СВЯТО УСПІННЯ БОГОМАТЕРІ. ІСТОРІЯ ВИНИКНЕННЯ ТА РОЗВИТКУ СВЯТА

І. Створення свята

Джерела якогось свята – це завжди вступна частина дослідження і, в той же час, питання щодо появи свята. Однак вивчення свят, найперше дослідження календарного встановлення святкування, викликане інтересом до походження змісту свята. При повній відсутності в Новому Завіті свідоцтва про події Успіння Пресвятої Богородиці зміст цього свята необхідно шукати в не біблейських джерелах. Continue reading

РЕЛІГІЙНЕ ПОЛЕ БІЛОРУСІ: ЧОМУ, ЩО І ЯК ВІДБУВАЄТЬСЯ СЬОГОДНІ

Події, які почалися в Білорусії після явної фальсифікації виборів президента 9 серпня, нелюдська поведінка силових структур з мирними протестувальниками, привернули увагу українського суспільства не тільки до політичних, а і релігійних процесів, які відбуваються в сусідній державі. Тому, з’явилося дужу багато аналітичних статей різних авторів, які спробують розібратися в релігійній мапі Білорусі, пояснити певні процеси, а також зробити прогнозування щодо майбутніх змін. На великий жаль, більшість авторів ніколи не були в Білорусі, не знають саме білоруської історії (як загалом, так і новітньої), тому пробують  зробити свої матеріали через призму українського розуміння історії та релігійного становища. Натомість, білоруська історія, сучасність, міжрелігійні та міжконфесійні відносини досить міцно відрізняються від українських. Отже, у цій статті ми пробуємо дати певний аналіз саме з білоруської точки  зору. Continue reading

ВСТАНОВЛЕННЯ СВЯТКУВАННЯ УСПІННЯ БОГОМАТЕРІ 15 (28) СЕРПНЯ

Шанування Богородиці – це, безсумнівно, один з основних найважливіших чинників в річному святковому циклі, літургійної та особливо духовного життя Церкви. Діва Марія, єдина з усіх смертних, яка удостоюється такої честі, що Церква кілька разів зазначає Її пам’ять протягом церковного року, починаючи зі свята Дня Її Різдва (8 вересня), Святої Покрови (1/14 жовтня), Введення в храм (21 листопада), Собору на Її честь (26 грудня, тобто після Різдва Христового), Стрітення (2 лютого, свято господсько-богородичне), Благовіщення (25 березня), і в інші дні пам’яті та поваги з нагоди місцевих чудес, чудес, що явлені через її святі іконі, але в основному в день її Успіння (15/28 серпня). Continue reading

ПОСЛАННЯ ПОСТІЙНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВОСЛАВНИХ ЄПИСКОПІВ ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ: 29 РІЧНИЦЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву, та всім вірним дітям Української Православної Церкви в Діаспорі і в Україні.

Високопреподобні і преподобні отці! Дорогі брати і сестри!

ХРИСТОС ПОСЕРЕД НАС!

Коли ми споглянемо на 29 річницю Незалежності України, ми дивимось очима сьогодення, що зараз коїться у східній Україні і можливо задумуємось, чи ця незалежність є стійкою, коли існує постійний стрес від іноземних атак та спроби зруйнувати стабільність нації приводять до великих втрат людського життя, майна та безпеки. А найбільше, від цих атак проявляється недовіра до уряду країни, котрий міг би бути достатньо сильним, щоб сумлінно та наполегливо підтримувати морально громадян України, щоб “тримали цю віру”, що Бог ніколи не залишав і ніколи не покине їх. Не все ще втрачено. Continue reading

НЕОСИНКРЕТИЗМ ЯК ГОЛОВНА ПРИЧИНА ТРАГЕДІЇ СОФІЇ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОЇ ТА БЕЗПОСЕРЕДНЯ НЕБЕЗПЕКА ДЛЯ ХРИСТИЯНСЬКОГО СВІТУ

Рішення президента Туреччини Ердогана про повернення храму Святої Софії Константинопольської викликала дуже великий резонанс не тільки у Вселенському Православ’ї, а й міжнародних відносинах. Сьогодні важко перерахувати публікації, у яких аналізуються підстави та наслідки подібного рішення. Однак тільки поодинокі з них спробували, нехай і опосередковано, показати сьогоднішні події як наслідок лівого лібералізму та секуляризації європейських країн [1]. Але, на нашу думку, подібний підхід для аналізу ситуації є дуже поверхневий, що залишає поза увагою справжню підставу подій в Туреччині – сучасний неосинкретизм. Саме він несе дуже велику небезпеку не тільки Православ’ю, а й загалом християнству. У цій статті ми спробуємо розібратись в проблемі та в тому, як вона може вплинути на ситуацію в Україні. Continue reading

ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ СВЯЩЕНИКІВ ЧЕРНІВЕЦЬКО-БУКОВИНСЬКОЇ ЄПАРХІЇ ДО БЛАЖЕННІЙШОГО ЕПІФАНІЯ, МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО І ВСІЄЇ УКРАЇНИ

Його Блаженству Епіфанію Блаженнішому Митрополиту

Київському  і всієї України

На загальних єпархіальних зборах митрополит Данило повідомив, що подав заяву Вашому Блаженству на звільнення.

Ми обговорили цю ситуацію і звернули увагу на те, що Владика Данило був учасником першого установчого Собору УАПЦ 5-6 червня 1990 р. Враховуючи його заслуги перед Українською Православною Церквою і те що згідно Статуту ПЦУ єпископ займає кафедру пожиттєво, все духовенство єпархії висловило свою думку, що владика передчасно , поступаючись певним емоціям, хоче покинути єпархію. Одноголосно переконували владику відкликати заяву. Continue reading

АПОСТОЛ ПЕТРО ТА ДЕЯКІ КАТОЛИЦЬКІ МІФИ

На підставі святоотцівських переказів і безперечно видатну роль Петра в Євангеліях і Діяннях, а особливо на підставі слів Христа, сказаних апостолу після його великого сповідання (Мт. 16:18), вибудувана колосальна структура папства, яка претендує на те, що вона законним чином успадкувала найвище становище в Церкві Христовій з точки зору честі і юрисдикції. З 1870 р. вона стверджує, що папи непогрішимі в будь-яких офіційних висловлюваннях з богословських або моральних питань. Справедливість цих претензій не може не залежати від істинності їх трьох вихідних передумов. Continue reading

«ПАРАФІЯЛЬНЕ ЧЕРНЕЦТВО»: СПАДКОВА ПРОБЛЕМА ТА ШЛЯХИ ЇЇ ВИРІШЕННЯ

Однією з проблем чернечого життя, яка є притаманною практично для всіх Православних Церков, є проблема т.зв. «парафіяльного чернецтва», коли ієромонах виконує обов’язки звичайного парафіяльного священика або співробітника єпархіальних структур. І хоча існує багато робіт видатних богословів та духовників, у яких описується «чернече служіння в миру», реально ми сьогодні маємо проблему спотворення самого місця чернецтва в Церкві. Отже, спробуємо розібратися та висловити деякі думки з цього приводу. Відразу зазначимо, що розглядаємо виключно служіння ієромонахів. Continue reading

ЦЕРКОВНИЙ ПІДХІД ДО ВИРІШЕННЯ ПИТАННЯ ПРО ВІДНОСИНИ МІЖ ЄПИСКОПОМ ТА МОНАСТИРЯМИ ЙОГО ЄПАРХІЇ

Тим, що прийняли священицьке достоїнство, свідченнями та керівництвом служать накреслені правила і постанови, котрі охоче приймаючи, оспівуємо із Богоглаголивим Давидом, до Господа Бога говорячи: «Дорогами свідчень Твоїх я втішався, як найбільшим багатством». Також: «заповідав єси правду, свідчення Твої повіки, врозуми мене, і живий буду». І якщо пророчий голос наказує нам повіки зберігати свідчення Божі, і жити у них, то явним є, що перебувають вони незламно і непохитно. Тому що і боговидець Мойсей так сказав: «не додавай до того і не віднімай від того». І божественний апостол Петро, хвалячись ними, виголошує: «У що бажають проникнути ангели». Так само і Павло сповіщає: «Та коли б навіть ми або ангел з неба став благовістити вам не те, що ми вам благовістили, нехай буде анафема». Оскільки це правильно, і засвідчено нам, то, радіючи з цього, подібно як знайшов би хтось велику користь, божественні правила із насолодою приймаємо, і цілковите й непорушне зберігаємо постановлення цих правил, викладених від всехвальних апостолів, святих труб Духа, і від шести святих Вселенських Соборів, і тих, що помісно збиралися для видання таких заповідей, і від святих отців наших. Бо всі вони від одного і того ж Духа бувши просвічені, корисне узаконили.

1 Правило VII Вселенського Собору 787 р. [1]

За допомогою вище викладеного правила богоносні Отці, які зібралися на VII Вселенському Соборі (787 р), виносять рішення, що характеризує священні канони як плоди Святого Духа, як богонатхнення, тобто і не допускають можливості їх розглядати в якості людських винаходів. Виходячи з такої характеристики стає цілком очевидним що Церква через них має боголюдське управління, а не людське, і що церковні справи які робляться не на підставі священних канонів, а за людськими бажаннями і прагненнями, через особисту зацікавленість священного служіння, завжди руйнуються, розпадаються, бо вони порушують священні канони, нехай навіть із самих добрих намірів, тягнуть за собою жорстоку і нещадну помсту. Continue reading

ВИПРОСІМО СОБІ У БОГА ТАКУ ЛАСКУ

З засобів масової інформації ми довідалися про якісь звинувачення п’ятого президента України через Церкву, а саме у розпалюванні міжрелігійної ворожнечі. Управління Чернівецької єпархії відкрито заявляє, що Петро Порошенко, як президент України, не мав права не взяти до уваги волання Церкви, зрадити очікування двадцяти мільйонів віруючих, а водночас громадян держави. Continue reading