СВІТ ТА ЧЕРНЕЦТВО

Зміна світу впливає на чернецтво. Але чернецтво має залишатися незмінним. Зниження статусу православного чернецтва в епоху секуляризації є неприпустимим.

Церковне життя не повинне піддаватися ніяким впливам. Її постулати зобов’язані зберігатися, чернечі ідеали не слід переглядати. Вони повинні продовжувати дарувати суспільству дух аскези, стриманості і смирення, які так важливі у нашому житті. У період свого розквіту чернецтво дарувало славу Церкви. Зараз же чернецтво представляється світу чимось зайвим, несучасним, марним і навіть шкідливим. Continue reading

РОЛЬ ПРАВОСЛАВНОГО ЧЕРНЕЦТВА В ІСТОРІЇ ЦЕРКВИ

Трохи подумаємо над тим періодом святої П’ятидесятниці, коли всі були осяяні незгасним світлом Воскресіння Христового.

Я не знаходжу більш відповідного вітання, ніж те, яке ми чуємо під час літургії: брати і сестри, Христос Воскрес і Він між нами і був, і є, і буде.

Говорити про чернецтво будь-кому, коли він ще не досяг зрілості у чернечому житті, складно і небезпечно. Continue reading

ІСУСОВА МОЛИТВА ЄГИПЕТСЬКИХ ЧЕНЦІВ

Найбільш ранні відомості, які зазвичай наводяться про практику молитви, званої грецькою monologistos (молитва, яка полягає в одній фразі), пов’язані з єгипетськими ченцями. Блаженний Августин говорить, що вони молилися часто, але короткими молитвами, як порив – quomodo jaculatos [1]. Авва Ісаак вчив Іоана Касіяна і братію безперервно повторювати перший вірш Псалма 69: «Deus in adiutorium meum intende, Domine ad adiuvandum me festina» – «Поспішай, Боже, позбавити мене, поспішає, Господи, на допомогу мені» [2], представляючи це як традицію, що збереглася з часів перших ченців у Скитській пустелі. Ісусова молитва – монологічна (monologistos), включає в якості істотного елементу ім’я Христа і зазвичай асоціюється з молитвою митаря: «Будь милостивий до мене грішного» (Лк. 18:13). Continue reading

ПОЧАТОК ДУХОВНОГО ЗВ’ЯЗКУ КИЇВСЬКОЇ РУСИ З АФОНОМ

Початок духовних зв’язків Київської Русі з Афоном практично повністю збігається з епохою прийняття християнства та закладення основ чернецтва в Київській Русі за часів святого рівноапостольного князя Володимира Великого, тобто відноситься до Χ століття.

Свята Гора придбала особливу духовну привабливість для новонавернених в православну віру слов’ян в епоху святого Афанасія Афонського, в 963 р заснував чернецький монастир Великої Лаври. Серед учнів святого Афанасія були ібери; неподалік ж від Великої Лаври жили італійські монахи з Амальфі, що заснували свій власний монастир. Цілком ймовірно, що у числі послідовників святого Афанасія були і балканські слов’яни. Ця гіпотеза підкріплюється тим фактом, що слов’яни згадуються у Житії святого Афанасія. Крім того, у найдавніших афонських документах згадуються болгари. Continue reading

ПРО ЧЕРНЕЧЕ ЖИТТЯ ТА РОЗПОРЯДОК ДНЯ

Сьогодні я маю радість і честь звернутися до цього гідного зібрання, учасники якого прагнуть догоджати Богу, сподіваються на спасіння своїх безсмертних душ і служать народові Божому до пізнання Його святої волі. Тому ми одягалися в чернечу схиму і прийшли в обране місце спраглих рівноангельського житія, яке божественний Іоан Синайський в своїй «Ліствиці» характеризує так: Continue reading

СЕРЕДНЬОВІЧНІ ЧЕРНЕЧІ ПРОМИСЛИ, ГОСПОДАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ ТА ВИРОБНИЦТВА У ГАЛИЧИНІ

У середньовічні часи чернецтво відіграло важливу роль в культурно-освітньому житті населення українських земель. Саме із діяльністю чернецтва слід пов’язувати появу на Русі нового письма – кирилиці та глаголиці [Єфремов, 1991, ст. 69; Брайчевський, 2002, ст. 93], зміну суспільного світогляду [Безсторонный, 1893. ст. 2–3; Історія, 1994, ст. 38–44], виникнення та поширення давньоруських літописних джерел [Абрамович, 1930, ст. 235; ПСРЛ, 1843; ПСРЛ, 1848; ПСРЛ, 1851; ПСРЛ, 1853; ПСРЛ, 1856, та ін.], запровадження величного монументального будівництва [Толочко, 1998, ст. 4–5], іконопису та багато іншого. Continue reading

АСКЕТИКА СУЧАСНОГО ПОДВИЖНИКА (ПО ТВОРАМ СТАРЦЯ ЙОСИПА ІСИХАСТА)

«Страх Господній – початок премудрості» [1], – каже мудрий Соломон, і з ним погоджуються [святі] отці. І я кажу вам: блаженний і триблаженна людина, що боїться Господа.

З цього божественного страху народжується довіра до Бога. І вірує людина всією душею, оскільки абсолютно присвятила себе Богові, то і Бог цілком думає про неї. І, крім їжі та притулку, про які спонукає людину піклуватися знову ж [Бог,] іншої турботи [у людини] немає. Дотримуючись ж волі Господа, вона з усією простотою їй підпорядковується. Continue reading

СЕНС І ЗНАЧЕННЯ КЕЛІЙНОЇ МОЛИТВИ У ДУХОВНОМУ ЖИТТІ БРАТІЇ МОНАСТИРЯ СПІЛЬНОГО ЖИТТЯ

Тема келійної молитви дуже важлива для життя монастиря спільного життя. З самого початку я хотів би уточнити, що маю намір спиратися на дух і молитовний досвід старця Еміліана [1] і ченців нашої обителі в більшій мірі, ніж на власний убогий і недостатній досвід. Сама по собі повнота Церкви вже є гуртожиток. Для ченців, які відріклися від усього мирського та свого колишнього життя, монастир стає місцем, де вони відкрили для себе Бога; їхнє життя переходить в іншу реальність, а саме в реальність Царства і останніх днів, де все буде виконано для слави Божої. Їх життя, позбавлене від будь яких компромісів зі світом, є невпинне стояння перед Престолом Божим, подібно до ангелів. Показовий євангельський вислів, «що деякі з тут … не зазнають смерті, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своєму» (Мт. 16:28), звернений до ченців. Кожен чернець почув спрямований особисто до нього заклик Христа. Або в результаті примусових дій, або за життєвими обставинами, або в процесі послідовного християнського виховання, але, так чи інакше, погляд Христовий зупинявся на ньому і закликав його до того, щоб залишити все і слідувати за Ним. Але досконале крокування за Христом відбувається у ченців за допомогою молитви, у чому вони наслідують апостолів. Таким чином, ми постараємося пояснити, як вписана приватна молитва у житті монастиря спільного життя, розкривши кілька аспектів і того, і іншого. Continue reading

ТОЧНІСТЬ ВИКОНАННЯ ЧЕРНЕЧОГО СТАТУТУ І ДУХОВНИЙ УСПІХ ЧЕНЦЯ

Ознаки справжнього духовного успіху

Преподобний Іоан Касіян, великий подвижник, обдарований мудрістю наставника, в своєму знаменитому аскетичному творінні «Співбесіди» пише: «Всі науки і знання мають свою проміжну мету (σκόος) і кінцеву мету (τέλος). Мета нашого подвижницького (чернечого) життя – Царство Небесне, а шлях – чистота серця, без якого неможливо досягти цієї головної мети »[1]. Щоб підтвердити сказане, він нагадує нам про слова апостола Павла: «Так вчить і святий Павло, коли він прийняв благе ярмо Христове говорить: плід ваш є святість, а кінець – життя вічне (Рим. 6:22). Цим він ніби каже: ваша мета – чистота серця, а кінцева мета – життя вічне» [2]. Continue reading

ПРОРОЧЕ ЗНАЧЕННЯ СВЯТОЇ ГОРИ АФОН У СУЧАСНОМУ СВІТІ

Чернецтво – це спосіб прожити життя у Христі шляхом повної відмови від світу земного і посвячення себе Господу. З цієї точки зору, чернецтво скрізь однаково, і кожен монастир, скит або обитель відлюдника – це обране місце, вихідна точка, у якій починається чернече життя і шлях християнина. Багато в чому, все те, що можна сказати про чернецтво, відноситься і до Святої гори Афон, і навпаки, все, що можна сказати про Афон, характерно і для всіх ченців загалом. Continue reading