СЛОВО У ДЕНЬ СВЯТОЇ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Якщо хто прагне нехай іде і п’є

Ін.7:37-52. Ін.8:12

Не про тілесну спрагу говорив Христос і не про зви­чайну воду. Христос говорив про жагу душ наших і про благодать Духа Святого. 3,9. Так крім тілесної спраги є ще в нас спрага духовна. Як для тіла необхідно пиття води, вдихання повітря скільки ж для душі потрібно благодаті котра, служить для неї поживою, питтям і повітрям, заміняє всі життєві стихії. Як тамувати тілесну спрагу всі ми знаємо, але як ту спрагу душі загасити, якою водою напоїти душу, наситити душу Духом Святим не всі ми вміємо. Continue reading

ХАБАРНИЦТВО. ЩО ПРО ЦЕ КАЖЕ ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА?

В ХХІ-ше століття Україна ввійшла з потужним рвінням до Святої Правди, але українці зіштовхнулись на цьому шляху з потужною перешкодою, яка дісталась нам у спадок у вигляді ментальності раба й шахрая, бездарного ледаря й хабарника.

Юриспруденція визначає хабар як «прийняття пропозиції, обіцянки або одержання службовою особою неправомірної вигоди [хабара], а так само прохання надати таку вигоду для себе чи третьої особи за вчинення чи не вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто пропонує, обіцяє чи надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.» (ст. 368 ККУ).  Continue reading

СЛОВО НА СВЯТО РІЗДВА ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Добрий приклад побожності і доброчесного життя дають нам святі та праведні Яким і Анна. Це святе подружжя жило у щирій і взаємній згоді, в тихості і смиренні. Одна тільки була в них печаль, вони були бездітні. Вони не нарікали на Бога, тільки щиро молилися Богу, твердо вірили і надіялися, що Бог зглянеться на них. їх праведність, віра і надія на Бога були винагородженні. Continue reading

СУЧАСНІЙ МОЛОДІ УКРАЇНИ ПОСВЯЧУЄТЬСЯ

Успішне суспільство – це правдолюбне, високоморальне, духовне й богобоязне суспільство. Таке суспільство благословенне Богом і не знає ні хвороб, ні злиднів, а вороги не сміють порушувати кордон його держави (Повторення Закону 7,12-16). Духовенство Православної Церкви Київського Патріархату десятиліттями уже взиває до українського суспільства стати на шлях віри й правди, а можновладців дбати про свій народ, не викривлюючи правди і суду. Однак люди, які залишили своє серце і розум в полоні псевдо-православної безбожної Росії, не чули духовенства Помісної Православної Церкви України і до нині ще не збагнуть, хто та що і чому вбиває нашу націю, найкращих представників українського народу. «Людям, – як каже Ліна Костенко – не те що позакладало вуха – людям позакладало душі». У цих реаліях втрачається надія достукатись до свідомості й душі покоління, яке вийшло з духовного Єгипту – радянської Росії. Однак за понад два десятки літ в Україні виросло нове покоління, яке знає відчуття свободи, але ще стоїть перед небезпекою загубитись у світі облесливому та лукавому. Щоб бути процвітаючим суспільством, підростаюче покоління повинно покласти за основу свого життя правду, віру і любов. Апостол Павло повчає нас, молодих людей: «юнацьких похотей уникай, а тримайся правди, вiри, любови, миру з усiма, хто кличе Господа вiд чистого серця» (2Тим. 2:22). Continue reading

СЛОВО В НЕДІЛЮ 27-му ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Старійшина собору з обуренням сказав.

Лк. 13:14

Христос прийшов на світ, щоб научити нас віри в правдивого Бога і вказати, як маємо жити праведно в тій Божій вірі, щоб ми стали гідними вічного спасіння. Оці настанови Христос робив всюди і словом і ділом. Христос перестерігає людей перед недоброю наукою злих вчителів. Такими вчителями були книжники і фарисеї. Вони переробляли віровчення на свій лад. Христос викривав їх облуду через, що стягнув на себе їхню ненависть. За те вони на кожному кроці старалися, щоб його звинуватити в чому-небудь і погубити. Христос знав їх злобу і задуми, але незважаючи, на те завжди сміливо стояв в обороні правди. Приклад такої сміливої оборони подає нам святе Євангеліє. Continue reading

МОВА ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ КІНЦЯ ХХ – ПОЧАТКУ ХХІ СТОЛІТЬ ЯК ЧИННИК ФОРМУВАННЯ НАЦІОНАЛЬНОЇ СВІДОМОСТІ

Релігія завжди займала чільне місце в житті українців. На думку науковців, «завдяки ряду обставин свого національного буття, історії і особливостям своєї національної духовності український народ завжди був одним із найбільш релігійних народів світу. Релігійність свідомості українців, з одного боку, є наслідком впливів на їх духовний світ різних релігійних чинників, з другого – продуктом зовнішніх щодо кожного з них факторів: географічних, історичних, етнопсихологічних, господарських, соціально-психологічних тощо» [4, с. 5].

Мовою церкви на території сучасної України з давніх часів була церковнослов’янська (староболгарська за походженням), а згодом і національна українська мова. Шлях української мови до церкви був досить складний і тернистий, однак, як слушно зауважував Іван Огієнко, «кожна віра найміцніше зв’язана з рідною мовою народу, бо рідна мова – то основний родючий ґрунт кожної віри», «рідна мова – шлях до Бога» [9, с. 23]. Continue reading