ПОЧАТОК ДУХОВНОГО ЗВ’ЯЗКУ КИЇВСЬКОЇ РУСИ З АФОНОМ

Початок духовних зв’язків Київської Русі з Афоном практично повністю збігається з епохою прийняття християнства та закладення основ чернецтва в Київській Русі за часів святого рівноапостольного князя Володимира Великого, тобто відноситься до Χ століття.

Свята Гора придбала особливу духовну привабливість для новонавернених в православну віру слов’ян в епоху святого Афанасія Афонського, в 963 р заснував чернецький монастир Великої Лаври. Серед учнів святого Афанасія були ібери; неподалік ж від Великої Лаври жили італійські монахи з Амальфі, що заснували свій власний монастир. Цілком ймовірно, що у числі послідовників святого Афанасія були і балканські слов’яни. Ця гіпотеза підкріплюється тим фактом, що слов’яни згадуються у Житії святого Афанасія. Крім того, у найдавніших афонських документах згадуються болгари. Continue reading

«ТІЛЬКИ МАВ ТАЛАН… НЕ ПОЗИЧЕНИЙ, А ВЛАСНИЙ…»

Пам‘ятаєте у нашої Лесі Українки:

«Десь, колись, в якійсь країні

Проживав поет нещасний,

Тільки мав талан до віршів

Не позичений, а власний».

Притча про таланти (Мт. 25:14-30) дає нам ясно зрозуміти, що Господь наділяє всіх не однаково по відношенню до земного життя. Здоров‘я, фізичні сили, матеріальні блага, успіх, виховання, освіта, професія й служіння для кожної людини даються за її силами і за її здібностями. Але дуже часто ця різниця між людьми таланту і успіху породжує заздрість у людей безталанних і не успішних. Бездарні люди дуже часто осуджують талановитих і здібних. Це особливо яскраво проявляється сьогодні і дуже часто серед нас, у нашому суспільстві. Чим більше зустрічаєш тих, хто нічим і ніким не задоволений, тим більше вражений тим, що такі люди, які ядовито осуджують тих, хто вище їх знаходиться за своїм становищем і покликанням, напевно найменше всього були б здібними їх, цих талановитих людей, замінити. Така природа людських стосунків.  Continue reading

ПРО ЧЕРНЕЧЕ ЖИТТЯ ТА РОЗПОРЯДОК ДНЯ

Сьогодні я маю радість і честь звернутися до цього гідного зібрання, учасники якого прагнуть догоджати Богу, сподіваються на спасіння своїх безсмертних душ і служать народові Божому до пізнання Його святої волі. Тому ми одягалися в чернечу схиму і прийшли в обране місце спраглих рівноангельського житія, яке божественний Іоан Синайський в своїй «Ліствиці» характеризує так: Continue reading

ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ ВАРФОЛОМІЙ РОЗ’ЯСНЮЄ СИТУАЦІЮ В УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ

У понеділок, 3 вересня 2018 р., Перед усією ієрархією митрополитів і єпископів Константинопольської Церкви, які зустрічалися в королеві міст для синаксису ієрархів Вселенського трону на святі пророцтва Його Всесвятість, Вселенський Патріарх Варфоломій, виступив з важливою промовою щодо статусу Української Православної Церкви, роз’яснюючи і повторюючи численні ключові моменти, що стосуються єдності Святої Православної Церкви та ролі всесвітнього Патріархату в ній. Continue reading

ДЕРМАНСЬКИЙ СВЯТОТРОЇЦЬКИЙ МОНАСТИР НА ВОЛИНІ І СЛОВ’ЯНСЬКИЙ ПЕРЕКЛАД ПСЕВДОАНТОНІЄВОЇ «ПЧОЛИ» (1599)

Серед культурних центрів України ХУІ-ХУІІ ст. вагоме місце посідали монастирі. Одним із найвизначніших і найзаможніших на зламі цих століть був Дерманський Святотроїцький монастир біля Острога, заснований близько середини XV століття князем Василем Федоровичем Острозьким. Його нащадки теж постійно опікувалися монастирем. Наприкінці XVI — на початку XVII ст. керівні посади тут з ініціативи Констанитина-Василя Острозького посідала низка видатних книжників і діячів Церкви. Між 1575 і 1580 рр. управителем Дерманського монастиря призначено друкаря Івана Федорова, ігуменами згодом були архімандрит Геннадій (1591-1601), Ісакій Борискович (1602-1605), Ісайя Балабан (1608-1616), Рафаїл Жиморський (1616-1623), Єзекіїль Курцевич (1623-1625), Мелетій Смотрицький (1625-1633). Continue reading

СВЯТИЙ КИРИЛО ФІЛОСОФ ПРО АЛКОГОЛЬ

Щоб бачити ставлення святого Кирила до пияцтва розглянемо його працю «Браття, не впивайтеся вином. Слово Кирила філософа про хмільне пиття до всіх людей».

«Так мовить хміль будь-якій людині, не тільки простій, але і ченцям, і священикам, царям і князям, багатим і бідним, і убогим, і дружинам, старим і молодим: «Я, хміль, сильний на світі більш всіх плодів земних від кореня високого і від племені сильного, і від благородної матері моєї створений Богом. Continue reading

КРАЙНОЩІ У БОГОСЛОВ’Ї І У ЖИТТІ

Між двох крайнощів, як говорив Аристотель, є середина, яка є чеснотою. Доброчесність є серединою не в сенсі чогось проміжного, але в сенсі повноти, яка їй притаманна. Тому він і говорив, що якісно чеснота є крайністю, а кількісно вона є серединою. Наприклад, хоробрість кількісно не досягає зухвалості, але також і не опускається до боягузтва, це чеснота між боягузтвом і зухвалістю. Кількісно вона між ними, тобто є серединою, але якісно вона є крайністю, найвищим, що повинно мати – хоробрістю, а не зухвалістю чи боягузтвом. Continue reading

ПРОПОВІДЬ НА СВЯТО УСІКНОВЕННЯ ГОЛОВИ СВЯТОГО ПРОРОКА, ПРЕДТЕЧІ І ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА

«Величаємо тебе, Хрестителю Спасів Іоане, і шануємо, чесної твоєї голови усікновення» (Величання)

Такими словами у сьогоднішній день мученицької кончини ми, християни, прославляємо Пророка і Хрестителя Господнього Іоана, про якого Сам Господь свідчить так: «Бо кажу вам: з народжених жінками немає жодного Пророка, більшого за Іоана Хрестителя» (Лк. 7:28) Continue reading

ПРАКТИЧНЕ І АКАДЕМІЧНЕ БОГОСЛОВ’Я

Богослов’я не є для людини якимось далеким і відстороненим явищем. Людина, створена «за образом і подобою» Божою, може у дійсності спілкуватися з Богом. Вона може по суті своїй стати подібною до Бога – під дією благодаті Божої; вона оживляється Богом, і все її життя наповнюється сенсом згори. Вимовлені нею слова стануть богослов’ям, якщо вони будуть виразом, відображенням і породженням розуму, який знаходиться в єднанні і у живому, дійсному спілкуванні з іпостасним Божественним Словом. Continue reading

«ЄРЕСЬ ПІД ВИГЛЯДОМ НАУКИ»

У ІІІ – IX ст.ст. Церква зіткнулася з серйозною проблемою – коли християнство зустрілося з еллінізмом, іншими словами, коли сталася зустріч богонатхенного богослов’я з філософськими теоріями досократиків, класичної метафізики (Платон, Аристотель) та неоплатонізму.

Богослови, які жили на Сході, обговорювали з філософами богословсько-онтологічні та космологічні проблеми, намагаючись дати на них відповідь, ґрунтуючись на богослов’і Одкровення. Оскільки їм не вистачало знань про Бога, отриманих емпіричним, досвідченим шляхом, поступово вони прийшли до різних єресів, як, наприклад, аріанів (представники аріанства) та більш пізні єретики. Continue reading