ЧЕСНА ПЕРЕД ГОСПОДОМ СМЕРТЬ ПРЕПОДОБНИХ ЙОГО…

При першій згадці імені львівського протопресвітера Гаврила Котельника у свідомості більшості пересічних українців асоціюється виключно з подіями Львівського Церковного Собору 1946 р. Ми не ставимо за мету дати історично-канонічну оцінку Соборам 1596 та 1946 років, а розглянемо основні біографічні відомості голови Ініціативної групи по возз’єднаню УГКЦ із РПЦ – о. Гавриїла Костельника. Метою даного дослідження є подолання надмірної політизованості та ідеологізації життя та діяльності цього відомого душпастиря. У нашому випадку це означає пошук істини у вигляді доконаних фактів, реальне існування котрих підтверджене документами.  Continue reading

ЧЕРГОВА БРЕХНЯ УГКЦ

УГКЦ та її клірики послідовно вводять в оману віруючих України.

Відомий православний блогер та богослов, диякон Андрій Кураєв в одному зі своїх останніх постів в ЖЖ нагадав всім нам про те, як уніати обдурили всіх віруючих християн України. Continue reading

РЕЛІГІЙНИЙ ФРОНТ. ЧОМУ І ЯК УГКЦ ВИСТУПАЄ ПРОТИ УПЦ КП НА БОЦІ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ

У світлі процесів, що сьогодні відбуваються в Українському Православ’ї, а саме – активізації процесу створення єдиної Української Православної Помісної Церкви та реальних кроків Київського Патріархату в цьому напрямку, багато кого цікавить позиція, що займає Українська Греко-Католицька Церква по відношенню до цього процесу. Тим більше, що, незалежно від офіційних заяв речників Московського Патріархату, в Україні назирається реальне зближення та співпраця керівництва УГКЦ та адміністративної структури Московського Патріархату в Україні. І це не тільки певні спільні акції, які відбуваються без запрошення представників Київського Патріархату та Української Автокефальної Православної Церкви [1], а і кілька провокативних заяв керманича УГКЦ Верховного архієпископа Святослава Шевчука. Continue reading

ПРО «ВИПРАВДОВУВАННЯ» ГЛАВИ УГКЦ ПЕРЕД МОСКОВСЬКОЮ ПАТРІАРХІЄЮ РПЦ (МП) ЗА СПІВПРАЦЮ З УКРАЇНСЬКИМИ ЦЕРКВАМИ

Чергове посоромлення України, українців і Церкви Христової в Україні…

На догоду чужинцям, чужих держав, державно-церковних і церковних політики (як папського Ватикану, так і Московії (Російської Федерації)), «духовні керманичі» від Української Греко-Католицької Церкви показали світу іще раз, що українці розділені, і при цьому навіть цього не соромляться… Continue reading

ПРОТОПРЕСВІТЕР ГАВРИЇЛ КОСТЕЛЬНИК НА ТЛІ РАДЯНСЬКОЇ ДІЙСНОСТІ

При першій згадці імені львівського протопресвітера Гавриїла Костельника у свідомості більшості пересічних українців асоціюється виключно з подіями Львівського церковного собору 1946 р. Ми не ставимо за мету дати історично-канонічну оцінку Соборам 1596 та 1946 років, а розглянемо основні віхи діяльності голови Ініціативної групи по возз’єднаню УГКЦ із РПЦ. Гавриїл Костельник, без перебільшення, був одним із найяскравіших греко-католицьких священиків першої половини XX століття: філософ, письменник, журналіст, викладач, глибокий проповідник. Був одним з ідеологів східного напряму в розвитку УГКЦ. Покликання всього життя о. протопресвітера Г. Костельника полягало в невтомному шуканні правди. Довгим і складним, і нелегким був той шлях. Після «звільнення» Західної України 1939-го його авторитет та активну антилатинську позицію вирішили використати більшовики. Нещодавно розсекречені документи радянських спецслужб розкривають картину того, як це відбувалося. Continue reading

РІЧНИЦЯ СВЯТКУВАННЯ ХРЕЩЕННЯ РУСІ-УКРАЇНИ: ІСТОРИЧНІЙ КОНТЕКСТ ДИСКУСІЇ ТА НОВІ УНІАТСЬКІ МІФІ

Напередодні свята 1025-ї річниці хрещення Русі-України розгорілася дуже жвава дискусія відносно самої традиції святкування, а також її походження. Каталізатором цієї дискусії став виступ глави УКГЦ, верховного архієпископа Святослава (Шевчука), у якому він висунув дві досить суперечливі тези: Про те, що «поєднання дня хрещення України-Руси з днем пам’яті святого рівноапостольного Володимира Великого є «московською традицією»» та «історичну традицію святкувати хрещення Русі-України 1/14 серпня» [1]. Ці тези вже викликали багато коментарів та обговорень, але деякі моменти, а також підстави таких стверджень глави УГКЦ, опинилися за межами дискусії. У цієї короткої статті ми спробуємо викласти певне історичне бачення проблеми. Continue reading

Міжконфесійне протистояння греко-католиків і православних на Підкарпатській Русі в першій половині 1920-х років

Міжнародна ситуація, що склалася після Першої світової війни сприяла поширенню православного руху на Підкарпатській Русі. У Хустському окрузі в 1918-1919 рр. у православ’я остаточно перейшли Іза, Кошельово, Нанково, Нижнє Селище, Горінчово, Монастирець, Нижній Бистрий, частина населенняв Хусті, Сокирниці, Шандрові, Данилові, Золотарьові, Велятині, Бороняві, Кривій. У Довжанському окрузі про свій перехід у православ’я заявили Липча іЗаднє. В окрузі Волове — Вучкове й кілька родин з Волового. Більшого розмаху православ’я набуло в східній частині Закарпаття. У Тячівському окрузі управослав’я перейшли Буштино, Чумальово, Угля, Уйбардово, Колодне, Теребля, Кричово, Дулово, Урмезово; у Тересвянському окрузі — Вільхівці,Нересниця, Ганичі, Дубове, Підплеша, менша частина населення у Калинах, Бедевлі, Новоселиці, Широкому Лузі, Тернові, Великому Кривому, Тересві. Вінших округах про свій перехід у православну церкву заявили Великі Лучки, Горонда, Білки, Горбки, Егреш [1]. Continue reading

Погром у Самборі (До історії оборони Православ’я на Прикарпатті в початку 90-х років ХХ століття)

Два роки тому (текст написані в 1992 р. – редакція сайту «Київське Православ’я) православні самбірчани втратили спокій і сон навіть не в переносному значенні, а в бук­вальному, — для того, щоб зберегти свій храм Різдва Богородиці, вони вдень й вночі чергують під стінами своєї святині. Старі бабусі, літні жінки, молоді хлопці, трударі-чоловіки, навіть діти… Вночі на металевому листі палять багаття, снідають тим, що захопили з дому і — чекають на ґвалт. Греко-католики вже;кілька разів намагалися силою захопити храм, який є останнім православним бастіоном на Прикарпатті. Передостанній раз це було в ніч з 23 на 24 липня 1991 року, коли великий загін міліції в касках і бронежилетах, з щитами і гумовими «демократи заторами», як слушно прозвав народ їхні палиці, напали на беззбройний народ, що знаходився біля храму. Вдарили в дзвони, збіглися пра­вославні і храм вдалося відстояти. Тим нападом керував голова Самбірського міськвиконкому Зорян Попадюк, – так би мовити, «перший демократ» біля міського керма. Continue reading

“Богопосвячене життя”

Мене, як то кажуть, “шляки трафляють”, коли чую від уніатів “про покликання до богопосвяченого життя”.

До богопосвяченого життя не потрібно особливого покликання, до нього покликані усі люди.

Протиставляти монашество, навіть в немонашій уніатській версії згромаджень “богопосвячених осіб” богопосвяченому життю кожного християнина є на мою думку чимось протипророднім євангельському духові Церкви Христової.

Continue reading

Не такий страшний Баламанд, як його малюють

Отець Орест-Дмитро Вільчинський знову проявив себе в якості провідного пророка, чи радше найгаласливішої Касcандри антиекуменізму в УГКЦ. У цей раз він у своїй статті «Баламанд: баламутна декларація чи богослови-баламути» – див. http://www.catholicnews.org.ua/balamand-balamutna-deklaratsiya-chi-bogoslovi-balamuti#point, спробував поставити під сумнів значення Баламандського прориву в католицько-православних відносинах.

Continue reading