ВТРАЧЕНІ МОЖЛИВОСТІ. ЧОМУ УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я НЕ ОТРИМАЛО АВТОКЕФАЛІЮ В 2008 РОЦІ.

 У ліпні 2008 р., під час святкування 1020-ї річниці Хрещення Русі-України, Київ навідав Вселенський Патріарх Варфоломій І. Цей візит викликав чималі очікування, що були пов’язані з надією на вирощення розділення Українського Православ’я, а саме з сподіванням на надання йому канонічної автокефалії. Ці надії ще більш зміцнилися, коли Константинопольський Патріарх публічно назвав Київську митрополію своєю канонічною територією… Однак нічого не сталося, а всі учасники можливих перемов заховували мовчання. Це породило масу конспірологічних гіпотез та припущень, обміркувань у соціальних мережах та на сторінках ЗМІ. Першим порушив мовчання очільник Київського Патріархату «патріарх» Філарет, який на сторінках журналу «Український тиждень», у притаманної йому манері, обвинуватив у зриве процесу «усіх і вся», а найперше – Українську Автокефальну Православну Церкву [1]. У відповідь тогочасний Предстоятель УАПЦ, Блажніший митрополит Мефодій, звернувся до Філарета з відкритим листом, у якому озвучив деякі цікави моменти перебігу перемов з Вселенським Патріархом та, зі свого боку, цілком обґрунтовано назвав саме його винним у зриві початку процесу надання автокефального статусу Українському Православ’ю [2]. Continue reading

БОГОСЛОВ’Я ІКОНИ – ЄРЕТИЧНІ ВІДХИЛЕННЯ

мозаїчний образ Христа Спасителя ХІІ ст. з храму Святої Софії в Константинополі

Православна християнська життя, особливо після VII Вселенського собору, ототожнювалася з іконами в такій мірі своєї глибини, що говорили, що церква, яка не має ікон, вона є єретичною. І коли ми говоримо про ікони в Православним житті, то під ними ми розуміємо не просто мальовничі релігійні прикраси, але невід’ємну частину богослужіння, яка є досконалим виразом самої структури і природи Церкви. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ГРИГОРІЙ ПАЛАМА: ДВІ ПАРАЛЕЛЬНІ ЕПОХИ

І. Історичні рамки

Свято, що здійснюється у другу Неділю Великого посту, пам’ять свт. Григорія Палами, який жив в критичний історичний період (1296-1359), дає підставу думати, що вчення цього Святителя вельми актуально, оскільки XIV століття має багато спільного з нашим часом. Звичайно, його вчення – не його власний винахід, оскільки в ті буремні часи він висловлював вчення Православної Церкви.

Саме тоді з’явилися три жахливих ворога, які придивлялися до територій Римської імперії і прагнули змінити її культурне життя. Continue reading

УСЯ ПРАВДА ПРО УКРАЇНСЬКЕ ЦЕРКОВНЕ ПИТАННЯ

Відомо, що питання про автокефалію Української Церкви хвилює увесь православний світ — і не тільки. Це найвагоміша церковна подія останніх десятиліть. І не стільки тому, що була створена П’ятнадцята незалежна Православна Церква, скільки тому, що реакція Російської Церкви спровокувала розкол у світовому Православ’ї. Російська Церква заявила про припинення поминання і церковного (евхаристійного) спілкування з тими, хто визнає нову Автокефальну Церкву України. Continue reading

ЧИ ПОТРІБНІ ПЦУ «ДОДАТКОВІ ВИЗНАННЯ»?

Практично немає публікації про ПЦУ в ЗМІ, де б не згадувалося її «визнання чотирма Православними Церквами». Хтось подає це як перемогу, хтось – скептично або негативно. При цьому всі автори посилаються на досвід новітніх автокефалій Вселенського Православ’я, але ніхто не приводить конкретних фактів. Більш того, з боку речників Московського Патріархату та їх місцевих сателітів, лунають заяви про «умовність автокефалії ПЦУ до часу її визнання всіма Помісними Церквами». Continue reading

ЗАВЖДИ БУВ ВІРНИМ БОГОВІ ТА УКРАЇНІ

З погляду історії 15 років, які минули з часу упокоєння одного з перших архієреїв незалежної Української Православної Церкви митрополита Тернопільського і Бучацького Василія (Боднарчука), – мить. Проте його сучасники, сотні його учнів і послідовників, миряни пам’ятають не лише про його подвижницькі життя й діяльність, а й досі з вдячністю згадують владику Василія як доброго пастиря і справжнього патріота. За сухими датами, цифрами і фактами біографії митрополита – сповнений боротьби за Україну і Церкву, невтомної духовної праці шлях. Continue reading

СВЯТИЙ МАРК ЄВГЕНІК (1392 – 1444)

Святий Марк Євгенік, богонатхненний святитель Ефеський, полум’яний захисник і непохитний стовп Православної віри.

Серед освічених ієрархів, великих вчителів і полум’яних поборників Православної Церкви чільне місце займає шанований Церквою 19 січня святий Марк євгеніки, єпископ Ефеський борець, що став нехибне єдиним захисником, полум’яним поборником і хранителем віри Православних греків проти впливу і загрози з боку західного папізму. Ось чому він був великим благодійником і блискучим захисником грецького народу, оскільки тримав на своїх плечах всі духовні багатства Православ’я, стаючи «знаряддям Утішителя», «богомовною трубою богослов’я», «поборником благочестивих догматів», «найгарячішим прихильником переданого Святими Отцями сповідання Символу Віри», «викривач папської зарозумілості», «струмка річка благочестивих творінь». Continue reading

ЩОДО ТРАДИЦІЙ ТА ЇХ СПОТВОРЕННЯ…

Знаєте, як відзначали свято Водохреща запорозькі козаки? Думаєте, роздягались і пірнали у мороз в ополонки? Ні! Пірнання у ополонку на свято Богоявлення не є і ніколи раніше не було українською християнською традицією. Continue reading

СВЯТИЙ ЗБРЕХАВ, ЩОБ ВРЯТУВАТИ ВБИВЦЮ БРАТА

Святий Діонісій, єпископ Егінській, Закінфській чудотворець (17/30 грудня)

Юнак зі знатної родини залишає світ і йде в монастир. Зрозуміло, це здається незвичним і дивним не тільки зараз, але і в будь-яку епоху. Природним та звичним для такої дитини вважається досягнення соціального добробуту, продовження справи батька і збереження сімейних традицій. Однак знаходяться молоді люди, які йдуть наперекір батькам, виходячи за рамки звичного і долаючи людські стандарти. Вони є, як каже Ісус Христос, «хто може вмістити» (Мт. 19:12), але не тільки за допомогою своєї волі та сили, а озброївшись Божественною благодаттю. Continue reading

ЧУДЕСА СВЯТОГО МИКОЛАЯ ЧУДОТВОРЦЯ НА МІСЦІ ЙОГО ЧЕРНЕЧОГО ПОДВИГУ

Для нас він не Санта-Клаус, він – як наш великий предок. Ми відчуваємо, що знаємо його особисто. У 305 році кілька ченців з Анатолії (Мала Азія) прибули Бейт-Джалі та заснували невеличкий монастир з церквою, освяченої на честь великомученика Георгія. Це було до заснування монастиря преподобного Сави в пустелі на схід від Віфлеєма в ущелині Кедрон у Мертвого моря. У ченців тут було кілька печер та декілька будинків. Continue reading