Господи Боже, всіх видимих і невидимих створінь Творець і Владика, Який створив часи і роки. Сам благослови Новий Рік, що починається в цей день, який ми рахуємо від втілення Твого для нашого спасіння.
Дозволи нам провести цей рік і багато років після нього в мирі та злагоді з ближніми нашими; зміцни і поширити Святу Вселенську Православну Церкву, яку Ти Сам заснував в Єрусалимі, і спасителькою жертвою святого Тіла і пречистої Крови освятив.
І. Рідна мова – душа церкви.
ЦЕРКВА — це душа народу. Душа правдива, жива, що оживлює кожного народа й робить його справжньою нацією.
Народ без своєї окремої Церкви — народ без душі, народ мертвий, печаткою нації не означений, на денаціоналізацію призначений.
Церква — це душа нації. Нація виявляється найперше в Церкві своїй, в її віковічній праці та її віками виробленій ідеології. Тому без своєї окремої Церкви нема й окремої нації.
Пам’ять 29 листопада / 12 грудня
Преподобний Нектарій Печерський, чернець Києво-Печерського монастиря, жив і здійснював свій чернечий подвиг у XII столітті. За беззаперечне виконання волі старшої братії і старанність у працях він іменувався «Послушним» (6-а пісня канону Києво-Печерським святим).
Про його життя і подвиг є наступне спогад: «Люди світу не хочуть чути про послух: їм дорога безмежна свобода. Як, здавалося б, не бачити необхідності послуху! У природі кожна ланка її зчеплене з іншим і все тримається покорою нижчого вищому. Владика світів править світом людським при посередництві світу ангельського, а світ природний відданий в розпорядження людини.
Пам’ять 26 листопада / 9 грудня
Святий Георгій Переможець був ангелом і покровителем декількох великих будівельників державності та військової могутності Київської Русі.
У князів, Київської Русі, починаючи з Київського князя Володимира, існував благочестивий звичай засновувати храми на честь своїх Ангелів-хранителів. Так, Київський князь Володимир, у святому Хрещенні Василій, збудував у Києві та Вишгороді храми в ім’я святителя Василя Великого, князь Ізяслав I (1054 – 1068), в Хрещенні Димитрій, збудував у Києві храм і монастир в ім’я святого великомученика Димитрія (пам’ять 26 жовтня).
Пам’ять 22 листопада / 5 грудня
Святий благовірний князь Ярополк Ізяславич, в святому Хрещенні Петро, був онуком Ярослава Мудрого, правнуком рівноапостольного Володимира. Точний час народження св. Ярополка невідомо, вважають, що не пізніше 50-х рр.. XI сторіччя. Відрізнявся смиренням, лагідністю, некорисливістю та благочестям. Він розділив сумну долю свого батька, великого князя Київського Ізяслава, вигнаного братами з Києва. Ярополк їздив з різними дорученнями від батька до польського короля, німецького імператора і Римського єпископа святого Григорія VII (1073 – 1085).
Пам’ять 9 / 22 листопада
Преподобний Онисифор здійснював свій чернечий подвиг в Києво-Печерському монастирі. Він був пресвітером і мав дар прозорливості. Також був духовним батьком преподобного Спиридона проскурника.
Пам’ять 14 /27 жовтня
Преподобний Микола Святоша (Святослав), князь Чернігівський, Києво-Печерський чудотворець, в Ближніх печерах спочиваючий (+ 1143), був правнуком великого князя Ярослава Мудрого і сином князя Давида Чернігівського (+ 1123), в джерелах Київської Православної митрополії (Київського Православ’я, незалежного від Москви) батько преподобного іменується святим. Святоша був Луцьким князем, мав дружину і дітей (дочка його була згодом одружена з Новгородським князем святим благовірним Всеволодом – Гавриїлом (+ 1138)). 17 лютого 1106 святий князь, залишивши сімейство, прийняв постриг у Києво-Печерській обителі. Тут Микола Святоша з великим смиренням проходив послух: три роки працював в куховарні , для якої рубав дрова і носив воду, наступні три роки був придверним в монастирі. Біля своєї келії святий розвів сад. На свої кошти він побудував у монастирі храм Святої Трійці і лікарняну церкву в ім’я святителя Миколая, свого небесного покровителя.
Пам’ять 13 / 26 жовтня
Преподобний Веніамін Печерський жив у XIV столітті і до прийняття чернецтва «був купцем великим». Одного разу під час Богослужіння святому Веніаміну глибоко в серці запали слова Спасителя: «Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне» (Мт. 19:23). Роздавши своє майно жебракам, святий Веніамін став ченцем Києво-Печерської лаври, «догоджав Господу Богу в пост і молитві навіть до смерті». Похований в печері преподобного Феодосія
Практично неможливо знайти популярне або історичне видання УГКЦ, у тому числі й випущене у видавництві “Місіонер”, де б не було слів про “українську національну ідентичність”, “повагу до української культури, спадщині Київської Церкви” і інших подібних тверджень. Однак, як нас учив святий Апостол Яків, “віра без діл мертва” (Як. 2:26). Так і гарні слова уніатів мертві, тому що справи їх свідчать про зворотне…
Внесок православного диякона Івана Федоровича (Федорова) в українську культуру в цілому й культурну спадщину Київської Церкви важко переоцінити. Досить згадати видану ним Острозьку Біблію — перше повне видання Біблії на Українських і Білоруських землях; “Учительне Євангеліє”; “Псалтир із Часословам” і інші видання. Однак у даній статті мова не про заслуги українського першодрукаря, а про реальну “повагу” уніатів до його пам’яті.
Тема католицького прозелітизму серед православних в сучасній діяльності Української Греко-Католицької Церкви не є новою. Однак останнім часом вона придбала особливу актуальність, що доказово ілюструє цілий ряд статей на провідних релігійних сайтах України й бурхливе обговорення даних статей на різних форумах [1]. Все це змушує нас по новому поглянути на проблему прозелітизму УГКЦ у Східній Україні, вивчити історію й причини даного явища.