ПРОРОК ЙОНА І СИМВОЛ ХРЕСТА

Пророк Йона, головний герой і автор однойменної пророчої книги, жив в VIII столітті до н.е., в епоху, коли місто Ніневія стало столицею держави Ассирії. З книги пророка Йони ми не можемо почерпнути ніяких відомостей про його життя. Для нас залишається невідомим, де і коли на нього була покладена пророча місія. Автор згадує лише про те, що був сином Амітта (Йон. 1:1), і вказує на той факт, що коли він почав пророчу діяльність, Ніневія була «великим містом» (Йон. 1:2).

Однак Йона, замість того, щоб безпосередньо виконати волю Бога і проповідувати ніневітянам, йде в Яффу і сідає на корабель, відпливає в Таршіш. Тоді, за Божественним повелінням, на морі піднявся шторм і моряки кинули Йону в море, де його проковтнув кит (Іон. 1:3-2:1). Continue reading

ВЧИТЕЛЬ У ХРИСТІ: РОЛЬ ХРЕСНОГО В ТАЇНСТВІ ХРЕЩЕННЯ

Хрещення є першою зустріччю людини з Церквою Христовою. Відповідно до думки покійного Х. Андруцоса, «Хрещення – це двері, через які людина входить в Церкву і долучається до інших Таїнств, це встановлений Христом обряд, коли людина, занурюючись у воду, духовно відроджується». Дійсно, цей обряд був встановлений самим Христом, а приклад Його Хрещення в Йордані від Іоана Хрестителя був успадкований Церквою. Як пише святий Симеон, архієпископ Фессалонікійський, «Спаситель власноруч встановив Таїнства». Одним з них є Хрещення, яке Христос прийняв не з тим, щоб очиститися, бо як Бог Він не мав у цьому потреби, але щоб спасти Своє творіння. Continue reading

СМИРЕННЯ І МОЛИТВА (НЕДІЛЯ МИТАРЯ І ФАРИСЕЯ)

У картині, яку малює перед нами ця притча, укладено гостре протиріччя. «Два чоловіки прийшли до храму помолитися: один фарисей, а другий митар» (Лк. 18:10). У першої частині притчі описується позиція фарисея і зміст його молитви.

У своїй молитві фарисей вдається до вражаючого протиставлення себе іншим людям. Він дякує Богові за те, що не схожий на інших: грабіжників, кривдників, перелюбників і митаря, що стоїть поруч. Іншими словами, фарисей проводить лінію розділу між собою і іншими, вважаючи, що він знаходиться в храмі по праву, в той час як всі оточуючі не можуть входити сюди, оскільки є грішниками. Continue reading

ПРЕПОДОБНИЙ АНТОНІЙ ВЕЛИКИЙ, НАСТАВНИК АСКЕТИЧНОЇ СВОБОДИ

Є хвилини, коли слова здаються бідними і убогими, дурними і незв’язними. Саме в ці хвилини, як би ти не протестував проти цього, збурений гординею і самолюбством, ти змушений визнати, нехай ненадовго, свою нездатність взятися за важку – богословську і агіографічну – тему, щоб розповісти про надлишок самовиснаження (кенозису) святих в ім’я любові і про їх чистому і нехитрому жертовному служінні.

Так відчуваю я себе зараз, починаючи писати про полум’яного воїна пустелі, намагаючись перенести на папір все несказанне і невимовне, що з’єднує і поєднує в своїй всечесній особі авва і наставник чернецтва – преподобний Антоній Великий. Continue reading

ПІСТ НАПЕРЕДОДНІ БОГОЯВЛЕННЯ

Нерідко кажуть, що піст напередодні свята Богоявлення пов’язаний з прийняттям великої святої води, обов’язковою умовою для якого є одноденний піст. Скажімо кілька слів про такий піст, адже він є однією з речей, що найбільше обговорюються, та пов’язаних з Богоявленським освяченням води. Про нього віруючі часто запитують ради духівника. Continue reading

ДУХОВНА БОРОТЬБА ВЕЛИКОГО ПОСТУ

У ці дні ми вступаємо на духовну дорогу благословенного Великого Посту. Святий Великий Піст – це період молитви, період покаяння, сліз, перетворення людини, період, який підносить його на новий щабель духовного життя. Наша Православна Церква, як турботлива мати, що опікуються своїми дітьми-християнами, встановила період Великої Чотиридесятинці як час особливо інтенсивної духовної боротьби, намагаючись допомогти нам звільнитися від пороків, очиститися і наблизитися до Бога, щоб удостоїтися зустріти Великий і Світле свято Воскресіння Христового. Continue reading

МИТРОПОЛИТ ІЛАРІОН (ОГІЄНКО): «ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА НЕСЛА СИЛУ В УКРАЇНУ, А УНІЯ РОЗБИВАЛА ЇЇ»

Стенограма (зроблена з магнітофонного запису) лекції відомого церковного діяча Івана Огієнка (митрополита Іларіона), яку він виголосив перед студентами в еміграції в 1957 році.  Магнітофонний запис лекції є в архіві Львівської єпархії УПЦ, яка пілдготувала цю стенограму.

… 1596 р. наслідки ці для України були страшні. Це були наслідки, які я називаю смертоносними, бо справді ці наслідки били безкінечно Україну і не дали їй змоги убитися в силу. Наслідків Берестейської унії було багато. Я коротенько розповім тільки про головніші з цих наслідків. Знати ці наслідки зобов’язані всі, для того щоб вам ліпше і глибше орієнтуватися і в нашій церковній історії і в нашому церковному життю. Перший наслідок був розклад Православної Церкви. Continue reading

МЕТА ПРАЦІ

Праця має принципове значення для соціального життя людини. Адже велика частина людського життя витрачається на працю. А тому це природно, що правильний погляд на нєї і здійснення її особливо цікавить християнина. Continue reading

ПЕРШ ЗА ВСЕ, ПРИНОСИ МОЛИТВУ НЕВПИННУ, І ЗА ВСЕ, ЩО ТРАПЛЯЄТЬСЯ З ТОБОЮ, ДЯКУЙ БОГОВІ

Слова, що винесені в заголовок нашої статті, є цитатою зі Статуту святого отця Антонія Великого. Антоній Великий – реаліст. Його статут – це не абстрактна формула, що вигадана їм і подарована нам. Кожне його правило містить щось унікальне для чернечого життя, причому, якщо порушити хоч одне, руйнуються всі. Потрібно, за його словами, приносити молитву невпинно, але й одночасно дякувати Господу за все, що з нами трапляється. У такому поєднанні є особливий сенс, бо ці дві дії нероздільні, супроводжують один одну. Ми дякуємо Господу за все хороше, що з нами відбувається, однак, головним чином, і за все інше, бо в нашому житті не все відбувається так, як ми цього бажаємо. Наприклад, ми молимося, але нам здається, що Бог не чує нас. Ми просимо в Нього здоров’я, а хворіємо все сильніше і сильніше. Ми просимо у Господа певних життєвих благ, але не отримуємо від Нього нічого. Все нібито відбувається не за молитвами нашим. Continue reading

НЕОБХІДНІСТЬ ПРОЩЕННЯ І ОНОВЛЕННЯ ЦЕРКВИ

У вченні Господньому прощення, що дарується нам Богом, нерозривно пов’язане з прощенням, яке ми покликані дарувати тим, хто зробив нам зло. Насправді, наші гріхи, за які ми просимо у Господа прощення, найчастіше є не що інше як зло, скоєне нами іншим людям. Отже, ми повинні просити вибачення за ці гріхи не тільки у Бога, але й у тих, хто постраждав через них. В іншому випадку Господь не пробачить нас. Continue reading