Tag Archives: Україна

Преподобний Микола Святоша, Чернігівський та Луцький, Києво-Печерський

Posted on by
Микола Святоша

Пам’ять 14 /27 жовтня

Преподобний Микола Святоша (Святослав), князь Чернігівський, Києво-Печерський чудотворець, в Ближніх печерах спочиваючий (+ 1143), був правнуком великого князя Ярослава Мудрого і сином князя Давида Чернігівського (+ 1123), в джерелах Київської Православної митрополії (Київського Православ’я, незалежного від Москви) батько преподобного іменується святим. Святоша був Луцьким князем, мав дружину і дітей (дочка його була згодом одружена з Новгородським князем святим благовірним Всеволодом – Гавриїлом (+ 1138)). 17 лютого 1106 святий князь, залишивши сімейство, прийняв постриг у Києво-Печерській обителі. Тут  Микола Святоша з великим смиренням проходив послух: три роки працював в куховарні , для якої рубав дрова і носив воду, наступні три роки був придверним в монастирі. Біля своєї келії святий розвів сад. На свої кошти він побудував у монастирі храм Святої Трійці і лікарняну церкву в ім’я святителя Миколая, свого небесного покровителя.

Continue reading →

Преподобний Веніамін Києво-Печерський

Posted on by

Пам’ять 13 / 26 жовтня

Преподобний Веніамін Печерський жив у XIV столітті і до прийняття чернецтва «був купцем великим». Одного разу під час Богослужіння святому Веніаміну глибоко в серці запали слова Спасителя: «Поправді кажу вам, що багатому трудно ввійти в Царство Небесне» (Мт. 19:23). Роздавши своє майно жебракам, святий Веніамін став ченцем Києво-Печерської лаври, «догоджав Господу Богу в пост і молитві навіть до смерті». Похований в печері преподобного Феодосія

 

Continue reading →

ОТЧЕ, ВІДПУСТИ ЇМ, БО НЕ ЗНАЮТЬ, ЩО ЧИНЯТЬ ВОНИ!…

Posted on by

Практично неможливо знайти популярне або історичне видання УГКЦ, у тому числі й випущене у видавництві “Місіонер”, де б не було слів про “українську національну ідентичність”, “повагу до української культури, спадщині Київської Церкви” і інших подібних тверджень. Однак, як нас учив святий Апостол Яків, “віра без діл мертва” (Як. 2:26). Так і гарні слова уніатів мертві, тому що справи їх свідчать про зворотне…

Внесок православного диякона Івана Федоровича (Федорова) в українську культуру в цілому й культурну спадщину Київської Церкви важко переоцінити. Досить згадати видану ним Острозьку Біблію — перше повне видання Біблії на Українських і Білоруських землях; “Учительне Євангеліє”; “Псалтир із Часословам” і інші видання. Однак у даній статті мова не про заслуги українського першодрукаря, а про реальну “повагу” уніатів до його пам’яті.

Continue reading →

Сучасний прозелітизм УГКЦ у Східній Україні: історія, причини, методи

Posted on by

Тема католицького прозелітизму серед православних в сучасній діяльності Української Греко-Католицької Церкви не є новою. Однак останнім часом вона придбала особливу актуальність, що доказово ілюструє цілий ряд статей на провідних релігійних сайтах України й бурхливе обговорення даних статей на різних форумах [1]. Все це змушує нас по новому поглянути на проблему прозелітизму УГКЦ у Східній Україні, вивчити історію й причини даного явища.

Continue reading →

ЗВИЧАЙНА СХЕМА “РУССКОЇ” ІСТОРІЇ Й СПРАВА РАЦІОНАЛЬНОГО УКЛАДУ ІСТОРІЇ СХІДНОГО СЛОВ’ЯНСТВА

Posted on by

Поставлена організаційним з’їздом російських філологів справа раціонального укладу історії слов’янства в задуманій Слов’янській Енциклопедії [1] дає мені нагоду порушити справу схеми історії східного слов’янства. Я не раз порушував уже справу нераціональностей в звичайній схемі «руської» історії [2], тепер хотів би обговорити се питання трохи повніше.

Звичайно, прийнята схема «руської» історії всім звісна. Вона починається з передісторії Східної Європи, звичайно про неслов’янську колонізацію, потім іде мова про розселення слов’ян, про сформування Київської держави; історія її доводиться до другої половини XII в., потім переходять до В[еликого] кн[язівства] Володимирського, від нього — в XIV віці — до кн[язівства] Московського, слідиться історія Московської держави, потім Імперії, а з історії українсько-руських і білоруських земель, що лишалися поза границями Московської держави, часом беруться деякі важніші епізоди (як держава Данила, сформування В[еликого] кн[язівства] Литовського і унія з Польщею, церковна унія, війни Хмельницького), часом не беруться зовсім, а в кождім разі з прилученням до Російської держави сі землі перестають бути предметом сеї історії.

Continue reading →

ВШАНУВАННЯ СВЯТИХ БОРИСА і ГЛІБА ТА КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКА ПИСЕМНА ТРАДИЦІЯ

Posted on by

Писемна традиція, пов’язана з ушануванням святих мучеників Бориса і Гліба є надзвичайно багатою і розгалуженою. Тут знаходимо цілу низку агіографічних, літописних та богослужбових текстів, написаних в різних місцях і в різні епохи. Як писав ще Н. Серебрянський: “Церковні сказання про святих князів-мучеників Бориса і Гліба залучають до себе увагу дослідника стільки розмаїтістю збережених редакцій, скільки ж і поширеністю їх у давньоруській писемності – складністю матеріалу для вивчення рукописної долі цих пам’яток”[1]. Окрему надзвичайно цікаву групу творів Борисоглібської тематики складають пам’ятки, які походять із Києво-Печерської лаври. Різночасність їхнього створення (з XI по кінець XVII ст.) та різноплановість компонування матеріалу призвелися до того, що як єдина група, вони ще ніколи не розглядалися. Проте, саме їхнє виділення в якості результату багатовікової, але єдиної безперервної традиції дозволяє по-новому поглянути на різні аспекти як історії вшанування святих мучеників, так і, власне, сам перебіг подій в часі їх загибелі. Дану статтю ми розглядаємо тільки як перший штрих для висвітлення цієї проблеми.

Continue reading →

УКРАЇНСЬКИЙ ПРАВОСЛАВНИЙ МОЛИТОВНИК 1917 РОКУ. ДО ІСТОРІЇ ПЕРЕКЛАДУ ПРАВОСЛАВНОГО БОГОСЛУЖІННЯ НА УКРАЇНСЬКУ МОВУ (+ pdf файл молитовника)

Posted on by

У часі коли знову іде змагання за українську мову варта звернутися до історії наших попередників, яки навіть у несприятливих умовах Російського самовладдя дбали об тим, щоб український народ мав можливість звертатися до Бога рідною українською мовою.

Автором цього молитовника є священик Іоан Геращенко, який був настоятелем Слабино – Шестовицької парафії Чернігівського уїзда. У його веденні було два храму: Різдва Пресвятої Богородиці та св. Миколая у селі Шестовица [1].

Continue reading →

ПРЕПОДОБНИЙ ПРОХОР ЛЕБЕДНИК, КИЄВО-ПЕЧЕРСЬКИЙ

Posted on by

Пам’ять 10/23 лютого

Цей Божий угодник жив за князювання Святополка, який вельми гнобив киян. Господь попустив тоді половцям напасти на землю Київської Русі. На Русі настав голод і зубожіння. В цей час (XI ст.) до Києво-Печерського ігумена Іоана прийшов із Смоленська мирянин, побажавши прийняти чернецтво. Бажання його був виконано, і він був названий Прохором . Згодом його назвали «лебедником», бо він завжди замість хліба харчувався лободою. Не пив він нічого, крім води та не куштував навіть овочів. Але Господь перетворював для нього гіркоту хліба, приготованого з лободи, на пахощі осолоди, і святий угодник Божий проводив своє життя не в печалі, а у великій радості, невпинно славословлячи Господа. Continue reading →

АКАФІСТ ДО СВЯТОГО РІВНОАПОСТОЛЬНОГО КНЯЗЯ І ПЕРВОМУЧЕНИКА КИЇВСЬКОГО ОСКОЛЬДА

Posted on by

Кондак 1

Вибраного Богом князя, первомученика Києва, осяяного світлом Любові Божої, Святого Оскольда, у молитвах прославляємо. А ти, що з неволі язичницької визволив Київську Русь і попровадив до Царства Христового, вимоли і для нас ласки, щоб душі наші охрестились у ріці чистої Правди і вічного Життя та пізнавши свої провини, завжди бачили і возвеличували Бога на висотах, співаючи тобі:

Радуйся, святий Оскольде, непереможний воїне Христовий! Continue reading →