ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ «ЛЬВІВСЬКА ОДИГИТРІЯ-ПРОВІДНИЦЯ»

Ікона Божої Матері Одигитрія Львівська є однією із найдавніших святинь та найзагадковіших пам’яток української церковної культури. Символічно, що, даруючи милість та материнську опіку місту Львову, Пресвята Богородиця-Одигитрія впродовж усієї історії благословляла Своєю благодатною присутністю всіх християн міста Львова – православних, оскільки її написав іконописець для одного із православних храмів Львова; католицьких, бо саме з часу освячення в латинському кафедральному соборі маємо першу задокументовану її дату; вірменських, оскільки впродовж тривалого часу вірменські архієпископи зберігали цю святиню у своєму палаці. Важливим є те, що й сьогодні до святого образу молитовно звертаються християни, а ікона Пресвятої Богородиці із музейної каплиці Львівської національної галереї мистецтв дарує зцілення тим, хто до неї приходить. Continue reading

РІЗДВО БОЖОЇ МАТЕРІ: ІКОНА СТОЛІНСЬКОГО МАЙСТРА XVII ст.

Різдво Божої Матері. Столінський майстер. Перша третина XVII ст., З церкви Різдва Божої Матері с. Рухча, Столінського р-ну Брестської обл.

День всесвітньої радості, свято Різдва Божої Матері – 8/21  вересня. З цього свята, що символізує початок оновлення людського роду, зустріч Старого і Нового Завіту, починався святковий річний цикл Православної Церкви. Одна з найбільш ранніх збережених в Білорусі, написана на початку XVI століття, невелика за розміром ікона Різдва Божої Матері відзначається на Пінському Поліссі чудотворною. Її іконографія сходить до Палеологовського зразку, а узагальнена стилістика нагадує аналогічні рішення в українському іконописі свого часу.

У XVII столітті саме в іконах Різдво Божої Матері найбільш яскраво проявилося оновлення стилю білоруської та української іконопису. Іконописці з Слуцька, Бреста, Могильова, Львова трактують іконографію цього сюжету досить вільно, пропонуючи різні композиційні рішення, використовуючи в них запозичення з західноєвропейського живопису і гравюри, насичуючи зміст образу побутовими подробицями, співзвучними сучасної реальності і новому барочному світовідчуттю. Continue reading

ІКОНА ПРЕОБРАЖЕННЯ ГОСПОДНЬОГО: ВИПРОБУВАННЯ «БАЧЕННЯМ БОГА»

На відміну від двох пророків, що стоять без руху, три апостоли внизу ікони під ногами Христа, злякалися того, що відбувається, зображені полеглими ниць. Засліплені Богоявленням, Божественною енергією, вони відображені в стані глибокого здивування, охоплені великим хвилюванням, підтверджуючи тим самим свідчення євангеліста Матвія: «І, почувши, попадали учні долілиць, і полякалися» (Мт. 17:6). У Святому Письмі існує і ще один приклад, коли людина виявляється не в змозі бачити знак Божественної присутності: мова йде про Мойсея, особа якого після зішестя з Синаю випромінювала Божественне світло, так що народ ізраїльський не міг дивитися на нього (Вих. 34:29 -30). Continue reading

ОБРАЗИ «КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКОГО ПАТЕРИКА» В АГІОГРАФІЧНИХ ТОПОСАХ І КОМПОЗИЦІЙНИХ СХЕМАХ ГРАВЮР УКРАЇНСЬКИХ ДРУКОВАНИХ КНИГ XVII – ПЕРШОЇ ПОЛОВИНИ XVIII СТОЛІТЬ

«Києво-Печерський Патерик» (далі – «Патерик») – один з найпоширеніших в Україні у XVII — XVIII ст. зразків агіографічної прози, якому властиві риси житій святих і паломницької літератури з описами храмів і чудотворних реліквій, доповненої їхніми графічними зображеннями. Перше друкова­не видання «Патерика» 1635 р. «Paterikon albo zywoty Ojcоw Pieczarskich» Сильвестра Косова мало важливе значення в контексті полеміки між православними й католицькими теоло­гами, зосереджуючи увагу на історії монастиря. Подібні ідеї були висвітлені в рукописних працях, що постали впродовж 1620-х років, зокрема, у «Палінодії» Захарії Копистенського теж подано вступ до православних читачів, у якому обґрунтовано думку про святість печерських отців, а у висновках згадано хрещення Русі та трьох митрополитів, котрі не підпорядко­вувалися константинопольському патріархові [1, 42-43]. Continue reading

АРХОНТИСИ І МИРОНОСИЦІ РУСИ-УКРАЇНИ

«Ся Ольга була предвісницею християнській землі, яко вранішня зоря перед сонцем і яко зірниця перед світом. Вона бо сіяла, як місяць уночі. Так ся між невірних людей світилася, як перло в багні, бо були вони закаляні гріхом, не омиті святим хрещенням, а ся омилась святою купіллю, скинула з себе гріховну одіж ветхого Адама і в нового Адама втілилась, що ним є Христос. Речім же до неї: “Радуйся, руськеє пізнання Бога! Стали ми початком примирення з ним”. Вона бо першою увійшла в царство небеснеє із Русі, і її восхваляють руськії сини яко зачинательку бо й по смерті молилась вона Богові за Русь. «Праведних же душі не вмирають». Як ото сказав Соломон: “Коли хвалять праведника, – веселяться люди», «безсмертною бо є пам’ять його”, коли признається він Богом і людьми” (Із Літопису Руського) Continue reading

ПРАПОР У РУКАХ ХРИСТА

Христос спускається в пекло. Мозаїка на марці пошти Греції (1970 р.)

Прапор в руках Христа є виключно на іконах, пов’язаних з Воскресінням і зішестям в пекло, і більше ні на яких інших.

Вперше в руках Христа прапор з’являється на зображеннях, характерних для західноєвропейського християнства – а саме, на іконах «Descensus ad inferos», Зішестя в пекло. Вони пов’язані з догматом Апостольського Кредо.  Саме на ілюстраціях цього догмату, причому тільки починаючи з XII ст., у руках Христа вперше з’являється прапор. Continue reading

ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ «ЗНАМЕННЯ». ЗНАМЕННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ, ЩО БУЛО У НОВГОРОДІ ВЕЛИКОМУ 1170 РОКУ

Пам’ять 27 листопада

Ікона Божої Матері, що має назву «Знамення», зображує Пресвяту Богородицю, яка сидить і молитовно підносить Свої руки; на грудях її, на тлі круглого щита (або сфери) – благословляє Божественне Немовля – Спас-Еммануїл. Таке зображення Богоматері відноситься до числа найперших Її іконописних образів. В усипальниці святий Агнії в Римі в Римі є зображення Богоматері з розпростертими в молитві руками і з Немовлям, що сидить на Її колінах. Це зображення відноситься до IV століття. Continue reading

ВОЛИНСЬКА ІКОНА «СВЯТІ АНТОНІЙ І ФЕОДОСІЙ ПЕЧЕРСЬКІ»

Волинська ікона «Святі Антоній і Феодосій Печеські» датується першою половиною XVIII ст. Походить із церкви Рiздва Богородиці с. Хворостiв Любомльського деканату. Матеріали: дерево, левкас, темпера, гравіювання, срiблення. Експонується у Музеї волинської ікони.

Шанування преподобних Антонія і Феодосія в нас розпочалося дуже рано: ще у земному житті преподобних вважали за святих Божих і до Києва з різних куточків Русі приходили до Печерської обителі люди, щоб отримати в них благословення. У Києво-Печерському патерику, створеному на початку ХІІІ ст. ченцями Нестором, Полікарпом та Симеоном, Антоній і Феодосій прославлялись поряд з іншими святими подвижниками, літописцями, живописцями. Continue reading

ПРО МИРОНОСИЦЮ РУСІ

Ікона-портрет святої рівноапостольної княгині Ольги пензля художника Семена Панпушина 2007 р.

Хоча день пам’яті святої рівноапостольної княгині Ольги минає, ми фактично знаходимось в центрі святкувань і шанування наших просвітителів і хрестителів Київської Руси-України. Незабаром, 28 липня пам’ять святого рівноапостольного князя Володимира Великого – внука святої блаженої Ольги.

Тому, вітаючи всіх жінок, які носять ім’я нашої просвітительки, хотів би відзначити таке: Здавна на Русі й старій Україні стали писати ікони на честь блаженної Ольги. У наш час здебільшого свята Ольга зображується із хрестом в руках і храмом, дещо похмура, грізна, самовладна правителька і просвітителька Русі. Такою її можна бачити в іконостасі Свято-Володимирського собору м. Києва. Але колись в княжу добу і період козацької України рівноапостольній Ользі ікони писали дещо інакше. Однак, в оригіналі до нас нічого не дійшло. Continue reading

ЛЮБЕЦЬКА ІКОНА БОЖОЇ МАТЕРІ

Своє найменування Любецька ікона Божої Матері отримала від містечка Любеч поблизу Чернігова. За переказами явлення ікони відбулося в одинадцятому столітті. У той час Любеч був одним з найвідоміших міст Київської Русі. У ньому жив небагатий м’ясник з сім’єю. Одного разу старший син наслідуючи роботі батька схопив ніж і став грати з ним. Ненароком він завдав смертельну рану молодшому братові. У страху хлопчик сховався в грубку. В цей час в будинок увійшла мати. Вона не знала, що в грубці хтось ховався і розтопила її. Дитина почав горіти. В хату повернувся господар. Він побачив, що сталося і в гніві з силою вдарив дружину, від чого та померла. У великому горі він пішов на берег Дніпра, сів у човник і поплив за течією. Від горя і сліз чоловік заснув, а коли прокинувся, то побачив, що човен не попливла до Києва, а причалила у Любеча. На березі стояла ікона Божої Матері. Нещасний кинувся на коліна перед образом і став молитися їй, а потім взяв в руки ікону і пішов з нею додому. Його радості не було меж, коли він побачив, що вся сім’я його жива і неушкоджена. Continue reading