ПРЕПОДОБНИЙ ОНУФРІЙ ВЕЛИКИЙ – НЕВИМОВНА КРАСА ПОДВИГУ ПУСТЕЛЬНИКА

Я переважно харчуюсь і заспокоюю свою спрагу солодкими словами Божими!

Преподобний Онуфрій Великий

Постать Преподобного Онуфрія, високого тонкого чоловіка з довгою білою бородою, яка спадає до його ніг, служить натхненням для східніх Християн сотками літ. А вже впродовж декілька десятиліть православні семінаристи у Польщі розпочинали свою духовну освіту в монастирі Св. Онуфрія в Яблочині. Кажуть, що сам Святець вибрав це місце, коли яких 400 літ тому появився там рибалкам і залишив Ікону себе на березі річки Буг. Continue reading

АПОСТОЛ ВАРНАВА І ЦЕРКВА КІПРУ

Апостол Варнава був кіпріотом юдейського походження з роду Левітів. Згідно священним переказам, Варнава грав провідну роль серед сімдесяти апостолів, до числа яких належав, і займав чільне місце в Церкві Єрусалиму. Його називали «сином молитви», так як він умів дієва підтримувати неофітів (новонавернених) в церковній громаді. Саме він переконав християн Єрусалиму прийняти в своє середовище апостола Павла, бо вони не могли повірити в те, що навіть найлютіший гонитель Церкви Христової перейшов в їхню віру. Continue reading

ПЕРШІ СЛОВ’ЯНСЬКІ МОНАСТИРІ НА СВЯТІЙ ГОРІ АФОН

З перших днів існування на Афоні чернецтва святогірські монастирі відрізнялися надзвичайною гостинністю щодо кожного, хто приходив туди для чернечого подвигу. Тут нікого не запитували про походження. На рубежі X-XI століть святогірські обителі налічували багато сотень ченців різних національностей. Звичайно, все ж греки були в більшості, однак чимало було грузин, вірмен, італійців і представників інших народів. Continue reading

ПРАПОР У РУКАХ ХРИСТА

Христос спускається в пекло. Мозаїка на марці пошти Греції (1970 р.)

Прапор в руках Христа є виключно на іконах, пов’язаних з Воскресінням і зішестям в пекло, і більше ні на яких інших.

Вперше в руках Христа прапор з’являється на зображеннях, характерних для західноєвропейського християнства – а саме, на іконах «Descensus ad inferos», Зішестя в пекло. Вони пов’язані з догматом Апостольського Кредо.  Саме на ілюстраціях цього догмату, причому тільки починаючи з XII ст., у руках Христа вперше з’являється прапор. Continue reading

СВЯТКОВЕ ПАСХАЛЬНЕ СЛОВО

Із запаленими лампадами і просвітленими обличчями ми зустрічаємо в цьому році свято Святого Воскресіння – диво дивне нашої віри і найбільшу подію людської історії. Адже Воскресіння одночасно є і історичним фактом, і незбагненним дивом. Коли ми говоримо про історичний факт, ми маємо на увазі якусь подію, підтверджену людьми, яка засвідчена і зберігається в пам’яті. Коли ми говоримо про диво, мова йде про подію, що виходять за рамки умов світу: місця, часу і сприйняття людського розуму. Це і є чудо, факт, що залишається для нас ірраціональним і невимовним. Ірраціональним, оскільки наш розум не може знайти йому пояснення, і невимовним, оскільки наша мова не здатний повною мірою описати його. Тому Воскресіння Христа, так само як і всякий чин Господній, Церква не ставить під певне трактування, але проповідує про нього. А віруючий шанує його, не намагаючись знайти йому пояснення. Continue reading

СТРАСНИЙ ТИЖДЕНЬ

Страсний тиждень називається також Великим, і не тому, що містить більше днів або годин, але тому, що на цьому тижні ми святкуємо великі події, що принесли нам неймовірну користь: було покладено край війні людини з Богом, переможена смерть і влада диявола, зникло прокляття, запанував мир між Богом і людьми.

Служби Великого тижня відбуваються вранці – це щоденні утрені. Але для того, щоб люди мали можливість їх відвідувати, відповідні піснеспіви співаються ввечері попереднього дня: ввечері Вербної неділі співається утреня Великого понеділка, ввечері Великого понеділка – утреня Великого вівторка і т.д. Вранці одного дня відправляються часи і вечірня наступного дня. Continue reading

ПАТРИСТИКА В КУЛЬТУРІ ЗАХІДНОГО СЕРЕДНЬОВІЧЧЯ

Середньовічна культура неможлива взагалі без тієї спадщини, яку ми називаємо патристикою, або творами Отців Церкви. Отцями Церкви називаються цілий ряд мислителів (як би ми зараз сказали – діячів, але це не дуже вдале слово) церкви перших століть християнства. Апостоли – це більш ніж Отці. Але, вже перші апологети – Тертуліан, Юстин – в той же час вважаються Отцями Церкви, вчителями. Continue reading

ПОВЕРТАННЯ ДО ДЖЕРЕЛ АБО МАРНОТРАТСТВО? ПРО ПРОБЛЕМУ ВІДРОДЖЕННЯ ДИЯКОНИС У ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ

Дискусії відносно відновлення служіння дияконис у Православній Церкві велися ще з ХІХ ст., однак увесь цей час питання залишалося більш теоретичним, було переважно прерогативою істориків та літургістів. Однак, 16 листопада 2016 р., Олександрійський патріархат прийняв рішення про відновлення служіння дияконис [1], а вже в кінці лютого 2017 р., Патріарх Олександрійський і всієї Африки Теодор II присвятив в диякониси кілька жінок [2]. Ця подія підняла питання служіння дияконис на цілком інший рівень, адже воно вже практично стосувалося всієї повноти Вселенського Православ’я. Найперше – через канонічне ставлення до посвячених Олександрійським патріархом жінок. Не залишилося в боку і Українське Православ’я, де деякі священики і науковці побачили в цьому позитивний прогрес у питанні служіння жінок у Православній Церкві, а дехто – небезпечну для православ’я ліберальну тенденцію. Continue reading

ТОРЖЕСТВО ПРАВОСЛАВ’Я

Під час сьогоднішнього свята Неділі Православ’я і світлого торжества вшанування священних ікон ми співаємо:

День радісний і веселістю сповнений настав нині: сяйвом бо істинних догматів палає і сяє нині Церква Христова, прикрашена встановленням ікон святих і сяйвом образів, і утверджується богошанована однодумність вірних. (Хвалітні стихири ранній)

Вельми небезпечна єресь іконоборства, яка хвилювала Святу Церкву протягом майже цілого століття була найтяжчою образою проти священних ікон, догматичного вчення нашої Церкви і Православного Передання. Тому сьогодні наша Церква урочисто і святково оспівує: Continue reading

ЧЕРНЕЦТВО ПЕРЕД ВИКЛИКАМИ РЕВОЛЮЦІЙНОЇ ЕПОХИ

Від редакції: Стаття відомого російського дослідника Г.М. Запальського розповідає про спроби реформування чернечого життя в Російської Православної Церкві у початку ХХ ст., особливо після лютовської Революції. Вона розвінчує сучасний міф Московського Патріархату про «розквіт російського чернецтва» у ХІХ – початку ХХ стст. саме через кількість монастирів та ченців, при чому, як підкреслює автор, реформа не здійснена і до сьогодні…

Зовнішні характеристики російського чернецтва передреволюційного часу виглядали оптимістично. Число монастирів, жіночих громад і їх насельників швидко росло, причому з прискоренням. У 1914 році налічувалося 1025 монастирів і громад і майже 95 000 ченців. Множилося число шкіл, лікарень, богаділень і інших закладів при обителях. Дуже великим був приплив паломників в монастирі. Після революції все це дало привід багатьом говорити про відродження або розквіт російського чернецтва в XIX – початку XX століття. Про це до сьогодні пише багато російських і зарубіжних дослідників. Continue reading