РІШЕННЯ РУМУНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ЯК ГЛОБАЛЬНА ПРОБЛЕМА ВСЕЛЕНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я

Отже, сталося те, чого очікувала та боялася практично вся повнота Вселенського Православ’я – на черговому засіданні Синоду Румунської Православної Церкви (далі Рум.ПЦ), який відбувся 29 лютого 2024 р., було прийнято рішення заснувати кілька адміністративних структур поза своєю канонічною територією. Зокрема і «Румунську Православну Церкву в Україні». Ця подія викликала велике занепокоєння та бурхливе обговорення як у соціальних мережах, так і на сторінках ЗМІ. У статті ми спробуємо ретроспективно проаналізувати діяльність Рум.ПЦ та її наслідки, як для Вселенського православ’я, так і для України. Continue reading

РПЦвУ: ПОШУКИ ВИХОДУ З ГЛУХОГО КУТА АБО НОВА СПРОБА МАСКУВАННЯ?

Російська Православна Церква в Україні (далі – РПЦвУ) вже давно перебуває у глухому куті – цей факт визнають практично всі релігієзнавці, як в Україні, так і по-за нею. Останнім часом архієреї цієї структури появляються в ЗМІ тільки для того, щоб черговий раз заявити про «гоніння», які, на їх думку, організує державна влада та Православна Церква України (далі – ПЦУ). Але це аніяк не означає, що РПЦвУ не шукає шляхи для виходу з системної кризи. Одним з таких шляхів є «ініціатива знизу», коли певне коло її священиків йде на якісь «перемови» або «дискусії» з священиками ПЦУ. Нещодавно в Києві відбувся один з таких заходів під гучною назвою «Церква, суспільство, держава: діалог заради єднання та перемоги», на якому, крім духовенства РПЦвУ та ПЦУ, були присутні голова ДЕСС Віктор Єленський та екзарх Вселенського патріарха в Україні, єпископ Команський Михаїл. Continue reading

«А БАБА-ЯГА ПРОТИ» АБО РОЗБІР ОСТАННЬОЇ ЗАЯВИ ГРУПИ «10 ТЕЗ ДЛЯ ПЦУ»

Двадцять першого листопада 2023 р., громадська група «10 тез для ПЦУ» неочікувана видала дуже суперечливу та контраверсійну заяву «Що до подій в Черкасах», яка спричинила бурхливі суперечки не тільки серед духовенства та вірних Православної Церкви України, але і загалом українського суспільства. В цієї статті ми спробуємо проаналізувати зміст цієї заяви в контексті ситуації на релігійному полі України. Continue reading

ЗААМВОННА МОЛИТВА НА ВОЗДВИЖЕННЯ ЧЕСНОГО ХРЕСТА

Отже, ми продовжуємо історію заамвонних молитов, які існували в Православ’ї. Сьогодні ми подаємо заамвонну молитву, яка існувала в кодексах Х-ХІ століття, зокрема в грецькому монастирі Ґроттаферрата Continue reading

ДЕНЬ ХРЕЩЕННЯ РУСИ: ПРАВДА ТА МІФИ

Наближається чергове святкування дня Хрещення Руси-України, або Дня української державності. Ця подія спонукає нас замислитися над смислом та ідеєю такого святкування, а саме – над питанням обґрунтованості цього свята. Проблема в тому, що сама основа цього свята є дуже нестійка – як з історично-фактичного, так і з політично-ідеологічного боку. Прив’язка такого значного феномену як Українська державність до цього дня вимагає дуже якісного продумування, наскільки цей день важливий і правдивий. Це особливо потрібно тим паче тоді, коли вже є цілком фактичні і освячені історією дати 22 січня (день проголошення незалежності УНР 1918 р. і день Злуки 1919 р.), 24 серпня і 1 грудня (день референдуму 1991 р.). Continue reading

«НЕ ВСЕ ТЕ ЗОЛОТО, ЩО БЛИЩИТЬ…»: ДО ІСТОРІЇ ОДНІЄЇ ДИВНОЇ?! КАНОНІЗАЦІЇ

На початку липня 2008 р., Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату канонізував Київського митрополита Іова Борецького (+1631) як святителя. Здавалося б, що цілком нормальне рішення, адже він прославився як оборонця православ’я, чудовий полеміст та науковець, який став головою Київської митрополії Константинопольського Патріархату в часі відродження її ієрархії. Однак саме ця подія викає досить неоднозначну реакцію, як у світлі зриву колишнім Київським митрополитом Філаретом об’єднавчого процесу під егідою Вселенського Патріарха Варфоломія в 2008 р., так і агресії Росії проти України…

Отже, на початку звернемось до певних фактів життя та діяльності митрополита Іова Борецького, які «чомусь»?! не були враховані колишнім очільником Київського Патріархату. Continue reading

«НЕЗАЛЕЖНІ ПРАВОСЛАВНІ ГРОМАДИ» – НОВА ГІБРИДНА ПРОВОКАЦІЯ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

Тема аналізу статутів «незалежних православних громад» та їх канонічного статусу отримала несподіване продовження. Автор цього дослідження справедливо стверджує, що Московська патріархія давно намагається розіграти цю ситуацію, і ця гра розрахована на довгу перспективу. Continue reading

МАСКУВАЛЬНІ ТАНЦІ ЗІ СТАТУТОМ АБО ЧОМУ РПЦвУ В КАНОНІЧНОМУ ТУПИКУ

Від самого початку повномасштабної вторгнення Російської Федерації в Україну, практично безупинно відбуваються викриття співпраці духовенства РПЦвУ з агресором. Нещодавні обшуки, які провела Служба Безпеки України, показали – ця релігійна організація фактично є диверсійною структурою ворога, як у ідеологічної, так і військової площині. Результатом цього стало «Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 1 грудня 2022 року» та відповідний Указ Президента №820/2022. Спробуючи заховати своє положення, керівництво та речники РПЦвУ всіляко намагаються замаскувати своє підпорядкування Московському патріарху та відмовляють той факт, що їх релігійний центр знаходиться в країні-агресорі. При цьому головним «приладом» цих маскувальних маніпуляцій є танці зі «Статутом», за допомогою яких вони спробують довести свою «незалежність від Москви», а також доказати свій ніби «автокефальний канонічний статус». Отже, у цієї статті ми спробуємо викрити цю брехню РПЦвУ. Continue reading

ФЕНОМЕН САКРАЛІЗАЦІІ «7 СІЧНЯ» ЯК РУДИМЕНТ РАДЯНЩИНИ

Священний Синод Православної Церкви України, на своєму засіданні 18 жовтня 2022 р., дозволив святкувати Різдво Христова згідно новоюліанському календарю – 25 грудня. Оскільки в цьому календарі всі нерухомі свята співпадають з григоріанським, це рішення спричинило досить жваву дискусію у соціальних мережах. Здавалось б, що ця дискусія мусить точиться виключно календарного питання: «за» або «проти» юліанського чи новоюліанського календаря… Continue reading

ПАПА ФРАНЦИСК ТА РПЦ: ЗМІНА ПОЛІТИКИ АБО СПРОБА МАСКУВАННЯ?

Усю політику Ватикану щодо України, починаючи від 2014 р., а особливо після початку повномасштабної агресії Росії, можна описати, як «активний нейтралітет на боці Москви». Ми не будемо тут наводити приклади, бо це вже робилося неодноразово різними ЗМІ. Але варто згадати апогей цієї політики, які відбувся 24 серпня 2022 р., коли в контексті Російсько-Української війни, папа Франциск публічно висловив спочуття родині пропагандистки Дар’ї Дугіной, російської громадянці, яка була забита на території Росії та до смерті якої «Україна не має жодного відношення»… Continue reading