У своєму Першому посланні до Коринф’ян Апостол Павло пише: «юдеї вимагають чудес» (1 Кор. 1:22). Іудеї вимагали якихось надприродних знаків – воскресіння мертвих, зцілення біснуватих, які змогли б змусити їх повірити в проповідь про Хрест. Вони шукали цих чудес, не помічаючи тих великих знаків, які Бог уже являв їм у минулому щоразу, коли вони опинялися в небезпеці. Звичайно, тим знаком, який вони вимагали, був хрест. Його ознаки, з одного боку, проходять через весь Старий Завіт, з іншого – він завжди знаходився поруч з ними, спасаючи народ Божий від загибелі і зникнення.
У Старому Завіті ми можемо знайти безліч алюзій на символ Чесного Хреста. Нижче ми згадаємо про шість подібних провісників.
По дорозі ізраїльтянів у Рефідім Мойсей двічі накреслив хресне знамення. Спочатку він ударив жезлом об скелю, і з неї пішла вода, в результаті чого народ втамував свою спрагу. Потім Мойсей розпростер свої руки з жезлом до неба, щоб помолитися і зміцнити ізраїльський народ у боротьбі проти Амалика (Вих. 17:1 – 16). Згідно святому Григорію Палами (PG 133 – 136), саме знак Хреста підтримав ізраїльських воїнів і допоміг їм перемогти. На думку Теодорина Кирського, крім символу Хреста, був явлений і символ розп’ятого Господа (PG 80, 260 – 261).
Іншого разу Мойсей зобразив цей святий знак, коли вів ізраїльський народ в Едом. Тут ізраїльтяни втратили сміливість і віру в Бога, тому Бог послав смертоносних отруйних змій, які кусали ізраїльтян і в результаті багато з них загинуло. Коли ізраїльтяни покаялися, Господь наказав Мойсеєві виготовити мідного змія і встановити його на дерев’яному брусі, і сказав, що кожен, хто погляне на цього змія, зцілиться (Чис. 21: 4 – 9). Хоча біблійний текст не дає нам докладного опису того, яким чином був встановлений мідний змій, святий Григорій Палама представляє нам більш ясну картину, пояснюючи, що Мойсей спорудив змія на похилій поверхні на вертикально поставленому дерев’яному брусі, в результаті чого був утворений хрест (PG 133 – 136). Крім того, сам Ісус в оповіданні Євангелія від Матвія, пророчо говорячи про свою хресну смерть, порівнює її з Воздвиженням мідного змія в пустелі: «І як Мойсей підніс змія в пустелі, так належить піднестися Синові Людському» (Ін. 3:14).
Знак хреста спас від смерті і пророків Старого Завіту – Даниїла і трьох отроків. Три отроки, Ананія, Азарія і Мисаїл, і пророк Даниїл жили у Вавилоні в період його полону. Три отроки були поміщені у вогняну піч і спаслися, завдяки чудовому Божественному втручанню (Дан. 3:23). Пророк Даниїл був спасенний подібним чином, коли був кинутий у рів з левами (Дан. 6: 16-23).
Звичайно, і в цих випадках біблійний текст не відтворює повну картину порятунку трьох отроків. Однак цей недолік заповнюють творіння Андрія, єпископа Критського, який пише, що спочатку три отрока, а потім і пророк Даниїл здіймали руки до неба, склавши їх хрестоподібно (PG 97, 1040 – 1041). Це переказ зберігає і церковна гімнографія. Зокрема, в Хрестопоклонну неділю в одному з піснеспівів ми знаходимо такі слова: «Вкинутий колись у рів на розтерзання левам, великий між пророками Даниїл, навхрест руки розпростерши, неушкодженим спасся, благословляючи Христа Бога повіки» (катавасія восьмий пісні канону ранішньої).
У Старому завіті існують пророцтва не тільки щодо Хреста Христового, але й таких подій як Різдво, Пристрасті і Воскресіння Христа. Однак саме Хрест Христовий є тим знаряддям, за допомогою якого Христос прославився, поламав войовничого ворога, переміг смерть і Своїм Воскресінням дарував людям нове життя, вільну від оков смерті і тління.
Незважаючи на те, що в старозавітні часи хрест був символом прокляття і смерті, і, згідно з проголошеним Второзаконня, всякий, загиблий на древі, вважався проклятим (Втор. 21:23), Христос Своїм Розп’яттям, зробив хрест символом перемоги над смертю, знаком слави і величі. Хрест перестав бути атрибутом приниженості, убозтва і прокльону, ставши виразом святості, благословення, честі, слави і благородства.
Але яким чином сталася ця суттєва зміна, це диво й перетворення? Звичайно, причиною тому стало втілення Сина і Слова Божого, в якому «Слово стало плоттю» (Ін. 1:14), і Його Розп’яття, коли Він «помер за нас» (Рим. 5:8), «упокорив Себе, був слухняним аж до смерти, i смерти хресної» (Флп. 2:8), позбавивши нас «вiдкупив нас вiд прокляття закону, ставши за нас прокляттям» (Гал. 3:13).
Хрест і Воскресіння Христа відкрили нам двері в Рай, скасувавши полум’яний меч, що перепиняє шлях до дерева життя (Бут. 3:24). Якщо ми звернемося до гімнографії свята хрестопоклоніння, ми побачимо безліч похвал Хресту Христовому, які називають його вартовим райської брами, перемогою царів, похвалою ієреїв, опорою віруючих, хранителем світу, славою і гордістю Церкви, великою славою християн, коханої проповіддю Апостолів, вінцем мучеників, дорогоцінним прикрасою пророків – похвал, які підносяться і на Хрестопоклонну неділю Великого Посту.
Феодорос Рокас, богослов.
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»