ПРО ВИЗНАННЯ КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО СОБОРУ 1351 РОКУ В ЯКОСТІ ДЕВ’ЯТОГО ВСЕЛЕНСЬКОГО

Ваше Блаженство та Преосвященні Святі Отці,

По-перше, дозвольте подякувати за ту честь, яка надана моїй персоні, щоб виголосити промову перед ієрархами нашої Церкви і навіть говорити про Константинопольському соборі 1351 року, який через важливості обіймав його питання отримав найменування IХ Вселенського собору. У питанні яким займався даний Собор наша віра приходить до конфліктного зіткнення і дуже сильного з єрессю папізму. З цієї причини вчення цього Собору має пронизувати все наше пастирське служіння й нашу проповідь, але в більшості випадків цього не відбувається, тому наші християни богословські кульгають та виявляють у своєму житті неповноцінну духовність. Continue reading

СВЯТО РІЗДВА ХРИСТОВОГО – БОГОЯВЛЕННЯ

Історико-богословські дослідження дозволяють зробити висновок про те, що до IV століття свята Різдва та Богоявлення відзначалися разом. У 330 році Рим вперше відсвяткував Різдво Христове 25 грудня – окремо від свята Богоявлення, яке продовжували згадувати 6 січня і яке з того часу придбало свій особливий характер. Поступово, до середини VI століття, всі помісні церкви остаточно перейняли цей поділ двох свят.

Читання промов святих отців, присвячених цим святам, показує, що центром релігійного культу, як мінімум у IV столітті, була подія втілення Ісуса Христа, яке, в свою чергу, пояснюється сповіданням того, що Бог Слово «став чоловіком, щоб і ми обожнились» . Святі отці, побоявшись перед таїнством святого втілення, тлумачать віруючим богословський зміст цієї події. Continue reading

ВІДПОВІДЬ НА АРГУМЕНТИ ПРЕДСТАВНИКІВ РПЦ ПРО «ПОВНУ ПЕРЕДАЧУ» МОСКВІ ЮРИСДИКЦІЇ НАД КИЇВСЬКОЮ МИТРОПОЛІЄЮ У 1686 РОЦІ

Вступ

У зв’язку з тим, що представники Російської Православної Церкві [1] почали публікувати різного роду критику на мою доповідь, присвячену актам 1686 року про надання Московському Патріарху дозволу поставляти митрополита Київського [2], а також на текст, виданий Вселенським Патріархатом з цього ж питання, я взяв на себе ініціативу відповісти на два тексти, які представляють собою спроби науково обґрунтувати позицію Московського Патріархату. Також зауважу, що коли я почав займатися цією темою, то навіть і уявити собі не міг, що в дійсності документи 1686 р. залишають поза передачею юрисдикцію, а лише дають дозвіл на поставлення митрополита. У зв’язку з цим, навіть заздалегідь заявлену назву доповіді, я не встиг замінити. Continue reading

ПАТРІАРШІЙ І СИНОДАЛЬНИЙ ТОМОС НАДАННЯ АВТОКЕФАЛЬНОГО ЦЕРКОВНОГО УСТРОЮ ПРАВОСЛАВНІЙ ЦЕРКВІ УКРАЇНИ

Варфоломій, милістю Божою Архієпископ Константинополя, Нового Риму і Вселенський Патріарх.

«Ви приступили до гори Сіонської… і до Церкви первороджених»  (Євр. 12:22-23), блаженний серед народів Апостол Павло говорить всім вірним; і дійсно, Церква є горою, тому міцною і стійкою, непорушною і непохитною. Але хоча одним стадом та одним тілом Христовим є, і називається Церквою Божою, яка повсюди має сповідання Православної віри, спільність у таїнствах у Дусі Святому і непорушність Апостольського спадкоємства і канонічного порядку, ще від апостольських часів складається з Церков розташованих по місцях і країнах, внутрішньо самоврядованих власними пастирями і вчителями, і служителями Євангелія Христового, тобто кожного місця єпископами, з причин не лише історичного значення міст і країн у світі, але й внаслідок особливих пастирських необхідностей у них. Continue reading

ЗВЕРНЕННЯ ЙОГО ВСЕСВЯТОСТІ ПАТРІАРХА ВСЕЛЕНСЬКОГО ВАРФОЛОМІЯ ДО БЛАЖЕННІЙШОГО МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО ТА ВСІЄЇ УКРАЇНИ ЕПІФАНІЯ

Блаженство Митрополите Київський та всієї України Епіфаній,

Світло і радість, мир і єдність переповняють сьогодні святу Церкву України, яка у Ваші руки, Ваше Блаженство, отримує Томос про своє офіційне визнання та декларацію як Автокефальна Церква, що підносить її до рівня чотирнадцяти Церков-сестер, як складають «повноту» нашої святої Православної Церкви. Continue reading

СЛУЖІННЯ ЄДНОСТІ ЦЕРКВИ ТА ПОМИЛКОВЕ БОГОСЛОВСЬКЕ ПІДҐРУНТЯ ВЧЕННЯ ПРО ПЕРШІСТЬ ПАПИ

Вступ

Єдність Церкви на всіх її рівнях, адміністративно-правовому благодатно-харизматичному, має цілком ясну богонатхненну підставу. Будучи таємничим явленням, вона, проте, живе, діє та Євхаристійно проявляється зовнішнім чином.

З самого початку єдність Церкви, як основна її властивість, випливає з самої її сутності та особливо висловлює її самосвідомість, яка історично відображена цілком офіційно і таким чином, яка знаходиться поза всяких дискусій, у визначенні II Вселенського собору (381г.), Яка завершила складання Символу віри Церкви. Continue reading

СЛОВО В ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ СВЯТИТЕЛЯ МИКОЛАЯ, АРХІЄПИСКОПА МИР ЛІКІЙСЬКИХ ЧУДОТВОРЦЯ

Пам’ять вічна буде праведнику

Так сказав премудрий Соломон ще в Старому Завіті. І справі так є, бо є імена, які не стирає з пам’яті люди­ни навіть час. Кожна людина лишає по собі згадку. Такі люди звісно, живуть в серцях людей. Це імена святих угодників Божих. Серед сонму святих яскравою зіркою сяє ім’я великого святителя Миколая архієпископа Мир Ликійських. Continue reading

ВЗАЄМОВІДНОСИНИ ЧЕНЦЯ З ІГУМЕНОМ ТА БРАТІЄЮ В СУЧАСНОМУ МОНАСТИРІ – АКТУАЛЬНІ ПИТАННЯ

Чернецтво – це наріжний камінь у будові Церкви, і бажання єднання по слову Господа Ісуса Христа: «Щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, так і вони нехай будуть в нас єдине» (Ін. 17:21) втілюється у кожній чернечій спільноті, та православному чернецтві загалом.

Кожне чернече братство різноманітне за своїм складом та включає в себе різні особистості з різними характерами. У одного ченця характер простий і м’який, як вата, а в іншого – важкий і твердий, як залізо. І якщо перший чернець радує та надає розраду своєму ігумену, то другий створює для ігумена складності та заспокоює його в меншій мірі, або не заспокоює зовсім. Відносини першого ченця з ігуменом можна уподібнити грі на чудових струнах, тоді як відносини другого – грі на таких струнах, звучання яких викликає самі гіркі й сумні спогади. Саме тому я заздалегідь прошу вибачення, адже поки ви будете читати мою статтю, ваша пам’ять, як на крилах орлиних, буде повертатися до пережитого та витягати з глибин вашого серця як приємні, так і неприємні спогади. Continue reading

ТРУДНОЩІ, З ЯКИМИ СТИКАЄТЬСЯ СУЧАСНИЙ МОНАСТИР, РОЗТАШОВАНИЙ У МІСТІ, ТА МОЖЛИВОСТІ ЇХ ПОДОЛАННЯ

Існують різні види і форми чернецтва. Від самою типовою і поширеною формою – спільного життя, до самотнього життя. Також монастирі завжди діяли у різних куточках світу: У важкодоступних пустелях, у житлових районах поблизу міст або в самих містах.

Природним, звичайно, є розташування монастирів за межами міста, у безлюдних місцях. Але є випадки, коли монастирі, що знаходяться в межах міста, створили дуже примітну чернечу та богословську традицію і висунули великих святих нашої Церкви. Характерний приклад – Студийський монастир, який протягом століть процвітав у Константинополі Continue reading

ПРОСТОТА БОЖЕСТВЕННОЇ ПРИРОДИ, ЗГІДНО З ВЧЕННЯМ СВЯТОГО ГРИГОРІЯ ПАЛАМИ

Основний сутністю Бога є простота. Якщо сутність Бога не проста, а являє собою з’єднання різних елементів, тоді складові цього з’єднання повинні передувати Богу. Але такий Бог не може бути Творцем створеного світу, це не істинний Бог, який є Початком сущого. Початок сущого, Бог, має бути не складним, а простим. Він не тільки простий, але “простий в простоті своїй, і єдиний в єдності Своїй». Таким чином, не виходячи за рамки Своєю простоти, вся ця «часткова не частина (поєднана без злиття і розділення без поділу) присутня у всьому і у кожній з істот». «Бог, – говорить святий Григорій Палама, – не їсти велике Тіло, яке через свої невимірні розміри не може вміститися в невеликий простір, властива Сутність Бога – безтілесна». Ось чому Він «всюди існуючий і є перш за все і у всіх і во всіх і вище за все». А якщо хтось і представить щось менше, то і в те уявне менше Він може Весь вміститися. Continue reading