ПРО ВІДСУТНІСТЬ СВЯЩЕННОГО САНУ У БІЛЬШОСТІ ІЄРАРХІЇ РОСІЙСЬКОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКИ В УКРАЇНІ

Як ти можеш сказати до брата свого: Давай, брате, я заскалку вийму із ока твого, сам колоди, що в оці твоїм, не вбачаючи? Лицеміре, вийми перше колоду із власного ока, а потім побачиш, як вийняти заскалку з ока брата твого.

Лк. 6:43

Виступаючи проти Православної Церкви України, представники Московського Патріархату дуже люблять посилатися на різні канони, яким дають власне тлумачення та наповнення. Але шукаючи «скалку в оці брата свого», пропустили один суттєвий факт: колишній очільник Російської Православної Церкви в Україні, митрополит Володимир Сабодан, цілком канонічно втратив духовний сан ще в липні 1992 р. … І ця подія ретельно приховається в Московському Патріархаті. Отже, тільки факти. Continue reading

ВОЗНЕСІННЯ ГОСПОДНЄ

Слава Воскреслого Господа Ісуса закінчилася на землі вознесінням Його на небо. Христу – Архієреєві майбутніх благ (Євр. 9:11), який приніс Себе Єдиного в жертву за гріхи (Євр. 7:27; 9, 26), належало ввійти не в рукотворну святиню, але в саме Небо, щоб з’явитись тепер перед Божим лицем за нас (Євр. 9:24). Про Своє вознесіння Господь сказав ще в Старому Заповіті через Своїх пророків (Пс. 46:6) і в час Свого земного життя передрік: «Я йду до Свого Отця й Отця вашого, і до Бога Мого й Бога вашого» (Ін. 20,17). Після вознесіння Спаситель на протязі сорока днів являвся учням, переконуючи їх в істині Свого Воскресіння і підготовляв до Свого возшестя на небо (1 Кор. 15:5-8). Апостол Петро говорить: «Ми з ним їли і пили, як воскрес Він із мертвих» (Діян. 10:41). «Він став перед ними живий із засвідченими багатьма, і сорок день їм з’являвся та про Боже Царство казав» (Діян. 1:3). Говорив Він їм про Свою Божественну владу на небі і на землі, про Божественне обрання їх в ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа, і вчив зберігати все, що Він заповів, обіцяючи бути з Своєю Церквою «повсякчасно аж до кінця віку» (Мт. 28:18-20). Continue reading

ЛІТУРГІЯ, ІСТОРІЯ І ЛОЖЕЧКА ДЛЯ ПРИЧАСТЯ ПІД ЧАС ПАНДЕМІЇ

В останні тижні керівники Церкви розглядали історичний прецедент, щоб знайти способи продовжувати служіння віруючим і підтримувати відправлення обрядів в церкві під час глобальної пандемії, оскільки, як зазначили інші, закриття богослужбових установ та припинення служіння Літургії – це не вихід для Церкви, навіть якщо деякі святі і були здатні здобути святість у відсутності регулярного обрядового життя або участі в спільному поклонінні. Continue reading

ПРОПОВІДЬ У ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ІОАНА БОГОСЛОВА

Сьогодні Православна Церква святкує пам’ять Улюбленого Ученика Господа нашого Ісуса Христа, святого Іоана Богослова (його ім’я означає «Бог – щедрий у благодаті»). Новий Завіт пише, що Іоан був сином рибалки Заведея, а Святе Передання подає досить цікаву інформацію, що його мама Саломія, була дочкою Праведного Йосифа Обручника. Таким чином Іоан був би прибраним племінником Господа і Господь мав близькі родинні відношення з ним іще перед тим, як розпочав Своє служіння Месії, коли покликав його бути між Дванадцятьма, які постійно пробували з Ним а потім утвердили Апостольську Церкву своїм ділом та словом. Continue reading

«БОГОСЛОВ’Я КАРАНТИНУ» І ВЕЛИКІ АНТИНОМІЇ ВІРИ

Епідемія коронавірусу, яка привела до офіційного оголошення пандемії і, як слідству, до закриття церков, поставила багато питань перед християнами. У Православній Церкві розгорнулася ціла дискусія про духовні причини епідемії та про необхідність суворих заходів, що вимагають припинення публічних богослужінь. Continue reading

СПОГАДИ МИТРОПОЛИТА ДАНИЛА (КОВАЛЬЧУКА) ДО 30-ЛІТТЯ УКРАЇНСЬКОЇ ПОМІСНОСТІ

У радянської Росії, ніби християнській країні, запанував войовничий атеїзм. Зі спогадів та й з акту канонізації новомучеників (рішення Синоду РПЦ про канон новомучеників від 29 травня 2013 р. Журнал Священного Синода №57) маємо живе підтвердження цього. Continue reading

ЖИВА ВОДА ВІРИ

Якось довелося Ісусу Христу переходити через Самарію, жителів якої зневажали юдеї й уникали навіть спілкування з ними. І, втомившись, Він присів перепочити біля колодязя на околиці міста, а учні Його пішли до міста, щоб купити щось поїсти. Стояла велика спека і Господь попросив у жінки, що вийшла з ближньої вулиці, набрати з цього колодязя води: «Дай Мені напитися». Здивувалася дуже жінка, що юдей заговорив із нею та ще й води попросив, щоб спрагу втамувати. «Як це Ти, будучи юдеєм, просиш напитися у мене, самарянки?» Господь же відповів їй: «Коли б ти знала дар Божий і Хто говорить тобі: «Дай Мені напитися», то ти сама просила б у Нього і Він дав би тобі води живої». Continue reading

ЯК СРСР ВПЛИНУВ НА РІШЕННЯ ІІ ВАТИКАНСЬКОГО СОБОРУ ЩОДО СОБОРНОГО ЗАСУДЖЕННЯ КОМУНІЗМУ

Сьогодні багато українців задається питанням: Чому провід Католицької Церкви проводить фактично проросійську політику? І мова не тільки про сумновідому «Гаванську зустріч», а і про те, що Ватикан до сьогодні не осудив російську анексію Криму, а війну на Донбасі називає «внутрішнім конфліктом»… Але така позиція для Риму не чимось новим, пов’язаним виключно з політичними поглядами папи Франциска. Ще у часі ІІ Ватиканського Собору, через вузькі католицькі інтереси, Ватикан практично кинув на проїзволяще мільйони католиків та просто звичайних людей, які покутували в країнах «радянського табору». Ця історія сьогодні мало відома, тому ми вирішили трохи дослідувати це питання. Continue reading

РОЗІРВІМО ПАНЦИР ГОРДИНІ

Такий вже занепад духовності серед народу, що пристрасті переважають потяг до світлого, Божого. Душі людські в гордині, як у міцнющому панцирі і мало кому вдається того панцира розірвати і вивільнити душу для світла й добра, тобто для Бога і віри в Нього, Творця нашого і Владики.

«То ж благаю вас, браття, через Боже милосердя,- віддайте ваші тіла на жертву живу, святу, приємну Богові, як розумну службу вашу, і не стосуйтесь до віку цього, але зміниться відновою вашого розуму, щоб пізнати вам, що то є воля Божа,- добро, приємність та досконалість» (Рим. 12:1-2),- каже нам апостол Павло. Continue reading

НАДБАННЯ ПОСТМОДЕРНОГО ХРИСТИЯНСТВА?

Якщо Христос не воскрес, то віра ваша марна, але Христос воскрес з мертвих і у Христі всі оживуть

1Кор. 15.

Христос воскрес заради людини, дарував їй життя, придбавши нас дорогою ціною. Ось ми і нині радісно вигукуємо привітання один одному – «Христос воскрес і життя дарував». Однак ця радісна звістка покривається смутком, бо людина обрала смерть і «потурає похотям», наче й не визволена від невідання, наче й не було воскресіння Христового, наче й не даровано їй «благодать у явленні Іісуса Христа» Християни, ми, слухаючи не чуємо і дивлячись не бачимо приклад Святого, Який покликав нас бути святими у всіх вчинках наших. Ми, спадкоємці апостолів, послідовники отців святих Церкви Христової, відчинили людству не ворота правди, а двері злослів’я й нахабності у стосунках між собою. Наше суспільство «святих Божих» поважає не того довершеним, хто із страху перед Богом затуляє свої уста від недоброго слова, але того, хто якнайбільше, найкрасномовніше злословить ближнього. Той у пошані в нас, хто язиком своїм відкрито чи натяками приносить «муку та злобу», але уста його – «отрута аспида». Continue reading