ОГЛАСИТЕЛЬНЕ СЛОВО ПЕРЕД ПОЧАТКОМ СВЯТОГО І ВЕЛИКОГО ПОСТУ (2024)

Featured

+ ВАРФОЛОМІЙ

Милістю Божою

Архиєпископ Константинопольський — Нового Риму

і Вселенський Патріарх

Усій Повноті Церкви,

Нехай благодать і мир

Від Господа і Спаса нашого Ісуса Христа,

Разом з нашою молитвою, благословінням і прощенням

буде з усіма Вами.

* * *

Всечесні браття Ієрархи та благословенні чада у Господі,

Благодать нашого Бога любові знову сподобила нас увійти в потрібний для душі час Пісної Тріоді і дійти до Святого і Великого посту, до арени подвижницької боротьби, сповненої вишніми дарами і радістю Хреста і Воскресіння. У цей благословенний період, духовний скарб і динамізм церковного життя, а також сотеріологічна довідка всіх його проявів, розкриваються з ясністю. Continue reading

ПІСТ, ХАРЧОВА ПРОМИСЛОВІСТЬ ТА ЄВХАРИСТІЯ

Готуючись до Великодня і дотримуючись все необхідне в період Великого посту, православні християни покликані задуматися і про те, як ця практика, окрім духовного оновлення, може стати джерелом соціальних перетворень і збереження навколишнього середовища. Для подолання екологічної кризи, з якою ми стикаємося щодня, Вселенський патріарх Варфоломій, давно відомий як «Зелений патріарх», просить «від нас не більшого професіоналізму в галузі технологій, а глибшого покаяння, метаної, у прямому значенні грецького слова, що означає гаряче» зміна розуму», і радикальної зміни способу життя» [1]. Вважаю, що православна практика посту, з її особливою увагою до проблем споживання, стає тією точкою, де православ’я може вступити в діалог з зростаючою областю етики, що оцінює моральні наслідки вибору продуктів харчування, та започаткувати «радикальну трансформацію способу життя»[2], до якої закликає нас Патріарх Варфоломій як основа для більш екологічного способу життя у світі. Continue reading

РІШЕННЯ РУМУНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ЯК ГЛОБАЛЬНА ПРОБЛЕМА ВСЕЛЕНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я

Отже, сталося те, чого очікувала та боялася практично вся повнота Вселенського Православ’я – на черговому засіданні Синоду Румунської Православної Церкви (далі Рум.ПЦ), який відбувся 29 лютого 2024 р., було прийнято рішення заснувати кілька адміністративних структур поза своєю канонічною територією. Зокрема і «Румунську Православну Церкву в Україні». Ця подія викликала велике занепокоєння та бурхливе обговорення як у соціальних мережах, так і на сторінках ЗМІ. У статті ми спробуємо ретроспективно проаналізувати діяльність Рум.ПЦ та її наслідки, як для Вселенського православ’я, так і для України. Continue reading

ІГУМЕН (НАСТОЯТЕЛЬ) МОНАСТИРЯ: ЯК ПОЄДНУВАТИ ДУХОВНЕ КЕРІВНИЦТВО ТА ВІДНОСИНИ ІЗ ЗОВНІШНІМ СВІТОМ

І Духовний керівник

Святитель Василь Великий, як відомо, пише, що ігумен посідає у монастирі місце Бога, «на образ Христа». Старець Еміліан Симонопетрський у свою чергу пояснює, що настоятель монастиря, що є повнотою Соборної Церкви в одному конкретному місці, є зримою складовою обряду, яка приховує в собі незриме джерело – Бога. Насамперед настоятель є керівником, творцем, який керує і таємно веде душі, вказує їм шлях до досконалості і до таємничого єднання з Христом [1]. Continue reading

ВИКОНАННЯ ОБІТНИЦІ ЗРЕЧЕННЯ СВІТУ В УМОВАХ ВЗАЄМОДІЇ ЗІ СВІТОМ

З самого початку свого існування чернецтво відмовилося супроводжувати сучасного йому віку, являючи собою свідчення того, що крім поточного і минущого існує неминуча і вічне, пов’язане з глибокими потребами та сподіваннями людського існування.

Наставник пустелі Антоній Великий, який викривав марність мирського духу, вчить нас, що страждання сьогодення є несуттєвими і другорядними в порівнянні зі «славою, яка має відкритися нам у майбутньому»[1]. Жага проживання небесного і звільнення від приліплення до суєтного і мирського і від пожадань упереджених є головними передумовами для того, щоб чернець гідно йшов шляхом свого покликання, як він був покликаний, вступаючи в ангельське проживання: «Іди гідно покликання, позбудься пристрасті , зненавидь потяг, що тягне тебе донизу, все своє бажання направ на небесні» [2] Continue reading

ОКРУЖНЕ ПОСЛАННЯ СВЯЩЕННОГО СИНОДУ ІЄРАРХІЇ ЕЛАДСЬКОЇ ЦЕРКВИ ПРО ШЛЮБ (ПРОТИ Т.ЗВ. ШЛЮБУ ГОМОСЕКСУАЛІСТІВ)

Як Вам було повідомлено, лише кілька днів тому, тобто 23 січня 2024 року, Ієрархія Еладської Церкви, яка є Вищим органом нашої Церкви, зібралася для вивчення питання, яке повстало у наші дні, тобто встановлення «політичного шлюбу» гомосексуалістів з усіма, що випливають із цього, наслідками сімейного права. Continue reading

РПЦвУ: ПОШУКИ ВИХОДУ З ГЛУХОГО КУТА АБО НОВА СПРОБА МАСКУВАННЯ?

Російська Православна Церква в Україні (далі – РПЦвУ) вже давно перебуває у глухому куті – цей факт визнають практично всі релігієзнавці, як в Україні, так і по-за нею. Останнім часом архієреї цієї структури появляються в ЗМІ тільки для того, щоб черговий раз заявити про «гоніння», які, на їх думку, організує державна влада та Православна Церква України (далі – ПЦУ). Але це аніяк не означає, що РПЦвУ не шукає шляхи для виходу з системної кризи. Одним з таких шляхів є «ініціатива знизу», коли певне коло її священиків йде на якісь «перемови» або «дискусії» з священиками ПЦУ. Нещодавно в Києві відбувся один з таких заходів під гучною назвою «Церква, суспільство, держава: діалог заради єднання та перемоги», на якому, крім духовенства РПЦвУ та ПЦУ, були присутні голова ДЕСС Віктор Єленський та екзарх Вселенського патріарха в Україні, єпископ Команський Михаїл. Continue reading

НЕВРОТИЧНА РЕЛІГІЙНІСТЬ: ГЕНЕЗИС, ФЕНОМЕНОЛОГІЯ ТА ПЕРСПЕКТИВИ У РАМКАХ ПРАВОСЛАВНОЇ ТРАДИЦІЇ

Вступ

Слово «невроз» є запозиченням з французької, де névrose утворено від давньогрецького νεῦρον, тобто «нерв». Continue reading

ОРІГЕН ТА РИТОРИЧНИЙ КРИТИЦИЗМ

Яке відношення Олександрія чи Антіохія має до Товариства біблійної літератури? На перший погляд може здатися, що квазінаукові устремління, скажімо, критики джерел, стоять далі від екзегетичних звичок Дідима Сліпого та Феодора Мопсуестійського, ніж їхня коментаторська практика один від одного. Це був «докритичний» підхід до Біблії, далекий від тих наукових передумов, відповідно до яких зазвичай діє історична критика та її спадкоємці пізнього часу. У цьому й полягала «перевага» патристичної та середньовічної екзегези, як нам іноді кажуть: вони підходили до тексту зі смиренністю, а не з герменевтикою, яка стояла б над текстом і проти нього, беручи саме Слово Боже за зразок, який треба вивчати. Continue reading

ГРА ЗІ СМЕРТЮ, АБО КОЛИ ОПАМ’ЯТАЄМОСЯ?

Земне життя – це постійна гра перед лицем смерті. Людина наче грається зі смертю, закриваючи очі на те, що вона рано чи пізно, але прийде. Кожного чекає смерть, але не кожен готується до неї належним чином, переконуючи себе, що після неї все припиняється, всьому кінець. Але це не так. Смерть відкриває очі на все, що творила людина в цьому житті. Тому треба кожному думати про головне – що нас чекає потім. Я увесь час наголошую – думайте про власну смерть, не бійтеся, адже того, що визначив Творець, ніхто не змінить і ніхто не знає, коли вона прийде. А прийде раптово, попереджати не стане. Увесь жах і полягає в тому, що людина не готова до неї, але в оту коротку мить вмирання вона це усвідомить, та буде вже пізно. Ціле життя Господь відводив тобі, людино, на підготовку до гідного переходу в інше життя, а ти змарнувала час. Continue reading