І. Вступ
Останніми роками в російському церковному та навколоцерковному середовищі дедалі частіше лунають твердження про особливе богообране покликання Росії, її нібито сакральний імперський статус та особливу історичну місію. Подібні погляди висловлюють не лише політики, але й окремі православні публіцисти та блогери, серед яких Павло Граматік. Continue reading
27 травня 2022 року, через кілька місяців після початку російського вторгнення в Україну, Синод Української православної церкви на чолі з митрополитом Онуфрієм оголосив про свою незалежність від Московського патріархату. Ця «незалежність», як було доведено, є лише віртуальною та декларативною, такою, що не існує на практиці. Щороку в одну й ту саму дату скликається засідання Синоду цієї структури на згадку про згадану «незалежність». На останньому засіданні Синоду, що відбулося кілька днів тому, архієпископ Сильвестр (речник УПЦ) вкотре наголосив, що Українська православна церква існує як цілком незалежна церква і підтримує євхаристичне спілкування з іншими помісними церквами. Ця заява намагається консолідувати образ нібито цілком незалежної української церковної реальності, не відповідаючи на основне питання: яким саме є канонічний статус цієї церкви? Оскільки реальність залишається незмінною. Ця Церква не отримувала Томос про автокефалію, не приєднувалася до іншої церковної юрисдикції і ніколи не оголошувала про розрив євхаристичного спілкування з Московською патріархією. Вона лише оголосила про вилучення зі свого статуту певних положень, що показували її залежність від Московського патріархату, та проголосила «повну автономію та незалежність». По суті, вона ретельно уникала будь-якого чіткого канонічного розриву з Московським патріархатом. Continue reading
Євген (Еммануїл) Воробкевич (1863–1908) – український церковний діяч, педагог, публіцист, дослідник церковної музики та літератури. Поєднував душпастирське служіння з науковою та публіцистичною діяльністю. Continue reading
Багато православних християн знають, що Вселенський Патріарх є «першим серед рівних», але багатьом важко пояснити, що це насправді означає. Це поширене позначення коріниться в православному розумінні природи Церкви, а також її єдності та влади — розумінні, яке виникла у самих святих апостолів і вірно відображається в Церкві й донині. Continue reading
У вересні 2021 р. Верховна Рада України прийняла сумнозвісний закон «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні» [1], а, 14 квітня 2026 р. Президент Володимир Зеленський підписав Закон №2037-ІХ «Про внесення зміни до статті 161 Кримінального кодексу України для реалізації положень Закону України «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні»» [2], що запроваджує кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму. Ми не будемо черговий раз пояснювати, що цей закон брутально суперечить Конституції України (зокрема, ст. ст. 8, 21, 24), а також, обговорювати необґрунтовану жорсткість кримінальної відповідальності (від 5 до 8 років ув’язнення), яка практично прирівняна покаранню за ненавмисне вбивство (ст. 119 Кримінального кодексу передбачає покарання у вигляді обмеження волі на 3–5 років або позбавлення волі на той самий строк) та навмисне вбивство (ст. 115 КК України передбачено суворе покарання: від 7 до 15 років позбавлення волі). Зосередимося на декількох моментах: “радянський” стиль; дуже загальні положення, через які можна підвести під кримінальну відповідальність практично будь-яку людину, зокрема науковців; що загрожує всім вірним християнських конфесій в Україні. Continue reading
Ми підписуємо цього листа як православні християни, які є свідками шокуючого зсуву, за часів адміністрації Трампа, від демократичних норм, міжнародного права, прав людини, громадянських прав та релігійної свободи. Це не партійні занепокоєння. Швидше, це дії, які, здається, порушують фундаментальні та широко визнані норми, цінності та стандарти людської гідності. Continue reading
Нещодавня кампанія з дискредитації Святішого Вселенського патріарха Варфоломія, розпочата Службою зовнішньої розвідки Росії (СЗР), вкотре підтверджує, що Кремль і Московський патріархат діють у повній згоді, використовуючи релігію для досягнення своїх геополітичних цілей та обливаючи брудом першого серед рівних в Православній церкві. Continue reading
Серед білоруських літургістів кінця XVIII – початку ХІХ століть, постать уніатського митрополита Іраклія Лісовського, чи не найменш відома. Навіть ставлення його одновірців, особливо серед білоруських греко-католиків, є вельми неоднозначним та навіть негативним, адже воно сформувалося під впливом «латинського» погляду на історію Київської уніатської митрополії. Водночас на нашу думку, уніатський митрополит Іраклій Лісовський був одним із найвидатніших літургістів свого часу, який намагався відновити саме білоруську літургічну традицію в цілковито латинізованому уніатському обряді на білоруських тернях. Зважаючи на те, що на той час Київська православна митрополія вже понад століття була підпорядкована Російській Православній Церкві та активно русифікувалася, працю уніатського митрополита Іраклія Лісовського можна розглядати як чи не останню спробу відродити давній обряд Київської Церкви (православної та уніатської) XV–XVII стст. У цій статті ми спробуємо обґрунтувати потребу його літургічної реформи та привернути увагу до однієї зі знакових постатей у християнській історії Білорусі. Continue reading
Три провідних богослови сучасності, 2 православних та 1 католик, висловили міжнародному православному порталу INFO ORTHODOXIA свій погляд на православно-католицький діалог. Ми пропонуємо цей дуже цікавий матеріал українському читачу.
Редакція проєкту «Київське Православ’я» Continue reading
Нещодавня нищівна атака, розпочата Службою зовнішньої розвідки Росії (СЗР) проти Вселенського патріархату – і особисто проти Вселенського патріарха Варфоломія – не повинна була стати несподіванкою для тих, хто має історичну пам’ять і здоровий глузд. Цей напад безпомилково несе нечестиве «благословення» Московського патріархату. Continue reading