ПОСЛАННЯ ПОСТІЙНОЇ КОНФЕРЕНЦІЇ УКРАЇНСЬКИХ ПРАВОСЛАВНИХ ЄПИСКОПІВ ПОЗА МЕЖАМИ УКРАЇНИ: 27 РІЧНИЦЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ УКРАЇНИ

Боголюбивим пастирям, чесному чернецтву, та всім вірним дітям Української Православної Церкви в Діаспорі і в Україні.

Високопреподобні і преподобні отці! Дорогі брати і сестри!

ХРИСТОС ПОСЕРЕД НАС!

Ми вітаємо наше возлюблене духовенствота вірних Української Православної Церкви за межами України та усіх вірних в Україні під час святкування двадцять-сьомої річниці проголошення незалежності України після розпаду Радянської імперії, отриманої без пролиття крові та з великими сподіваннями на безмежне зростання та надію в майбутнє. Continue reading

ВІТАЛЬНЕ ПОСЛАННЯ ЙОГО ВСЕСВЯТОСТІ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ ДО ВИСОКОПОВАЖНОГО ПРЕЗИДЕНТА УКРАЇНИ З НАГОДИ 1030 ЛІТТЯ ХРЕЩЕННЯ КИЇВСЬКОЇ РУСІ

Вельмишановний Пане Президенте!

З глибокою радістю відповідаючи на Ваше шанобливе і почесне запрошення звертаємось до Вас в особі моїх представників під головуванням митрополита Франції Ємануіла, через це звернення з священного центру Православ’я шанованого Вселенського Патріархату, але з центру нашого люблячого серця, в цей радісний і святковий день, коли святкується і вшановується в Україні 1030 років Хрещення Київської Русі. Славу возсилаємо Дародавцю Богу за дар і благословення співсвяткувати з Вами цей благословенний день коли благочестивий український народ має в своїй думці відродження в Христі та турботу і піклування Святої Великої Христової Церкви – Першопрестолу Церкви, з яким Україна зв’язана духовними історичними та канонічними зв’язками. Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ АНТОНІЙ ПЕЧЕРСЬКИЙ

Успіхи поширення, швидкого і глибокого впровадження християнства у Київської Русі у кінці X і на початку XI ст. пояснюються тим, що насіння було кинуто святим князем Володимиром і його духовними соратниками на добре розпушений ґрунт. Відомо, що ще до Володимира святого у Києві були храми, один з яких, на честь святого Іллі, був соборним, що християни становили помітну частину дружин князів Ігоря і Святослава; Проте певні відомості говорять про наявність християн в інших руських містах. Continue reading

ЛЮДИНА НЕПОХИТНОЇ ВІРИ. ДО 25 РІЧНИЦІ ВІДХОДУ У ВІЧНІСТЬ ПАТРІАРХА МСТИСЛАВА СКРИПНИКА

Щедра Полтавська земля на великих людей. Багатьма іменами визначних політичних, військових, культурних і церковних діячів прославила вона Україну. Серед них є люди, чиє життя позначене особливим духовним горінням. Часто такими були й родини. Так, із сім’ї Петлюр вийшов не тільки голова Директорії та Головний отаман військ УНР Симон Петлюра. Тісними родинними узами пов’язаний із ним Першоієрарх Української православної церкви в США, перший патріарх Київський і всієї України Мстислав, у миру — Степан Скрипник. Це складна, суперечлива, але, без сумніву, видатна постать в історії України. Про нього сформовано декілька стійких міфів радянською пропагандою, церковними істориками, іноземними дослідниками. Ще кілька десятиліть тому С. Скрипника характеризували як «петлюрівське-шляхетське-гестапівського годованця» і буржуазно-націоналістичного зрадника. Сьогодні його називають «Божим помазаником для України… духовним лідером нації», «однією з найвизначніших постатей ХХ століття, Великим Сином України, який усе своє життя присвятив служінню українському народові та його Церкві». Continue reading

ШЛЯХ ДО ПОМІСТНОСТІ….

Христос Воскрес!

Дорогі друзі! Вперше в історії України так гучно заявлено владою, зокрема Президентом Петром Порошенком та Верховною Радою України, про визнання автокефалії Української Церкви. Ми щойно переконались в яких муках народжується правдива Церква, правдиве Українське Православ’я, як зашипіли ті, хто ненавидить України і все українське. Ми побачили, як у таких моментах історичної долі виявляється справжню обличчя тих, хто тільки словами “любить” Україну. Не зупиняймося і щиро молімось за утвердження Єдиної Помісної Української Православної Церкви. Всяке базікання про те, що українська влада втручається у справи Церкви не має під собою ніяких аргументів, бо ще проф. О. Лотоцький у своїй капітальній праці “Автокефалія” заявляв про те, що прагнення до унезалежнення Церкви має відношення до компетенції зовнішньої, до компетенції державної влади і її прагнень. З цього приводу наведу кілька історичних прикладів. Ще за часів Києворуської держави ми маємо два випадки, які промовисто говорять про прагнення нашими київськими князями мати незалежну Київську Митрополію. Над двома датами 1051 та 1147 років неодноразово розважали історики, вказуючи на те, що це були перші спроби проголошення окремішності Київської митрополичої кафедри за великих київських князів Ярослава Мудрого та Ізяслава ІІ Мстиславича. Те саме відбувалося і у період Великого князівства Литовського, зокрема 1416 року великий князь Вітовт скликав елекційний собор у Новогрудку білоруському для обрання окремого митрополита, “не бажаючи занепаду нашої віри і церков”. Маємо більш аніж промовистий приклад відкритого втручання влади з часів Московського Царствія, коли 26 січня 1589 р. за тиском з боку царя Бориса Годунова і його двору на Патріарха Єремію ІІ Траноса було проголошено Московський Патріархат. Ще більш промовисті випадки маємо з історії національно-церковно-визвольного руху балканських народів з-під Османського ярма. Так само маємо прямі заяви і звернення до Вселенського Патріарха польського уряду щодо незалежності Православної Церкви в Польщі, які завершилися наданням томоса про автокефалію від 13 листопада 1924 р. Continue reading

МРІЯВ ПРО ВІДРОДЖЕННЯ АВТОКЕФАЛІЇ БІЛОРУСЬКО-УКРАЇНСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ. ПАМ’ЯТІ АРХІЄПИСКОПА ВАРЛАМА (ШИШАЦЬКОГО)

Архієпископ Варлам (Шишацький)

3 липня 1813 року в передсвітанкових сутінках з Могильова приховано і квапливо виїжджала закрита карета. Місто ще спало, коли з архієрейського замку жандарм і священик вивели третього і кучеру негайно наказали від’їхати. Коли карета в’їхала на Биховський тракт, взявши напрямок на південь, то третій в останній раз озирнувся назад і, наскільки це дозволяло маленьке скло, подивився на місто, на темні силуети церковних голів, що танули у сірому небі, і перехрестився.

Хто ж це третій? Куди вела його дорога?

Їм був архієпископ Могилевській і Вітебський Варлам (Шишацький, 1749-1823), а дорога його вела на заслання. Про нього, незаслужено нами забутого, ця стаття. Continue reading

АКАФІСТ ПРЕПОДОБНОМУ ОНУФРІЮ ВЕЛИКОМУ

Кондак 1

Обраний і дивний, отче Онуфрію, зіяючий зорею троїстого життя, ти мене, що зморений страстями гріховними, просвіти, від рани смертельної вилікуй і молитвами твоїми від усіх бід визволи, бо співаю тобі: Радуйся, отче Онуфрій, пресвітлий світильник усього всесвіту.

Ікос 1

Здивовані чини ангельські твоїм, отче, чернечим подвигом, у ньому безупинно у пустелі вдосконалювався єси. Бо три і шістдесят років піст тримав єси, вдостоївся ти з рук ангельських приймати Божественні Святі Таємниці. І нині дуже шануючи тебе, що у співрадості й співрозмові з Ангелами перебуваєш, так співаю тобі, святий Онуфрій: Continue reading

ЩО Є ДУХІВНИК АБО ДУХОВНИЙ ОТЕЦЬ.

Духівник або духовний отець є лікарем, який дбає про наше внутрішнє здоров’я, і береже його. Робить він це не тільки порадами, але віддає цьому все своє життя; не тільки встановленням правил або накладенням покути. Він формує особистісні відносини, які вчать нас вступати у такі ж особистісні відносини з Богом Небесним. Завдяки цим відносинам з духівником учень може зростати духовно. Ці відносини встановлюються, насамперед, через молитву. Духовний отець допомагає своїм дітям, заступаючись за них. Це добре видно з Висловів Отців-Пустельників: «Коли відвідуєш свого духовного отця, скажи: «Молися за мене». Continue reading

МІСЦЕ І СПОСІБ ЧИТАННЯ ЄВАНГЕЛІЯ НА ЛІТУРГІЇ. ЗАГАЛЬНО-ІСТОРІЧНА ТА КИЇВСЬКА ПРАВОСЛАВНА ТРАДИЦІЯ

Питання про місце і спосіб читання Євангелія на літургії є одним з ключових у часі відродження історичної обрядовості Київського Православ’я. Адже, в наших Служебниках практично немає прямих приписів відносно цього, а практика Московського Патріархату, яка на сьогодні ще широко використовується в Україні (читання в олтарі або обличчям до престолу), є явно помилковою, що визнавали навіть російські літугісти кінця ХІХ – початку ХХ ст. Continue reading

ПРОПОВІДЬ У НЕДІЛЮ МИТАРЯ І ФАРИСЕЯ

Кажу вам, що всякий, хто возноситься, той сумириться

Лк.18

Наближається час Великому поста, в котрому кожний християнин, який хоче спасіння, повинен примиритися з Богом, виправити своє життя. Тому Свята Церква вже готовить нас до того великого світлого діла. Початком того великого діла є чеснота покори. Вона є фундамен­том святості. Покора в гордому немає місця, а гордий не має місця в небі. Святитель Кипріан говорить, що без покори ми в святому пості ні на крок не ступимо вперед. Свята Церква нам представила притчу про покірного митаря і гордого фарисея. Гордий фарисей прийшов до церкви і хвалився своїми чеснотами і добрими ділами, в той час коли митар молився і не смів підвести очей до неба, через свої гріхи. Ісус Христос, оповівши притчу, показав, до чого доводить гордість і який успіх має чеснота покори. Упокорений митар знайшов ласку в очах Божих і повернувся до свого дому в стані ласки. Кажу вам, що всякий хто возноситься, принизиться, і хто принижається, піднесеться. Ось бачимо, яку силу для нашого спасіння має чеснота покори. Continue reading