ПОКАЯННЯ – ШЛЯХ ДО СПАСІННЯ

Хочу поговорити ще про одне (дуже суттєве), коли ми розглядаємо своє життя в усіх його духовних і тілесних складових і намагаємося виявити до найменших подробиць причини тих чи інших негараздів, які заважають нам, знов же таки – з нашого погляду, нормально жити, то не варто нам, православним людям, вдаватися до різного роду ворожок, чародіїв, екстрасенсів чи новітніх «проповідників» – у людей, що живуть поза Церквою, правди немає. А коли вона і є, бо й диявол підкладає у вуста своїх слуг ті чи інші знання про світ, про людей, щоб таким чином заманити їх у свої погибельні тенета, то знов же таки, і наголошу на цьому особливо, знання цієї правди, кожному в свій час, обернеться великими неприємнощами чи й бідами. Шукати треба не того, що хтось, десь і колись щось там «наробив» нам поганого (в наш час розвою інформатики, в тому числі всіляких бісівських «наук», вистачає), а слід ретельно переглядати власне життя й вишукувати в ньому все зле й згубне для душі, для її врівноваженого стану, адже від цього залежить і загальний наш стан. Continue reading

ХРЕСТ ГОСПОДНІЙ – ДУХОВНИЙ МАЯК У ЖИТТІ

Знайдення Животворчого Хреста Господнього стало поворотною подією в історії утвердження християнської віри і євангельської науки спасіння, яка докорінно змінила розвиток людської цивілізації, розвернувши її лицем до Бога і вказавши шлях істинної перемоги. Щороку, в кінці вересня, скрізь, де є православні люди, підноситься чесний Хрест Христа як єднання з Богом, Який не пожалів віддати Свого Сина в жертву за наше спасіння. Підноситься Животворчий Хрест на знак вірності й відданості Сину Божому, розіп’ятому на цьому хресті. Підноситься чесний Хрест і як символ спасіння в життя вічне і як той Ключ, що відкриває нам до нього ворота, аби ми, працюючи в поті чола свого, опановували шлях у Царство Небесне як головне завдання нашого життя на землі. Continue reading

РЕЛІГІЙНІ КАЛЕНДАРІ В АНТИЧНОСТІ: ДЕЯКІ ПЕРЕДУМОВИ ДЛЯ НЕЩОДАВНЬОЇ ЗМІНИ КАЛЕНДАРЯ ПРАВОСЛАВНОЮ ЦЕРКВОЮ УКРАЇНИ

1 вересня Православна церква України перейшла на новоюліанський («новий») календар. Свята тепер співпадатимуть із датами григоріанського календаря. У своїй заяві Синод ПЦУ зазначив, що юліанський (старий) календар став асоціюватися переважно з російською традицією. Крім того, вони зазначають, що юліанська система не має особливого сакрального значення і спочатку була прийнята у зв’язку з її використанням як римський громадянський календар. Звичайно, в основі цього рішення лежать політичні причини, але релігійні календарі вже давно схильні до впливу політичних мотивів і часто відповідають цивільному календарю. У цій статті я розгляну деякі події з історії календарів, починаючи з стародавнього Ізраїлю та юдеї і закінчуючи візантійським періодом, уникаючи при цьому суперечок про «старий» і «новий» календар. Continue reading

ЧИ ПРОБАЧИТЬ БОГ РОСІЮ?

Нам постійно тицяють у ніс ідею прощення ворогів, зовсім не розуміючи, що ворогам це не потрібно. Нас змушують прийняти ворогів разом із їхнім бажанням нас убити. Адже він на те і ворог, щоб ґвалтувати, вбивати і робити зло. Тому нас переконують, що прощати треба заради себе ворогів. І тут також із прощення зробили «святу корову». Адже насправді замість прощення нам підсовують ідею забуття. Щоб натиснувши на кнопку «прощаю», ми тут же забули все те зло, яке нам завдали і вдали, що нічого й не було. При цьому ми самостійно покриваємо наслідки завданих нам збитків. Continue reading

АРХІЄРЕЙСЬКЕ СЛОВО В НЕДІЛЮ VII ПІСЛЯ П’ЯТИДЕСЯТНИЦІ

Ми, сильні, повинні нести слабості безсилих, а не собі догоджати

Рим. 15:1

У нинішню неділю прозріння сліпців, повернення дару мови біснуватому всі ми, навіть адепти русміра в Україні, зрозуміли хто ті нинішні сліпці і біснуваті, що через 13 років після помпезного освячення Одеського собору Преображення цинічно його зруйнували. І це виглядає, як реалізація погрози єресіарха Кирила, мовленої на останній архієрейській нараді – погрози про розкол і тиск влади. Continue reading

МУЖНЬО ЙДЕМО ДОРОГОЮ СВЯТОСТІ

«Йдіть за Мною, і Я зроблю вас ловцями людей…». І вони одразу покинули човен і батька свого та й пішли за Ним» (Мт. 4:19-21), – говорить нам сьогоднішня Євангелія. Який повчальний для нас приклад віри й послуху ми бачимо в цій євангельській розповіді. Христос промовив лише декілька слів і четверо молодих чоловіків не вагаючись все лишають і йдуть за Христом. Continue reading

СЛОВО ПРО ЦЕРКВУ У ДЕНЬ ЇЇ НАРОДЖЕННЯ

Сьогодні, 4 червня 2023 р.Б., Православна Церква відзначає свято П’ятидесятниці – тобто 50-й день по Воскресінні Христовому. Це свято стало подією зіслання Святого Духа, обіцяного Ісусом Христом апостолам десятьма днями раніше при Вознесінні Сина Божого на небеса.

Оскільки названа подія стала проявом дії трьох Осіб – Бога Отця, Котрий зсилає Бога Духа Святого через обіцянку Бога Сина – Ісуса Христа – то свято також називають Трійця. Continue reading

ЩЕ РАЗ ПРО ЦЕРКОВНІ НАГОРОДИ…

Після візиту Блаженнішого Митрополита Епіфанія на Волинь, у місцевих пабліках розгорнулися дискусії стосовно нагороджень місцевих діячів церковними відзнаками – орденами, медалями та грамотами.

Не всі вважають нагороджених достойними тих нагород.

Тож, як людина церковна, спробую пояснити ситуацію. Continue reading

НЕ МОЖЕ БРАМА ПЕКЕЛЬНА НАС ЗДОЛАТИ…

«Ось ми йдемо в Єрусалим і Син Людський буде виданий первосвященикам і книжникам, і засудять Його на смерть, і видадуть Його язичникам, – сказав Ісус Христос учням по дорозі в це священне місто. – І насміхатися будуть над Ним, і плюватимуть на Нього, і битимуть Його, і вб’ють Його, але третього дня Він воскресне»

Мк. 10:33-34

Цими словами Ісус передвіщав Свої майбутні страждання на Голгофі, бо Він наперед знав усі подробиці того, що з Ним буде в Єрусалимі, але сміливо йшов назустріч найвищому випробуванню – послужити спасінню всього світу, спасінню всіх, хто живе в ньому, навіть тих, які розіпнуть Його на хресті. Continue reading

«НЕ ВСЕ ТЕ ЗОЛОТО, ЩО БЛИЩИТЬ…»: ДО ІСТОРІЇ ОДНІЄЇ ДИВНОЇ?! КАНОНІЗАЦІЇ

На початку липня 2008 р., Помісний Собор Української Православної Церкви Київського Патріархату канонізував Київського митрополита Іова Борецького (+1631) як святителя. Здавалося б, що цілком нормальне рішення, адже він прославився як оборонця православ’я, чудовий полеміст та науковець, який став головою Київської митрополії Константинопольського Патріархату в часі відродження її ієрархії. Однак саме ця подія викає досить неоднозначну реакцію, як у світлі зриву колишнім Київським митрополитом Філаретом об’єднавчого процесу під егідою Вселенського Патріарха Варфоломія в 2008 р., так і агресії Росії проти України…

Отже, на початку звернемось до певних фактів життя та діяльності митрополита Іова Борецького, які «чомусь»?! не були враховані колишнім очільником Київського Патріархату. Continue reading