ІГУМЕН (НАСТОЯТЕЛЬ) МОНАСТИРЯ: ЯК ПОЄДНУВАТИ ДУХОВНЕ КЕРІВНИЦТВО ТА ВІДНОСИНИ ІЗ ЗОВНІШНІМ СВІТОМ

І Духовний керівник

Святитель Василь Великий, як відомо, пише, що ігумен посідає у монастирі місце Бога, «на образ Христа». Старець Еміліан Симонопетрський у свою чергу пояснює, що настоятель монастиря, що є повнотою Соборної Церкви в одному конкретному місці, є зримою складовою обряду, яка приховує в собі незриме джерело – Бога. Насамперед настоятель є керівником, творцем, який керує і таємно веде душі, вказує їм шлях до досконалості і до таємничого єднання з Христом [1]. Continue reading

ВИКОНАННЯ ОБІТНИЦІ ЗРЕЧЕННЯ СВІТУ В УМОВАХ ВЗАЄМОДІЇ ЗІ СВІТОМ

З самого початку свого існування чернецтво відмовилося супроводжувати сучасного йому віку, являючи собою свідчення того, що крім поточного і минущого існує неминуча і вічне, пов’язане з глибокими потребами та сподіваннями людського існування.

Наставник пустелі Антоній Великий, який викривав марність мирського духу, вчить нас, що страждання сьогодення є несуттєвими і другорядними в порівнянні зі «славою, яка має відкритися нам у майбутньому»[1]. Жага проживання небесного і звільнення від приліплення до суєтного і мирського і від пожадань упереджених є головними передумовами для того, щоб чернець гідно йшов шляхом свого покликання, як він був покликаний, вступаючи в ангельське проживання: «Іди гідно покликання, позбудься пристрасті , зненавидь потяг, що тягне тебе донизу, все своє бажання направ на небесні» [2] Continue reading

ЛІТУРГІЧНЕ ЖИТТЯ В МОНАСТИРЯХ ТА СЕНС МОНАСТИРСЬКИХ ПОСЛУХІВ. БОГОСЛОВСЬКЕ ТА КАНОНІЧНЕ ЗМІСТ ЧЕРНЕЧИХ ОБІТНИЦЬ.

Чернецьке життя порівнюють з ангельським. Не тому, що ченці намагаються стати безтілесними. Просто їхнє служіння уподібнюється до служіння ангелів. Служіння ангелів полягає в тому, щоб славословити Бога і виконувати послухи, на які Він їх посилає.

Справа ченця – як каже преподобний Роман Солодкоспівець, – є спів Богові. В одному з кондаків преподобним сказано, що спів це має бути «розумним і милозвучним», щоб «злітати як орел у неба». Більшість свого часу монах присвячує тижневому колу богослужінь, спільному для всієї братії. Богослужіння – це не порожня формальність, щоб умилостивити Бога. У ньому ми висловлюємо свою любов і благоговіння і, тільки вкоренивши в собі ці чесноти, чернець стає причасником Божественних таємниць. У богослужінні людина вчиться занурювати себе в діяння Божі, пізнає та співпереживає Його безмежну любов. Богослужіння без благоговіння не може бути. Благоговіння передається богослужбовому настрою та створює глибинний зв’язок з Богом. Continue reading

ЧЕРНЕЧА ТРАДИЦІЯ ТА ЇЇ ЗНАЧЕННЯ У СУЧАСНИХ МОНАСТИРЯХ

Тема, яка мною піднімається у цієї статті, – це чернеча традиція та сучасні монастирі. Спочатку ми повинні уточнити: що ми маємо на увазі, коли говоримо «чернеча традиція», і які бувають різні чернечі традиції у різних Помісних Православних Церквах.

Можна сказати, що кожна Помісна Православна Церква та Свята Гора Афон мають свої місцеві традиції, які стосуються як пастирської, так і особливо чернечої сфери. Однак значення та зміст чернечої традиції для всіх є однаковими. Саме слово «передання» [παραδοσις] у грецькій мові означає щось, що ми «приймаємо та передаємо наступним»; це слово походить від дієслова «парадигма», тобто «беру від одного та передаю іншому». Continue reading

СВЯТОГІРСЬКИЙ СЛІД У ДОЛІ ЧЕНЦЯ ТА ВЕЛИКОГО КНЯЗЯ ЛИТОВСЬКОГО ВОЙШЕЛКА (1223 – 1267)

Лавришевський монастир

Святогірський вплив у долі Великого князя Литовського Войшелка (1223 – 1267) вивчено недостатньо. З давньоруських та інших літописів та хронік відомо, що Войшелк (Войшелго), син засновника об’єднаної литовської держави та першого литовського короля Миндовга, під впливом русинського святогірського старця Григорія Полонинського (†після 1268) прийняв чернечий постриг і, проживши у старця біля трьох років, з його благословення вирушив у подорож до Святої Гори Афон Continue reading

СВОБОДА ОСОБИСТОСТІ У СВІТЛІ ЧЕРНЕЧОГО ПОСЛУХУ

«Свобода в послуху» — тема така ж давня, як саме чернецтво, і кожна епоха вимагає від нас особливої, невсипущої уваги до того, що здається нам настільки суперечливим. Не буду, однак, ухилятися, і постараюся, незважаючи на сором і боязкість, що випробовується, смиренно відгукнутися на висловлене прохання. Спробую висловитися про три-чотири аспекти, що виявляються сьогодні більшою мірою, ніж у колишні часи. Continue reading

СУТНІСТЬ УСІХ МОЛИТОВ

Що таке молитва? Молитва є справжнім відчуттям присутності Бога. Це також впевненість у спілкуванні з Богом, з яким людина говорить і якому відкриває глибини свого серця. Кожна з цих природ, людська і божественна, залишається в своїх межах, але людина в молитві сягає Бога, і Бог спускається до людини. Людина пропонує себе Богові через молитву, а Бог пропонує Себе людині. І звідси походить чудове возз’єднання Бога та людини одночасно. Continue reading

«ЦАРСТВО МОЄ НЕ ВІД ЦЬОГО СВІТУ» (ІВ. 18:36): ВІДПОВІДЬ ЧЕНЦІВ НА ВИКЛИКИ СУЧАСНОГО СВІТУ

Тема, яка мені запропонована для доповіді, – це Царство Небесне, яке не від цього світу, і те, як ченці можуть у сучасному, дуже складному світі зберігати ці обітниці. Вважаю, що перш за все нам потрібно задуматися про те, що таке Царство Небесне. Що це за Царство Небесне, про яке ми щодня молимося, щоб воно зійшло в наше серце? І потім поміркуємо про те, як ми можемо його знайти і втілити у своєму житті. Continue reading

СХИАРХІМАНДРИТ ЕМІЛІАН (ВАФІДІС) ПРО ЧЕРНЕЦТВО ТА ЧЕНЦІВ

Неможливо заборонити Богові закликати людей до чернецтва! Завжди будуть люди, які відчувають у собі заклик до цього ладу життя. Чернецьке життя – це щось таке яскраве і живе, що того, хто йому відданий, неможливо відірвати від нього. Моя душа і вся моя людська природа пам’ятає про рай та знаходить його в монастирі. Хто ж може позбавити мене цього кореня, цього спогаду про райське життя? Це все одно, що намагатися голими руками вирвати з землі вікове дерево. Адже наша душа пам’ятає та знає все, що відбувалося з людською природою багато тисячоліть тому. Continue reading

ЧОТИРИ ОГОЛОСНІ СЛОВА ДО ЧЕРНИЦІ: СЛОВО ЧЕТВЕРТЕ

І, відпустивши народ, Він зійшов на гору помолитися на самоті

(Мт. 14:23)

Будь-яке слово Спасителя нашого Ісуса Христа є вченням, сповненим душевної настанови і небесного вмовляння. Будь-яка дія Його є дзеркалом, в якому знайдеш приклад всякого роду, здольний привести тебе в духовну досконалість. За іпостасним з’єднанням, яке мало людство Ісуса Христа, був нерозділений Ісус Христос від Бога і завжди був присвячений на славослів’я Боже. Тому Господь, коли хотів діяти молитву Свою, не мав потреби тікати людей, віддалятися до пустелі, підніматися на високі та лісисті місця. Але для чого відпускає народ, сходить на високе місце, перебуває на вершині гори? Для нас все робиться, в образ нам. Хоче Боголюдина навчити нас діяльне, яка молитва Йому сприятлива! Для того й відходить від народу, піднімається один на гору. Continue reading