ДЕНЬ ХРЕЩЕННЯ РУСИ: ПРАВДА ТА МІФИ

Наближається чергове святкування дня Хрещення Руси-України, або Дня української державності. Ця подія спонукає нас замислитися над смислом та ідеєю такого святкування, а саме – над питанням обґрунтованості цього свята. Проблема в тому, що сама основа цього свята є дуже нестійка – як з історично-фактичного, так і з політично-ідеологічного боку. Прив’язка такого значного феномену як Українська державність до цього дня вимагає дуже якісного продумування, наскільки цей день важливий і правдивий. Це особливо потрібно тим паче тоді, коли вже є цілком фактичні і освячені історією дати 22 січня (день проголошення незалежності УНР 1918 р. і день Злуки 1919 р.), 24 серпня і 1 грудня (день референдуму 1991 р.). Continue reading

ПАСТИРСЬКЕ ПОСЛАННЯ МИТРОПОЛИТА ПОЛІКАРПА (СІКОРСЬКОГО) ЩОДО ВІДНОВЛЕННЯ УКРАЇНСЬКОЇ ДЕРЖАВИ (30 ЧЕРВНЯ 1941 РОКУ)

30 червня 1941 року Українські Національні Збори з ініціативи Організації українських націоналістів революційної, проголосили у Львові Акт про відновлення Української держави. Акт відновлення Української Держави підтримали українські церковні ієрархи, адже згідно Канонів Православної Церкви – відродження Української Держави означало і відродження Української Автокефальної Православної Церкви. Що увійде до історії, як Друге відродження УАПЦ. 10 липня 1941 року митрополит Луцький Полікарп (Сікорський), майбутній Першоієрарх Української Автокефальної Православної Церкви на звільнених українських землях поширив своє архіпастирське послання у зв’язку з проголошенням Акту про відновлення Української Держави. Continue reading

ЗАВЖДИ БУВ ВІРНИМ БОГОВІ ТА УКРАЇНІ

З погляду історії 15 років, які минули з часу упокоєння одного з перших архієреїв незалежної Української Православної Церкви митрополита Тернопільського і Бучацького Василія (Боднарчука), – мить. Проте його сучасники, сотні його учнів і послідовників, миряни пам’ятають не лише про його подвижницькі життя й діяльність, а й досі з вдячністю згадують владику Василія як доброго пастиря і справжнього патріота. За сухими датами, цифрами і фактами біографії митрополита – сповнений боротьби за Україну і Церкву, невтомної духовної праці шлях. Continue reading

ДО КАНОНІЧНОЇ ПРАВОМОЧНОСТІ ЦЕРКОВНОГО ПРОСЛАВЛЕННЯ БЛАГОВІРНОГО ГЕТЬМАНА ПЕТРА САГАЙДАЧНОГО

Данні статті булі написані в 2011 р., коли Українська Автокефальна Православна Церква здійснювала канонізацію Петра Сагайдачного, коли критиками й недоброзичливцями УАПЦ критикувався як сама канонізація, так й її чин — «благовірний гетьман». Сьогодні, після історичного рішення Священного Синоду Православної Церкви України про внесення цієї канонізації в церковний календар, знову чутні голоси критиків. Тому ми вирішили передрукувати ці статті, щоб зняти певні питання священиків та вірних нашої Церкви.

«Київське Православ’я» Continue reading

ОБ’ЄДНАННЯ ЯКОГО НЕ СТАЛОСЯ. ЯК ПАТРІАРХ ФІЛАРЕТ ЗІРВАВ ОТРИМАННЯ ТОМОСУ В 2011 р.

Кілька днів тому, на початку червня 2020 р., у соціальній мережі «Facebook», з’явився черговий допис одного з прибічників колишнього Київського митрополита Філарета (Денисенко), де «очільник Київського Патріархату» подається як єдиний борець за об’єднання Українського Православ’я та здобуття «справжнього Томосу». Отже, хочеться трохи розповісти, як направду цей церковний діяч «боровся за об’єднання», яке було основною умовою надання Томосу з боку Вселенського Патріархату. Continue reading

ІСТОРИЧНА РОЗВІДКА ЩОДО ПЕРШОЇ АРХІЄРЕЙСЬКОЇ ХІРОТОНІЇ УАПЦ

Історія походження першого власного єпископату Української Автокефальної Православної Церкви (третього відродження) вже неодноразово робилося не тільки чисто історичним питанням, адже практично всі єпископи УАПЦ, які отримали хіротонію в 1990-1991 рр., або померли, або перейшли у Московський Патріархат, або були визнані як одноосібні патріархом Мстиславом (Скрипником) та Вселенським Патріархом Варфоломієм, або прийняли виправлення (пересвяту) хіротоній від колишнього Київського митрополита Філарета, але і спробою антиукраїнських церковних кіл піддати сумніву канонічний статус діючих архієреїв Православної Церкви України. І хоча після рішення Константинопольського Патріархату від 11 жовтня 2018 р. усі дискусії носять чисто теоретично-історичний характер (про що ми будемо казати згодом), періодично з’являються певні «аналітичні матеріали», що піднімають нову хвилю дискусій. Саме такий матеріал з’явився на інтернет-порталі «Cerkvarium» [1] та відразу викликав відповідь Московського Патріархату [2]. Невдовзі полеміка продовжилася на інтернет сторінках та соціальних мережах. Коли її проаналізувати, можна легко дійти висновку, що вона реально стосується трьох питань: Continue reading

ДО ПИТАННЯ ВИЗНАННЯ ВСЕЛЕНСЬКИМ ПАТРІАРХАТОМ ХІРОТОНІЇ КИЇВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ ТА УКРАЇНСЬКОЇ АВТОКЕФАЛЬНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ

У компанії проти визнання Православної Церкви України (далі – ПЦУ), яку активно веде Московський Патріархат, питання визнання хіротоній «розкольників» займає особливе місце. Саме воно на сьогодні зробилося ключовим у ставленні Польської та Албанської Православних Церков при формуванні своєї позиції. І хоча рішення Священного Синоду Константинопольського патріархату від 11 жовтня 2018 р. поставила крапку у цьому питанні щодо канонічного визнання сучасного єпископату та священства колишніх українських православних юрисдикцій «Київський Патріархат» й «Українська Автокефальна Православна Церква», у нав’язаною Москвою дискусію активно включаються і деякі українські ресурси, приводячи різні приклади, статті та інтерв’ю ієрархів різних Помісних Церков. На жаль, частина матеріалу «грішить» певною хаотичністю та непослідовністю, що стоїть на перешкоді повному розумінню позиції Вселенського патріарха у цьому питанні. У даній статті ми спробуємо найбільш повно розкрити питання щодо визнання хіротоній «розкольників». Continue reading

МИТРОПОЛИТ МАКАРІЙ (МАЛЕТИЧ): ЯКЩО ТАКЕ НЕПОДОБСТВО ТРИВАТИМЕ, МИ МОЖЕМО ВТРАТИТИ ТОМОС

Ми не думали давати передрук інтерв’ю колишнього очільника Української Автокефальної Православної Церкви, але останні одкровення колишнього митрополита Київського Філарета, що були надані «Радіо Свобода», вже після його спілкування з представниками Вселенського Патріарха, вимагають це зробить.

Редакція «Київського Православ’я»

Continue reading

ПІСЛЯ ТОМОСУ ІІ. ЧОМУ ВИНИКЛА РЕАЛЬНА МОЖЛИВІСТЬ РОЗКОЛУ

Сталося те, що мусило статися. Нарив, які «визрівав» у Православній Церкві України ще від часів підготовки Київського Об’єднавчого Помісного Собору, прорвався та дав очікуване загострення – колишній очільник Київського Патріархату, «почесний патріарх» Філарет реально пішов на здійснення розколу новоутвореної ПЦУ заради отримання влади, якої він офіційно зрікся ще 15 грудня 2018 р. Для багатьох українських аналітиків та журналістів такий перебіг подій видався трохи неочікуваним, бо аніяк не вписувався у імідж «мудрого духовного батька», який ретельно й наполегливо створювався «колишньому митрополиту Київському Філарету» [1] не тільки його найближчим оточенням, а і деякими ЗМІ та державними посадовцями. Однак, аналізуючи проблему, навіть ті, хто більш обізнаний в українських релігійних процесах, на великий жаль, не пішли у своїх дослідженнях далі  осені 2018 р. Разом з тим, коли роздивитися перебіг історії більш докладно, коли зазирнути у далекі 80-ті та 90-ті роки ХХ ст., зробиться зрозумілим, що сьогоднішня поведінка «почесного патріарха» цілком прогнозована, а його позитивна роль у визнанні Української Православної Помісності, як мінімум, «трохи перебільшена». У цій статті ми спробуємо згадати та проаналізувати деякі факти історії Українського Православ’я кінця ХХ – початку ХХІ сторічь у світлі діяльності колишнього митрополита Київського Філарета. Continue reading

ПО МОСКОВСЬКИМ ТЕМНИКАМ. РЕФЛЕКСІЯ НА ОСТАННЮ ЗАЯВУ УАПЦ

Двадцять шостого червня 2016 р., Соборною Божественною літургією, завершився Всеправославний собор, а ще 16 червня Верховна Рада України звернулася до Вселенського Патріарха з проханням надати автокефальний статус Українському Православ’ю. І хоча «українське питання» було відсутнє в офіційній програмі, але активно обмірковувалося в кулуарах та прес-конференціях. Continue reading