«Найголовніша справа в житті – молитва, а всі інші – справи другорядні»
св. Григорій Богослов.
Молитва – це бесіда чи розмова наша з Богом. Вона необхідна для нас так само, як повітря чи їжа. У нас усе від Бога і нема нічого свого: життя, здібності, здоров`я, їжа і все інше дається нам Богом; “без Бога – ні до порога”, – каже українське прислів`я. Continue reading
Людський розум знаходиться в безперервній роботі, і це є його головною характерною рисою. Однак у деякі моменти він може працювати неправильно. Псевдовідчуття, можна сказати, у нього в крові! Неминуче зустрічаються йому відображення буття заморочують його оптичне поле і обманюють його часом необоротно. Але мозок продовжує функціонувати. Continue reading
Слова, що винесені в заголовок нашої статті, є цитатою зі Статуту святого отця Антонія Великого. Антоній Великий – реаліст. Його статут – це не абстрактна формула, що вигадана їм і подарована нам. Кожне його правило містить щось унікальне для чернечого життя, причому, якщо порушити хоч одне, руйнуються всі. Потрібно, за його словами, приносити молитву невпинно, але й одночасно дякувати Господу за все, що з нами трапляється. У такому поєднанні є особливий сенс, бо ці дві дії нероздільні, супроводжують один одну. Ми дякуємо Господу за все хороше, що з нами відбувається, однак, головним чином, і за все інше, бо в нашому житті не все відбувається так, як ми цього бажаємо. Наприклад, ми молимося, але нам здається, що Бог не чує нас. Ми просимо в Нього здоров’я, а хворіємо все сильніше і сильніше. Ми просимо у Господа певних життєвих благ, але не отримуємо від Нього нічого. Все нібито відбувається не за молитвами нашим. Continue reading
«Душе моя, що грішиш повсякдень! Чому ти не стримуєш себе від порушення переданої тобі заповіді? Як ти можеш одержати від Бога милість, коли перед кінцем не покинеш сластолюбства, що видаляє тебе з дороги, яка веде до життя? Прокинься, бідна душе, від сну гріховного, оплакуй свої тяжкі гріхи, якими ти прогнівила свого Творця і Владику, Життєдавця і Благодійника: Він чекає від мене покаяння, якого не приношу я, всезгубний. Бодай відтепер облиш ненаситні похоті, відхилися від гірких згубних скверн! Припади з благанням до Божественних апостолів, нехай звернуться вони молитовно до Христа дарувати мені прощення й відпущення гріхів. Continue reading
В богослужбовій літературі Візантії XIV – XVI ст.ст. час від часу зустрічається кілька цікавих молитов і прохань під час Святої Літургії, які можливо охарактеризувати як «Молитви про повернення відібраних язичниками святинь». Швидше за все, ці молитви народилися в часі ісламської навали на Візантійську імперію, коли на окупованих мусульманами територіях християнські храми перероблялися на мечеті або на цивільні споруди. Враховуючи той факт, що до цієї пори питання повернення храмів Київського Православ’я, які знаходяться в полоні Московського Патріархату, у Білорусі та Україні залишається актуальним, ми спробували відновити і перекласти на українську мову кілька древніх молитов. Continue reading
Молитва перша
Боже кріпкий, що в руце Своєї тримаєш доли людські! Не поминай гріхів моїх, але зміцни мене з вишині силою Твоєю для перемоги над ворогами нашими. Подай мені тверезий розум і серце відважне, та не убоюся страху і уникну сумнівів, але під святими хоругвами війська нашого буду вірний своєї присяги до кінця. У ім’я Твоє іду і та буде воля Твоя. Continue reading
Одразу скажу, мене можна легко звинуватити у “позьорстві” чи ще чомусь такому, я сам прискіпливий до мотивацій, у т.ч. до своїх. Але я просто хочу поділитися малесеньким досвідом. Він не вартий і волосини від того, що мають отці, які днюють і ночують на Майдані чи стояли в нейтральній зоні пару днів тому. Зате він мій.
У мене тут самозародився новий термін «молитовна прогулянка»… Впродовж крайньої з них, з Псалтирем на Майдан (вона тривала близько години всього, але…) багато чого пережив. Послухав у наметі у Греко-католиків Апостола й Євангелію, потім читав взяті на себе в рамках молитовної варти 1 та 17 кафізмі. Ноги самі несли шукати місце, де читати. 1-шу прочитав просто в районі стели, потім пішов в бік Грушевського, в пошуках місця для читання 17-ї… Поминальної, хто в курсі. Continue reading
Псалтир завжди був улюбленою книгою в українському народі. Він духовно збагачував наших предків і, становив обов’язкове читання не лише для духовенства, але і для всього Божого народу, який знаходив у ньому мудрість для життя і підтримку для розв’язування життєвих проблем.
Тому не дивно, що в тяжкі хвилини особистого життя, а тим більше в часі випробовування та народної боротьби за волю та краще життя, народ складав на підставі Псалтири особливі молитви – обрані Псальми. Саме таку молитву, яка складена за зразком старовинних молитов Київського Православ’я, ми сьогодні пропонуємо вам. Continue reading
Кондак 1
Вибрані проповідники Агнця Непорочного, за нас закланого, Христа Бога, преславні апостоли Петре і Павле! Ви ж Боговидінням кінці світу осяяли і рясно струменями благодаті напоїли, і нині з любов’ю гляньте на шануючих старанно пам’ять вашу. Наповніть нас духом премудрості, серця наші вірою утвердіть, бо безперестанно вдячно вам співаючи, з умилінням викликуємо: Радуйтеся, святії первоверховнії апостоли Петре і Павле.
Ікос 1
Ангелами благовісниками явилися на землі, апостоли Петре і Павле, блаженні, бо від Самого Винуватця спасіння нашого на діяльність вашу покликані були, широчінь усієї землі обійшли, юдеям і еллінам Христа розіп’ятого, Божу Силу і Божу Премудрість проповідувавши. Тому і ми, світлом навчань ваших осяяні, серцем і устами викликуємо до вас так: Continue reading
Пам’ять 1 / 14 травня
Великий син білоруського народу, прикраса Київського Православ’я, святитель-мученик Макарій, митрополит Київський, здійснював свій чернечий та святительський подвиг у XV столітті. Докладне місто його народження невідомо, але дослідники припускають що він народився в околицях Вільні.
Від юнацтва будучи святитель Макарій відчув покликання до чернечого життя та поступив у Віленський Троїцькій монастир. Своїми духовними подвигами він звернув на себе увагу Київського митрополита Симона, який близько 1478 р. Б. поставив його архімандритом Віленського Троїцького монастиря та митрополичим намісником над усіма православними монастирями і церквами Великого Князівства Литовського (тобто Білорусі та України). На цієї відповідальної посаді будучий митрополит заробив велику повагу не тільки чернецтва, а і всіх православних вірних Київської митрополії. Continue reading