підхід для аналізу ситуації є дуже поверхневий, що залишає поза увагою справжню підставу подій в Туреччині – сучасний неосинкретизм. Саме він несе дуже велику небезпеку не тільки Православ’ю, а й загалом християнству. У цій статті ми спробуємо розібратись в проблемі та в тому, як вона може вплинути на ситуацію в Україні. Continue reading

РЕЛІГІЙНЕ РІЗНОМАНІТТЯ В СУЧАСНІЙ ПРАВОСЛАВНІЙ ДУМЦІ

І. Ранні святі отці та нехристиянські релігії

Ставлення ранніх християн до нехристиянських релігій було обумовлено язичницьким політеїзмом Римської імперії, релігійними аспектами грецької філософії і зв’язками між християнством та іудаїзмом, в тому числі об’єднанням, не без сумніву, єврейських священних книг в християнську Біблію. Деякі ранні християнські мислителі, особливо св. Юстин Мученик (100-165), з обережністю заявляли про існування елементів істини в середовищі язичницьких філософів і єврейських мудреців, тоді як Тертуліан (155-240) дотримувався менш віротерпимої позиції, яка згодом стала переважаючою в християнському середовищі. У більш пізній історичний період Православ’я мало великий, не завжди негативний досвід життя при нехристиянських режимах в Персії, на арабському Близькому Сході та Османській імперії в якості релігійної та культурної меншини. Протягом багатьох століть християнським громадам доводилося існувати в «режимі виживання» при мусульманському правлінні, що ускладнює богословське осмислення релігійної різноманітності в Божественному плані спасіння. Тільки останнім часом православні богослови стали більш системно роздумувати про значення нехристиянських релігій, тим більше що православ’я все частіше стикається з реальністю їх існування, як в країнах православної еміграції в Західній Європі та Північній Америці, так все більшою мірою в країнах православного віросповідання. Сучасне ставлення православних до релігійного різноманіття найчастіше пов’язано з їх ставленням до секуляризму, прав людини та релігійної політики держави. Continue reading

ВЕЛИКОДНІЙ ШАБАШ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ АБО ПРО МОСКОВСЬКИХ ТЕРОРИСТІВ У РЯСАХ

Пасха, як і очікувалося, пройшла в цьому році в вкрай напруженому форматі з не найкращими очікуваннями в найближчій перспективі. І все це завдяки РПЦвУ яка в абсолютно різних форматах, але все ж зібрали людей в своїх храмах і провели богослужіння з цілковитим нехтуванням карантину.

Я вже не став висвітлювати дану проблематику в саме свято, але зараз саме час підбити підсумки і назвати речі своїми іменами. Continue reading

ДО НОВОЇ ЕККЛЕСІОЛОГІЧНОЇ ПАРАДИГИМИ? НАСЛІДКИ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛІЇ

Коли Вселенський патріархат надав автокефалію новоствореній «Православній церкві України» (ПЦУ), він мав намір створити єдину помісну церкву, яка об’єднувала більшість усіх православних віруючих цієї країни.

Назва нової Церкви, як вона з’являється в Томосі, а саме «Найсвятіша Церква України», передбачає цю ідею, як і кілька заяв Вселенського патріарха Варфоломія протягом 2018 року, в яких він підкреслював необхідність єдності православ’я в Україні. ПЦУ також це підтвердила, довго називаючи себе на своєму веб-сайті «єдиною» помісною церквою, а також на своїй домашній сторінці «Наша Церква” відкрита для всіх!» Основна ідея полягала в об’єднанні православ’я в Україні. Continue reading