ЛЮДИНА НЕПОХИТНОЇ ВІРИ. ДО 25 РІЧНИЦІ ВІДХОДУ У ВІЧНІСТЬ ПАТРІАРХА МСТИСЛАВА СКРИПНИКА

Щедра Полтавська земля на великих людей. Багатьма іменами визначних політичних, військових, культурних і церковних діячів прославила вона Україну. Серед них є люди, чиє життя позначене особливим духовним горінням. Часто такими були й родини. Так, із сім’ї Петлюр вийшов не тільки голова Директорії та Головний отаман військ УНР Симон Петлюра. Тісними родинними узами пов’язаний із ним Першоієрарх Української православної церкви в США, перший патріарх Київський і всієї України Мстислав, у миру — Степан Скрипник. Це складна, суперечлива, але, без сумніву, видатна постать в історії України. Про нього сформовано декілька стійких міфів радянською пропагандою, церковними істориками, іноземними дослідниками. Ще кілька десятиліть тому С. Скрипника характеризували як «петлюрівське-шляхетське-гестапівського годованця» і буржуазно-націоналістичного зрадника. Сьогодні його називають «Божим помазаником для України… духовним лідером нації», «однією з найвизначніших постатей ХХ століття, Великим Сином України, який усе своє життя присвятив служінню українському народові та його Церкві». Continue reading

ПРО ТЕПЕР НЕІСНУЮЧУ ЦЕРКВУ СВ. ГЕОРГІЯ У КИЄВІ

Святий Юрій Змієборець, св. вмч. Юрій (Георгій) Переможець – покровитель візантійських імператорів, згодом і українських князів. Св. Юрія за покровителя вважали українські воїни, які співали: «Нам поможе святий Юр, ще й Пречиста Мати, лихо звоювати!». За патрона Юрія Змієборця мають українські пластуни. Він є покровителем і для селян, які цього дня старалися до схід-сонця посіяти цибулю, огірки та іншу городину. Це так трішки з наших звичаїв… Continue reading

«НІ МОСКОВСЬКІЙ ГВАРДІЇ У ЦЕРКВІ?» ЧОМУ УКРАЇНА НЕ ЗМОГЛА ВИЙТИ З-ПІД КОРМИГИ РПЦ (1917-1918 рр)

Собор Святої Софії, Премудрості Божої. Київ, фото 30.03.1918 р.

Центральна Рада довго не звертала уваги на церковні справи. Тільки 20 (7) січня 1918-го урочистим богослужінням у Св. Софії у Києві розпочала роботу перша сесія Всеукраїнського православного церковного собору. Його скликали з метою визначення канонічного статусу та українізації церкви у межах України. Загалом Собор відбув три сесії: січень-лютий (І), червень-липень (ІІ) і жовтень-грудень (ІІІ) 1918 р. Між прихильниками автокефалії і єдиної Російської церкви точилася гостра боротьба, подекуди – з використанням «боїв без правил». Continue reading

НАЙДАВНІШІ ТЕКСТИ, ПРИСВЯЧЕНІ СВЯТОЇ РІВНОАПОСТОЛЬНОЇ КНЯГИНІ ОЛЬЗІ

Усе, що пов’язано з ім’ям першої княгині-християнки Київської Русі, бабусі Володимира Хрестителя, по праву займає початкове місце в давньоруському пантеоні (у Степенній книзі царського родоводу Житіє святої княгині Ольги поміщено на самому початку, ще до всіх ступенів), – безумовно, завжди привертало увагу. Кожна нова знахідка і публікація – на вагу золота: вказівка на старовину деяких стихир в службі св. Ользі, приписується Пахомію Логофету, митрополитом Макарієм в «Історії російської церкви» (1857 г.), знайдена в Ярославському архіві і опублікована М. Нікольским в 1907 р «Кирила мниха канон і стихири на пам’ять преподобної княгині Ольги»; заяву О. Шахматова про «особливу повість» – якийсь церковний переказ, що знаходився в розпорядженні упорядника найдавнішого літописного зводу і послужив, на думку вченого, джерелом для літописної статті під 969 р – т.зв. похвали [1, ст.116]; зібрані М Серебрянським воєдино «пролжні» житія благовірної княгині Ольги, знайдений З. Гриценко другий текст житія княгині Ольги за списком Прологу поч. XIV ст. (РНБ, Q.n. I.63), опубліковані Р. Павлової житія княгині Ольги по південно-слов’янським рукописам XIII-XIV ст. Continue reading

АНДРІЙ ПЕРВОЗВАННИЙ, АПОСТОЛ СВЯТОЇ РУСІ

«На Київських горах стояли ноги його і очі його Русь бачили, а вуста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Свята Русь обрана серед інших східних народів…»

«Святий Апостол Андрій Первозванний – перший архієпископ Константинопольський, Патріарх Вселенський і апостол Руський. На Київських горах стояли ноги його і очі його Русь бачили, а вуста благословляли, і насіння віри він у нас насадив. Воістину Свята Русь обрана серед інших східних народів, бо в ній проповідував Апостол», – проголошує постанова Православного Собору, що відбувався у Києві в 1621 році, в час тяжкої боротьби православних з польсько-католицькою експансією. Continue reading

СВЯТИТЕЛЬ ІЛАРІОН, МИТРОПОЛИТ КИЇВСЬКИЙ

21 жовтня / 3 листопада

Святитель Іларіон, митрополит Київський (+1055), жив в епоху великого князя Ярослава Мудрого, сина святого рівноапостольного Володимира. В історію Київського Православ’я він увійшов як перший саме київський предстоятель, поставлений на митрополію Собором єпископів Київської Русі.

Окремі факти біографії Іларіона свідчать, що він походив з Київщини. Про це йдеться, зокрема, в «Повісті временних літ». Прийнявши чернечий сан, юний Іларіон пройшов «учення книжне» під керівництвом наставників у Києво-Печерському монастирі. «Києво-Печерський патерик» сповіщає, що в ченці його постриг засновник монастиря Антоній. Оскільки Іларіон був «муж благочестивий, божественний писанням розумний і постник», Ярослав Мудрий зробив його пресвітером у своїй заміській резиденції—Берестові. Ці свідчення можна зіставити з літописними відомостями 1037 р. про те, що князь Ярослав «зібрав писців багатьох», організував перекладання й переписування книг, створивши тим самим при Софіївському соборі в Києві першу бібліотеку Київської Русі. Continue reading

ПЕРЕНЕСЕННЯ МОЩІВ СВЯТИТЕЛЯ МИХАЇЛА, ПЕРШОГО МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО

Пам’ять 30 вересня / 13 жовтня

Святитель Михаїл, перший митрополит Київський, помер в 992 році і був похований в Десятинній церкві Пресвятої Богородиці в Києві. Близько 1103 року при святому ігумені Феоктисті (згодом святитель Чернігівський – пам’ять 5 серпня), мощі його були перенесені до Антонієвих печер, а 1 жовтня 1730 року в Велику Печерську церкву (Успенський храм). Continue reading

СВЯТИЙ РІВНОАПОСТОЛЬНИЙ КНЯЗЬ ВОЛОДИМИР ВЕЛИКИЙ

15/28 липня

Святий князь Володимир народився близько 960 року й був названий язичницьким ім’ям Володимир, тобто володар світу.

Його батьками були князь Святослав – син княгині Ольги та Малуша – як припускають, дочка древлянського князя Мала, який був страчений за смерть князя Ігоря.

Малуша хоч і прийняла вона християнську віру разом з усіма, проте в душі залишалась язичницею. Княгиня Ольга була категорично проти такого шлюбу свого сина, адже Малуша була в неї лише ключницею, полонянкою і рабинею.  Continue reading

СВЯТА ОЛЬГА: ВІД ВАРВАРСТВА ДО СВЯТОСТІ

Євангельські слова: «Я прийшов прикликати не праведників, але грішників до покаяння» (Мт. 9:13), що з’явилися відповіддю Христа на осуд фарисеїв, дорікає йому в спілкуванні з митниками та блудницями, знаходять відгук у кожному епосі. Найбільше відчувають потребу слідувати християнській вірі люди жорстокосерді і грішні, ніж ті, що вважають себе праведниками. Легше знаходять дорогу, що веде у вічне життя, блудниці, митарі і розбійники, ніж духовно незалежні і «благочестиві» люди. Continue reading

СЛУЖЕБНИК І ТРЕБНИК АРХІЄРЕЙСЬКИЙ 1632 року: КОДИКОЛОГІЧНИЙ ОПИС

Служебник і Требник архієрейський, що зберігається в зібранні рукописів бібліотеки Софійського собору (ф. 312, № 60), є списком друкованого видання Служебника, створеного Петром Могилою. В сферу інтересів такої багатогранної особистості, якою був Київський митрополит – політичний та церковний діяч, дипломат, богослов, просвітитель, – входила також важлива робота з виправлення, упорядкування та уніфікації книг богослужебної практики. Служебник, або Літургаріон, який містить чинопослідування трьох літургій – Василія Великого, Іоанна Златоуста та Григорія Двоєслова, а також основні таїнства та чини, котрі здійснює в церкві архієрей, був представлений на київському помісному соборі 1629 р., ухвалений митрополитом Іовом Борецьким та надрукований утому ж році. Пізніше, у 1639 р., вийшло друге видання Служебника,яке зазнало деяких доповнень. Протягом двох століть цією книгою,разом з відомим Требником Петра Могили 1646 р., керувалося православне духовенство Речі Посполитої, а згодом – Російської імперії. Continue reading