ДВІ УНІЇ: ОБРАЗОК З ІСТОРІЇ РУСІ ПРИ КІНЦІ XVI ВІКУ

Тяжкі часи переживав наш руський народ під польським пануванням в XVI віці. Унія Люблінська 1569 року відлучила наші землі від Литви і прилучила їх безпосередньо до Польщі, а надто йшла до того, щоб завести на наших землях польські порядки. Ціль, до котрої вони змагали, була така, щоби нашу Полудневу Русь, що дісталася в їх руки, зовсім зілляти з Польщею, зробити з тих двох країн одну цілість. Нинішня Галичина була вже в їх руках віддавна; цікава річ, що тут поляки, хотячи сей край зробити польським, почали від того, що накликали до нього німців і поосаджували їх по містах. В прочій Русі, по Люблінській унії, годі вже було се зробити, і для того поляки задумали дійти до своєї цілі іншою дорогою. Особливо на дві речі мали вони око. Continue reading →

ДО ПИТАННЯ ІСТОРІЇ КОНФЕСІЙНОГО СТАНОВИЩА У КИЄВІ КІНЦЯ XVI – ПОЧАТКУ XVIІ СТОЛІТЬ У СВІТЛІ ПРАВОСЛАВНО-УНІАТСЬКОГО ПРОТИСТОЯННЯ

Після заяви очільника Української Греко-Католицької Церкви про намір звершити богослужіння у Київської Софії та листа патріарха Філарета, який не радить цього робить з огляду на можливі наслідки для мирного конфесійного співіснування, розвернулася широка дискусія, яка, у своєму підґрунті, має питання конфесійного становища у Києві кінця XVI – початку XVIІ століть. У даній статті ми спробуємо розібратися у деяких історичних обставинах, що виниклі після Брестських соборів 1596 р. Continue reading →

ТОМОС КОНСТАНТИНОПОЛЬСЬКОГО СОБОРУ 1484 р. З УРОЧИСТИМ ЗАСУДЖЕННЯМ УНІАТСЬКОГО ФЕРРАРО-ФЛОРЕНТІЙСЬКОГО СОБОРУ

Цей святий, великий і вселенський собор, по волі Божій, за сприяння Божественної благодаті і завдяки зусиллям блаженних і найсвятіших патріархів царюючого міста Константинополя зібрався в Божественному і всечесному храмі Пресвятої Богородиці Паммакаристи, коли кермо Вселенської Церкви тримав спершу нині покійний славний Владика Максим, а потім нині правлячий Владика Симеон, визначає наступне: Continue reading →

МИТРОПОЛИТ ІЛАРІОН (ОГІЄНКО): «ПРАВОСЛАВНА ЦЕРКВА НЕСЛА СИЛУ В УКРАЇНУ, А УНІЯ РОЗБИВАЛА ЇЇ»

Стенограма (зроблена з магнітофонного запису) лекції відомого церковного діяча Івана Огієнка (митрополита Іларіона), яку він виголосив перед студентами в еміграції в 1957 році.  Магнітофонний запис лекції є в архіві Львівської єпархії УПЦ, яка пілдготувала цю стенограму.

… 1596 р. наслідки ці для України були страшні. Це були наслідки, які я називаю смертоносними, бо справді ці наслідки били безкінечно Україну і не дали їй змоги убитися в силу. Наслідків Берестейської унії було багато. Я коротенько розповім тільки про головніші з цих наслідків. Знати ці наслідки зобов’язані всі, для того щоб вам ліпше і глибше орієнтуватися і в нашій церковній історії і в нашому церковному життю. Перший наслідок був розклад Православної Церкви. Continue reading →

ЩО ПРИНЕСЛА УКРАЇНІ УНІЯ

Уся Україна проти Унії

1. Насильне запровадження Унії

Успіх церковної Унії, задуманої польським урядом, веденої єзуїтами й католицькою клерикальною партією, та проголошеної на Берестейському соборі 1596 р., важено виключно з католицького погляду. Партія, яка заводила Унію, думала, що досить запевнити собі підмогу членів вищої церковної Ієрархії Православної Церкви, й релігійна новина стане міцно в українських країнах Речіпосполітої. Привикши до острої ієрархічної централізації та пасивного послуху в оправах Віри нижчих членів Ієрархії вищим, і світських — духовним властям, ультракатолицька партія в Польщі надіялась, що легко зломить Православіє за допомогою православних же Єпископів і Митрополита. І з-за такого погляду всі змагання короля, впливових шляхтичів, ревнителів Католицтва, та єзуїтів, ішли виключно до того, щоб запевнити собі підмогу членів вищої Ієрархії Православної Церкви. Continue reading →

Необхідність чи небезпека богословського діалогу?

Αναγκαιότητα ή κίνδυνος ο θεολογικός διάλογος

Вже вкотре Кіпр стає місцем зустрічі між православними і інославними для проведення богословського діалогу. Діалог, який своїм корінням сягає часів Святих Отців і Вселенських соборів, тоді називали «богословські битви», є позитивним явищем.

Continue reading →

ОТЧЕ, ВІДПУСТИ ЇМ, БО НЕ ЗНАЮТЬ, ЩО ЧИНЯТЬ ВОНИ!…

Практично неможливо знайти популярне або історичне видання УГКЦ, у тому числі й випущене у видавництві “Місіонер”, де б не було слів про “українську національну ідентичність”, “повагу до української культури, спадщині Київської Церкви” і інших подібних тверджень. Однак, як нас учив святий Апостол Яків, “віра без діл мертва” (Як. 2:26). Так і гарні слова уніатів мертві, тому що справи їх свідчать про зворотне…

Внесок православного диякона Івана Федоровича (Федорова) в українську культуру в цілому й культурну спадщину Київської Церкви важко переоцінити. Досить згадати видану ним Острозьку Біблію — перше повне видання Біблії на Українських і Білоруських землях; “Учительне Євангеліє”; “Псалтир із Часословам” і інші видання. Однак у даній статті мова не про заслуги українського першодрукаря, а про реальну “повагу” уніатів до його пам’яті.

Continue reading →