З виникненням чернецтва, в Церкві з’явився особливий спосіб життя. Однак це не означає, щоб була створена одночасно і нова етика. У Церкві немає окремої етики для мирян і окремої для ченців, подібним же чином Церква не робить відмінностей між двома цими категоріями людей відносно їх зобов’язань перед Богом. Християнське життя загальне для всіх. Загальною ознакою всіх християн є «бути і називатися Христовими»[1]. Тобто, своє буття і ім’я вони зводять до Христа. А це означає, що справжнім і правдивим християнином може бути названий тільки той, хто в своєму житті і поведінці спирається на Христа. Однак чинити так, живучи в миру, виявляється важко. Continue reading
Tag Archives: Богослов’я
ІОАН ЗЛАТОУСТ ПРО МОЛОДЬ
1. Введення
Святий Іоан Златоуст у своїх численних працях часто говорить про молодих людей. Він нерідко згадує про особливості молодості і про різні прояви молодих людей. Ми розповімо про деякі думки Іоана Златоуста, що стосуються молодого віку. Continue reading
МЕТА ПРАЦІ
Праця має принципове значення для соціального життя людини. Адже велика частина людського життя витрачається на працю. А тому це природно, що правильний погляд на нєї і здійснення її особливо цікавить християнина. Continue reading
АРХІСТРАТИГ МИХАЇЛ І ІСУС НАВИН
На вечірньому святкуванні Собору великих Архангелів Михаїла та Гавриїла серед трьох біблійних читань (пророцтв) є уривок з книги Ісуса Навина, де розповідається про зустріч предводителя ізраїльського народу з Архангелом Михаїлом після святкування Пасхи. Continue reading
НЕВПИННА БОЖЕСТВЕННА ЛІТУРГІЯ ЛЮДСЬКОГО РОЗУМУ
Людський розум знаходиться в безперервній роботі, і це є його головною характерною рисою. Однак у деякі моменти він може працювати неправильно. Псевдовідчуття, можна сказати, у нього в крові! Неминуче зустрічаються йому відображення буття заморочують його оптичне поле і обманюють його часом необоротно. Але мозок продовжує функціонувати. Continue reading
ПЕРШ ЗА ВСЕ, ПРИНОСИ МОЛИТВУ НЕВПИННУ, І ЗА ВСЕ, ЩО ТРАПЛЯЄТЬСЯ З ТОБОЮ, ДЯКУЙ БОГОВІ
Слова, що винесені в заголовок нашої статті, є цитатою зі Статуту святого отця Антонія Великого. Антоній Великий – реаліст. Його статут – це не абстрактна формула, що вигадана їм і подарована нам. Кожне його правило містить щось унікальне для чернечого життя, причому, якщо порушити хоч одне, руйнуються всі. Потрібно, за його словами, приносити молитву невпинно, але й одночасно дякувати Господу за все, що з нами трапляється. У такому поєднанні є особливий сенс, бо ці дві дії нероздільні, супроводжують один одну. Ми дякуємо Господу за все хороше, що з нами відбувається, однак, головним чином, і за все інше, бо в нашому житті не все відбувається так, як ми цього бажаємо. Наприклад, ми молимося, але нам здається, що Бог не чує нас. Ми просимо в Нього здоров’я, а хворіємо все сильніше і сильніше. Ми просимо у Господа певних життєвих благ, але не отримуємо від Нього нічого. Все нібито відбувається не за молитвами нашим. Continue reading
АЛЬТРУЇЗМ
У нашому суспільстві сформувалася думка, що кожна людина має бути зосереджена лише на своєму житті і не втручатися у справи своїх ближніх. Якщо ж вона це робить, то повинна зберегти певну дистанцію, щоб зберегти незворушність почуттів. Continue reading
СВЯТИЙ КОСМА ЕТОЛІЙСЬКИЙ ПРО ШЛЮБ
Рівність чоловіка і жінки
Коли Бог створив чоловіка, жінки в цьому світі ще не існувало. І всеблагий Бог взяв у чоловіка ребро і створив жінку. Створив рівною чоловікові, а не нижче нього. Continue reading
НЕОБХІДНІСТЬ ПРОЩЕННЯ І ОНОВЛЕННЯ ЦЕРКВИ
У вченні Господньому прощення, що дарується нам Богом, нерозривно пов’язане з прощенням, яке ми покликані дарувати тим, хто зробив нам зло. Насправді, наші гріхи, за які ми просимо у Господа прощення, найчастіше є не що інше як зло, скоєне нами іншим людям. Отже, ми повинні просити вибачення за ці гріхи не тільки у Бога, але й у тих, хто постраждав через них. В іншому випадку Господь не пробачить нас. Continue reading
СВІТ І МІКРОКОСМОС ЛЮДИНИ
Смиренний ієрей храму природи і його слід в світі.
Люди, з великою швидкістю живуть в повсякденності і численних турботах, часто просто не помічають навколишньої незрівнянної краси, поглинені неподобством своїх турбот, кволістю потреб і муками своїх хвилювань і терзань. Ми забуваємо про світло цього світу, занурюючись в темряву наших пристрастей і слабостей. Але часом єдине, що нам необхідно, – це визирнути з вікна і спробувати розгледіти радість життя і почути мелодію світу. А інколи достатньо лише зупинити свій біг. Так ми зможемо зрозуміти, як світло стає життям. Continue reading