ЩОДО НЕКОРЕКТНОСТІ КАТОЛИЦЬКИХ ВИЗНАЧЕНЬ «КИЇВСЬКЕ ХРИСТИЯНСТВО» ТА «ЦЕРКВИ ВОЛОДИМИРСЬКОГО ХРЕЩЕННЯ», А ТАКОЖ ПРИЧИНИ ЇХ ВИНІКНЕННЯ

Кілька років тому, з подачі представників Української Греко-Католицької Церкви (далі УГКЦ), у суспільний та науковий обіг почали впроваджуватися синонімічні терміни «Київське християнство» та «Церкви володимирського хрещення» стосовно УГКЦ та Православних юрисдикцій в Україні, переважно до Київського Патріархату й Української Автокефальної Православної Церкви, а на сьогодні Православної Церкви в Україні (далі ПЦУ). За досить короткий час відбулося поширення цих визначень не тільки в українському, а й закордонному середовищі. Також, саме через цю термінологію УГКЦ доводить своє право на доуніатську спадщину Київської митрополії Константинопольського патріархату, зокрема і право служіння у Софії Київській. У цій статті ми спробуємо проаналізувати коректність цих визначень у історичному та богословському контексті. Continue reading

ЩЕ ДЕЩО ПРО ВЕЛИКИЙ ПІСТ

Для багатьох православних християн ПІСТ переважно складається з дотримання певної кількості негативних для нього правил, це утримання від скоромної їжі (м’ясних і молочних, яєць а також алкоголю), різних розваг, концертів, танців, тощо.

Саме для цих християн я хочу нагадати, що мета посту полягає не в тому щоби примусити когось до формального виконання постового зобов’язання а для того, щоби християнин відчув приховану в собі спрагу спілкування з Богом. Відчув біля себе Божу присутність. У важкому і тривалому подвигу духовного відродження Церква не відділяє душу від тіла тому, що людина відпала від Бога вся, цілком, душею і тілом. Гріховне падіння полягає у перемозі плоті – тваринної ірраціональної похоті над духовною, божественною природою. Отже, покаяння це відновлення тіла у його справжньому виразу життя, як храму дорогоцінної людської душі. Ось тому уся людина душею і тілом кається. Тіло бере участь в молитві душі так само, як і душа молиться в своєму тілі. Continue reading

ОФІЦІЙНИЙ СТАТУС ЦЕРКВИ У ДЕРЖАВІ: ДО ПИТАННЯ МЕТОДОЛОГІЇ ОЦІНКИ ВЗАЄМОВІДНОСИН

На сучасному етапі Україна – її Церкви і держава – перебувають у стані, коли необхідно визначитися яким чином у майбутньому повинна відбуватися взаємодія між Церквою (Церквами) та державою, наскільки це може бути корисним для них і які загрози несуть різні варіанти взаємодії. Для того щоб коректно розрізнити різні варіанти положення Церкви у державі вважаємо за необхідне виробити єдину методику, єдині критерії для оцінки цих статусів. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ІОАН ЗОЛОТОУСТИЙ ПРО ПУСТОСЛІВ’Я

«Кажу ж вам, що за всяке пусте слово, яке скажуть люди, вони дадуть відповідь у день судний»

(Мт. 12:36).

Пусте слово – це слово, що не відповідає ділу, неправдиве, яке дихає наклепом, а водночас, за поясненням декого, і порожнє слово, наприклад, викликає непристойний сміх, сороміцьке, безсоромне, непристойне. «Бо за словами своїми будеш виправданий і за словами своїми будеш осуджений» (Мт. 12:37). Чи бачиш, який милосердний суд? Які благі вимоги відповіді? Суддя вимовить вирок не за словами іншого, але за твої слова. Continue reading

ДЕЩО ПРО БОГОСЛУЖІННЯ ВЕЛИКОГО ПОСТУ. ЧОТИРИДЕСЯТНИЦЯ

Великий піст – особливий час церковного року, насичений постовими, не притаманними в продовж року богослужіннями, більшість яких звершуються тільки в цей період церковного року. Великий піст складається з двох головних частин: Чотиридесятниці — 40-денного посту, і Страсної седмиці. Якщо Чотиридесятниця присвячена переважно нашому покаянню й духовному відновленню, то під час Страсної седмиці увага віруючих зосереджена вже не на собі (не на боротьбі зі своїми пристрастями), а на найголовніших подіях у земному житті Сина Божого — останніх днях Його перебування в Єрусалимі, Тайній Вечері, зраді, суді, розп’ятті й смерті. Continue reading

ПРОЩЕНА НЕДІЛЯ. ЗГАДУВАННЯ АДАМОВОГО ВИГНАННЯ ІЗ РАЮ

Коли ми зустрічаємо на перших сторінках Біблії у книзі Буття цей факт, ми ніяковіємо. Чому це сталося? Для чого Бог так зробив – створив людину і вигнав її із раю? Той хто не читав Біблії завжди буде протестувати проти такого Бога, а той хто вчитувався, завжди задумається над цією катастрофою нашого буття.

Чому старці і духівники радять кожній віруючій людині починати читати Святе Письмо, тобто згадувану мною Біблію, з Нового Завіту? Бо у ньому, цьому Новому Завіті, ви знайдете відповідь на те, що ж насправді сталося драматичного на перших сторінках Біблії, на перших сторінках Старого Завіту? «Це ж є життя вічне, щоб пізнали Тебе, Єдиного Істинного Бога, і Того, Кого Ти послав, Ісуса Христа» (Ін. 17:3).  Continue reading

ПОЯСНЕННЯ СВЯТИТЕЛЯ ГРИГОРІЯ НІСЬКОГО НА ЗАПОВІДІ БЛАЖЕНСТВА

«…блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне» 

Мт. 5:1-3

Блаженні, – сказано, – убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне. Блаженство, на мою думку, є обсяг усього, що подається як благо, в якому немає недоліку ні в чому згідному з добрим побажанням. Ознака блаженства – безперервна радість, яка не має тіні і походить від чесноти. Блаженному можливо веселитися і радіти на запропоноване йому в насолоду, а лихому – печалитися і засмучуватися тим, що у нього є. Тому воістину все блаженним є саме Божество: тому що, чим лише не уявимо Його собі, блаженством буде те чисте життя, невимовне і незбагненне благо, невимовна краса, джерельна благодать, мудрість та сила, істинне світло, джерело всякої благості, влада, що все перевищує; єдина висока ласкава, завжди незмінна, постійна радість; вічна радість, про яку, якщо хтось скаже все, що може, не скаже за достоїнством ще нічого. Бо розуміння не осягає Сущого, і якщо встигнемо уявити про Нього щось найбільш піднесене в розумі, то уявлене неможливо висловити ніяким словом. Оскільки Той, Хто створив людину, «за образом Божим сотворив її» (Бут. 1:27), то на другому місці блаженним буде назване так через причастя до істинного блаженства. Людське єство, будучи образом найвищого блаженства, і саме відрізняється доброю красою, коли показує на собі блаженні риси. Але оскільки гріховна скверна спотворила красу образу, то прийшов Той, Хто омиває нас Своєю власною водою, живою і такою, що тече «в життя вічне» (Ін. 4:14), щоб, коли відкладемо гріховну мерзенність, знову оновився в нас блаженний образ. Той, Хто мальовничо описує нашу душу за подобою єдиного Блаженного, все за порядком, що служить до блаженства, зображає словом, і спочатку каже: «Блаженні убогі духом, бо їхнє є Царство Небесне». Continue reading

ДЕЩО ПРО ПІСТ – ПЕРШИЙ ТИЖДЕНЬ

Перший тиждень Великого посту розпочинається з понеділка, а не неділі чи суботи саме тому, що кожен недільний день несе на собі відбиток «Малої Пасхи». Уквітчує седмицю – Перша неділя Великого посту – Торжества Православ’я. Історично це свято з’явилось, як результат перемоги православних над іконоборцями. Тим не менше, воно й досі залишається глибоко символічним святом перемоги правдивої віри над марновіством, забобонами та впертою релігійною неграмотністю. Бути православним – це не тільки привілей, але й величезна відповідальність. У суперечках про те, чим ми спасаємось вірою чи добрими справами, у дійсності, праві обидві сторони. Не можна спастися добрими справами не маючи правої віри, але й не можна явити власну віру без добрих діл. Тож, це свято – свято духовного екзамену кожному християнину. На чому базується його віра? На власних уявленнях про Бога та Церкву, чи тому, що Сам Бог об’явив людству? Цей день – чудова нагода нам всім про це поміркувати. Continue reading

ПОСЛУХ ТА СМИРЕННЯ – ОСНОВА ЧЕРНЕЦТВА

Нову заповідь Я вам даю: Любіть один одного! Як Я вас полюбив, так любіть один одного й ви! По тому пізнають усі, що ви учні Мої, як будете мати любов між собою.

Ін 13, 34-35.

Справжній монастир – це ,, ікона Церкви,, говорив Святитель Василій Великий (330-379). В Русі-Україні чернецтво появилося з початком християнства; є відомості, що при Десятинній церкві існував монастир уже у 10 ст. та що 1017 року згорів Софійський монастир. З 1062 року у Києві існувала велика громада ченців у Печерському монастирі, а у 12 ст. в Києві вже було 17 монастирів. Києво – Печерська лавра – православний монастир, заснований у 1051 році монахами Антонієм і Феодосієм у печерах біля літньої княжої резиденції Брестово поблизу Києва. В одинадцятому столітті монастирі стали центром розповсюдження і утвердження православного християнства у Київській Русі. Continue reading

ДО ПИТАННЯ ІСТОРІЇ КОНФЕСІЙНОГО СТАНОВИЩА У КИЄВІ КІНЦЯ XVI – ПОЧАТКУ XVIІ СТОЛІТЬ У СВІТЛІ ПРАВОСЛАВНО-УНІАТСЬКОГО ПРОТИСТОЯННЯ

Після заяви очільника Української Греко-Католицької Церкви про намір звершити богослужіння у Київської Софії та листа патріарха Філарета, який не радить цього робить з огляду на можливі наслідки для мирного конфесійного співіснування, розвернулася широка дискусія, яка, у своєму підґрунті, має питання конфесійного становища у Києві кінця XVI – початку XVIІ століть. У даній статті ми спробуємо розібратися у деяких історичних обставинах, що виниклі після Брестських соборів 1596 р. Continue reading