ЖІНКИ В БІБЛІЇ

Жіноцтво — це більша частина суспільства. Про жінок написано багато. Жінка надихала художників, поетів, прозаїків, істориків, які створювали безцінні художні полотна, витвори літературного мистецтва та історичні праці. І як би «сильніша стать» не старалась підкорити, а часом навіть поневолити жінку, перетворюючи її на рабиню, вона, як той міфічний Фенікс, знову і знову встає із «попелу» недолугих людських традицій, усім своїм єством заявляючи, що вона, як і Адам, — вінець Божого творіння, рівна чоловікові і за передвічним промислом має виконувати унікальну роль, на яку нездатний чоловік, як би він цього не хотів. Створюючи Єву не із землі, а з ребра вже існуючого Адама, Творець «вмонтував» у її єство щось таємниче, що не піддається жодному дослідженню. Навіть проживши з дружиною півстоліття і більше, чоловік змушений визнати, що жінка так і залишається незбагненною для нього. Можливо, саме ця незбагненність є силою жінки, яка ховається за уявною слабкістю, що так приваблює чоловіка, робить його героєм або рабом, вельможею або невдахою. На жаль, не всі чоловіки здатні визнати, що своїми успіхами, кар’єрою і популярністю вони мали б завдячувати непомітному впливу особи, якій вони віддали своє серце, а іноді і розум. Біблія та історія відкривають, що від доброго чи поганого впливу жінки не раз залежали долі не лише окремих держав, а й великих світових імперій. Continue reading

СТВОРЕННЯ ЖІНКИ ЗГІДНО ВЧЕННЯ СВЯТОГО ПИСЬМА ТА СВЯТОТЦІВСЬКОЇ СПАДЩИНИ

До написання своїх роздумів про створення жінки мене спонукала стаття під назвою «Як міг Бог створити жінку з ребра Адама?», яка дає відповідь на питання читача, чи могло бути в реальності таке створення. Це запитання мені нагадує древню казуїстику. Коли тогочасні «мудрагелі» задумувалися над різними запитаннями. Н-д. «Скільки ангелів поміститься на кінчику голки?», або «Чи може Бог створити такий камінь який не підійме? І т. д., але повернемось до питання створення жінки. Тому спробую викласти свою думку спираючись в першу чергу на Святе Письмо і святоотцівську спадщину. Біблія стверджує: «І навів Господь Бог на чоловіка міцний сон; і, коли він заснув, узяв одне з ребер його, і закрив те місце плоттю. І створив Господь Бог з ребра, яке взяв у чоловіка, жінку, і привів її до чоловіка» (Бут.2:21–22) Continue reading

ВІРА І МОРАЛЬНІСТЬ В ЖИТТІ ЛЮДИНИ

Чи можливо у нашому сучасному світі прийти до Храму, і при цьому не віддалитися від нашого сучасного життя, сповненого суєти та проблем, не відмовляючись від його ритму, залишаючись частиною його механізмів-шестерінок, а також частиною безкінечних компромісів? Кожна людина ставить собі ці, та безліч інших запитань, шукаючи джерела відповідей у собі, у зовнішньому світі, у вірі… Continue reading

РОЗДУМИ ПРО ТЕ ЯКІ ЗАСОБИ ДОПОМАГАЮТЬ УКРІПЛЮВАТИСЯ У ХРИСТИЯНСЬКОМУ БЛАГОЧЕСТІ

«Так нехай світить ваше світло перед людьми, щоб вони бачили добрі діла ваші і прославляли Отця вашого Небесного» (Мт. 5:16). Таку високу душевну науку подав Господь наш Ісус Христос Своїм апостолам готуючи їх на всесвітню проповідь християнської віри. «Ви – сіль землі» (Мт. 5:13) – говорив їм Спаситель. Подібно до того як сіль зберігає продукти і робить смачною людську їжу, так і апостоли, як їм наказував Господь, повинні провадити доброчесне життя і охороняти християнську громаду від пошкодження гріховними думками, від гнилизни, пороків падкої природи успадкованої від наших прародичів Адама і Єви. Continue reading

РОЗДУМИ ДО ДНЯ НЕЗАЛЕЖНОСТІ

Кожен із нас, дорогі брати і сестри, святкує свій день народження. Але є свято, яке стосується всіх українців, – День народження держави України, яке відзначаємо 24 серпня.

Шанувати своїх матерів, любити їх і про них дбати – це наш священний християнський обов’язок. Україна – це спільна для всіх нас мати, яка дала нам світло життя, дала нам свою мову, культуру, яка виховала нас у кращих християнських традиціях. Тому у цей святковий день ми повинні дякувати Богові за дар рідної землі, мови, традицій. Continue reading

ПРОПОВІДЬ У ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ІОАНА БОГОСЛОВА

Сьогодні Православна Церква святкує пам’ять Улюбленого Ученика Господа нашого Ісуса Христа, святого Іоана Богослова (його ім’я означає «Бог – щедрий у благодаті»). Новий Завіт пише, що Іоан був сином рибалки Заведея, а Святе Передання подає досить цікаву інформацію, що його мама Саломія, була дочкою Праведного Йосифа Обручника. Таким чином Іоан був би прибраним племінником Господа і Господь мав близькі родинні відношення з ним іще перед тим, як розпочав Своє служіння Месії, коли покликав його бути між Дванадцятьма, які постійно пробували з Ним а потім утвердили Апостольську Церкву своїм ділом та словом. Continue reading

ПРО ЛЮБОВ ДО ВОРОГІВ

«Зберігайте себе у любові…»

Іуд.1:21

Слово любов – найбільш обіймаюче, життєстверджуюче і найбільш значуще і високе із всіх людських слів. Але найбільш повне поняття любові подається у християнстві. Любов у християнському розумінні, характеризується, як високе духовне почуття, котрому притаманні лише найбільш щирі і чисті помисли, погляди і зміст, ця любов очищена від приземлених понять, якими звикло характеризують її людський недосконалий розум і бажання. Справжня любов – здатна на щирість, безкорисливість, самопожертву, відкритість на добро і милосердя. Все ж інше, що викривлює і спотворює цей образ і розуміння любові, насправді не є любов’ю, а лише називається нею через недосконалість людського розуму і розуміння. Тому Святе Письмо говорить: «Любов довготерпить, милосердствує, любов не заздрить, любов не вихваляється, не пишається, не безчинствує, не шукає свого, не гнівається, не замишляє зла, не радіє з неправди, а радіє істині; усе покриває, всьому йме віру, всього сподівається, все терпить» (1 Кор.13:4-7). Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ АМВРОСІЙ, ЄПИСКОП МЕДІОЛАНСЬКИЙ: СЛОВО ПРО ТЕ, ЯК ПОТРІБНО ЗУСТРІТИ ДЕНЬ РІЗДВА ХРИСТОВОГО

Вам відомо, яка велика радість, і яке численне буває зібрання народу в той день, коли святкують народження царя земного. Як вожді й начальники, так всі воїни, одягнувшись в шовкові одежі, перепоясавшись дорогими, золотом сяючими, поясами, поспішають тоді в найбільшій величі предстати перед царем своїм. Бо вони знають, що радість царя зросте, коли він побачить особливу красу їхнього вбрання, і що він тим більше звеселиться, чим більше вони покажуть старань під час торжества його (цар, як людина, не дивиться на серце, і судить про ставлення до себе лише за зовнішністю: і тому, хто більше любить царя, той і одягається тоді в найсвітлішу одежу). Більше того, оскільки вони знають, що цар в день народження свого буває щедрим, – і роздає доволі багато милостей чи вельможам своїм, чи тим, які в домі його вважаються людьми низькими та зневаженими; то заздалегідь стараються наповнити скарбниці його різним багатством, аби він, бажаючи роздавати милості, міг роздавати їх щедро, так щоб швидше вичерпалося в ньому бажання до роздавання милостей, ніж збідніло його багатство. Все це вони роблять ретельно, бо й самі сподіваються дістати за це велику нагороду. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ГРИГОРІЙ БОГОСЛОВ ПРО ЗАЗДРІСТЬ

О, коли б знищилася між людьми заздрість, ця виразка для одержимих нею, ця отрута для страждаючих від неї, ця одна із найсправедливіших і заразом справедливих пристрастей, – пристрасть несправедлива, бо збурює спокій усіх добрих, і справедлива, тому що живлять її! Бо не бажатиму зла тим, які спочатку хвалили мене. Вони не знали, який буде кінець цих похвал; інакше, можливо, приєднали б до похвал і осуд, щоб поставити перешкоду заздрості. Continue reading

ПРАВОСЛАВНЕ РОЗУМІННЯ ПОНЯТТЯ ЧЕСНОТИ

«Нехай ніхто не мріє здобути істинний християнський намір і християнські чесноти та працювати для Бога як належиться, якщо не хоче принуджувати себе відкидати і переборювати всякі пристрасні порухи…. Вони завжди будуть породжувати свої плоди та затуманювати чесноти, а деколи й зовсім їх закривати та витісняти»

святий Никодим Святогорець.

Людина завжди намагається все в житті впорядкувати, довести до природної норми, до відповідності онтологічним вимогам, здійснює це за допомогою і зовнішніх, і внутрішніх впливів. Зовнішні впливи на регулювання життєдіяльного процесу часто є нагадуванням, інколи стимулом чи примусом. Внутрішні ж регулювання випливають із власної волі людини, її особистого бажання, персональних спонукань, що згладжує деякою мірою стрибкоподібність у поведінці людини, створює онтологічні умови для виконання покладених на неї обов’язків. І саме чесноти людини забезпечують ці регулятивні умови. Чесноти, чеснота, благочестиве життя ці слова, кожна людина, тим більше християнин чує ще змалечку, кожному вони видаються знайомими зрештою людина починає звикати до них і вважати чимось банальним, звичним, однак більшість християн сприйнявши, як належне саме поняття, не сприймають або не хочуть сприймати його значення, глибокого змісту. Continue reading