ПРАВОСЛАВНЕ ХРИСТИЯНСТВО У СХІДНІЙ ЄВРОПІ ТА ВИКЛИК САМОКОЛОНІЗАЦІЇ

Дискусії про сучасне православне християнство часто зосереджувалися на багатьох способах, якими історична спадщина та політичний контекст сформували траєкторії інституційного розвитку Православ’я, соціальної присутності та богословських відповідей на важливі питання, такі як сучасність, секуляризація, глобалізація та релігійний плюралізм, серед інші. Важливо відзначити, що реакція Православ’я на несприятливі історичні обставини, особливо у Східній Європі, зазвичай домінувала ментальністю «обложеної фортеці» — ментальністю, яка призвела до інституційної та богословської стагнації, яку нав’язали самі собі, яку, на мій погляд, можна описати як самоколонізація. Continue reading

ЯКА ЦЕРКВА НАМ ПОТРІБНА?

Заходьте в будь-який храм, запитуйте будь-кого про ритуали, віру, традиції тощо. З розмов, які ви матимете, ви побачите наступне:

- Більшість людей не знають, що вони бачать і чують, але роблять це, тому що «так воно робиться». Інші швидко заявлятимуть, що вони обізнані, вони, звичайно, знатимуть це неправильно та з ніг на голову, а деякі треті особи, на жаль, небагато, будуть «вивчати». Звичайно, відвідувачі церкви не єдині. Continue reading

«РУССКИЙ МИР» АБО СВЯЩЕННА СВІТОВА ВІЙНА? РЕАЛЬНА ІДЕОЛОГІЯ ВТОРГНЕННЯ В УКРАЇНУ

Кремлеологія знову на слуху. Мислителі та експерти всіх мастей і по всьому світу знову намагаються розкрити таємні мотиви та екзотичні ідеології російської політичної еліти. Тільки цього разу, на відміну від часів радянського атеїзму, димові сигнали, що виходять із Кремля, все більше з’єднуються з ладаном, що піднімається з цибулинних церков Москви. Насправді, на думку деяких оглядачів, одним із головних ідеологів вторгнення в Україну є не хто інший, як Патріарх Московський Кирило (Гундяєв), очільник Російської Православної Церкви. Continue reading

ЦЕРКВА У ВІЙНІ: ЄРЕСІ, ІСТОРІЯ ТА ОСОБЛИВЕ РОСІЙСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я

Велика частина критики, яка нині спрямована на адресу керівництва Російської православної церкви за підтримку війни Росії проти України, організована навколо ідеї, що Московський патріархат є ідеологічно скомпрометованим і богословські невиправданим. За деякими винятками, науковці, журналісти та автори думок засуджують лідерів Російської Церкви як апологетів кремлівської ідеології «русского мира», експансіоністського, шовіністичного світогляду, який робить прелатів, як-от патріарх Кирило, митрополит Іларіон та інших, причетними до «нової Нацизм», партнери в «нечестивому союзі», торговці «квазірелігійним планом денного» і прихильники нативізму «крові та ґрунту». Подібним чином, і часто на одному диханні, звинувачення в «єресі» висуваються проти лідерів церков, головним чином на тій підставі, що підтримка війни Росії закликами до захисту «Святої Русі» під прапором «З нами Бог» є формою етнофілетизму, тобто єресь ототожнення та змішування православного християнства з етнічним націоналізмом. Continue reading

МОСКВА&ВАТИКАН: «СИТУАЦІЙНІ СОЮЗНИКИ» ТА «ЗАКЛЯТІ ДРУЗІ»… ПРОТИ УКРАЇНИ

У березні 2022 р. відбулося кілька знакових подій, які корінним чином  змушують нас більш уважно подивитися та остаточно зрозуміти реальне ставлення Католицької Церкви не тільки до України, а і загалом до її сприйняття як християнської конфесії. Ці події викликали певне обурення українських католиків, яке дуже схоже на обурення представників РПЦвУ висловами патріарха Кирила Гундяєва. І як певні «правильні» представники Московського патріархату спробують звалити всю відповідальність персонально на свого очільника та його оточення, так і католики пов’язують негатив виключно з папою Франциском. Але все набагато складніше, бо сьогоднішня поведінка  римського архієрея цілком логічна випливає з загальної політики Ватикану другої половини ХХ – початку ХХІ стст. Continue reading

«НЕ ПОМИНАННЯ ПАТРІАРХА КИРИЛА»: МАСКУВАННЯ РПЦвУ ТА ПІДГОТОВКА ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОВОКАЦІЇ

Від самого початку Російської агресії з’явилися повідомлення архієреїв та священиків Російської Православної Церкви в Україні (далі – РПЦвУ) про припинення поминання патріарха Кирила під час богослужіння, а в подальшому – навіть заяви про потребу відокремлення від Московського Патріархату. Це викликало відповідну ейфорію у частини духовенства та мирян Православної Церкви України (далі – ПЦУ), та скиглення про «зраду» та «розкол» прибічників «русского мира». З часом з’явилися дуже специфічні проекти відходу бажаючих від РПЦ, які, на нашу думку, є досить небезпечними, як для Українського Православ’я, так і загалом для національної безпеки України. Отже, у цій статті, ми спробуємо проаналізувати ці процеси. Continue reading

ПАТРІАРХ КИРИЛО ВЕДЕ РПЦ ДО МОРАЛЬНОГО КРАХУ

Російська Православна Церква вступила період жорсткої моральної кризи, підтримавши вторгнення в Україну. Це може коштувати церкві єдності та авторитету. І виходу з цієї кризи поки не видно. Адже напад на Україну поставило патріарха Кирила та єпископат перед простим вибором – засудити війну чи підтримати Кремль. Вибір зроблено. Дві останні проповіді предстоятель РПЦ виголосив вже у розпал бойових дій, коли жодних сумнівів щодо масштабу війни не могло. І що ж? Continue reading

ІЗОЛЯЦІЯ ПРИВЕЛА РОСІЙСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ ДО НАДСКЛАДНОГО РУХУ

Москва «Краде» священиків у Олександрійського пат і запалює свічки до дня народження разом з Папою Римським, сподіваючись налякати православних Continue reading

СЬОГОДНІ ЗАКРИТІ ХРАМИ Є НАЙМЕНШОЮ ПРОБЛЕМОЮ ЦЕРКВИ

Стаття відомого грецького православного журналіста Андреаса Лаудароса переважно присвячена проблемі сприйняття карантинних заходів деякими ієрархами, священиками та мирянами Еладської Православної Церкви. Але реально вона піднімає дуже актуальну тему – деструктивну діяльність маргінальних церковних груп у середині Православних Церков. Сьогодні з цією проблемою стикаються практично все Вселенське Православ’я, і це виявилося не тільки через пандемію, а і надання автокефалії ПЦУ. І це не тільки проросійський демарш деяких архієреїв Константинопольського Патріархату, Еладської та Кіпрської Православних Церков, який дуже добре висвітлюють СМІ, а і діяльність колишнього Київського митрополита Філарета, яка скерована на розкол Українського Православ’я. Саме тому, на нашу думку, ця стаття є дуже корисною й актуальною.

Редакція порталу міжнародного наукового проекту «Київське Православ’я» Continue reading

НЕОСИНКРЕТИЗМ ЯК ГОЛОВНА ПРИЧИНА ТРАГЕДІЇ СОФІЇ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОЇ ТА БЕЗПОСЕРЕДНЯ НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ ХРИСТИЯНСЬКОГО СВІТУ

Рішення президента Туреччини Ердогана про повернення храму Святої Софії Константинопольської викликала дуже великий резонанс не тільки у Вселенському Православ’ї, а й міжнародних відносинах. Сьогодні важко перерахувати публікації, у яких аналізуються підстави та наслідки подібного рішення. Однак тільки поодинокі з них спробували, нехай і опосередковано, показати сьогоднішні події як наслідок лівого лібералізму та секуляризації європейських країн [1]. Але, на нашу думку, подібний підхід для аналізу ситуації є дуже поверхневий, що залишає поза увагою справжню підставу подій в Туреччині – сучасний неосинкретизм. Саме він несе дуже велику небезпеку не тільки Православ’ю, а й загалом християнству. У цій статті ми спробуємо розібратись в проблемі та в тому, як вона може вплинути на ситуацію в Україні. Continue reading