АНТИНОМІЯ: ПІДСТАВИТИ ЩОКУ ЧИ ОБУРИТИСЬ НА ЗЛОЧИН. ДОБРИЙ ПАСТИР

Я Пастир добрий. Я є двері, хто через них увійде, знайде спокій, знайде пасовище. Хто приходить іншим способом, -  той не дверима входить, а перелазить тайно, і той є злодій, а не пастир. А Я добрий Пастир.

Ін. 10:1-15. 27-30

Ісус Христос є єдина істина, єдина правда, яка в цьому світі дарована людям для спасіння. І коли ми сьогодні з вами святкуємо 1031-шу річницю з дня хрещення Києва і України-Руси, ми згадуємо великих наших подвижників. Таким подвижником православної віри був святий рівноапостольний князь Володимир, бабка якого прийняла християнство і навчила свого онука Володимира християнської віри. Він, зійшовши на престолі Київський, побачив потребу в єдності свого народу, в єдності племен, які між собою перебували у постійних змаганнях, суперечках, що руйнувало державу Київську. Коли він помислив про це, він став перед вибором шляху для досягнення єдності держави. Князь Володимир стояв перед дилемою: як їх об’єднати? Як об’єднати тих, хто тягне кожен у свій бік. Але святий Великий князь Володимир знайшов єдиний вірний шлях. Цим шляхом для єдності держави Київської України-Руси була церква, була віра в Єдиного Істинного Бога. Він поступово, мудро, виважено привів весь народ української землі до віри в Єдиного Бога, до розуміння проповіді Христової і, зрештою, до просвітлення у таїнстві Хрещення. Continue reading

СЛОВА У П’ЯТУ НЕДІЛЮ ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ. ПРО ЗЛИХ ДУХІВ

Свята Церква сьогодні (8/21-го липня 2019р.) подає нам Євангеліє, коли Ісус Христос зцілив людей опанованих нечистими духами. Злі духи побачили, що наступила їх остання хвилина панування над людиною і попросили, щоб Господь Бог дав їм благо над тваринами. Але, показує Господь Бог ,що злий дух не має влади над людиною, ні над твариною. Усе залежить від того, якої поведінки буде людина чи тварина. Ісус Христос зціляє хворих і показує нашу нерозважливість. Коли Син Божий зцілив хворого злі духи забажали, щоб народ відвернувся від Ісуса Христа. Continue reading

ІСУС ХРИСТОС – ІСТИННИЙ БОГ

Сутність християнського благочестя полягає в тому, щоб вірувати в Єдинородного Бога, Який є істина й істинне світло, і сила Божа, і життя, що Він істинно є все те, що про Нього говориться, як інше, так і раніше іншого те, що Він – Бог істинний, тобто Бог за істинною завжди сущий таким, яким думаємо про Нього і чим іменується; і ніколи не був не сущим, і ніколи не міг бути таким; Якого буття тим, що Він є за сутністю, недоступне ніякому способу осягнення і цікавості. Нас же, як говорить слово премудрості (Прем. 13:5), приводить до пізнання цього буття велич і краса творінь через деяку схожість з тим, що пізнається, тобто даруючи тільки віру (в це буття) через вказівку на його дії, а не знання. Отже коли ця думка твердо тримається всіма християнами, які достойні цього імені, які навчені законом не поклонятися нічому, що не є істинний Бог, а поклонятися Самому Єдинородному Богу, і які сповідують, що Він істинно, а не лжеіменно є Бог. Благочестиве сповідання вважає догматом віру в Єдинородного Бога – «нехай всі шанують Сина, як шанують Отця»(Ін.5:23). Continue reading

РАБ БОЖИЙ АБО РАБІВ ДО РАЮ НЕ ПУСКАЮТЬ

За воєнним правилом древніх переможці робили переможених своїми рабами. Аристотель визначає, що раб – живе знаряддя.[1] Для нього дружба пана з рабом саме як з рабом є неможлива. Не можлива як з рабом, але як з людиною можлива. Така дружба можлива в тій мірі, в якій раб – людина.[2] Отже, древні розрізняли між рабством тілесним і рабством ментальним, духовним. Більше того, з точки зору платоніків, тіло є тюрмою. Християнство ж вчить, що тіло – храм Божий, тому що тіло у Христі: отже, прославляйте Бога в тілах ваших і в душах ваших, які є Божі.[3] За Аристотелем, «розсудливий домагається свободи (ή ελευθερία) від страждання»[4], тобто шукає звільнитись від рабства ментального, чуттєвого, однак в дійсності існує лише одна свобода – та свята свобода, яку дарував Христос нам, звільнивши нас від гріха, від зла, від диявола, від прокляття й смерті. Лише ця свята свобода прив’язує до Бога Єдиного та Істинного людину, яка з любові приймає Христа і слідує за Ним, керуючись насамперед серцем, а не логікою, як у Аристотеля чи протестантизмі. Православна Церква передає досвід звільнення від рабства через віру: credo, ut intelligam я вірю, тому я знаю й можу це зрозуміти. Всі інші свободи є неправдивими, примарними, тобто вони є насправді рабством. Обіцяють волю, будучи самі рабами тління [5]. Continue reading

СЛОВО ВИСОКОПРЕОСВЯЩЕННОГО ВЛАДИКИ ДАНИЛА, МИТРОПОЛИТА ЧЕРНІВЕЦЬКОГО І БУКОВИНСЬКОГО (ПЦУ), НАПЕРЕДОДНІ ВИБОРІВ ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ

Україна була поневолена Росією і століттями не мала своєї правди, не мала своєї батьківщини, а була колонією імперії. А в останній час благоволив Господь Бог відродити українську державу і українську церкву. Тепер настав час відповідального вибору!

Розумію, що декому важко вибрати кандидата президенти, але, дорогі виборці, треба дивитися не так як ізраїльтяни дивилися на Авесалома, що він був красень. Він був наймиловиднішою людиною на ціле ізраїльське царство і полонив багатьох тим, що він дуже хороший зверху. Але ніхто не придивлявся, який він внутрі, який його розум, який його дух. Давид не був таким красенем, але Давид Бога боявся і працював для Господа Бога в імені Божому. Все що робив, то все Богові на славу і через те Господь Бог давав йому перемогу за перемогою і він підкорив всі сусідні народи під свою владу, саме ті народи, які грабували народ ізраїльський, оббирали хліб, скот, стада скота у народу ізраїльського. І він всіх тих заставив давати собі данину і взяв скільки дарів, що було з чого побудувати храм єрусалимський і піднести народ ізраїльський. Continue reading

СЛОВА НА БЛАГОВІЩЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Богородице Діво радуйся…

Сьогодні свята Церква святкує всесвітній радісній празник Благовіщення Богородиці. Достойно і радісно Церква шанує цей день, співаючи, Благовісти земле радість велику хваліть небеса Божу славу. Нехай веселяться небеса, нехай радується земля. Сьогодні початок всіх торжеств Церкви Нового Завіту. Сьогодні відкрива­ється небо і посланець Божий архангел Гавриїл сходить на землю і сповіщає Діві Марії, що Вона народить Сина Ісуса, Котрий буде Сином Всевишнього. Цей буде обіцяним Царем і відкупителем. Каже Марія ангелу, як це станеться коли Я мужа не знаю. Відповів ангел і каже їй: найде на тебе Дух Святий і сила Всевишнього осінить тебе, тому народжене святе, Сином Божим назветься. Каже Марія: «Я раба Господня, нехай буде Мені по слову твоєму, і відійшов від Неї ангел» (Лк.1:34) Правдивою окрасою і вершиною доброчесності християнина є дівоцтво, непорочність, чистота і невинність. Дай Бог, щоб всі християни, а особливо молодь величалися тою чеснотою. Continue reading

КОЛІЗІЯ ОБОВ’ЯЗКІВ

Хоча обов’язок кожної людини один, однак він дрібниться на безліч обов’язків. Виконуючи ці обов’язки, кожен з нас виконує свою повинність, а разом з тим – моральний закон. Наше завдання гармонійно розкласти і вчасно виконати свої обов’язки у слушний час, щоб вони не зіштовхувались між собою. Однак у нашому житті, куди гріх привніс розлад, таке зіткнення часто неминуче. Воно називається колізією обов’язків. Людина має у таких випадках в один час виконати декілька обов’язків або виконанням одного обов’язку порушити інший. Continue reading

СЛОВО У ТРЕТЮ НЕДІЛЮ ВЕЛИКОГО ПОСТУ. ХРЕСТОПОКЛОННУ

Хто хоче йти за мною, нехай відречеться себе, візьме свій хрест

Тоді Палестина знаходилася під володінням Риму. В Єрусалимі Церквою керував первосвященик Кайяфа. впіймавши Ісуса, жиди повели до архієрея Анни. Архієрей Анна старався скоріше відправити Ісуса, бо він не був правлячий в тому часі, він не мав першого права. Кін тієї трагічної ночі відправив Ісуса до свого зятя Кайафи. В таку темну ніч в пізню пору, здається, ніхто не наважився б розбудити найбільшого ворога. Але Кайфа не спав він у всьому був свідомий. Він знав, що впій­мали Ісуса і куди Його повели і все, що з Ним робили. Кайфа одягнений в священні ризи сидів на своєму троні. А одягнений він був незвичайно. На голові у нього була золота корона з написом законовчителя. На грудях у нього висіла золота табличка з написом закон і правда. На його одежі висіли дзвінки, які мали нагодувати про десять заповідей Божих. Continue reading

ПОЯСНЕННЯ СВЯТИТЕЛЯ ГРИГОРІЯ НІСЬКОГО НА ЗАПОВІДІ БЛАЖЕНСТВА (ЧАСТИНА 1)

«…блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне» 

Мт. 5:1-3

Блаженні, – сказано, – убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. Блаженство, на мою думку, є обсяг усього, що подається як благо, в якому немає недоліку ні в чому згідному з добрим побажанням. Ознака блаженства – безперервна радість, яка не має тіні і походить від чесноти. Блаженному можливо веселитися і радіти на запропоноване йому в насолоду, а лихому – печалитися і засмучуватися тим, що у нього є. Тому воістину все блаженним є саме Божество: тому що, чим лише не уявимо Його собі, блаженством буде те чисте життя, невимовне і незбагненне благо, невимовна краса, джерельна благодать, мудрість та сила, істинне світло, джерело всякої благості, влада, що все перевищує; єдина висока ласкава, завжди незмінна, постійна радість; вічна радість, про яку, якщо хтось скаже все, що може, не скаже за достоїнством ще нічого. Бо розуміння не осягає Сущого, і якщо встигнемо уявити про Нього щось найбільш піднесене в розумі, то уявлене неможливо висловити ніяким словом. Оскільки Той, Хто створив людину, «за образом Божим сотворив її» (Бут. 1:27), то на другому місці блаженним буде назване так через причастя до істинного блаженства. Людське єство, будучи образом найвищого блаженства, і саме відрізняється доброю красою, коли показує на собі блаженні риси. Але оскільки гріховна скверна спотворила красу образу, то прийшов Той, Хто омиває нас Своєю власною водою, живою і такою, що тече «в життя вічне» (Ін. 4:14), щоб, коли відкладемо гріховну мерзенність, знову оновився в нас блаженний образ. Той, Хто мальовничо описує нашу душу за подобою єдиного Блаженного, все за порядком, що служить до блаженства, зображає словом, і спочатку каже: «Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне». Continue reading

АРХІПАСТИРСЬКЕ СЛОВО НА СТРІТЕННЯ ГОСПОДНЕ

Сьогодні свята Церква святкує свято Стрітення Господнього. В сорок днів після народження Дитяти Богородиця принесла Його до храму за законом Мойсея, який наказував освятити всякого первенця (Вих.13:2). Святий праведний Симеон богоприімець бере Дитя Боже на свої руки і мовить чудну молитву: Нині відпускаєш раба твого владико. Симеон зустрічає радо Боже Дитя бо йому Бог обіцяв, що не умре поки не побачить Спасителя. Разом з Симеоном була і одна побожна вдова, пророчиця Анна, що давно посвятила себе на службу Богу і, як оповідає Святий Лука, проповідувала про Нього всім хто чекав визволення в Єрусалимі. Так і сьогодні матері приносять своїх дітей до храму і приймають від священика молитву. В цей день матері підносять своє дитя до причастя. Не тільки в сороковий день, але завжди батьки, посвятивши дітей Богу, по­винні приводити їх до храму молитися і слухати слово Боже. Continue reading