РУБІКОН ТРЕБА ПЕРЕЙТИ, АЛЕ ЯК?

Законопроєкт 8731 було терміново подано у січні 2023 го року у зв’язку з правою колізією. А саме, Конституційний суд розблокував виконання закону про перейменування, і тут стало очевидним, що вимагати від УПЦ називатися РПЦ явно недостатньо. Дійсно, ну виконали б громади УПЦ цю норму і стали називатися РПЦ – чи змінилося б від цього щось суттєво в українському православ’ї? Можливо частина громад УПЦ активніше перейшла б до ПЦУ, але держава, яка примушує УПЦ не українізуватися, а русифікуватися дійсно виглядала б дуже дивно. Те, що здавалося логічним до великого вторгнення стало абсурдним сьогодні. Хоча частині експертів, серед яких і був автор цього тексту, вже при прийнятті закону про перейменування була очевидною його недолугість та недоречність. Важливо, що УПЦ теж попала в правову колізію у зв’язку із законом про перейменування. Всі українські релігійні об’єднання, що мали зв’язки з релігійними центрами в країні агресорі ці зв’язки розірвали та релігійні організації, що належали до цих об’єднань перестали підпадати під дію цього закону. Як визнає архієпископ Сильвестр, собор у Феофанії лише заявив про намір УПЦ вийти із РПЦ і тому до цього часу релігійні організації, що належать до УПЦ підпадають під дію закону. І якщо перейменування не здійснено, то їх статути втрачають чинність у частині, що стосується їх назви. Юристи сперечаються чи це тягне втрату чинності всього статуту релігійної організації – мені це здається очевидним наслідком, але це всі так вважають. Так чи інакше, виникають колізії. Наприклад, релігійна організація УПЦ надає ДЕСС списки делегації, що має виїхати за кордон або надає для воєнкомату списки священників для того, щоб їх не мобілізували – але буквально згідно з діючим законом про перейменування всі ці документи недійсні. До в них вказані неадекватні назви, бо ці організації офіційно не перейменувалися, а тому вони власне вже поза правовим полем. З ними мали б розірвати усі договори органи місцевої та державної влади, три з половиною тисячі храмів та інших приміщень мали б були повернуті держави чи органам місцевого самоврядування. Якщо храми були побудовані самими громадами, то ніхто не має права надавати їм електрику, воду чи газ. Те, що всього цього не відбувається – це наслідок милосердного невиконання діючого закону. Continue reading

ЩЕ РАЗ ПРО «РУССКИЙ МИР» ТА РЕАКЦІЮ УПЦ (РПЦвУ)

РПЦ вже 4 дні як оголосила, що війна проти України та Заходу є священною. Навіть Візантійські імператори не додумалися оголосити православний джихад, навіть російські імператори не пішли на це, лише радянська влада та пострадянська РПЦ змогли це зробити. Continue reading

«НЕ ПОМИНАННЯ ПАТРІАРХА КИРИЛА»: МАСКУВАННЯ РПЦвУ ТА ПІДГОТОВКА ГЛОБАЛЬНОЇ ПРОВОКАЦІЇ

Від самого початку Російської агресії з’явилися повідомлення архієреїв та священиків Російської Православної Церкви в Україні (далі – РПЦвУ) про припинення поминання патріарха Кирила під час богослужіння, а в подальшому – навіть заяви про потребу відокремлення від Московського Патріархату. Це викликало відповідну ейфорію у частини духовенства та мирян Православної Церкви України (далі – ПЦУ), та скиглення про «зраду» та «розкол» прибічників «русского мира». З часом з’явилися дуже специфічні проекти відходу бажаючих від РПЦ, які, на нашу думку, є досить небезпечними, як для Українського Православ’я, так і загалом для національної безпеки України. Отже, у цій статті, ми спробуємо проаналізувати ці процеси. Continue reading

ВОЛІ НАШОЇ ОТРУТА…

«За що ж боролись ми з ляхами?

За що ж ми різались з ордами?

За що скородили списами

Московські ребра??»

Так розпачливо запитує Тарас Шевченко в поезії 1844 року «Чигирине, Чигирине», а з ним – наші славні предки, на сторожі коло яких він поставив слово.

Що маємо відповісти собі, нашим дітям, які «гинуть у ворога… поки встане правда на сім світі»? Правду.

Дорогі брати і сестри, згадаймо, що діялось в Україні 400 років тому.

Росія і Польща стоваришувалися проти України, розділили Неньку по Дніпру і назвали Правобережна Україна й Лівобережна Україна. Дві України… Continue reading

МОСКОВСЬКИЙ ПАТРІАРХАТ ЗНИЩИВ УНІКАЛЬНЕ ОЗДОБЛЕННЯ ТРОЇЦЬКОГО СОБОРУ ГУСТИНСЬКОГО МОНАСТИРЯ НА ЧЕРНІГІВЩИНІ

Кілька років тому, московські попи почали перші роботи по «утепленню» історичної пам’ятки пінопластом, але люди помітили, влаштували скандал та це варварство було призупинено. Але днями, тишком, було знищено пінопластовою «реставрацією» барочне оздоблення унікального Троїцького собору Густинського монастиря на Чернігівщині, побудованого українським гетьманом Іваном Самойловичем та освяченого архієпископом Лазарем Барановичем. Із цим монастирем були тісно пов’язані перебування в Україні Єрусалимського патріарха Феофана та Олександрійського патріарха Макарія, ктитороми монастиря були гетьмани Сагайдачний, Хмельницький, Самойлович і Мазепа, митр. Петро Могила та ін., тут бував Тарас Шевченко та інші відомі особистості. Continue reading

ВЕЛИКОДНІЙ ШАБАШ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ АБО ПРО МОСКОВСЬКИХ ТЕРОРИСТІВ У РЯСАХ

Пасха, як і очікувалося, пройшла в цьому році в вкрай напруженому форматі з не найкращими очікуваннями в найближчій перспективі. І все це завдяки РПЦвУ яка в абсолютно різних форматах, але все ж зібрали людей в своїх храмах і провели богослужіння з цілковитим нехтуванням карантину.

Я вже не став висвітлювати дану проблематику в саме свято, але зараз саме час підбити підсумки і назвати речі своїми іменами. Continue reading

ДО НОВОЇ ЕККЛЕСІОЛОГІЧНОЇ ПАРАДИГИМИ? НАСЛІДКИ УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛІЇ

Коли Вселенський патріархат надав автокефалію новоствореній «Православній церкві України» (ПЦУ), він мав намір створити єдину помісну церкву, яка об’єднувала більшість усіх православних віруючих цієї країни.

Назва нової Церкви, як вона з’являється в Томосі, а саме «Найсвятіша Церква України», передбачає цю ідею, як і кілька заяв Вселенського патріарха Варфоломія протягом 2018 року, в яких він підкреслював необхідність єдності православ’я в Україні. ПЦУ також це підтвердила, довго називаючи себе на своєму веб-сайті «єдиною» помісною церквою, а також на своїй домашній сторінці «Наша Церква” відкрита для всіх!» Основна ідея полягала в об’єднанні православ’я в Україні. Continue reading

ТОМОС. САМОГУБСТВО МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ В УКРАЇНІ

Після вражаючого за своїм цинізмом демаршу Московського Патріархату в Україні (далі -МПвУ), коли його архієреї відмовилися зустрічатися з Президентом України, багато аналітиків спробували та спробують відповісти на питання «Чому?». Адже, на їх думку, така поведінка є алогічна та незрозуміла. Дійсно, подія викликає дуже багато запитань, коли її розглядати окремо від всього комплексу дій, які здійснив МПвУ на протязі останніх 4-5 років. Але саме у цих діях «захована» логіка всього того, що сьогодні коїться з цією релігійною групою – свідоме здійснення власного самогубства. Тому у цій статті ми спробуємо відновити хід подій та, власне, проаналізувати логіку цього процесу самознищення. Continue reading

ЄРЕСЬ ПАПІЗМУ? ВІДПОВІДЬ МИТРОПОЛИТУ ІЛАРІОНУ АЛФЕЄВУ

Тристоронній диспут між українцями, росіянами та Вселенським Патріархатом про можливість церковної незалежності України обіцяє бути найсерйознішою проблемою для православної християнської єдності нашого покоління. З чисто політичної точки зору українська автокефалія представляє для Російської Православної Церкви повну катастрофу. Вона не тільки позбавить РПЦ однієї третини її парафій та підірве проект «Русский Мир», але і докорінно відкине претензії Московського Патріархату на лідерство у всьому православному християнському світі. Continue reading

ЧЕСНА ПЕРЕД ГОСПОДОМ СМЕРТЬ ПРЕПОДОБНИХ ЙОГО…

При першій згадці імені львівського протопресвітера Гаврила Котельника у свідомості більшості пересічних українців асоціюється виключно з подіями Львівського Церковного Собору 1946 р. Ми не ставимо за мету дати історично-канонічну оцінку Соборам 1596 та 1946 років, а розглянемо основні біографічні відомості голови Ініціативної групи по возз’єднаню УГКЦ із РПЦ – о. Гавриїла Костельника. Метою даного дослідження є подолання надмірної політизованості та ідеологізації життя та діяльності цього відомого душпастиря. У нашому випадку це означає пошук істини у вигляді доконаних фактів, реальне існування котрих підтверджене документами.  Continue reading