ПРО ДУХОВНІ ТВОРИ КИРИЛА СТЕЦЕНКА

ПЕРША ЛІТУРГІЯ КИРИЛА СТЕЦЕНКА

Кирила Стеценко пише свою Першу літургію святого Іоана Золотоустого, твір масштабний і натхненний. Він виявить стрімкий поступ автора. Попри надмірну перенасиченість його тогочасного життя працею для заробітку – учителювання, регентування в кількох церквах, діяльність оглядача-рецензента оперних вистав у “Раді” – він помітний учасник культурно-громадського спілкування. А ще – автор чимраз популярніших творів, що звучали в концертах.

31 травня 1907 року Кирила Стеценко презентував протоієрею Григорію Серговському, діду дружини, Першу літургію з відповідною присвятою. Це – знаменна подія на творчому шляху композитора: окреслено музичну концепцію, знайдено кореляти поєднання канону відправи з музичною драматургією. Яскравий тематичний матеріал твору, що невдовзі стане репертуарною класикою, буде довершено в Другій літургії 1910 року. Continue reading

АКАФІСТ ЗА СПОЧИН ПОМЕРЛИХ

Кондак 1

Незбагненним промислом для вічного блага світ готуючи, людям час і образ кончини Ти, Господи, визначив; прости всім відвіку спочилим усі гріхи їхні, прийми їх в оселі світла і радості, поспіши відкрити їм обійми Отчі і почуй нас, що звершуємо їх пам’ять і співаємо: Continue reading

ЧЕРНЕЦТВО ПЕРЕД ВИКЛИКАМИ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ЕПОХИ

Від редакції: Стаття відомого російського дослідника Г.М. Запальського розповідає про спроби реформування чернечого життя в Російської Православної Церкві у початку ХХ ст., особливо після лютовської Революції. Вона розвінчує сучасний міф Московського Патріархату про «розквіт російського чернецтва» у ХІХ – початку ХХ стст. саме через кількість монастирів та ченців, при чому, як підкреслює автор, реформа не здійснена і до сьогодні…

Зовнішні характеристики російського чернецтва передреволюційного часу виглядали оптимістично. Число монастирів, жіночих громад і їх насельників швидко росло, причому з прискоренням. У 1914 році налічувалося 1025 монастирів і громад і майже 95 000 ченців. Множилося число шкіл, лікарень, богаділень і інших закладів при обителях. Дуже великим був приплив паломників в монастирі. Після революції все це дало привід багатьом говорити про відродження або розквіт російського чернецтва в XIX – початку XX століття. Про це до сьогодні пише багато російських і зарубіжних дослідників. Continue reading

ПРО НОСІННЯ І ЗНЯТТЯ КАМИЛАВКИ (КЛОБУКА)

При вході в церкву вівтар усіма монахами без винятку повинні знімати камилавки (так часто називаються клобуки). Одягати при виході з вівтаря.

Браття, що стоять в храмі, оголюють голови в наступний час: Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ІОАН ЗОЛОТОУСТ: ПРОТИ ЮДЕЇВ. СЛОВО ТРЕТЄ

До тих, котрі по старому постять на Пасху. Це слово було виголошене після другого, або навіть і третього слова проти аномеїв

Знову крайня і невідступна нужда змушує нас сьогодні, перервавши порядок попередніх бесід, говорити саме про неї і відволікає від суперечок з єретиками. Ми мали намір знову закликати в любові поговорити про славу Єдинородного, але безглузда заповзятість бажаючих по-старому постити на Пасху змушує нас усе нинішнє повчання використати для їхнього лікування. Continue reading

СМИРЕННЯ І МОЛИТВА (НЕДІЛЯ МИТАРЯ І ФАРИСЕЯ)

У картині, яку малює перед нами ця притча, укладено гостре протиріччя. «Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар» (Лк. 18:10). У першої частині притчі описується позиція фарисея і зміст його молитви.

У своїй молитві фарисей вдається до вражаючого протиставлення себе іншим людям. Він дякує Богові за те, що не схожий на інших: грабіжників, кривдників, перелюбників і митаря, що стоїть поруч. Іншими словами, фарисей проводить лінію розділу між собою і іншими, вважаючи, що він знаходиться в храмі по праву, в той час як всі оточуючі не можуть входити сюди, оскільки є грішниками. Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ МУЧЕНИК АНАСТАСІЙ ПЕРСЬКИЙ

Сьогодні, мої улюблені браття, разом зі святим апостолом Тимофієм, учнем апостола Павла, ми святкуємо пам’ять святого і всеславиного преподобномученика Анастасія Перського.

Воістину, він висвітлював все творіння яскравіше і світліше сонця, адже приклад його – один з найвидатніших в історії персів, душі яких були щільно закриті і не відкрилися, щоб прийняти світло сонця Правди. Всеславиний преподобномученик Анастасій затьмарив світло сонця і зірок, що його співвітчизники – вогнепоклонники, відомі східні волхви, зберігали як зіницю ока. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ІОАН ЗОЛОТОУСТ: ПРОТИ ЮДЕЇВ. СЛОВО ДРУГЕ

Проти тих, котрі дотримують юдейський піст, і проти самих юдеїв. Виголошене за п’ять днів до посту, після того, як уже було сказане інше слово

Уже при дверях беззаконний і нечестивий піст юдейський. Не дивуйтеся, що я назвав цей піст нечестивим, — що звершується проти волі Божої, воно є нечисте понад усе, — будь-то жертва чи піст. Отже, вже через п’ять днів наступить беззаконний юдейський піст. А я за десять днів, а то й більше, зробив попереднє зауваження, щоб уберегти від небезпеки ваших братів. Але ніхто нехай не звинувачує нас у завчасності слова, яке ми запропонували за стільки днів. Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ АНТОНІЙ ВЕЛИКИЙ, НАСТАВНИК АСКЕТИЧНОЇ СВОБОДИ

Є хвилини, коли слова здаються бідними і убогими, дурними і незв’язними. Саме в ці хвилини, як би ти не протестував проти цього, збурений гординею і самолюбством, ти змушений визнати, нехай ненадовго, свою нездатність взятися за важку – богословську і агіографічну – тему, щоб розповісти про надлишок самовиснаження (кенозису) святих в ім’я любові і про їх чистому і нехитрому жертовному служінні.

Так відчуваю я себе зараз, починаючи писати про полум’яного воїна пустелі, намагаючись перенести на папір все несказанне і невимовне, що з’єднує і поєднує в своїй всечесній особі авва і наставник чернецтва – преподобний Антоній Великий. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ІОАН ЗОЛОТОУСТ: ПРОТИ ЮДЕЇВ. СЛОВО ПЕРШЕ

Сьогодні хотів я сповістити вам решту з того, про що недавно говорив з вами, і ясніше показати, наскільки неосяжним є Бог. Про це ми багато і довго говорили минулої неділі, коли подавали свідчення і з Ісаї, і з Давида, і з Павла. Перший волав: «Рід же Його хто вияснить?» (Іс. 53, 8). Другий дякував Богові за Його неосяжність, говорячи: «Прославлю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої» (Пс. 138, 14); і ще: «Дивне для мене всевідання Твоє; високе воно для мене, і я не можу збагнути його» (Пс. 138, 6). Павло ж, не заглиблюючись у дослідження самої сутності (Бога), а вникнувши тільки в Його провидіння, чи краще — охопивши тільки незначну частку цього провидіння, яке відкрилася в покликанні язичників, і ніби побачивши велике і неосяжне море, викликнув: «О глибино багатства і премудрості, і розуму Божого! Які незбагненні суди Його, і недослідимі путі Його» (Рим. 11, 33). Continue reading