ЩЕ РАЗ ПРО СПРОБУ ВШАНУВАННЯ МИТРОПОЛИТА ЄВГЕНА ГАКМАНА У 1912 – 1914 РОКАХ

Документ 1Просіть і буде вам дано, шукайте і знайдете, стукайте і відчинять вам; бо кожен, хто просить одержує, хто шукає знаходить, а хто стукає відчинять йому.

Мт. 7:7-8

Ми невипадково зробили ці слова Ісуса Христа епіграфом до цієї невеликої статті. Адже саме це сталося після опублікування на сайті «Українське Православ’я» та газеті «Відродження» (№24 від 16.06.2022 р.) матеріалу про спробу церковного вшанування одного з найбільших православних діячів Буковини – митрополита Євгена Гакмана (16 березня 1793 – 12 квітня 1873). Вже на протязі кількох днів отримали кілька дуже важливих свідчень з Чернівецького архіву та консультації кількох науковців з Австрії, які істотно доповнюють нашу попередню публікацію, дозволяючи зробити досить цікаві висновки, про які ми розповімо згодом. Continue reading

ВШАНУВАННЯ МИТРОПОЛИТА ЄВГЕНА (ГАКМАНА): ІСТОРІЯ НЕЗАКІНЧЕНОЇ КАНОНІЗАЦІЇ

І. Вступ

Перший Митрополит Буковини і Далмації Євген (Гакман) (16 березня 1793 – 12 квітня 1873) є одним з найвидатніших українських православних діячів Буковини. Важко переоцінити його роль у становленні та обороні Українського Православ’я в час Австро-Угорської імперії, а його життя та діяльність ще чекає ґрунтовного дослідження. Але в цьому невеликому дослідженні ми хочемо торкнутися спроб його вшанування саме в церковному плані – прославлення в чині святителя.

До недавнього часу жодних документальних свідчень про спроби канонізації Митрополита Євгена в кінці ХІХ – на початку ХХ століть в Україні знайти не вдавалося. І це не дивно, адже архів Буковинської Митрополії зазнав кілька суттєвих руйнацій: вивезення частини документів до Санкт-Петербурга під час окупації Буковини московською армією (1914 р.); вивезення до Москви під час приєднання до СРСР (1940 р.) та вилучення частини документів у 1946-1948 рр. Чи були всі ці документи об’єднані в якийсь спільний фонд одного з історичних архівів СРСР, невідомо… Continue reading

СВЯЩЕННИЙ СИНОД ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ ДАВ ВИЧЕРПНУ ОЦІНКУ ДІЯМ ФІЛАРЕТА В АВСТРАЛІЇ

З весни 2019 р. колишній Київський митрополит Філарет веде деструктивну діяльність щодо Православної Церкви України та загалом Вселенського Православ’я, зокрема засновує розкольницькі структури на канонічної території інших Помісних Церков. Continue reading

ДВОЄДУШНІСТЬ ВАТИКАНУ АБО ЯК КАТОЛИКИ РЯТУЮТЬ СВІЙ ІМІДЖ В УКРАЇНІ ПРИХОВУЮЧИ ПРАВДУ

У 2019, на п’ятому році російсько-української війни та четвертому році звірств російських військ у Сирії, папа Франциск нагородив Путіна пам’ятною медаллю «Ангел-Хранитель миру». Я так розумію, у 2022 році подібну медаль отримає Московський патріарх Кирило. Після всіх дій із підтримки військової агресії Путіна проти України і нещодавніх «військових» «проповідей» ідеолога «русского міра» Кирила, який прославляє різників Бучі як «героїв», пропозиція йому стати «істинним миротворцем, особливо для України, що роздирається війною», сприймається, м’яко кажучи, як вишуканий цинізм. У державі Ватикан новин не читають? Чи у них проблеми із комунікацією із Апостольською Столицею? Радикалізм авторів цього допису можна зрозуміти, проте вони надають матеріали для самостійного осмислення «нових ініціатив» (не всі ще відійшли від старих).

проф. Олександр Саган

Після відомих подій березня-квітня 2022 р., імідж Ватикану (і Католицької Церкви) в Україні зазнав досить міцного вдару. Негативні статті, дописи та карикатури на папу Франциска заповнили україномовний (український) сегмент інтернету, а також друковані ЗМІ. При цьому, як показує пілотне дослідження, ставлення до Ватикану більшості українців не дуже сильно відрізнялося від ставлення до Московського патріархату. І це явно занепокоїло керманичів Католицької Церкви, адже ідею заборони діяльності Московського патріархату в Україні, за даними соціологічної групи «Рейтинг», підтримує більш ніж 51%, а коли брати Західну Україну, де мешкають близько 95% вірних УГКЦ, ця лічба зростає до 67-73%%. Continue reading

МОСКВА&ВАТИКАН: «СИТУАЦІЙНІ СОЮЗНИКИ» ТА «ЗАКЛЯТІ ДРУЗІ»… ПРОТИ УКРАЇНИ

У березні 2022 р. відбулося кілька знакових подій, які корінним чином  змушують нас більш уважно подивитися та остаточно зрозуміти реальне ставлення Католицької Церкви не тільки до України, а і загалом до її сприйняття як християнської конфесії. Ці події викликали певне обурення українських католиків, яке дуже схоже на обурення представників РПЦвУ висловами патріарха Кирила Гундяєва. І як певні «правильні» представники Московського патріархату спробують звалити всю відповідальність персонально на свого очільника та його оточення, так і католики пов’язують негатив виключно з папою Франциском. Але все набагато складніше, бо сьогоднішня поведінка  римського архієрея цілком логічна випливає з загальної політики Ватикану другої половини ХХ – початку ХХІ стст. Continue reading

«НЕ ПОМИНАННЯ ПАТРІАРХА КИРИЛА»: МАСКУВАННЯ РПЦвУ ТА ПІДГОТОВКА ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОВОКАЦІЇ

Від самого початку Російської агресії з’явилися повідомлення архієреїв та священиків Російської Православної Церкви в Україні (далі – РПЦвУ) про припинення поминання патріарха Кирила під час богослужіння, а в подальшому – навіть заяви про потребу відокремлення від Московського Патріархату. Це викликало відповідну ейфорію у частини духовенства та мирян Православної Церкви України (далі – ПЦУ), та скиглення про «зраду» та «розкол» прибічників «русского мира». З часом з’явилися дуже специфічні проекти відходу бажаючих від РПЦ, які, на нашу думку, є досить небезпечними, як для Українського Православ’я, так і загалом для національної безпеки України. Отже, у цій статті, ми спробуємо проаналізувати ці процеси. Continue reading

МОЛИТВА ОБОРОНЦІВ ПРАВДИ

Featured

Псалтир завжди був улюбленою книгою в українському народі. Він духовно збагачував наших предків і, становив обов’язкове читання не лише для духовенства, але і для всього Божого народу, який знаходив у ньому мудрість для життя і підтримку для розв’язування життєвих проблем.

Тому не дивно, що в тяжкі хвилини особистого життя, а тим більше в часі випробовування та народної боротьби за волю та краще життя, народ складав на підставі Псалтирю особливі молитви – обрані Псальми. Саме таку молитву, яка складена за рукописами Київської митрополії Константинопольського Патріархату XVI – XVII стст., ми сьогодні пропонуємо вам. Continue reading

ВТОРГНЕННЯ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ В АФРИКУ: ІСТОРІЯ, ПІДСТАВИ, НАСЛІДКИ

У грудні 2021 р., Синод Московського Патріархату заснував кілька єпархій у Африці, яка вважається канонічною територією Олександрійського Патріархату. Ця подія викликала багато галасу, зокрема і в українському медіапросторі. Однак, майже всі автори пов’язували подію виключно з початком співслужіння Православної Церкви України та Олександрійського Патріархату. Однак «африканська проблема», як і пілотна спроба Московського патріархату створити свої структури на канонічної території іншої Помісної Церкви, має значне більш давню історію. При цьому, власне створення канонічної структури Московського патріархату в Африці має, на наш погляд, значно більш суттєве питання для Вселенського Православ’я, ніж просте порушення «канонічних кордонів».

Отже, звернемося до історії. Continue reading

СКАЗАННЯ ХОМИ, ІЗРАЇЛЬСЬКОГО ФІЛОСОФА, ПРО ДИТИНСТВО ХРИСТА (АПОКРИФ)

Євангеліє дитинства від Хоми – апокрифічний текст, що містить історії про досконалі Ісусом Христом у дитинстві чудеса. Деякі епізоди Євангелія дитинства стали темою для середньовічного мистецтва.

Авторство книги приписувалося апостолу Томі, учневі Ісуса, тому що в перших рядках присутній «Я, Тома Ізраїльтянин». Книга зберіглася у різних варіантах. Дослідники зазвичай виділяють грецькі варіанти A, B та латинські варіанти.

I. Я, Хома ізраїльтянин, розповідаю, щоб ви дізналися, брати серед язичників, всі події дитинства Господа нашого Ісуса Христа та Його великі діяння, які Він зробив після того, як народився в нашій країні. Початок такий. Continue reading

АРАБСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ ДИТИНСТВА СПАСИТЕЛЯ (АПОКРИФ)

Арабське Євангеліє дитинства Спасителя – це апокрифічне Євангеліє дитинства Ісуса Христа, написана арабською мовою.

Історія введення цього апокрифу у науковий вжиток почалося з того, що Кембриджський професор Генрі Сайк придбав у Ліоні манускрипт арабською мовою, який у 1697 році переклав латинською мовою та опублікував обидва тексти (арабський та латинський) в одній книзі. Рукопис, придбаний Сайком, було втрачено, і вчені не отримали можливості встановити час написання. Фрагменти арабського тексту пізніше вдалося виявити в книгосховищах Риму та Парижа, а в Бібліотеці Лауренціана у Флоренції було знайдено (і досі зберігається) рукопис із 47 аркушів, що містить повний арабський текст «Євангелія дитинств»а. В даний час це найстаріший рукопис апокрифу. Цей манускрипт підписаний і тому точно датований. Він створений «вірним і смиренним рабом Господнім Ісаком», скопійований з більш раннього рукописного тексту, в чотирнадцятий день місяця сциабата 1610 Олександрової ери (лютий 1299). У рукописі велика кількість мініатюр, що ілюструють майже всі епізоди «Євангелія дитинства». Загалом, час написання апокрифа визначити важко, є припущення, що твір було написано сирійською мовою в V або VI столітті і лише пізніше перекладено арабською мовою. З цієї причини в англомовній літературі «Євангеліє дитинства» називають не «Арабським», а «Сирійським». Continue reading