ВОЛІ НАШОЇ ОТРУТА…

«За що ж боролись ми з ляхами?

За що ж ми різались з ордами?

За що скородили списами

Московські ребра??»

Так розпачливо запитує Тарас Шевченко в поезії 1844 року «Чигирине, Чигирине», а з ним – наші славні предки, на сторожі коло яких він поставив слово.

Що маємо відповісти собі, нашим дітям, які «гинуть у ворога… поки встане правда на сім світі»? Правду.

Дорогі брати і сестри, згадаймо, що діялось в Україні 400 років тому.

Росія і Польща стоваришувалися проти України, розділили Неньку по Дніпру і назвали Правобережна Україна й Лівобережна Україна. Дві України… Continue reading

ЩОДО НЕКОРЕКТНОСТІ КАТОЛИЦЬКИХ ВИЗНАЧЕНЬ «КИЇВСЬКЕ ХРИСТИЯНСТВО» ТА «ЦЕРКВИ ВОЛОДИМИРСЬКОГО ХРЕЩЕННЯ», А ТАКОЖ ПРИЧИНИ ЇХ ВИНИІКНЕННЯ

Кілька років тому, з подачі представників Української Греко-Католицької Церкви (далі УГКЦ), у суспільний та науковий обіг почали впроваджуватися синонімічні терміни «Київське християнство» та «Церкви володимирського хрещення» стосовно УГКЦ та Православних юрисдикцій в Україні, переважно до Київського Патріархату й Української Автокефальної Православної Церкви, а на сьогодні Православної Церкви в Україні (далі ПЦУ). За досить короткий час відбулося поширення цих визначень не тільки в українському, а й закордонному середовищі. Також, саме через цю термінологію УГКЦ доводить своє право на доуніатську спадщину Київської митрополії Константинопольського патріархату, зокрема і право служіння у Софії Київській. У цій статті ми спробуємо проаналізувати коректність цих визначень у історичному та богословському контексті. Continue reading

ЧЕСНА ПЕРЕД ГОСПОДОМ СМЕРТЬ ПРЕПОДОБНИХ ЙОГО…

При першій згадці імені львівського протопресвітера Гаврила Котельника у свідомості більшості пересічних українців асоціюється виключно з подіями Львівського Церковного Собору 1946 р. Ми не ставимо за мету дати історично-канонічну оцінку Соборам 1596 та 1946 років, а розглянемо основні біографічні відомості голови Ініціативної групи по возз’єднаню УГКЦ із РПЦ – о. Гавриїла Костельника. Метою даного дослідження є подолання надмірної політизованості та ідеологізації життя та діяльності цього відомого душпастиря. У нашому випадку це означає пошук істини у вигляді доконаних фактів, реальне існування котрих підтверджене документами.  Continue reading

ЧЕРГОВА БРЕХНЯ УГКЦ

УГКЦ та її клірики послідовно вводять в оману віруючих України.

Відомий православний блогер та богослов, диякон Андрій Кураєв в одному зі своїх останніх постів в ЖЖ нагадав всім нам про те, як уніати обдурили всіх віруючих християн України. Continue reading

РЕЛІГІЙНИЙ ФРОНТ. ЧОМУ І ЯК УГКЦ ВИСТУПАЄ ПРОТИ УПЦ КП НА БОЦІ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

У світлі процесів, що сьогодні відбуваються в Українському Православ’ї, а саме – активізації процесу створення єдиної Української Православної Помісної Церкви та реальних кроків Київського Патріархату в цьому напрямку, багато кого цікавить позиція, що займає Українська Греко-Католицька Церква по відношенню до цього процесу. Тим більше, що, незалежно від офіційних заяв речників Московського Патріархату, в Україні назирається реальне зближення та співпраця керівництва УГКЦ та адміністративної структури Московського Патріархату в Україні. І це не тільки певні спільні акції, які відбуваються без запрошення представників Київського Патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви [1], а і кілька провокативних заяв керманича УГКЦ Верховного архієпископа Святослава Шевчука. Continue reading

ПРО «ВИПРАВДОВУВАННЯ» ГЛАВИ УГКЦ ПЕРЕД МОСКОВСЬКОЮ ПАТРІАРХІЄЮ РПЦ (МП) ЗА СПІВПРАЦЮ З УКРАЇНСЬКИМИ ЦЕРКВАМИ

Чергове посоромлення України, українців і Церкви Христової в Україні…

На догоду чужинцям, чужих держав, державно-церковних і церковних політики (як папського Ватикану, так і Московії (Російської Федерації)), «духовні керманичі» від Української Греко-Католицької Церкви показали світу іще раз, що українці розділені, і при цьому навіть цього не соромляться… Continue reading

ПРОТОПРЕСВІТЕР ГАВРИЇЛ КОСТЕЛЬНИК НА ТЛІ РАДЯНСЬКОЇ ДІЙСНОСТІ

При першій згадці імені львівського протопресвітера Гавриїла Костельника у свідомості більшості пересічних українців асоціюється виключно з подіями Львівського церковного собору 1946 р. Ми не ставимо за мету дати історично-канонічну оцінку Соборам 1596 та 1946 років, а розглянемо основні віхи діяльності голови Ініціативної групи по возз’єднаню УГКЦ із РПЦ. Гавриїл Костельник, без перебільшення, був одним із найяскравіших греко-католицьких священиків першої половини XX століття: філософ, письменник, журналіст, викладач, глибокий проповідник. Був одним з ідеологів східного напряму в розвитку УГКЦ. Покликання всього життя о. протопресвітера Г. Костельника полягало в невтомному шуканні правди. Довгим і складним, і нелегким був той шлях. Після «звільнення» Західної України 1939-го його авторитет та активну антилатинську позицію вирішили використати більшовики. Нещодавно розсекречені документи радянських спецслужб розкривають картину того, як це відбувалося. Continue reading

РІЧНИЦЯ СВЯТКУВАННЯ ХРЕЩЕННЯ РУСІ-УКРАЇНИ: ІСТОРИЧНІЙ КОНТЕКСТ ДИСКУСІЇ ТА НОВІ УНІАТСЬКІ МІФІ

Напередодні свята 1025-ї річниці хрещення Русі-України розгорілася дуже жвава дискусія відносно самої традиції святкування, а також її походження. Каталізатором цієї дискусії став виступ глави УКГЦ, верховного архієпископа Святослава (Шевчука), у якому він висунув дві досить суперечливі тези: Про те, що «поєднання дня хрещення України-Руси з днем пам’яті святого рівноапостольного Володимира Великого є «московською традицією»» та «історичну традицію святкувати хрещення Русі-України 1/14 серпня» [1]. Ці тези вже викликали багато коментарів та обговорень, але деякі моменти, а також підстави таких стверджень глави УГКЦ, опинилися за межами дискусії. У цієї короткої статті ми спробуємо викласти певне історичне бачення проблеми. Continue reading

МІЖКОНФЕСІЙНЕ ПРОТИСТОЯННЯ ГРЕКО-КАТОЛИКІВ І ПРАВОСЛАВНИХ НА ПІДКАРПАТСЬКІЙ РУСІ В ПЕРШІЙ ПОЛОВИНІ 1920-Х РОКІВ

Міжнародна ситуація, що склалася після Першої світової війни сприяла поширенню православного руху на Підкарпатській Русі. У Хустському окрузі в 1918-1919 рр. у православ’я остаточно перейшли Іза, Кошельово, Нанково, Нижнє Селище, Горінчово, Монастирець, Нижній Бистрий, частина населенняв Хусті, Сокирниці, Шандрові, Данилові, Золотарьові, Велятині, Бороняві, Кривій. У Довжанському окрузі про свій перехід у православ’я заявили Липча іЗаднє. В окрузі Волове — Вучкове й кілька родин з Волового. Більшого розмаху православ’я набуло в східній частині Закарпаття. У Тячівському окрузі управослав’я перейшли Буштино, Чумальово, Угля, Уйбардово, Колодне, Теребля, Кричово, Дулово, Урмезово; у Тересвянському окрузі — Вільхівці,Нересниця, Ганичі, Дубове, Підплеша, менша частина населення у Калинах, Бедевлі, Новоселиці, Широкому Лузі, Тернові, Великому Кривому, Тересві. Вінших округах про свій перехід у православну церкву заявили Великі Лучки, Горонда, Білки, Горбки, Егреш [1]. Continue reading

ПОГРОМ У САМБОРІ (ДО ІСТОРІЇ ОБОРОНИ ПРАВОСЛАВ’Я НА ПРИКАРПАТТІ В ПОЧАТКУ 90-Х РОКІВ ХХ СТОЛІТТЯ)

Два роки тому (текст написані в 1992 р. – редакція сайту «Київське Православ’я) православні самбірчани втратили спокій і сон навіть не в переносному значенні, а в бук­вальному, — для того, щоб зберегти свій храм Різдва Богородиці, вони вдень й вночі чергують під стінами своєї святині. Старі бабусі, літні жінки, молоді хлопці, трударі-чоловіки, навіть діти… Вночі на металевому листі палять багаття, снідають тим, що захопили з дому і — чекають на ґвалт. Греко-католики вже;кілька разів намагалися силою захопити храм, який є останнім православним бастіоном на Прикарпатті. Передостанній раз це було в ніч з 23 на 24 липня 1991 року, коли великий загін міліції в касках і бронежилетах, з щитами і гумовими «демократи заторами», як слушно прозвав народ їхні палиці, напали на беззбройний народ, що знаходився біля храму. Вдарили в дзвони, збіглися пра­вославні і храм вдалося відстояти. Тим нападом керував голова Самбірського міськвиконкому Зорян Попадюк, – так би мовити, «перший демократ» біля міського керма. Continue reading