З виникненням чернецтва, в Церкві з’явився особливий спосіб життя. Однак це не означає, щоб була створена одночасно і нова етика. У Церкві немає окремої етики для мирян і окремої для ченців, подібним же чином Церква не робить відмінностей між двома цими категоріями людей відносно їх зобов’язань перед Богом. Християнське життя загальне для всіх. Загальною ознакою всіх християн є «бути і називатися Христовими»[1]. Тобто, своє буття і ім’я вони зводять до Христа. А це означає, що справжнім і правдивим християнином може бути названий тільки той, хто в своєму житті і поведінці спирається на Христа. Однак чинити так, живучи в миру, виявляється важко. Continue reading
Tag Archives: історія Православ’я
СВЯТОГІРСЬКЕ ЧЕРНЕЦТВО В ЖИТТІ ЦЕРКВИ
З початку 1970-х років в Афонській Республіці спостерігається не тільки зростання населення, але й наявність ознак, що свідчать про її відродження. Зрозуміло, своєрідність цього товариства не дозволяє оцінювати його тільки на підставі стандартних статистичних показників, які застосовуються по відношенню до мирських співтовариств. Глибина внутрішнього життя людини, і особливо ченця, знаходиться за рамками соціологічних досліджень. Тим не менше, і статистичні дані мають певне значення. Continue reading
СВЯТИЙ ІОАН ЗЛАТОУСТ, ВЧИТЕЛЬ І МУЧЕНИК
Сьогодні ми вшановуємо пам’ять великого вчителя всесвіту Іоана Златоуста. Ми повинні знати, що святий помер 14 вересня, але через те, що день його кончини припадає на свято Воздвиження чесного животворящого Хреста Господня, день пам’яті святителя Іоанна Златоуста був перенесений на 13 листопада. Сьогоднішнє друге святкування пам’яті святителя – це день перенесення мощів святителя Іоана Златоуста з місця заслання, де він і помер у вигнанні, в Константинополь. Через тридцять років після його смерті, в 438 році, мощі святителя були перенесені до столиці дияконом і наступником святого Златоуста, архієпископом Проклом. Це сталося за часів правління імператора Феодосія Молодшого. Continue reading
СТАРЕЦЬ ЙОСИП ІСІХАСТ І ВІДРОДЖЕННЯ СВЯТОГІРСЬКОГО ЧЕРНЕЦТВА
Відродження афонського чернецтва, яке спостерігається в даний час, стало фіксуватися статистично на початку 70-х років. Статистичне дослідження, проведене в липні 1972 року, показало, що загальна кількість ченців на Афоні досягло 1.146 чоловік. Це на одиницю перевищує число ченців, вказане в минулому 1971 журналом Irenikon [1], який публікує періодичні статичні дані афонського чернецтва. З тих пір постійне зменшення числа ченців афонської спільноти змінилося стабільним і вражаючим зростанням. Continue reading
ЗНАК ХРЕСТА В СТАРОМУ ЗАВІТІ
У своєму Першому посланні до Коринф’ян Апостол Павло пише: «юдеї вимагають чудес» (1 Кор. 1:22). Іудеї вимагали якихось надприродних знаків – воскресіння мертвих, зцілення біснуватих, які змогли б змусити їх повірити в проповідь про Хрест. Вони шукали цих чудес, не помічаючи тих великих знаків, які Бог уже являв їм у минулому щоразу, коли вони опинялися в небезпеці. Звичайно, тим знаком, який вони вимагали, був хрест. Його ознаки, з одного боку, проходять через весь Старий Завіт, з іншого – він завжди знаходився поруч з ними, спасаючи народ Божий від загибелі і зникнення. Continue reading
ДО ІСТОРІЇ КАНОНІЗАЦІЇ ТА ЦЕРКОВНОГО ВШАНУВАННЯ СВЯТОГО РІВНОАПОСТОЛЬНОГО КНЯЗЯ ВОЛОДИМИРА
У липні в Україні урочисто відзначалися 1000-річчя з дня кончини святого рівноапостольного Великого князя Володимира, цей факт відчутно збільшив інтерес суспільства до церковної історії загалом, та історії канонізації та вшанування святого рівноапостольного Київського князя Володимира.
Для розгляду цього питання нам варто звернутися до історії агіографії Київської православної митрополії Константинопольського патріархату.
Так, перші спроби канонізації Великого Київського князя Володимира почалися – при активному сприянні його нащадків – незабаром після смерті. Вже митрополит Іларіон у своєму «Слові» (середина XI в.) Намагається довести, що «християнство на Русі було прийнято завдяки мудрості й розуму Володимира Святославовича, а не під впливом і зовнішнім тиском». Автор називає Володимира «рівноапостольним» і вважає за необхідне приєднати його до сонму святих» [1, ст. 716]. Continue reading
СВЯТІ ЙОАКИМ І АННА: НАЙБІЛЬШ ЩАСЛИВІ БАТЬКИ
Найщасливішими батьками всієї людської історії стали Йоаким і Анна. Так їх оспівує Церква: «О щаслива пара, ви перевершили всіх батьків, оскільки дали життя Тієї, Хто вище всього творіння» (славослів’я вечерні 9/22 вересня. Таким чином, Йоаким і Анна стали найщасливішими з батьків, бо дали життя прекрасному і найсвятішому чаду – Богородиці, яка перевершує все творіння. Якщо на одній чаші ваги виявиться весь світ – всі зірки, всі люди і всі святі, а на іншій – Богоматір, то переважить остання. Continue reading
СВЯТА МАРІЯ СИНКЛИТИКІЯ І НЕРУКОТВОРНИЙ ОБРАЗ СПАСИТЕЛЯ
У роки благочестивого імператора Тиверія (576 рік) в Константинополі жила Марія Синклитикія, страждала від невиліковної хвороби. Вона попросила священиків, що зберігали Манділіон, нерукотворний образ Христа, принести його в її будинок і залишити там на сорок днів, щоб Марія змогла дивовижним чином зцілитися. Священики принесли Манділіон в будинок Марії, і вона вклонилася йому. Потім вона накрила святиню полотном матерії такого ж розміру, поклала в футляр і віднесла в сімейну каплицю. Вона запалила перед цим футляром лампаду, яка горіла протягом усіх сорока днів, що Манділіон перебував у її оселі. Continue reading
ЛІТУРГІЙНА СИМВОЛІКА ІКОНОГРАФІЇ УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Візантійська іконографія Успіння Богоматері у своїй канонічній формі сформувалася до кінця X ст. Це підтверджується датованій пластиною слонової кістки для окладу Євангелія імператора Оттона III (1002) з Баварської державної бібліотеки в Мюнхені. Дана композиція була не тільки сценою оповідного святкового циклу – зображенням смерті Марії, а й чином літургії з Христом-архієреєм, якщо враховувати тексти, які служили основою іконографії, в першу чергу, апокрифічне Сказання Псевдо-Іоана Богослова та Слова Іоана Дамаскина на Успіння Богоматері. Continue reading
УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ
Свято Успіння Пресвятої Богородиці, що відзначається християнським світом 15/28 серпня, є найбільшим з свят, встановлених Церквою для прославлення Матері Господньої, так званих Богородичних свят. Можливо, воно також є і найдавнішим. Перші свідчення про нього сходять до V ст., Приблизно до епохи скликання III Вселенського Собору в м. Ефесі (451 р), що прийняв догмат про те, що Пречиста Діва може іменуватися Богоматір’ю та викликав підйом в прославленні Пресвятої Богородиці. По всій видимості, спочатку свято відзначалося в Єрусалимі 13 серпня і лише потім було перенесене на 15 число того ж місяця. Свято було присвячено в цілому прославленню Пресвятої Богородиці, без зв’язку з подіями навколо Її Успіння і називався «День Богородиці Марії». Continue reading