СКАЗАННЯ ХОМИ, ІЗРАЇЛЬСЬКОГО ФІЛОСОФА, ПРО ДИТИНСТВО ХРИСТА (АПОКРИФ)

Євангеліє дитинства від Хоми – апокрифічний текст, що містить історії про досконалі Ісусом Христом у дитинстві чудеса. Деякі епізоди Євангелія дитинства стали темою для середньовічного мистецтва.

Авторство книги приписувалося апостолу Томі, учневі Ісуса, тому що в перших рядках присутній «Я, Тома Ізраїльтянин». Книга зберіглася у різних варіантах. Дослідники зазвичай виділяють грецькі варіанти A, B та латинські варіанти.

I. Я, Хома ізраїльтянин, розповідаю, щоб ви дізналися, брати серед язичників, всі події дитинства Господа нашого Ісуса Христа та Його великі діяння, які Він зробив після того, як народився в нашій країні. Початок такий. Continue reading

АРАБСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ ДИТИНСТВА СПАСИТЕЛЯ (АПОКРИФ)

Арабське Євангеліє дитинства Спасителя – це апокрифічне Євангеліє дитинства Ісуса Христа, написана арабською мовою.

Історія введення цього апокрифу у науковий вжиток почалося з того, що Кембриджський професор Генрі Сайк придбав у Ліоні манускрипт арабською мовою, який у 1697 році переклав латинською мовою та опублікував обидва тексти (арабський та латинський) в одній книзі. Рукопис, придбаний Сайком, було втрачено, і вчені не отримали можливості встановити час написання. Фрагменти арабського тексту пізніше вдалося виявити в книгосховищах Риму та Парижа, а в Бібліотеці Лауренціана у Флоренції було знайдено (і досі зберігається) рукопис із 47 аркушів, що містить повний арабський текст «Євангелія дитинств»а. В даний час це найстаріший рукопис апокрифу. Цей манускрипт підписаний і тому точно датований. Він створений «вірним і смиренним рабом Господнім Ісаком», скопійований з більш раннього рукописного тексту, в чотирнадцятий день місяця сциабата 1610 Олександрової ери (лютий 1299). У рукописі велика кількість мініатюр, що ілюструють майже всі епізоди «Євангелія дитинства». Загалом, час написання апокрифа визначити важко, є припущення, що твір було написано сирійською мовою в V або VI столітті і лише пізніше перекладено арабською мовою. З цієї причини в англомовній літературі «Євангеліє дитинства» називають не «Арабським», а «Сирійським». Continue reading

ПРОТОЄВАНГЕЛІЄ ЯКОВА

Протоєвангеліє Якова, також відоме як Євангеліє від Якова — апокрифічне Євангеліє, написане, як припускають, у середині ІІ століття. Сама назва походить від грецького слова πρτος, (prōtoν) — «перше», «початкове», що розуміють як перед-Євангеліє, те що було перед подіями описаними у Євангеліях. Текст Протоєвангелія Якова розділений на 25 розділів.

Глава І

1 У дванадцяти племенах Ізраїлю був Йоаким, дуже багатий чоловік, який приносив подвійні дари Богові, говорячи: Нехай буде від багатства мого всьому народові, а мені на відпущення на милосердя Господеві. Continue reading

СВЯЩЕННІ СИМВОЛИ БІБЛІЇ

Окремі критики дозволяють собі жінок, які згадані у Святому Письмі, називати «блудницями». Біблія, як твір Духа Святого, має таке право, бо вони є священними символами Біблії. А крім Біблії хто може таке собі дозволити? Continue reading

СІМ СЕКРЕТІВ ДЛЯ ЩАСТЯ ВІД АФОНСЬКИХ ЧЕНЦІВ

1. Віра у Господа.

Звичайно, найголовніший секрет щастя ченців зі Святого Лісу – віра та любов до Господа. Якщо людині вдається досягти цього у своєму житті, то ніщо не зможе зробити його нещасним. Continue reading

ПАМ’ЯТЬ ВІТЕБСЬКИХ ПРАВОСЛАВНИХ ПОВСТАНЦІВ-МУЧЕНИКІВ 1623 РОКУ

Після уніатського Берестейського собору, вірні Київського Православ’я вели боротьбу за своє Богом дане право сповідати Святе Православ’я. Змагання охопило практично всі міста Білорусі та України. Не дивлячись на політичну та військову підтримку, яку надавала влада Речи Посполитої уніатам, православні чинили дієвий опір католикам. Одним з центрів такого спротиву зробилася Полоцька єпархія, де братства не давали захопити свої храми, боронили православних священиків. І це не дивлячись на те, що Полоцький архієпископ Герман Загорський (+1601) зрадив Православ’я, а його наступник – уніатський архієпископ Гедеон Брольницький (+1618) увесь намагався переконати мешканців прийняти унію. Continue reading

МИ ВИШУКАНО СВАРИМОСЯ, НЕ ПОСВАРІМО СВЯТИХ МІЖ СОБОЮ.

Український народ багатьом святителям, які просвіщали Сибір, християнізували Росію, яких Росія по 200 років утримувала і не хотіла зачислити до лику святих, служив панахиди і отримував благодатні користі: здоров’я, народження дітей матерями безплідними…

В той же час свого князя (Лже-Димитрія) росіяни впізнати не могли. Така атмосфера єпископів, які ностальгують за часами радянської Росії. Так і українці не впізнають своїх святих. Так ізраїльтяни не впізнали свого Месію. Continue reading

ЦЕРКВА І ДЕРЖАВА: ІДЕОЛОГІЧНА КОНКУРЕНЦІЯ ТА РІЗНОПРИРОДНІСТЬ ЯК ПРИЧИНА ПЕРМАНЕНТНОГО КОНФЛІКТУ

Вступ

Часто перед науковцем постає непросте питання про порівняння, співставлення різних за своєю природою речей. «Світ Церкви» та «світ держави» хоч і мають багато точок дотику чи навіть перетину, втім онтологічно існують у різних площинах ‑ небесного та земного. Будучи сутнісно різними, Церква та держава стають суб’єктами суспільних відносин, зберігаючи у власній свідомості розуміння своєї різноприродності. Continue reading

ЩО МИ? ЧИЇ ДІТИ? ЯКИХ БАТЬКІВ? КИМ ЗА ЩО ЗАКУТІ?

Дорогі читачі нашого сайту, здається, наш український народ згрішив і несе покарання, як карав Господь за гріхи народ Божий. Мабуть, Бог дав й нашому народу таке випробування. Кажуть, що з людини як з воску можна виліпити образ ангела доброго чи злого. Так всі сусідні народи граються довірливим чи допитливим українським народом, виліплюють з нього, на сором наш, кожний що хоче. Кожний народ посилає своїх місіонерів до українців. Українець все приймає, всіх хвалить, всім поклоняється. Сусіди, отруївши свою душу, тоді змагаються отруїти українця, бодай своє оточення. Зробили з України релігійний смітник. Навіть коли на планеті появилася Росія, то росіяни теж прийнялися виліпити з українця покірного лакея для своєї мети. Святе Письмо про таке каже так: такi лжеапостоли — лукавi працівники, що набирають вигляду апостолiв Христових. I не дивно: адже сам сатана набирає вигляду ангела свiтла, а тому не велика рiч, коли й слуги його набирають вигляду служителів правди; але кiнець їх буде по дiлах їхнiх (2 Кор.,14). Сам Ісус Христос навчає, що хто від Бога, той слова Божі слухає; ви тому не слухаєте, що ви не від Бога. (Ів. 8:49). Continue reading

ВТРАЧЕНІ МОЖЛИВОСТІ. ЧОМУ УКРАЇНСЬКЕ ПРАВОСЛАВ’Я НЕ ОТРИМАЛО АВТОКЕФАЛІЮ В 2008 РОЦІ.

 У ліпні 2008 р., під час святкування 1020-ї річниці Хрещення Русі-України, Київ навідав Вселенський Патріарх Варфоломій І. Цей візит викликав чималі очікування, що були пов’язані з надією на вирощення розділення Українського Православ’я, а саме з сподіванням на надання йому канонічної автокефалії. Ці надії ще більш зміцнилися, коли Константинопольський Патріарх публічно назвав Київську митрополію своєю канонічною територією… Однак нічого не сталося, а всі учасники можливих перемов заховували мовчання. Це породило масу конспірологічних гіпотез та припущень, обміркувань у соціальних мережах та на сторінках ЗМІ. Першим порушив мовчання очільник Київського Патріархату «патріарх» Філарет, який на сторінках журналу «Український тиждень», у притаманної йому манері, обвинуватив у зриве процесу «усіх і вся», а найперше – Українську Автокефальну Православну Церкву [1]. У відповідь тогочасний Предстоятель УАПЦ, Блажніший митрополит Мефодій, звернувся до Філарета з відкритим листом, у якому озвучив деякі цікави моменти перебігу перемов з Вселенським Патріархом та, зі свого боку, цілком обґрунтовано назвав саме його винним у зриві початку процесу надання автокефального статусу Українському Православ’ю [2]. Continue reading