У кінці 80-х – початку 90-х років ХХ ст., у СРСР, зокрема і в Україні, почали активно діяти десятки, коли не сотні неопротестанських деномінацій та різноманітних сект. Використовуючи духовний вакуум, які створила атеїстична політика радянської влади, вони активно почали вербувати нових адептів не тільки на всьому колишньому радянському просторі, а і в європейських країнах т.зв. «соціалістичного табору». Аналізуючи стрімке поширення громад неопротестантів, потрібно відразу підкреслити, що вони приваблювали та приваблюють людей, які мало знайомі з традиційним християнством, але із запитом на інтуїтивно зрозумілу легку християнську віру і життя без складного догматичного вчення та богослужіння. Новонавернений відразу, без проходження довгого та важкого шляху богопізнання, починав відчувати гордовите самовідчуття себе як людини загалом доброї та гідної. При цьому ватажки неопротестантів особливо підтримують і розвивають у новонавернених почуття, що одразу після початкового «покаяння» він вважається святим і праведним, який має викривати та засуджувати грішників, насамперед православних. Continue reading
Tag Archives: Духовний центр св.ап. Івана Богослова
УКРАЇНСЬКИХ НАУКОВЦІВ ТА ХРИСТИЯН БУДУТЬ СУДИТИ? ДЕЯКІ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ ЩОДО ЗАКОНУ «ПРО ЗАПОБІГАННЯ ТА ПРОТИДІЮ АНТИСЕМІТИЗМУ В УКРАЇНІ»
У вересні 2021 р. Верховна Рада України прийняла сумнозвісний закон «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні» [1], а, 14 квітня 2026 р. Президент Володимир Зеленський підписав Закон №2037-ІХ «Про внесення зміни до статті 161 Кримінального кодексу України для реалізації положень Закону України «Про запобігання та протидію антисемітизму в Україні»» [2], що запроваджує кримінальну відповідальність за прояви антисемітизму. Ми не будемо черговий раз пояснювати, що цей закон брутально суперечить Конституції України (зокрема, ст. ст. 8, 21, 24), а також, обговорювати необґрунтовану жорсткість кримінальної відповідальності (від 5 до 8 років ув’язнення), яка практично прирівняна покаранню за ненавмисне вбивство (ст. 119 Кримінального кодексу передбачає покарання у вигляді обмеження волі на 3–5 років або позбавлення волі на той самий строк) та навмисне вбивство (ст. 115 КК України передбачено суворе покарання: від 7 до 15 років позбавлення волі). Зосередимося на декількох моментах: “радянський” стиль; дуже загальні положення, через які можна підвести під кримінальну відповідальність практично будь-яку людину, зокрема науковців; що загрожує всім вірним християнських конфесій в Україні. Continue reading
ХВОРОБА, ЛІКУВАННЯ ТА ЛІКАР ЗГІДНО ЗІ СВЯТИМ ІОАНОМ ЛІСТВИЧНИКОМ
Сьогодні дедалі частіше говорять про терапію та лікування, оскільки стає очевидним: людина, що веде індивідуалістичний спосіб життя, відриваючись від соціуму та будучи змушеною існувати в межах традиції, яка втратила свій соціальний характер, опиняється в умовах суспільства, що, попри формальне збереження особистості, є хворим. І цілком природно, що, говорячи про недугу та хворобу, ми розглядаємо їх не крізь призму неврології чи психології, а як вияву загибелі життя у справжньому значенні цього слова. Саме це — переважно, здебільшого, і по суті своїй — є хворобою. Continue reading
ПРОТОЄВАНГЕЛІЄ ЯКОВА (ΠΡΩΤΕΥΑΓΓΈΛΙΟΝ ΙΑΚΏΒΟΥ): НОВИЙ ПЕРЕКЛАД
Передмова
«Протоєвангеліє Якова» – це один з складових корпусу апокрифічних текстів, що носить загальну назву «Євангелії дитинства». Рукописи цього апокрифу мають різні назви: «Різдво Марії». «Об’явлення Якова», «Різдво Марії, святої Богородиці та Преславної Матері Ісуса Христа», «Оповідь про історію Різдва Пресвятої Богородиці і Приснодіви Марії».
Щодо часу та місця написання цього тексту, то науковці припускають, що основа твору була створена десь у середині ІІ ст., а остаточну форму він набув не пізніше початку ІІІ сторіччя [1]. При цьому відзначається – місцем написання є Сирія або Єгипет, адже автор поверхнево знайомий як з географією Палестини, так і з юдейськими релігійними звичаями. Однак літературна форма Протоєвангелія Якова, агадичне оповідання, тісно пов’язане з юдаїзмом [2], хоча більшість рукописів, які дійшли до наших днів, написані грецькою мовою та датуються IV – XVI стст. Найбільш древня з них – «Папірус Бодмера (III – початок IV ст.ст.) [3], текст якого був опублікований в 1958 році [4]. Continue reading
ДЕЯКІ ЧИНИ БЛАГОСЛОВЕННЯ НА СЛУЖІННЯ В ЧАСІ БОЖЕСТВЕННОЙ ЛІТУРГІЇ, А ТАКОЖ ЧИН ОСВЯЧЕННЯ СТИХАРЯ ТА ОРАРУ ДЛЯ ОСІБ, ЩО НЕ МАЮТЬ ДИЯКОНСЬКОЇ ХІРОТОНІЇ АБО ХІРОТЕСІЇ ІПОДИЯКОНА
Коли ми говоримо про посвячення (благословення) певних осіб, що допомагають єпископу, священнику та диякону здійснювати богослужіння, зокрема в служінні Святій Літургії, то найперше згадуємо чини нижчого кліру, які поставляються через хіротесію: читців, співаків та іподияконів. Усі інші, зокрема вівтарники та дзвонарі, окремих чинів посвяти та (або) благословення на сьогодні не мають, усе здійснюється на розсуд правлячого архієрея або настоятеля храму. Continue reading
ПРАВОСЛАВНЕ КАНОНІЧНЕ ПРАВО: ТЕОРІЯ ТА РЕАЛЬНІСТЬ
Правила святих апостолів, вселенських і помісних соборів – це конституція всіх Православних Церков, яка обов’язкова для виконання. Цими словами починаються практично всі підручники та довідники з канонічного права. Особливо вилучаються Вселенські Собори, як вищий орган керування Єдиною Апостольською Церквою та остаточна інстанція у вирішенні всіх питань. Однак головна проблема полягає в тому, що ці канонічні правила закладалися в перші сторіччя християнства (IV – ІХ стст.), при зовсім іншим суспільним устрої та викликах, які стояли перед християнським світом. Тут варто відзначити важки стосунки християн з юдеями, язичниками, мусульманами та іншими нехристиянськими конфесіями, через що з’являлися різні єретичні вчення. Continue reading
СТРАСТІ ПО КАЛЕНДАРЮ АБО ПО СЛІДАХ ДЕЯКИХ МАНІПУЛЯЦІЙ
Помісний Собор Православної Церкви України, які відбувся в Києві 27 липня 2023 р., прийняв рішення про перехід на новоюліанський календар. При цьому, враховуючи деякі негативні наслідки, що повстали в інших Православних Церквах при переході на новий календар, дозволила громадам самим вирішити це питання. Для тих, хто забажав залишитися на юліанським календарі, була запроваджена відповідна процедура – голосування парафіян, на якому проти змін мусить проголосувати більшість. Здавалося б все вкрай демократично та соборно. Continue reading
СПРОСТУВАННЯ ЦІКАВОГО ФЕЙКУ АБО ПРО «ВІДКРИТТЯ» ЧЕСЬКОЇ ДОСЛІДНИЦІ
Історія явища, яке вже набуло назву «український патріотичний фейк», ще чекає свого дослідника. Але спростування, що регулярно з’являються на сторінках ЗМІ та соціальних мережах, давно не викликають здивування. Однак недавно відбувся випадок, коли чеська дослідниця Рита Ліонс Кіндлерова (Rita Lyons Kindlerova) виступаючи у Національної бібліотеці Чеської Республіки, озвучила як сенсацію старий фейк про ніби існування в Львові української друкарні ще в 1460 р. Continue reading
АКАФІСТ ТРЬОМ СВЯТИТЕЛЯМ: ВАСИЛІЮ ВЕЛИКОМУ, ГРИГОРІЮ БОГОСЛОВУ ТА ІОАНУ ЗОЛОТОУСТОМУ
Кондак 1
Обрані світильники Церкви Христової Василію, Григорію та Іоан, ви вченням вашим світ просвітили і всі хитання єресів і хлусні засмучення погасили; будучи заступниками нашого спасіння, збережіть нас вашими молитвами від усяких бід і вічних мук, щоб ми з радістю подячно співали вам:
Радуйтеся, Три Святителі, Великі і Вселенські Вчителі. Continue reading
СКАЗАННЯ ХОМИ, ІЗРАЇЛЬСЬКОГО ФІЛОСОФА, ПРО ДИТИНСТВО ХРИСТА (АПОКРИФ)
Євангеліє дитинства від Хоми – апокрифічний текст, що містить історії про досконалі Ісусом Христом у дитинстві чудеса. Деякі епізоди Євангелія дитинства стали темою для середньовічного мистецтва.
Авторство книги приписувалося апостолу Томі, учневі Ісуса, тому що в перших рядках присутній «Я, Тома Ізраїльтянин». Книга зберіглася у різних варіантах. Дослідники зазвичай виділяють грецькі варіанти A, B та латинські варіанти.
I. Я, Хома ізраїльтянин, розповідаю, щоб ви дізналися, брати серед язичників, всі події дитинства Господа нашого Ісуса Христа та Його великі діяння, які Він зробив після того, як народився в нашій країні. Початок такий. Continue reading