СВЯТА ВЕЛИКОМУЧЕНИЦЯ ХРИСТИНА

День пам’яті – 24 липень / 6 серпня

Свята великомучениця Христина була родом із Тиру Сирійського. Вона була дочкою могутнього воєначальника на ім’я Урвану. Її батько побудував вежу та помістив в ній свою дочку. Він також розмістив у ній золотих і срібних ідолів, наказавши дочці приносити їм жертву. Але вона розбила ідолів та роздала уламки срібла і золота бідним.

За ці вчинки власний батько піддав Христину найжахливішим і нелюдським тортурам, після чого кинув її у темницю. Там, за його наказом, дівчину залишили вмирати голодною смертю. Але великомучениця годувалася їжею, яку приносив їй ангел Господній, і незабаром рани її зцілилися. Потім її кинули в море, де вона отримала святе хрещення від Самого Господа, а ангел Господній проводив її на сушу. Але як тільки стало відомо, що свята вціліла, Урвану знову наказав кинути в темницю. А, тієї ж ночі цей батько-мучитель помер страшною смертю. Continue reading

ДЕЩО ПРО ЧЕРНЕЦТВО…

Чернецтво, як початково євангельське життя, засноване на ряді правил, яким вільно і без примусу слідують ті, що бажають трудитися і вгодити Богу. Монастир, як місце перебування і служіння ченця, колиска чернечого життя, це не просто місце проживання, будинок, але в першу чергу – училище вищого досвіду та свідомості через спільне проживання і взаємну турботу братів один про одного, а також через дотримання монастирських норм і статутів. 20 монастирів Святої Афонської Гори – це справжні візантійські фортеці, які вражають не лише своєю архітектурою, але і своїми поселенцями – хранителями вікової літургійної православної традиції, яка бере початок у ранньому чернецтві і до наших днів охоплює всі сторони життя ченця, допомагаючи йому за час життя в монастирі досягти досконалості і уподібнитися Богу. Continue reading

УСТРІЙ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

Під впливом українського питання йдуть дискусії про «першість» у Церкві. Деякі люди відкидають її, а інші неправильно тлумачать. Римо-католики зазвичай інтерпретують першість як есенціалізм, а деякі сучасні православні богослови трактують його з точки зору персоналізму.

Моя мета в цій статті полягає не в тому, щоб викладати теологічні аспекти проблеми, а в тому, щоб підкреслити той факт, що в Православній Церкві ми більше говоримо про синодальний та ієрархічний устрій Церкви. Будуть висвітлені деякі погляди, на яких я раніше наголошував в інших контекстах. Continue reading

ДО ПИТАННЯ ВИЗНАННЯ ВСЕЛЕНСЬКИМ ПАТРІАРХАТОМ ХІРОТОНІЇ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ ТА УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

У компанії проти визнання Православної Церкви України (далі – ПЦУ), яку активно веде Московський Патріархат, питання визнання хіротоній «розкольників» займає особливе місце. Саме воно на сьогодні зробилося ключовим у ставленні Польської та Албанської Православних Церков при формуванні своєї позиції. І хоча рішення Священного Синоду Константинопольського патріархату від 11 жовтня 2018 р. поставила крапку у цьому питанні щодо канонічного визнання сучасного єпископату та священства колишніх українських православних юрисдикцій «Київський Патріархат» й «Українська Автокефальна Православна Церква», у нав’язаною Москвою дискусію активно включаються і деякі українські ресурси, приводячи різні приклади, статті та інтерв’ю ієрархів різних Помісних Церков. На жаль, частина матеріалу «грішить» певною хаотичністю та непослідовністю, що стоїть на перешкоді повному розумінню позиції Вселенського патріарха у цьому питанні. У даній статті ми спробуємо найбільш повно розкрити питання щодо визнання хіротоній «розкольників». Continue reading

П’ЯТИДЕСЯТНИЦЯ АБО «ЗЕЛЕНІ СВЯТА»? ДЕЯКІ ІСТОРИКО-БОГОСЛОВСЬКІ ЗАУВАЖЕННЯ ПРОТИ ВНЕСЕННЯ ВІДВЕРТОГО ЯЗИЧНИЦТВА В УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я

Кожний рік, напередодні свята П’ятидесятниці, відбуваються дискусії відносно коректності назви «Зелені свята» щодо саме християнського календаря, а також про відповідність освячення зілля Православному Типікону. І хоча знані богослові Православної Церкви України, зокрема Високопреосвященний Димитрій, митрополит Львівський і Сокальський, давно висловилися щодо недопустимості таких дій, деякі священики продовжують наполегливо відстоювати, як саму язичницьку назву свята, так і «традицію» освячення зілля. У цієї статті ми спробуємо розібратися у цьому питанні та зробити деякі висновки. Continue reading

ПАМ’ЯТЬ ОТЦІВ ПЕРШОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО СОБОРУ

Православ’я – це безцінний дар, даний Богом людині. Православна віра є тією самою небесною істиною, яку Син Божий приніс на землю. «Я на те народився, – каже Він у Євангелії, – і на те прийшов у світ, щоб засвідчити правду». Отже, Христос прийшов у світ, щоб відкрити нам істину – істинне вчення про Бога, про світ, про людину, про Царство Боже і про спасіння.

Цю істину найближчі учні Господа, Його апостоли, за словами святого Іринея Ліонського, поклали в Церкву, як у скарбницю, де вона зберігається і звідки кожен може черпати її на спасіння. Тому і називає апостол Павло Церкву «стовпом і утвердженням істини», бо істина Христова зберігається тільки в Церкві і буде зберігатися там до кінця віку. Continue reading

БОГОСЛУЖІННЯ ЯК ОСНОВА ЧЕРНЕЧОГО ЖИТТЯ

Чернецтво, як початково євангельське життя, засноване на ряді правил, яким вільно і без примусу слідують ті, що бажають трудитися і вгодити Богу.

Монастир, як місце перебування і служіння ченця, колиска чернечого життя, це не просто місце проживання, будинок, але в першу чергу – училище вищого досвіду та свідомості через спільне проживання і взаємну турботу братів один про одного, а також через дотримання монастирських норм і статутів. Continue reading

КІЛЬКА АКТУАЛЬНИХ ПРОПОЗИЦІЙ ЩОДО «РОЗМОСКАЛЕННЯ» ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ

«Ми усвідомлюємо потребу змін, відходу від пострадянської моделі життя й управління, ми дослухаємося до слушних думок і порад наших вірних і духовенства. Ми відкриті до спілкування, ми не хочемо відгороджуватися від суспільства й закриватися в собі, а намагатимемося зменшувати відстань і загороджувальну стіну між вірними й духовенством, між Церквою та її народом»

Блаженніший Митрополит Епіфаній, Предстоятель ПЦУ, 25.05.19.

Одним із основних завдань, яке стоїть перед Православною Церквою України, і яке особливо підкреслює її Предстоятель, Блаженніший митрополит Епіфаній, є наше повертання до історичних джерел, повний відхід від російсько-імперської моделі. Звичайно, кардинальна зміна свідомості духовенства та вірних ПЦУ відбудеться «не в одну мить». Але, на нашу думку, є певні зміни, таке повертання до історичних джерел Київського Православ’я, яке можна впровадити дуже швидко та яке не потребує особливих зусиль, крім, власне, нашого бажання. Continue reading

ІКОНОШАНУВАННЯ

Шанування ікон встановлювалося в Церкві не відразу. Принаймні у перші століття існування християнства воно не займало помітного місця у християнському благочесті. У найдавніших нам розписах немає «ікон» у власному розуміння цього слова. Частково це були символічні знаки (якір, голуб) і алегорії, – найчастіше запозичені з євангельських притч. І частково старозавітні прообрази та апокаліптичні зображення видінь з книги святого апостола Іоана Богослова. Ці зображення мали, передусім, декоративний, а іноді й дидактичний зміст. «Бо що слово розповіді пропонує для слуху, те мовчазний живопис показує через наслідування.» – говорив Василій Великий. Також є дуже характерною порада преподобного Ніла Синайського: «А святий храм нехай рука вправного живописця наповнить історія Старого і Нового Завіту, щоб і ті, хто не знають грамоти і не можуть читати Божественних Писань, приводили собі на пам’ять мужні подвиги тих, що щиро послужили Богу» (Листи,6:58). Але древні розписи були, справді, свого роду «лицевою Біблією» в обраних уривках і епізодах. Ікони, у вузькому значенні слова, пов’язані не стільки з храмовим розписом, стільки із зображенням на священних предметах. До кінця VI-го століття ікони вже були у всезагальному користуванні. Однак це викликало багато суперечностей щодо іконошанування тому виникла нагальна потреба в богословському обґрунтуванні. Continue reading

ПАСХАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ 2019 РОКУ БОЖОГО

+ ВАРФОЛОМІЙ

МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ,

НОВОГО РИМА І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ

ВСІЙ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ

БЛАГОДАТЬ, МИР ТА МИЛІСТЬ ВІД ХРИСТА, ЩО ВОСКРЕС У СЛАВІ

Возлюблені у Господі боголюбиві браття та чада у Господі,

Провівши хід священного і великого посту в молитві і пості, досягнувши спасительних страждань Христа Бога, сьогодні ми стаємо учасниками радості Його світлоносного Воскресіння. Continue reading