ІВАН ОГІЄНКО ПРО МОВУ В УКРАЇНСЬКІЙ ЦЕРКВІ

Цю тему можна висловити у формі риторичних запитань — відповідно до тих, що їх свого часу формулював сам І. Огієнко: якою мовою протягом української історії користувалися в українській церкві? Яка мова повинна панувати в ній? На ці запитання так чи інакше відповідали українські науковці Т. Біленко, М. Білоус, В. Пащенко, Д. Смага. З. Тіменник, І. Чепіга та інші у доповідях на наукових конференціях, що відбувалися у Кам’янці-Подільському, де вчений очолював університет [3], та у Львові, де він проживав кілька років [7]. Однак дані матеріали висвітлювали лише окремі питання і не дають повної уяви про цю надзвичайно важливу, цікаву і потрібну тему, яка є такою ж складною та багатогранною у теперішніх умовах, як і сама історія української церкви. Тут ставимо собі за мету узагальнити весь комплекс цих питань, вказавши на відповідні джерела, хоч водночас усвідомлюємо, що розміри статті не дають змоги зробити це вичерпне. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ІСАЯ, ЄПИСКОП РОСТОВСЬКИЙ

Пам’ять 15/28 травня

Народився цей блаженний Ісая в Київської Русі, у володіннях київських, від благородних і христолюбних батьків. З юних же літ Христа полюбив і світські насолоди покинув, прийшов у монастир Печерський до преподобного Феодосія, бажаючи стати чорноризцем. Прозрівши духом, що має він трудолюбним робітником у подвижницькому житті стати, преподобний Феодосій поклав на нього чернечий образ. Він же, чесноти здобуваючи і труди до трудів докладаючи, такі випробування терпів, що всі дивувалися його суворому життю і любов’ю горіли до нього. Був-бо лагідний, смиренний, слухняний, незапопадливий, братолюбний. У тілі він ангельське життя являв, стриманістю і терпінням великим всі пристрасті й бажання тілесні в собі забивав. Чотирьох чеснот — мудрості, правди, мужності і цноти — красою прикрашений, наче чотирикінною колісницею до Вишнього Єрусалиму поспішав, виявляючи, що він — небесний громадянин. Про його ж чесноти відомо стало всім — «не може бо місто, що стоїть на вершині гори, сховатися». Continue reading

ПЕРШІ СЛОВ’ЯНСЬКІ МОНАСТИРІ НА СВЯТІЙ ГОРІ АФОН

З перших днів існування на Афоні чернецтва святогірські монастирі відрізнялися надзвичайною гостинністю щодо кожного, хто приходив туди для чернечого подвигу. Тут нікого не запитували про походження. На рубежі X-XI століть святогірські обителі налічували багато сотень ченців різних національностей. Звичайно, все ж греки були в більшості, однак чимало було грузин, вірмен, італійців і представників інших народів. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ КИРИЛО ТУРОВСЬКИЙ

Пам’ять 28 квітня / 11 травня

Святитель Кирило Туровський народився у відомій багатій родині, в білоруському місті Турові, що знаходиться на річці Прип’ять, та отримав ґрунтовну освіту (знав кілька іноземних мов, грецьку та візантійську літературу).

Не маючи ні пристрасті, ні прагнення до матеріальних багатств, найбільше він був захоплений думками про вищі предмети буття.

З більшою ретельністю Кирило вивчав Біблію та творіння Святих Отців, що вели до спасіння. Згодом він став неперевершеним знавцем Святого Письма, приймаючи його не тільки розумом, а й серцем. Continue reading

АКАФІСТ СОБОРУ ЗАКАРПАТСЬКИХ СВЯТИХ

Святкування 1-ша неділя після 11/24 травня

Кондак 1

Обрані Богом для свідчення православної віри, святителі, сповідники, преподобні і праведники Закарпаття, що землю цю своїм навчанням просвітили та кров’ю вашою освятили, жахів катів своїх не побоялися, любов до Бога навіть смертю своєю виявили єси. І за страждання ваші вічні вінці з рук Вседержителя прийняли. Тому, шануючи святу пам’ять вашу, так співаємо вам: Continue reading

ЧИ ІСНУВАЛИ «ВІЛЕНСЬКІ МУЧЕНИКИ»? ДО ІСТОРІЇ АГІОГРАФІЇ КИЇВСЬКОГО ПРАВОСЛАВ’Я

Сьогодні, коли Київське Православ’я жадає звільнення з духовного полону Московського Патріархату, час переглянути і деякі сумнівні пам’яті, що були нам накинута для політичних цілей.

На наш погляд, однією з таких пам’ятей є і пам’ять «віленських мучеників» (Антонія, Іоанна, Євстафія), яких нібито покарав Великий князь Ольгерд за приналежність до «православної (християнської) віри» 1347 року Continue reading

ПРО ДУХОВНІ ТВОРИ КИРИЛА СТЕЦЕНКА

ПЕРША ЛІТУРГІЯ КИРИЛА СТЕЦЕНКА

Кирила Стеценко пише свою Першу літургію святого Іоана Золотоустого, твір масштабний і натхненний. Він виявить стрімкий поступ автора. Попри надмірну перенасиченість його тогочасного життя працею для заробітку – учителювання, регентування в кількох церквах, діяльність оглядача-рецензента оперних вистав у “Раді” – він помітний учасник культурно-громадського спілкування. А ще – автор чимраз популярніших творів, що звучали в концертах.

31 травня 1907 року Кирила Стеценко презентував протоієрею Григорію Серговському, діду дружини, Першу літургію з відповідною присвятою. Це – знаменна подія на творчому шляху композитора: окреслено музичну концепцію, знайдено кореляти поєднання канону відправи з музичною драматургією. Яскравий тематичний матеріал твору, що невдовзі стане репертуарною класикою, буде довершено в Другій літургії 1910 року. Continue reading

ПРО НОСІННЯ І ЗНЯТТЯ КАМИЛАВКИ (КЛОБУКА)

При вході в церкву вівтар усіма монахами без винятку повинні знімати камилавки (так часто називаються клобуки). Одягати при виході з вівтаря.

Браття, що стоять в храмі, оголюють голови в наступний час: Continue reading

ІЛАРІОН, МИТР. ІКОНОБОРСТВО, ІСТОРИЧНО-ДОГМАТИЧНА МОНОГРАФІЯ, ВІННІПЕГ, 1954

Іконоборство!.. . Коротке слово, а скільки спо­минів викликає воно, споминів тяжких, незабутніх, коли рішалася доля Православ’я, доля єдності Вселенської Церкви Христової. Взагалі, в великих муках народжувалася і перша Церква, і саме Християнство, і власне іконоборство багато додало цих мук. Медіоланський Едикт 313-го року, якого видав перший християнський імператор Костянтин Великий про волю Християнської Церкви, здавалося, навіки покінчив добу гонінь на Неї, але це тільки так здавалося, бо ось незабаром прийшла й нова доба, доба іконоборства, яка була по своїх жорстокостях не легша від часу перших гонінь на християн. Доба іконоборства тяглася довгих 116 літ (726—842), безконечно сильно била всю Церкву, густо кропила її кров’ю, розколювала її на частини, і не раз здавалося, що вже ніколи не прийде Вона до поєднання, що розкол вірних позостанеться навіки. Continue reading

НАЦІОНАЛІЗМ В РОСІЙСЬКИХ ЦЕРКОВНИХ ТЕКСТАХ

У визвольній віковій боротьбі українського народу проти московського поневолення активну участь по стороні його ворогів завжди бере також Російська Православна Церква. Справедливі змагання нашого народу за своє визволення Російська Церква засуджує, анатематствує та вживає всіляких доступних їй засобів, щоб цим змаганням стати на перешкоді. Тож для того вона використовує амвони, релігійно-богословську пресу, дозволяючи собі на випади, які на далеку відстань розминаються з християнським вченням про свободу, та взагалі з християнською етикою й законом.  Continue reading