1 січня. Перший день місяця і нового року. Перший день нового політичного року. Наша свята Церква в цей день святкує три важливі події. (Згідно з православним календарем Грецької Церкви – зауваження перекладачів) Перше – Обрізання Ісуса Христа – подія, що відбувається через вісім днів після святкування Його святого втілення. Мова йде про традиції, про юдейський обряд, вчинений над усіма немовлятами чоловічої статі на восьмий день після народження. Друга подія – день пам’яті великого отця Церкви, Василя, архієпископа Кесарії Кападокійської. Третя – початок нового політичного року і нового часового періоду.
Час і його обчислення мають значення для людей лише в їх земному житті, оскільки після смерті часу не існує, є тільки вічність. Для праведників – вічність поряд з Богом, для грішників і нерозкаяних – вічність вогню і прокльону. Таким чином, часом ми називаємо проміжки, що відокремлюють одну подію від іншої.
Час життя християнина володіє величезною цінністю. Він не повинен розтрачатися даремно, його необхідно використовувати правильно, як вчить апостол Павло у своєму посланні до Ефесян: «<…> щоб поводитися обережно <…> Цінуючи час, бо дні лукаві» (Еф. 5: 15-16).
Нинішнє життя не справжнє і непостійне. Воно є лише переддень життя, у якому людині призначено жити в Небесному Царстві Божому. Сучасний стан цього світу не буде тривати вічно, як пише апостол Павло: «Я вам кажу, браття час короткий, так що мають дружин, як не мають; а хто плаче, як хто не плаче, а хто тішиться, як не тішиться; і хто купує, як би не набули, і хто користується світом цим, наче не користуються; бо минає образ світу цього» (1 Кор. 7: 29-31). У посланні Якова земне життя подібне туману, який ненадовго показується і зникає: «<…> що таке життя ваше? пар, що на хвильку з’являється, а потім зникає »(Як. 4:14).
Вживання земного життя в добро або на зло визначає шлях людини в житті вічному. Важливість і значення вічності для людей показані у воістину чудовому вченні святого Тихона Задонського, який провів все своє життя в тяжкій праці і напруженій духовній боротьбі, готуючи свою душу до вічності. Він пише наступне: «Ніщо так не посуває грішника до покаяння, як вічність, і ніщо так не корисно кожному християнинові, як пам’ять і роздум про вічність. Вічність утримує людину від гріха, утихомирює пристрасті, відвертає від світу і всієї його метушні, розтрощує серце, народжує сльози покаяння, спонукає до молитви і робить істинне сердечне зітхання. Пам’ять і роздуми про вічність можуть виправити навіть самого розбещеного. Роздум про вічність наповнило жителями пустелі, печери, гори та прірви земні. Розмірковуючи про вічність, святі мученики воліли переносити найтяжкі покути, ніж скоритися волі нечестивих царів і відректися від Христа. Від роздуму про вічність розбійники, вбивці, грабіжники, розпусники і блудниці та інші тяжкі грішники зробилися святими і обранцями Божими. Слава людинолюбству Божому за те, що всім, навіть найтяжчим грішникам двері до Себе відкриває» (Тихон Задонський« Про вічність»).
Про велику тему вічності і, як наслідок, про прихід Небесного Царства Ісус говорить, відповідаючи на запитання учнів: «<…> не ваша справа знати час та добу, що Отець поклав у владі Своїй» (Діян. 1:7). Апостол Павло у своєму Першому посланні до Солунян пише про це наступне: «Про часи ж і терміни немає потреби писати до вас, браття, бо самі ви знаєте, що прийде день Господній так, як злодій вночі» (1 Сол. 5:1-2).
Як без попередження приходить до людини смерть, так раптово настане і той великий день, коли Господь прийде, щоб ввести всіх людей у вічність. Апостол Петро у своєму Першому соборному посланні вчить: «Тому, улюбленi, підперезавши стегна розуму вашого, пильнуючи, майте досконалу надiю на благодать, що подається вам у явленні Iсуса Христа. Як слухняні діти, не потурайте похотям, що були в час вашого невідання, але, за прикладом Святого, Який покликав вас, i самі будьте святі в усіх вчинках. Бо написано: «Будьте святi – Я бо святий». І якщо ви називаєте Отцем того, Який, не зважаючи на особу, судить кожного по ділах, то зi страхом проводьте час мандрування вашого» (1 Петр. 1: 13-17).
Тому кожен новий рік додає до нашого життя це благословення Боже. Життя людини продовжується, йому надаються нові можливості стати подібним Христу і підготуватися до того, щоб стати жителем Його Небесного Царства.
Ієромонах Георгій М. Танасос
Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»