Нам постійно тицяють у ніс ідею прощення ворогів, зовсім не розуміючи, що ворогам це не потрібно. Нас змушують прийняти ворогів разом із їхнім бажанням нас убити. Адже він на те і ворог, щоб ґвалтувати, вбивати і робити зло. Тому нас переконують, що прощати треба заради себе ворогів. І тут також із прощення зробили «святу корову». Адже насправді замість прощення нам підсовують ідею забуття. Щоб натиснувши на кнопку «прощаю», ми тут же забули все те зло, яке нам завдали і вдали, що нічого й не було. При цьому ми самостійно покриваємо наслідки завданих нам збитків.

І насправді християни вміють прощати. Ми навчені відпускати в руки Бога, згідно з Писанням, щоб не утримувати цю темряву у своєму серці.

Але це неможливо забути. Шрами завжди нагадуватимуть. Почуття влягуться, ми відпустимо цей біль у руки Бога, але шрам завжди говоритиме. Бо шрами не вміють мовчати. Навіть після свого воскресіння у прославленому тілі Христа залишилися рани від розп’яття. Отже, навіть на небесах рани показуватимуть суть спокути.

А тепер подивіться на слова Христа. І перш ніж ви прочитаєте їх, постарайтеся усвідомити, що говорить Він це в той момент, коли Він дунув на учнів, щоб вони прийняли Духа Святого. І здавалося б, що вони мали стати в цей момент м’якотілими і всепрощаючими миролюбними голубами. Але замість буддійської любові та миру Христос дає їм у руки найсильнішу зброю. Ін 20:22-23: «Сказавши це, дунув, і каже до них: Прийміть Духа Святого. Кому простите гріхи, тому простяться; на кому залишите, на тому залишаться».

І тут Він не закликає їх усіх пробачити. Він не закликає забути і жити далі, але Він каже, що є моменти, коли саме Дух Святий не дасть вам можливості пробачити, оскільки саме Бог у цей момент прощати не збирається.

Тисячі російських солдатів на даний момент вже в пеклі, без можливості отримати прощення та пом’якшення провини, вони вже зазнали Божого суду.

У Писанні ми бачимо, як були знищені цілі народи без права на викуплення. Що ж? Бог такий злий, що бідну людину не може помилувати? Вих 33:19: «І сказав Господь: Я проведу перед тобою всю славу Мою і проголошую ім’я Єгови перед тобою, і кого помилувати – помилую, кого пошкодувати – пошкодую».

А кого ж Він помилує та пошкодує? Кого треба прощати? На це питання можна відповісти по-різному, але є один текст, який дає натяк на те, як сам Бог дивиться на це. Скажу відразу, Бог має величезне бажання прощати. Адже саме для цього Христос умирав на хресті. Але є щось, без чого прощення стає недоступним для людини. Єр 3:12-13: «Іди та проголоси ці слова на північ, і скажи: «Вернися, відступниця, дочка Ізраїля, говорить Господь. Я не виллю на вас гніву Мого; бо Я милостивий, говорить Господь, — не вічно обурюватимуся. Визнай тільки провину твою: бо ти відступила від Господа, Бога твого, і розплутала з чужими під усяким гіллястим деревом, а голосу Мого ви не слухали, говорить Господь».

Усвідомлення своєї провини, визнання своїх вад – це і є ключем до сейфа в якому лежить прощення. Саме тому марно давати прощення ґвалтівникові, який у цей момент планує наступний злочин. Воно (прощення) просто не спрацює. Іноді ми в розпачі говоримо ворогові, що прощаємо його, думаючи, що він пом’якшиться і відступить, але в цей момент він забиває черговий цвях у твою руку.

І, звичайно, ти можеш його пробачити. Може навіть і винен. Але не для того, щоб йому було добре на серці. А щоб ти вимив це зі своєї душі. Але якщо людина не визнає своєї провини – ти можеш залишити на ній її гріхи для суду. Можливо це і є те, коли Павло зраджував сатані у виснаження тіла. Адже він міг би пробачити, але Святий Дух вів його зовсім в інше. Він не дозволив пробачити того, хто не визнає свого гріха. Тому є ті, кому прощення недоступне. І хоч двісті разів ти можеш його пробачити, він все одно залишиться в пеклі.

Я думаю, даючи прощення злу, ми не засуджуємо гріх і даємо йому привід поширюватися. Адже ґвалтівник думаючи що прощений, отримує внутрішнє задоволення і готує наступний замах. Ми не маємо права знімати гріх із того, хто не збирається з гріхом розлучатися. Таким чином, ми швидше виправдовуємо гріх. Тільки якщо людина визнає свою провину, є шанс позбутися гріха.

А що ж російські брати та сестри християни? А нічого. Вони так само намагаються замилити нам очі, вимагаючи нас пробачити ворогів. Тому що замість того, щоб визнати свою помилку і свою частину в цьому злі, вони звинувачують нас у своїх власних вадах і перекладають провину на нас. Їм так легше.

Ін 9:41: «Ісус сказав їм: Якби ви були сліпі, то не мали б на собі гріха; але як ви кажете, що бачите, то гріх залишається на вас».

Алекс Штейнгарт

Переклад українською мовою – «Київське Православ’я»

І ось війна не скінчитеся сома по собі! Тому жертвуємо на снайперів проф. Юрію Чорноморцю:

Допомога снайперам:

Приват 4731219647256100

Пейпал lauby@meta.ua

https://send.monobank.ua/jar/7uwhtDGmiD

4441111401048883 моно