ВІДКРИТЕ ЗВЕРНЕННЯ ФОРУМУ УКРАЇНСЬКОЇ ІНТЕЛІГЕНЦІЇ «ЗА ПОМІСНУ ПРАВОСЛАВНУ ЦЕРКВУ УКРАЇНИ!»

Відбувся Форум української інтелігенції “За Помісну Православну Церкву України”. Ми не гонилися за кількістю учасників – за бажання, можна було б зібрати зал у рази більший. Йдеться швидше про осмислення проблеми та пропонування шляхів її вирішення. А для цього потрібна експертна думка та виваженість, а не мітингування. Було багато (понад 15) виступів, цікаве обговорення. Був біль за долю православної Церкви та України. За наслідками обговорення було прийняте відкрите (бо є можливість долучатися із підписами тим, хто поділяє його ідеї) звернення.

(10 червня 2019 року, Київ)

На початку червня 2019 р. представники української інтелігенції з міркувань про благо Церкви і України зверталися до почесного патріарха ПЦУ Філарета з проханням «перенести обговорення всіх гострих питань на представницькі церковні органи, а також утриматися від публічних дискусій, заяв чи інтерв’ю, які можуть посіяти тривогу серед православних українців і потішити недругів держави». Continue reading

ДО ПИТАННЯ ІСТОРІЇ КОНФЕСІЙНОГО СТАНОВИЩА У КИЄВІ КІНЦЯ XVI – ПОЧАТКУ XVIІ СТОЛІТЬ У СВІТЛІ ПРАВОСЛАВНО-УНІАТСЬКОГО ПРОТИСТОЯННЯ

Після заяви очільника Української Греко-Католицької Церкви про намір звершити богослужіння у Київської Софії та листа патріарха Філарета, який не радить цього робить з огляду на можливі наслідки для мирного конфесійного співіснування, розвернулася широка дискусія, яка, у своєму підґрунті, має питання конфесійного становища у Києві кінця XVI – початку XVIІ століть. У даній статті ми спробуємо розібратися у деяких історичних обставинах, що виниклі після Брестських соборів 1596 р. Continue reading

ПІСЛЯ ТОМОСУ. ТЕРНИСТИЙ ШЛЯХ СТАНОВЛЕННЯ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ

Третього лютого 2019 року відбулася інтронізація глави Православної Церкви України (далі – ПЦУ), митрополита Київського і всієї України Епіфанія. Це було остання урочиста подія, яка офіційно завершує процес канонічного створення нового члена Вселенського Православ’я. Таким чином, через півтора місяця після об’єднавчого собору та майже місяць після вручення Томосу, ПЦУ увійшла до другого етапу свого існування – власне помісного церковного життя, хоча і в умовах перехідного періоду. Однак попередній, перший період, який повинен був стати часом справжнього об’єднання, пройшов дуже важко та додав певний дисонанс в радість події, яку глава ПЦУ, владика Епіфаній, назвав «Другим хрещенням України, тому що ми отримали свою незалежну Українську Церкву».

У цій статті ми спробуємо зібрати і проаналізувати деякі факти, які проявилися у перші півтора місяці життя Православної Церкви України. Continue reading

КВІТКА НА МОГИЛІ ПАТРІАРХА

Патріарх Володимир (Василь Романюк), Предстоятель Української Православної Церкви Київського Патріархату (1993-1995)

Не часто буваю поблизу Софії. Дуже не часто. Зараз вирішив подивитися. Не Томос, могилу старого зека Василя Романюка, волею долі ненадовго став українським патріархом. Першим. Continue reading

СТАТУТ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ УКРАЇНИ (ПРОЕКТ)

І. Загальні положення

1. Православна Церква України с частиною Єдиної, Святої, Соборної та Апостольської Церкви та невід’ємно єдиною з Матір’ю Великою Христовою Церквою в Константинополі і через неї з усіма іншими Православними Автокефальними Церквами. Continue reading

ЖИТТЯ СВЯТИТЕЛЯ ІОАНА, МИТРОПОЛИТА ТОБОЛЬСЬКОГО

Пам’ять 10/23 червня

Святитель Іоан (Максимович) народився в грудні 1651 року у місті Ніжині Чернігівської губернії в православній родині Максима і Єфросинії.

Батько Святителя походив із української православної шляхти та був досить заможною людиною. Невдовзі родина переїжджає до Києва, де батько Івана Максим починає займатися сільськогосподарською діяльністю.

З самого дитинства Іван Максимович виховувався в непоказному, але істинному християнському благочесті, приклад якого він бачив у своїх батьках. Continue reading

ЛЮДИНА НЕПОХИТНОЇ ВІРИ. ДО 25 РІЧНИЦІ ВІДХОДУ У ВІЧНІСТЬ ПАТРІАРХА МСТИСЛАВА СКРИПНИКА

Щедра Полтавська земля на великих людей. Багатьма іменами визначних політичних, військових, культурних і церковних діячів прославила вона Україну. Серед них є люди, чиє життя позначене особливим духовним горінням. Часто такими були й родини. Так, із сім’ї Петлюр вийшов не тільки голова Директорії та Головний отаман військ УНР Симон Петлюра. Тісними родинними узами пов’язаний із ним Першоієрарх Української православної церкви в США, перший патріарх Київський і всієї України Мстислав, у миру — Степан Скрипник. Це складна, суперечлива, але, без сумніву, видатна постать в історії України. Про нього сформовано декілька стійких міфів радянською пропагандою, церковними істориками, іноземними дослідниками. Ще кілька десятиліть тому С. Скрипника характеризували як «петлюрівське-шляхетське-гестапівського годованця» і буржуазно-націоналістичного зрадника. Сьогодні його називають «Божим помазаником для України… духовним лідером нації», «однією з найвизначніших постатей ХХ століття, Великим Сином України, який усе своє життя присвятив служінню українському народові та його Церкві». Continue reading

ПРО ТЕПЕР НЕІСНУЮЧУ ЦЕРКВУ СВ. ГЕОРГІЯ У КИЄВІ

Святий Юрій Змієборець, св. вмч. Юрій (Георгій) Переможець – покровитель візантійських імператорів, згодом і українських князів. Св. Юрія за покровителя вважали українські воїни, які співали: «Нам поможе святий Юр, ще й Пречиста Мати, лихо звоювати!». За патрона Юрія Змієборця мають українські пластуни. Він є покровителем і для селян, які цього дня старалися до схід-сонця посіяти цибулю, огірки та іншу городину. Це так трішки з наших звичаїв… Continue reading

«НІ МОСКОВСЬКІЙ ГВАРДІЇ У ЦЕРКВІ?» ЧОМУ УКРАЇНА НЕ ЗМОГЛА ВИЙТИ З-ПІД КОРМИГИ РПЦ (1917-1918 рр)

Собор Святої Софії, Премудрості Божої. Київ, фото 30.03.1918 р.

Центральна Рада довго не звертала уваги на церковні справи. Тільки 20 (7) січня 1918-го урочистим богослужінням у Св. Софії у Києві розпочала роботу перша сесія Всеукраїнського православного церковного собору. Його скликали з метою визначення канонічного статусу та українізації церкви у межах України. Загалом Собор відбув три сесії: січень-лютий (І), червень-липень (ІІ) і жовтень-грудень (ІІІ) 1918 р. Між прихильниками автокефалії і єдиної Російської церкви точилася гостра боротьба, подекуди – з використанням «боїв без правил». Continue reading

НАЙДАВНІШІ ТЕКСТИ, ПРИСВЯЧЕНІ СВЯТОЇ РІВНОАПОСТОЛЬНОЇ КНЯГИНІ ОЛЬЗІ

Усе, що пов’язано з ім’ям першої княгині-християнки Київської Русі, бабусі Володимира Хрестителя, по праву займає початкове місце в давньоруському пантеоні (у Степенній книзі царського родоводу Житіє святої княгині Ольги поміщено на самому початку, ще до всіх ступенів), – безумовно, завжди привертало увагу. Кожна нова знахідка і публікація – на вагу золота: вказівка на старовину деяких стихир в службі св. Ользі, приписується Пахомію Логофету, митрополитом Макарієм в «Історії російської церкви» (1857 г.), знайдена в Ярославському архіві і опублікована М. Нікольским в 1907 р «Кирила мниха канон і стихири на пам’ять преподобної княгині Ольги»; заяву О. Шахматова про «особливу повість» – якийсь церковний переказ, що знаходився в розпорядженні упорядника найдавнішого літописного зводу і послужив, на думку вченого, джерелом для літописної статті під 969 р – т.зв. похвали [1, ст.116]; зібрані М Серебрянським воєдино «пролжні» житія благовірної княгині Ольги, знайдений З. Гриценко другий текст житія княгині Ольги за списком Прологу поч. XIV ст. (РНБ, Q.n. I.63), опубліковані Р. Павлової житія княгині Ольги по південно-слов’янським рукописам XIII-XIV ст. Continue reading