ПОХВАЛА СВЯТОМУ СЛАВНОМУ ВЕЛИКОМУЧЕНИКУ ХРИСТОВОМУ ДИМИТРІЮ

Славний великомученик Димитрій, причасник небесної слави, подарував нам сьогодні це свято, як найбільший дар. Нині і ми, що належать до сонму люблячих цього великомученика, вшануємо його богонатхненними молитвами і похвалами, щоб святий Димитрій став нашим другом і заступником в Царстві Христовому. Підкреслимо його святу відвагу і любов до Христа, чесноти і гідності та наповнимося святою радістю, бо написано, що якщо прославляється праведник, радіють народи. Але добре б нам, з волі Бога, не тільки радіти, але і отримати духовну користь від промов тих, хто поважає його пам’ять. Continue reading

СТРАЖДАННЯ СВЯТИХ МУЧЕНИЦЬ ВІРИ, НАДІЇ ТА ЛЮБОВІ Й МАТЕРІ ЇХНЬОЇ СОФІЇ

У царство Адріяна злочестивого, царя римського, була в Римі одна вдова роду італійського, на ймення Софія, її ж ім’я тлумачиться «премудрість». Вона, за іменем своїм, і життя у вірі християнській премудро вела за премудрістю такою, яку похваляє апостол Яків, кажучи: “А премудрість, що з висоти, насамперед чиста є, а потім мирна, лагідна, покірлива, повна милості і добрих плодів”. Оця ж бо премудра Софія, коли жила в чесному подружжі, народила три дочки і їм нарекла імена, що відповідали трьом богословським чеснотам: першу назвала Віра, другу Надія, а третю Любов. Що ж бо інше християнська премудрість породити може, коли не чесноти боговгодні? Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ВАСИЛІЙ ВЕЛИКИЙ ПРО ЛЮБОВ ДО БОГА І БЛИЖНІХ

Любов до Бога не набувається і не запозичується. Від кого навчились ми захоплюватися красою Божого світу? Від кого набули прихильність до життя? Хто навчив нас любити батьків або тих, хто нас виховав? – Так, або ще набагато більше, і любов до Бога не ззовні прищеплюється нам, але в природі людини, разом з життям, закладене безсумнівно прагнення до цієї любові. Ми з свого боку можемо тільки дбайливо виховувати це природжене наше прагнення і, з допомогою Божої благодаті, виводити до довершеності. Continue reading

«НУДЬГА – ЦЕ РОЗСЛАБЛЕННЯ ДУШІ», – ПРЕПОДОБНИЙ ІОАН ЛІСТВИЧНИК

1. Нудьга – це розслаблення душі, недбання про подвиги, одвернення від обіту; ублажителька мирян, наклепниця на Бога яко немилосердного і нелюдяного. В псалмоспіві вона недоладна, в молитві немічна, в тілесному служінні кріпка, як залізо, до праці нелінива, до послуху швидка й охоча.

2. Чоловік, що перебуває у послусі, не знає нудьги й за посередництвом чуттєвого досягає поступу в духовному.

3. Спільнотне життя – ворог нудьги, а мужеві безмовному вона постійна співжителька: раніш смерти не відступить вона від нього і до самої кончини не перестане поборювати його. Побачивши келію самітника, вона посміхається і, наблизившись, оселяється там. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ІОАН ЗОЛОТОУСТ: ПРОТИ ЮДЕЇВ. СЛОВО ТРЕТЄ

До тих, котрі по старому постять на Пасху. Це слово було виголошене після другого, або навіть і третього слова проти аномеїв

Знову крайня і невідступна нужда змушує нас сьогодні, перервавши порядок попередніх бесід, говорити саме про неї і відволікає від суперечок з єретиками. Ми мали намір знову закликати в любові поговорити про славу Єдинородного, але безглузда заповзятість бажаючих по-старому постити на Пасху змушує нас усе нинішнє повчання використати для їхнього лікування. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ІОАН ЗОЛОТОУСТ: ПРОТИ ЮДЕЇВ. СЛОВО ДРУГЕ

Проти тих, котрі дотримують юдейський піст, і проти самих юдеїв. Виголошене за п’ять днів до посту, після того, як уже було сказане інше слово

Уже при дверях беззаконний і нечестивий піст юдейський. Не дивуйтеся, що я назвав цей піст нечестивим, — що звершується проти волі Божої, воно є нечисте понад усе, — будь-то жертва чи піст. Отже, вже через п’ять днів наступить беззаконний юдейський піст. А я за десять днів, а то й більше, зробив попереднє зауваження, щоб уберегти від небезпеки ваших братів. Але ніхто нехай не звинувачує нас у завчасності слова, яке ми запропонували за стільки днів. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ІОАН ЗОЛОТОУСТ: ПРОТИ ЮДЕЇВ. СЛОВО ПЕРШЕ

Сьогодні хотів я сповістити вам решту з того, про що недавно говорив з вами, і ясніше показати, наскільки неосяжним є Бог. Про це ми багато і довго говорили минулої неділі, коли подавали свідчення і з Ісаї, і з Давида, і з Павла. Перший волав: «Рід же Його хто вияснить?» (Іс. 53, 8). Другий дякував Богові за Його неосяжність, говорячи: «Прославлю Тебе за те, що Ти так дивно створив мене. Дивні діла Твої» (Пс. 138, 14); і ще: «Дивне для мене всевідання Твоє; високе воно для мене, і я не можу збагнути його» (Пс. 138, 6). Павло ж, не заглиблюючись у дослідження самої сутності (Бога), а вникнувши тільки в Його провидіння, чи краще — охопивши тільки незначну частку цього провидіння, яке відкрилася в покликанні язичників, і ніби побачивши велике і неосяжне море, викликнув: «О глибино багатства і премудрості, і розуму Божого! Які незбагненні суди Його, і недослідимі путі Його» (Рим. 11, 33). Continue reading

ІЛАРІОН, МИТР. ІКОНОБОРСТВО, ІСТОРИЧНО-ДОГМАТИЧНА МОНОГРАФІЯ, ВІННІПЕГ, 1954

Іконоборство!.. . Коротке слово, а скільки спо­минів викликає воно, споминів тяжких, незабутніх, коли рішалася доля Православ’я, доля єдності Вселенської Церкви Христової. Взагалі, в великих муках народжувалася і перша Церква, і саме Християнство, і власне іконоборство багато додало цих мук. Медіоланський Едикт 313-го року, якого видав перший християнський імператор Костянтин Великий про волю Християнської Церкви, здавалося, навіки покінчив добу гонінь на Неї, але це тільки так здавалося, бо ось незабаром прийшла й нова доба, доба іконоборства, яка була по своїх жорстокостях не легша від часу перших гонінь на християн. Доба іконоборства тяглася довгих 116 літ (726—842), безконечно сильно била всю Церкву, густо кропила її кров’ю, розколювала її на частини, і не раз здавалося, що вже ніколи не прийде Вона до поєднання, що розкол вірних позостанеться навіки. Continue reading

КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКИЙ ПАТРІАРХ ФОТІЙ ВЕЛИКИЙ: СЛОВО НА РІЗДВО ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Всяке свято і всяке торжество, з приводу якого радіє сонм віруючих, припиняє взаємні незгоди і суперечки, з’єднує людей, що думають по різному і порушили розбіжністю союз любові, сприяє запровадженню однодумності стрункою злагодженістю співів, – показує, що всі присутні є створення одного і того ж Господа і Творця, і, засвідчуючи єдністю шанування рівногідність творіння, приборкує і заспокоює тих, які мають гнів один на одного, переконуючи і повчаючи мислити справедливо і гуманно, бачити одну і ту ж долонь Творця і пам’ятати про одні й тієї пальці, що все створили. Для цього частково, я вважаю, і існує належний християнам звичай здійснювати церковні свята, з яких одне служить спогадом Різдва Христового, інше свідчить про Хрещення Христа, інше – про Його Преображення, інше про вчинення Їм чудес – зцілення біснуватих, даруванні зору сліпим, зцілення кровоточивої, зміцненні кульгавих і розслаблених, воскресіння мертвих, – інше нагадує про розп’яття Христа, а інше – про воскресіння Його і оновленні Своїми справами і мого воскресіння. Continue reading

СВЯТИЙ ФЕДІР СТУДИТ: ПОХВАЛЬНЕ СЛОВО НА РІЗДВО ПРЕДТЕЧІ І ХРЕСТИТЕЛЯ ГОСПОДНЬОГО ІОАНА

Навіть уподібнюючись якомусь голосистому солов’ю, що солодкоголосно співає в весняні часи, наше слово змогло б тільки в малому ступені оспівати великий голос, народжений сьогодні. Якщо ж хто слабкий голосом і сипле вельми, як зможе оспівати велику пророків славу, як славить неабияку апостолів честь, як прославить чудові мучеників двері? Ще й на те зверни увагу, що стосовно інших святих один іншому склав похвали: більший – більшого і смиренний – смиренному; цього ж, нині прославляється, перш інших – сам Христос Істина. Сказав адже: «Між народженими від жінок більшого над Іоаном Хрестителем не буде». Якщо ж існує така видатна похвала великому Предтечі в вищевказаному слові, то хіба знадобиться кому-небудь наше малослів’я, о бажаючі слухати? Нітрохи. Але ми, віддаючи рабський обов’язок і виконуючи отцівський чин і немов освятившись від одного тільки поминання Предтечі, до відваги своєї приступили. Continue reading