ПЕРШ ЗА ВСЕ, ПРИНОСИ МОЛИТВУ НЕВПИННУ, І ЗА ВСЕ, ЩО ТРАПЛЯЄТЬСЯ З ТОБОЮ, ДЯКУЙ БОГОВІ

Слова, що винесені в заголовок нашої статті, є цитатою зі Статуту святого отця Антонія Великого. Антоній Великий – реаліст. Його статут – це не абстрактна формула, що вигадана їм і подарована нам. Кожне його правило містить щось унікальне для чернечого життя, причому, якщо порушити хоч одне, руйнуються всі. Потрібно, за його словами, приносити молитву невпинно, але й одночасно дякувати Господу за все, що з нами трапляється. У такому поєднанні є особливий сенс, бо ці дві дії нероздільні, супроводжують один одну. Ми дякуємо Господу за все хороше, що з нами відбувається, однак, головним чином, і за все інше, бо в нашому житті не все відбувається так, як ми цього бажаємо. Наприклад, ми молимося, але нам здається, що Бог не чує нас. Ми просимо в Нього здоров’я, а хворіємо все сильніше і сильніше. Ми просимо у Господа певних життєвих благ, але не отримуємо від Нього нічого. Все нібито відбувається не за молитвами нашим. Continue reading

НЕОБХІДНІСТЬ ПРОЩЕННЯ І ОНОВЛЕННЯ ЦЕРКВИ

У вченні Господньому прощення, що дарується нам Богом, нерозривно пов’язане з прощенням, яке ми покликані дарувати тим, хто зробив нам зло. Насправді, наші гріхи, за які ми просимо у Господа прощення, найчастіше є не що інше як зло, скоєне нами іншим людям. Отже, ми повинні просити вибачення за ці гріхи не тільки у Бога, але й у тих, хто постраждав через них. В іншому випадку Господь не пробачить нас. Continue reading

НАРОДЖЕННЯ ЧЕРНЕЦТВА

Чернецтво – це не тільки християнське, а й загальнерелігійне явище. Ще до появи християнства на історичній арені чернецтво вже існувало в лоні східних релігійних культів. В іудаїзмі в епоху виникнення християнства теж побутували релігійні громади, такі як ессеї в Палестині або терапевти (цілителі) в Єгипті, які крім аскези сформували певний спосіб життя, що нагадує чернечий. Однак, якщо східним релігіям, панівна тенденція яких – відхід від світу, аскеза і чернецтво спочатку притаманні, то в юдаїзмі, як і в будь-який інший релігії з месіанським або пророчим характером, вони виникають як засоби вираження релігійного почуття. З іншого боку, аскеза як особливий спосіб життя, який є обов’язковою умовою для відходу зі світу і розвитку чернецтва, була відома вже в елліністичному світі. Continue reading

РОЗДУМИ УКРАЇНСЬКОГО ПРАВОСЛАВНОГО СВЯЩЕНИКА. ПРО ЄДНІСТЬ УКРАЇНСЬКОГО СУСПІЛЬСТВА

Сьогоднішні події котрі відбуваються в нашій Українській державі на моє переконання допомагають нашим людям стрепенутися від байдужості і щось справді робити для об’єднання як у політичному так і в церковному житті. Адже пора уже «не розкидати а збирати каміння».

Віриться, що православні українці підтримують об’єднання українських церков у єдину Помісну Церкву. Адже все більше людей нині розуміє, що нашим ворогам удався план під девізом: «Діли і владарюй». Continue reading

БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ СВЯТИТЕЛЯ ГРИГОРІЯ БОГОСЛОВА

Окрасою літургійного багатства християнського Сходу є Божественна літургія святого Григорія Богослова, Константинопольського патріарха. Літургійний тип святого Григорія рясніє в літургійній традиції Олександрії. В олександрійській групі існують три гілки літургійних типів: греко-єгипетський, коптсько-єгипетський та ефіопський (або авіссінійській). В греко-єгипетській гілці ми зустрічаємо літургійні типи апостола Марка, Евхологія (требника) Серапиона Тмуітського, преподобного Василя Великого і святого Григорія Богослова. Згідно богослову П. Трембеласу, останні два типи виникають з Каппадокії і Понту. Божественна літургія святителя Григорія збереглася в паризькому кодексі 325 (ХIV століття), що знаходиться в Паризькій Національній бібліотеці. Continue reading

ДО ІСТОРІЇ АНТИФОНІВ НА БОЖЕСТВЕННІЙ ЛІТУРГІЇ

Антифон походить від грецького слова αντιφωνος, що означає — перемінний спів, це вибрані із псалмів стихи, які співаюсься почергово двома хорами, або як нам відомо, у двонадесяті свята, третій святковий антифон виконується солістом і хором на кліросах, у сучасному богослужінні.

У старозавітному храмі співали левіти, які були поділені на два хори. Колись співали цілі псалми, а тепер лиш вибрані стихи. Принцип співу антифонів здавна застосовували у практиці Східних Церков. Ввів їх до християнського богослужіння, на лутургії, перший Антіохійський єпископом святий Ігнатій Богоносець (+ 107). За древніми переказами, цей святий був серед дітей, яких Ісус благословляв: «Пустіть дітей, нехай ідуть до Мене; не бороніть їм: таких бо Царство Боже» (Лк. 18,16). Зазвичай у антифонному співі чергувалося звучання чоловічого та дитячого хорів. Тобто вони виконуються хором у формі діалогу. Антифони, як стверджував Ігнатій Антиохійський, відтворюють спів янголів на славу Божу. Тому і Він увів цей вид співу у богослужіння. Святий Ігнатій ввів ці антифонні співи у християнство під дією Божого обявлення, в якому йому зявились ангели, які співали поперемінно, прославляючи і звеличуючи Бога. За добрим прикладом святого Ігнатія пішов і святий Василій Великий, що впровадив такий спів у Кесарії Кападокійській, як і святий Іван Золотоустий поспішив це зробити в Царгороді. Святий Амвросій Медіоланський, подивившись на своїх братів на Сході, впровадив антифонний спів у Західній Церкві. З того часу почали використовуватись в літургії. Continue reading

ДАВНЬОРУСЬКІ ХРАМИ ПЕРЕЯСЛАВА

Переяславль Руський, як одне з найдавніших міст Русі та центр Переяславського князівства й відповідної єпархії, – мав низку об’єктів монументальної культової архітектури. Переяславська архітектурна школа, започаткована запрошеними із Візантії зодчими та будівельниками, вирізнялась своєрідністю, певними притаманними їй особливостями. Всього на території Переяславля Руського та його околиць зафіксовано 9 пам’яток давньоруської монументальної культової архітектури. З них 8 виявлено археологічно та досліджено, ще одна пам’ятка, відома за згадкою у літопису (церква св. Феодора), знаходилась на Єпископських воротах дитинця, які також було розкопано. З дев’яти названих пам’яток 4 згадуються у літописах. Є там також згадка про ще одну церкву – Воздвиження, поки що не виявлену археологічно. Отже, певна частина пам’яток ще чекає своїх дослідників. Continue reading

ЗАПИСКИ ПРАВОСЛАВНОГО СВЯЩЕНИКА НА МАЙДАНІ: У СВІТЛІ ГРЯДУЩОЇ ГЛОРІЇ

Часто запитую себе: а якою повинна бути моя смерть?
Маю безліч варіантів! Проте усвідомлюю, що, звісно, все в Божих руках…
Хоча є речі, розпоряджатися якими доручив мені Сам Господь – це моє життя.
Я можу обрати таке життя, щоб спокійно дожити до глибокої старості, дочекатися онуків, правнуків. Спочатку я забуду як звати моїх сусідів, потім родичів, потім забуду хто я і навіщо ходити саме в туалет. Зрештою, захворію якоюсь хронічною хворобою, зляжу, мене глядітимуть діти і онуки, передаватимуть мене як почесну варту, виноситимуть судна, митимуть мої сухі та неслухняні члени, перевертатимуть, щоб не було пролежнів. Я крехтітиму, лаятимусь та кидатимуся в них лайном. А вони у свою чергу будуть думати: «Коли ж він умре, зараза! Так вже дістав нас усіх! Сил нема!» Continue reading

ПАТРІАРХ, НЕЗАЛЕЖНІСТЬ УКРАЇНИ ТА СОЧЕВИЧНА ЮШКА

Не можу мовчати» – назва знаменитої статті Льва Толстого, що була опублікована закордоном у 1908 році і нелегально поширювалася в Росії до 1917 року. У цій статті російський письменник висловив різкий протест проти страт при уряді Столипіна і назвав вбивцями всіх, хто брав участь у цьому державному насильстві. В епоху «візантійської симфонії» публікація подібного роду тексту будь-яким російським журналом навряд чи представлялася можливою в силу суворої політичної та церковної цензури. Однак ні цар, ні Святіший Синод Російської Церкви не хотіли прислухатися до голосу письменника. Столипін був убитий в 1911 році. У 1917 р. владу захопив Ленін і оголосив відкриту війну російської Церкви. Continue reading

ПРО ВОРОТА І ПАРКАНИ

Бо де твій скарб, там буде і твоє серце

Мт. 6:21

АвтоМайдан дуже вичерпно показав справжній оскал Режиму. Побиття Тані, Андрія, шизофренія даївців, оголошення війни «сміливцем Оксаном Марченком», хмара чорної ікри з шоломів у Межигір’ї. На сорок день Майдану Майдан нарешті збагнув де треба лоскотати нерви Режиму – у його больовій точці, у храмі, де вівтарем є злочин. У святая святих злочину – у їхніх маєтках. Цього вони бояться більш за все.  Continue reading