ДО ДНЯ ПАМ’ЯТІ І ПРИМИРЕННЯ! [ТРАГЕДІЯ ЛЮДЕЙ ВІЙНИ В ОДНІЙ КОРОТКІЙ БІОГРАФІЇ...]

На цій давній світлині мій рідній дід – батько мого батька Семен Михайлович Рудюк 1919 р. н. Загинув у Колтівському прориві (Бродівський котел), в боях за Львів 27 липня 1944 р. Через декілька днів 5 серпня 1944 р. народився мій батько Микола Семенович Рудюк. Мобілізований до лав Червоної армії після звільнення села Криворудка, Антонінського р-ну, Кам’янець-Подільської обл. (тепер Красилівський р-н, Хмельницької обл.) 15 березня 1944 р. Пережив страшні бої під Тернополем. Там загинуло чимало наших односельчан. Тяжка і трагічна доля цих молодих хлопців. Continue reading

ТРАГІЧНІ РОКОВИНИ…

ХРИСТОС  ВОСКРЕС!

Дорогі друзі! Як добре, що цієї статті передують у ці дні слова перемоги воскреслого Христа над смертю. Сьогоднішня стаття про трагічну сторінку нашої української історії, про депортацію 150 тисяч українців з їх етнічних територій Надсяння, Підляшшя, Холмщини і Лемківщини. Фактично часткова депортація вже тривала ще з часу «визволення» цих земель радянськими військами, на яких збройну боротьбу продовжували воїни УПА. 28 квітня 1947 року була введена в дію угода між двома комуністичними режимами московським і польським. Continue reading

ПРО НЕЩОДАВНО КАНОНІЗОВАНОГО МИТРОПОЛИТА КИЇВСЬКОГО ІОАНИКІЯ (РУДНЄВА) (1826-1900)

У липні 2016 р., Священний Синод УПЦ МП причислив до сонму місцевошанованих святих митрополита Іоаникія (Руднєва) – останнього з-поміж Київських митрополитів ХІХ ст. Чесно кажучи мене ця новина і здивувала, і потішила. У своєму архіві я маю про нього чимало відомостей і світлин, навіть особисту розвідку. З одного боку ним закінчувалася плеяда митрополитів на Київській кафедрі, які були росіянами за національністю. Чимось особливим вони не відзначились. Навпаки, невпинно і послідовно виконували розпорядження Святійшого урядуючого синоду щодо зросійщення Українського Православ’я. Нам належить ще почути з вуст сучасної ієрархії УПЦ МП і, особливо комісії з канонізації, в чому ж заслуга цього пересічного митрополита перед Небом? Тут хочу зазначити, що це моя особиста думка. Continue reading

ПРО МИРОНОСИЦЮ РУСІ

Ікона-портрет святої рівноапостольної княгині Ольги пензля художника Семена Панпушина 2007 р.

Хоча день пам’яті святої рівноапостольної княгині Ольги минає, ми фактично знаходимось в центрі святкувань і шанування наших просвітителів і хрестителів Київської Руси-України. Незабаром, 28 липня пам’ять святого рівноапостольного князя Володимира Великого – внука святої блаженої Ольги.

Тому, вітаючи всіх жінок, які носять ім’я нашої просвітительки, хотів би відзначити таке: Здавна на Русі й старій Україні стали писати ікони на честь блаженної Ольги. У наш час здебільшого свята Ольга зображується із хрестом в руках і храмом, дещо похмура, грізна, самовладна правителька і просвітителька Русі. Такою її можна бачити в іконостасі Свято-Володимирського собору м. Києва. Але колись в княжу добу і період козацької України рівноапостольній Ользі ікони писали дещо інакше. Однак, в оригіналі до нас нічого не дійшло. Continue reading

«СЛАВА ГРАДОВ ЧЕРНІГОВА І ТОБОЛЬСКА»

У стихирі служби святителю Іоану, митрополиту Тобольському є прекрасні слова, які коротко характеризують два найвеличніші періоди його життя: «Ти єси слава градов Чернігова і Тобольська…». Чернігів зображає собою Україну, а Тобольськ звісно ж далеку Сибір, куди засилали українців для того, щоб просвітити тамтешнє населення світлом християнської віри. Випускники Києво-Могилянської академії, праведні і освічені мужі, їхали туди неохоче, бо це була духовна і фізична каторга. Так намагалися російські царі зламати дух найбільш освічених, найбільш волелюбних архіпастирів-українців. Не став винятком і митрополит Іоан Максимович. За підрахунком К. В. Харламповича, із 127 архиєреїв, які займали великоросійські кафедри в 1700-1762 рр., 70 були вихідцями із України і Білорусії, 47 – із Великоросії, а 10 – із інших православних країн. Відтак, чим вищим було становище архиєрея, тим доля малоросів була більшою. П`ять із шести архиєреїв, які засідали у Святійшому урядуючому синоді в 1746 р., були українцями; в 1751 р. всі 9 архиєреїв-синодалів були українцями [10; с. 486-487]. Continue reading

ПІВСТОЛІТТЯ НА ПЕРШОСВЯТИТЕЛЬСЬКІЙ КИЇВСЬКІЙ КАФЕДРІ

Коли відкрити каталог Київських православних митрополитів, то ми побачимо, що Патріарх Філарет найдовше очолює Київську кафедру. Після нього найбільше, приблизно 34 роки був на Київській кафедрі митрополит Кирило (з 1247 по 1281 рр.), а потім 22 роки, керував митрополит Фотій (з 1409 по 1437 рр.); 20 років (з 1837 по 1857 рр.) Київською кафедрою керував митрополит Філарет (Амфітеатров). Якщо взяти навіть увесь християнський світ – православний і католицький, то рівних за терміном керівництва Церквою Святійшому Патріарху Філарету також немає. Continue reading

ПРО ЗНАМЕННЯ І ЯВИЩА, ЯКІ СУПРОВОДЖУВАЛИ ХРЕСНІ СТРАЖДАННЯ ХРИСТА СПАСИТЕЛЯ

Читаючи страсні Євангелія ми не можемо не звернути увагу на знамення і явища, які супроводжували хресні страждання Христа Спасителя на Голгофі. Здається всі брали участь у стражданнях і зневазі, які перетерпів Розп’ятий. Ісусу Христос промовив з хреста сім Своїх найдорожчих слів, тільки Бог Отець до цього часу не виявляв Своєї участі в тому, що відбувалося на Лобному місці. Continue reading

ХРИСТОС ПЕРЕД ПЕРВОСВЯЩЕНИКОМ АННОЮ

Для наших роздумів в дні Великого посту хотілося б представити зовсім невеличку картину страждань Христа Спасителя. Коли солдати пов’язали Ісуса Христа в Гефсиманському саду була глибока ніч. Перед тим минув тяжкий і довгий день. Учні Спасителя протягом цього незвичайного дня настільки стомились, що не мали ніякої вже сили перебороти сон. Ісус у цей час переживав боріння у Гефсиманії. Молився. І ось тепер зв’язаний, він опинився в руках Своїх ворогів. Його поставили спочатку перед синедріоном. Повідомлення про те, що Ісуса Христа спочатку відвели до первосвященика Анни є тільки у святого апостола і євангеліста Іоана Богослова. Анна був призначений первосвящеником в 6-му році після Р. Х. володарем Сірії Каїрінієм і залишався на цій посаді до того часу, поки не був її позбавлений прокуратором Юдеї Валерієм Гратом. За юдейськими законами первосвященик повинен був залишатися на цій посаді пожиттєво, однак римляни не хотіли, щоб влада так довго належала одній людині, і тому досить часто міняли первосвящеників. Так, спадкоємцями Анни один за одним були п’ять його синів, і, насамкінець, його зять Каяфа. Однак відомо, що Анна зберігав “закулісну” владу. Це видно з того, що перше аніж віддати Ісуса формальному суду, Його привели до Анни, бо і дім останнього знаходився на шляху до первосвященика Каяфи. Continue reading

ПРО РОЗП’ЯТТЯ І ХРЕСТ ХРИСТІВ

“Розп’яття” на західній стіні з лівого боку у Володимирському патріаршому соборі м. Києва художників Павла Свєдомського та Вільгельма Котарбінського

Середина Великого посту завжди присвячена особливому шануванню Чесного і Животворчого Хреста Господнього. З давніх-давен на середину храму виноситься хрест для поклоніння і весь тиждень, який носить назву «хрестопоклонного», Церква закликає вірних роздумувати про страждання та розп’яття Христа Спасителя. Так само вона нагадує нам, що вже настають «названі» тижні Великого посту: «хрестопоклонний», «поклонний», «вербний» і «страсний», які невпинно наближатимуть нас до Світлого Христового Воскресіння.
До великої Голгофської жертви смерть на хресті була ганебною. На таку кару засуджувались явні злодії і раби-бунтарі. У Старому Завіті про смертну кару на хресті було сказано, що «проклятий перед Богом усякий повішений на дереві» (Втор. 21; 23). Цей вислів передає нам апостол Павло в посланні до галатів: «Проклятий всякий, хто повішений на дереві» (Гал. 3; 13). Наскільки ганебною була смертна кара на хресті говорить нам один із найвідоміших римських проповідників Ціцерон: «Око римського громадянина не повинне бачити хреста, вухо його не повинне чути про нього і сама згадка про хрест повинна бути згладжена із його пам’яті».  Continue reading

СЬОГОДНІ, 1 КВІТНЯ, 207 РОКІВ ТОМУ НАРОДИВСЯ МИКОЛА ГОГОЛЬ

«Гірким словом моїм посміюся» ці слова з книги пророка Ієзикіїля викарбуванні на могильній плиті Миколи Гоголя. Ця своєрідна єпитафія наче підводила підсумок усього його життя, яке без сумніву закінчилося переможно. Сьогодні ще раз і по-новому ми переосмислюємо творчий доробок літературного митця. Колись у ті радянські часи про Гоголя говорили, як про висміювача всіх пороків вищої касти тодішнього російського суспільства, а значить і борця за інтереси знедоленого простого люду, який томився під гнітом кріпацтва. Тепер у цій суперечливій постаті ми бачимо і глибоко-віруючу людину. Continue reading