РІШЕННЯ РУМУНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ ЯК ГЛОБАЛЬНА ПРОБЛЕМА ВСЕЛЕНСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я

Отже, сталося те, чого очікувала та боялася практично вся повнота Вселенського Православ’я – на черговому засіданні Синоду Румунської Православної Церкви (далі Рум.ПЦ), який відбувся 29 лютого 2024 р., було прийнято рішення заснувати кілька адміністративних структур поза своєю канонічною територією. Зокрема і «Румунську Православну Церкву в Україні». Ця подія викликала велике занепокоєння та бурхливе обговорення як у соціальних мережах, так і на сторінках ЗМІ. У статті ми спробуємо ретроспективно проаналізувати діяльність Рум.ПЦ та її наслідки, як для Вселенського православ’я, так і для України. Continue reading

РПЦвУ: ПОШУКИ ВИХОДУ З ГЛУХОГО КУТА АБО НОВА СПРОБА МАСКУВАННЯ?

Російська Православна Церква в Україні (далі – РПЦвУ) вже давно перебуває у глухому куті – цей факт визнають практично всі релігієзнавці, як в Україні, так і по-за нею. Останнім часом архієреї цієї структури появляються в ЗМІ тільки для того, щоб черговий раз заявити про «гоніння», які, на їх думку, організує державна влада та Православна Церква України (далі – ПЦУ). Але це аніяк не означає, що РПЦвУ не шукає шляхи для виходу з системної кризи. Одним з таких шляхів є «ініціатива знизу», коли певне коло її священиків йде на якісь «перемови» або «дискусії» з священиками ПЦУ. Нещодавно в Києві відбувся один з таких заходів під гучною назвою «Церква, суспільство, держава: діалог заради єднання та перемоги», на якому, крім духовенства РПЦвУ та ПЦУ, були присутні голова ДЕСС Віктор Єленський та екзарх Вселенського патріарха в Україні, єпископ Команський Михаїл. Continue reading

ГРА ЗІ СМЕРТЮ, АБО КОЛИ ОПАМ’ЯТАЄМОСЯ?

Земне життя – це постійна гра перед лицем смерті. Людина наче грається зі смертю, закриваючи очі на те, що вона рано чи пізно, але прийде. Кожного чекає смерть, але не кожен готується до неї належним чином, переконуючи себе, що після неї все припиняється, всьому кінець. Але це не так. Смерть відкриває очі на все, що творила людина в цьому житті. Тому треба кожному думати про головне – що нас чекає потім. Я увесь час наголошую – думайте про власну смерть, не бійтеся, адже того, що визначив Творець, ніхто не змінить і ніхто не знає, коли вона прийде. А прийде раптово, попереджати не стане. Увесь жах і полягає в тому, що людина не готова до неї, але в оту коротку мить вмирання вона це усвідомить, та буде вже пізно. Ціле життя Господь відводив тобі, людино, на підготовку до гідного переходу в інше життя, а ти змарнувала час. Continue reading

«А БАБА-ЯГА ПРОТИ» АБО РОЗБІР ОСТАННЬОЇ ЗАЯВИ ГРУПИ «10 ТЕЗ ДЛЯ ПЦУ»

Двадцять першого листопада 2023 р., громадська група «10 тез для ПЦУ» неочікувана видала дуже суперечливу та контраверсійну заяву «Що до подій в Черкасах», яка спричинила бурхливі суперечки не тільки серед духовенства та вірних Православної Церкви України, але і загалом українського суспільства. В цієї статті ми спробуємо проаналізувати зміст цієї заяви в контексті ситуації на релігійному полі України. Continue reading

«НЕ ГРАЙТЕ ЮЩЕНКА!», АБО КОЛИ РОЗПИЛЮВАННЯ ЗАМКІВ НА ОКУПОВАНОМУ ХРАМІ Є СВЯТОЮ СПРАВОЮ. ПРО СКАНДАЛЬНУ ЗАЯВУ ГРУПИ «10 ТЕЗ»

Класичне запитання капелану від наших воїнів: «Російський снайпер на дзвіниці – законна мішень, чи ні?»

Замок на церкві як кайдани на заручникові. Треба обов’язково зняти, якщо вчиняється акт беззаконня! Хіба можна допустити, щоби храм, як заручника (це міг би бути ваш дідусь, дитина, чи дружина) утримували кілька зомбованих Москвою адептів і не впускають цілу релігійну громаду, яка з багаторазовою перевагою, згідно чинного законодавства, на зборах, легально перейшла до ПЦУ? Continue reading

ВВЕДЕННЯ В ХРАМ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

У коштовних прикрашених ризах введуть Її до Царя. Приведені будуть діви вслід за Нею, подруги її. Приведуть їх з піснями радості і введуть їх у палату Царя

Пс. 44: 15,16

Праведні батьки Пресвятої Діви Марії Іоаким і Анна дали святу обітницю принести в жертву Богові дитину свою. Через три роки після народження преблагословенної Дочки, виконуючи обітницю свою, вони ввели в храм Єрусалимський Богоотроковицю і присвятили Її Богові. До урочистості введення, як розповідає нам церковне передання, праведні Іоаким і Анна за звичаєм зізвали в Назарет своїх родичів, скликали дів і приготовили багато світильників. Пресвята Діва Марія увійшла до храму в оточенні цих дів з полум`яніючими світильниками. Блаженний Ієронім розповідає нам, що навколо Єрусалимського храму було 15 сходинок і на кожній із сходинок співали один псалом священники і левити. На першу із цих сходинок поставили трьохрічну Марію, і коли зняли з неї подорожню одіж, то Вона Сама, ніким не підтримана зійшла до гори в храм. Всі здивувались, що Марія так зайшла до храму як доросла. Архиєрей Захарія за повелінням Господа увів трьохрічну Марію до Святая Святих Єрусалимського храму, де знаходився кивот Завіту. Continue reading

ПОКАЯННЯ – ШЛЯХ ДО СПАСІННЯ

Хочу поговорити ще про одне (дуже суттєве), коли ми розглядаємо своє життя в усіх його духовних і тілесних складових і намагаємося виявити до найменших подробиць причини тих чи інших негараздів, які заважають нам, знов же таки – з нашого погляду, нормально жити, то не варто нам, православним людям, вдаватися до різного роду ворожок, чародіїв, екстрасенсів чи новітніх «проповідників» – у людей, що живуть поза Церквою, правди немає. А коли вона і є, бо й диявол підкладає у вуста своїх слуг ті чи інші знання про світ, про людей, щоб таким чином заманити їх у свої погибельні тенета, то знов же таки, і наголошу на цьому особливо, знання цієї правди, кожному в свій час, обернеться великими неприємнощами чи й бідами. Шукати треба не того, що хтось, десь і колись щось там «наробив» нам поганого (в наш час розвою інформатики, в тому числі всіляких бісівських «наук», вистачає), а слід ретельно переглядати власне життя й вишукувати в ньому все зле й згубне для душі, для її врівноваженого стану, адже від цього залежить і загальний наш стан. Continue reading

ХРЕСТ ГОСПОДНІЙ – ДУХОВНИЙ МАЯК У ЖИТТІ

Знайдення Животворчого Хреста Господнього стало поворотною подією в історії утвердження християнської віри і євангельської науки спасіння, яка докорінно змінила розвиток людської цивілізації, розвернувши її лицем до Бога і вказавши шлях істинної перемоги. Щороку, в кінці вересня, скрізь, де є православні люди, підноситься чесний Хрест Христа як єднання з Богом, Який не пожалів віддати Свого Сина в жертву за наше спасіння. Підноситься Животворчий Хрест на знак вірності й відданості Сину Божому, розіп’ятому на цьому хресті. Підноситься чесний Хрест і як символ спасіння в життя вічне і як той Ключ, що відкриває нам до нього ворота, аби ми, працюючи в поті чола свого, опановували шлях у Царство Небесне як головне завдання нашого життя на землі. Continue reading

РЕЛІГІЙНІ КАЛЕНДАРІ В АНТИЧНОСТІ: ДЕЯКІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ НЕЩОДАВНЬОЇ ЗМІНИ КАЛЕНДАРЯ ПРАВОСЛАВНОЮ ЦЕРКВОЮ УКРАЇНИ

1 вересня Православна церква України перейшла на новоюліанський («новий») календар. Свята тепер співпадатимуть із датами григоріанського календаря. У своїй заяві Синод ПЦУ зазначив, що юліанський (старий) календар став асоціюватися переважно з російською традицією. Крім того, вони зазначають, що юліанська система не має особливого сакрального значення і спочатку була прийнята у зв’язку з її використанням як римський громадянський календар. Звичайно, в основі цього рішення лежать політичні причини, але релігійні календарі вже давно схильні до впливу політичних мотивів і часто відповідають цивільному календарю. У цій статті я розгляну деякі події з історії календарів, починаючи з стародавнього Ізраїлю та юдеї і закінчуючи візантійським періодом, уникаючи при цьому суперечок про «старий» і «новий» календар. Continue reading

ЧИ ПРОБАЧИТЬ БОГ РОСІЮ?

Нам постійно тицяють у ніс ідею прощення ворогів, зовсім не розуміючи, що ворогам це не потрібно. Нас змушують прийняти ворогів разом із їхнім бажанням нас убити. Адже він на те і ворог, щоб ґвалтувати, вбивати і робити зло. Тому нас переконують, що прощати треба заради себе ворогів. І тут також із прощення зробили «святу корову». Адже насправді замість прощення нам підсовують ідею забуття. Щоб натиснувши на кнопку «прощаю», ми тут же забули все те зло, яке нам завдали і вдали, що нічого й не було. При цьому ми самостійно покриваємо наслідки завданих нам збитків. Continue reading