Всечесні отці, улюблені у Христі брати і сестри – дорогі буковинці!
З великою духовною радістю та піднесенням повідомляємо про подію виняткової історичної ваги для нашої Чернівецько-Буковинської єпархії та всієї повноти Православної Церкви України.
Сьогодні, 11 травня 2026 року, рішенням Священного Синоду ПЦУ до сонму святих було причислено великого сина буковинської землі –
АРХІЄПИСКОПА ЧЕРНІВЕЦЬКОГО, МИТРОПОЛИТА БУКОВИНИ І ДАЛМАЦІЇ ЄВГЕНІЯ ГАКМАНА. Continue reading
Всечесні отці, дорогі брати і сестри!
Сьогодні, 26 квітня, минає сорок років від дня Чорнобильської трагедії – однієї з найболючіших сторінок новітньої історії нашого народу та всього людства.
Ця катастрофа стала не лише техногенною аварією, але й глибоким духовним випробуванням, яке оголило крихкість людського життя та відповідальність людини перед Богом, творінням і ближніми.
У цей день ми підносимо наші щирі молитви за душі всіх, хто відійшов у вічність унаслідок цієї трагедії, за героїв-ліквідаторів, які, ризикуючи власним життям, стали на захист інших, а також за тих, хто й досі несе на собі тягар її наслідків. Continue reading
Після того, як Чернівецьке товариство «Руська Бесіда» заснувало свої філії в Кіцмані, Вашківцях і Заставні, установчі збори зі створення філії відбулись і у Вижниці. У суботу 1 січня 1905 р. до приміщення магазину Анни Москви прибули інтелігенція і селяни з Вижницького повіту: Багни, Берегомета, Виженки, Вижниці, Іспаса, Лукавця, Мареничів, Мігови, Мілієве, Рівні, Розтік, Стебника, Чорногузів. Із Чернівців приїхали: посол Єротей Пігуляк; голова товариства Чернівецької «Руської Бесіди» О. Попович та його секретар академік А. Клим, виділовий (член правління) Когут; інспектори Никорович і Спинул; управитель маєтку барона Василька Бурачинський та ін. Головував на засіданні о. Маланчука з Лукавців, секретарем зборів був пан Клим. Рішення заснувати Вижницьку філію прийняли одноголосно. Continue reading
Архімандрит Тит Тимінський народився 29 квітня 1858 року, в селі П’ядиківці Чернівецького (колишнього Кіцманського) району Чернівецької області в убогій сім’ї дяка місцевої церкви Юрія (Георгія) Тимінського та Акілини. При хрещенні батьки дали йому ім’я Тарас. Вони подбали про навчання своїх чотирьох дітей. Тарас з 1870 по 1877 навчався у вищій державній гімназії м. Чернівці. Згодом служив в артилерійському полку в місті Львів, отримуючи відпуски для навчання екстерном в 2-ій вищій гімназії, де 12 липня 1879 року склав матуральні іспити. Успішно її закінчивши продовжив навчання на філософському факультеті Львівського університету. Continue reading
У процесі нашого дослідження щодо спроб церковного та громадського прославлення митрополита Євгена Гакмана в кінці ХІХ – початку ХХ стст., одним з ключових моментів було питання про віднайдення його мощів. З доступних документів було не дуже зрозумілим: чи здійснив митрополит Володимир Репта попереднє дослідження гробниці, яка знаходилася в Кафедральному соборі Чернівців, або тільки збирався це зробити. Отже ми продовжували свої пошуки… Continue reading
У п’ятницю, 12 квітня 2013 р., в будинку культури села Васловівці Заставнівського району відбувся круглий стіл на тему: «Митрополит Євген (Гакман) – повернення із забуття», присвячений 220-й річниці з дня народження та 140-й річниці з дня смерті цього видатного релігійного і громадського діяча, уродженця села Васловівці. Організатором заходу вперше за роки незалежності України виступила районна організація Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (голова – Світлана Масловська).
Радує, що нарешті місцева влада визнала заслуги свого земляка Митрополита Євгена. В розмові взяли участь науковці, громадські діячі, працівники культури і навіть священики Московського Патріархату. Заходи, присвячені Митрополитові Євгену. Чернівецько-Буковинська Митрополія Української Православної Церкви Київського Патріархату проводить у його ріднім селі щороку без будь-якої участі та підтримки місцевої влади, з участю окремих мешканців села, бо інші з батюшкою Іваном, настоятелем сільської церкви Московського Патріархату, не визнають УПЦ Київського Патріархату. Continue reading
І. Вступ
Перший Митрополит Буковини і Далмації Євген (Гакман) (16 березня 1793 – 12 квітня 1873) є одним з найвидатніших українських православних діячів Буковини. Важко переоцінити його роль у становленні та обороні Українського Православ’я в час Австро-Угорської імперії, а його життя та діяльність ще чекає ґрунтовного дослідження. Але в цьому невеликому дослідженні ми хочемо торкнутися спроб його вшанування саме в церковному плані – прославлення в чині святителя.
До недавнього часу жодних документальних свідчень про спроби канонізації Митрополита Євгена в кінці ХІХ – на початку ХХ століть в Україні знайти не вдавалося. І це не дивно, адже архів Буковинської Митрополії зазнав кілька суттєвих руйнацій: вивезення частини документів до Санкт-Петербурга під час окупації Буковини московською армією (1914 р.); вивезення до Москви під час приєднання до СРСР (1940 р.) та вилучення частини документів у 1946-1948 рр. Чи були всі ці документи об’єднані в якийсь спільний фонд одного з історичних архівів СРСР, невідомо… Continue reading
Окремі критики дозволяють собі жінок, які згадані у Святому Письмі, називати «блудницями». Біблія, як твір Духа Святого, має таке право, бо вони є священними символами Біблії. А крім Біблії хто може таке собі дозволити? Continue reading
Український народ багатьом святителям, які просвіщали Сибір, християнізували Росію, яких Росія по 200 років утримувала і не хотіла зачислити до лику святих, служив панахиди і отримував благодатні користі: здоров’я, народження дітей матерями безплідними…
В той же час свого князя (Лже-Димитрія) росіяни впізнати не могли. Така атмосфера єпископів, які ностальгують за часами радянської Росії. Так і українці не впізнають своїх святих. Так ізраїльтяни не впізнали свого Месію. Continue reading
Дорогі читачі нашого сайту, здається, наш український народ згрішив і несе покарання, як карав Господь за гріхи народ Божий. Мабуть, Бог дав й нашому народу таке випробування. Кажуть, що з людини як з воску можна виліпити образ ангела доброго чи злого. Так всі сусідні народи граються довірливим чи допитливим українським народом, виліплюють з нього, на сором наш, кожний що хоче. Кожний народ посилає своїх місіонерів до українців. Українець все приймає, всіх хвалить, всім поклоняється. Сусіди, отруївши свою душу, тоді змагаються отруїти українця, бодай своє оточення. Зробили з України релігійний смітник. Навіть коли на планеті появилася Росія, то росіяни теж прийнялися виліпити з українця покірного лакея для своєї мети. Святе Письмо про таке каже так: такi лжеапостоли — лукавi працівники, що набирають вигляду апостолiв Христових. I не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела свiтла, а тому не велика рiч, коли й слуги його набирають вигляду служителів правди; але кiнець їх буде по дiлах їхнiх (2 Кор.,14). Сам Ісус Христос навчає, що хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога. (Ів. 8:49). Continue reading