ПРО НОВІ ЗАЯВИ ПАТРІАРХА КИРИЛА, УПЦ (РПЦвУ) ТА РПЦ

Про те, що українці та білоруси є субетносом російського народу подібним до поморів та сибіряків патріарх Кирило вчив з 2015 року. Дивно, що тепер у них великороси теж субетнос. Про те, що треба воювати із Заходом та тими, хто спробує до Заходу приєднатися – вчив з 2012го. Про те, що Росію треба перетворити на православний Іран і будувати православний халіфат із своїм православним Талібаном – вчив з 2018го. Коли Україні мали надати Томос, патріарх Кирило поїхав до патріарха Варфоломія і там заявив, що Томос давати не можна, бо українці не самостійний народ, а частина росіян, кордони між державами – тимчасові, і був посланий. Все це українська влада мала б давно знати і виходячи з цих фактів давно заборонити мати будь-які зв’язки з патріархом Кирилом для українських церков – але цього так і не зроблено. Єпископат УПЦ – наприклад митрополит Черкаський Феодосій – продовжує вчити про необхідність зберегти «єдіноє духовное пространство». Для Путіна патріарх Кирило став його Геббельсом бо є значний дефіцит ідей і свою ідеологію Путін змушений запозичувати із православного нацизму Кирила. Маю надію, що до перемоги України Путін та Кирило доживуть і ми повісимо на одній осині. Це і буде наш білий прапор миру! Наближаймо перемогу, донатимо снайперам! Continue reading

ДЕНЬ ХРЕЩЕННЯ РУСИ: ПРАВДА ТА МІФИ

Наближається чергове святкування дня Хрещення Руси-України, або Дня української державності. Ця подія спонукає нас замислитися над смислом та ідеєю такого святкування, а саме – над питанням обґрунтованості цього свята. Проблема в тому, що сама основа цього свята є дуже нестійка – як з історично-фактичного, так і з політично-ідеологічного боку. Прив’язка такого значного феномену як Українська державність до цього дня вимагає дуже якісного продумування, наскільки цей день важливий і правдивий. Це особливо потрібно тим паче тоді, коли вже є цілком фактичні і освячені історією дати 22 січня (день проголошення незалежності УНР 1918 р. і день Злуки 1919 р.), 24 серпня і 1 грудня (день референдуму 1991 р.). Continue reading

ПРО «ВИПРАВДОВУВАННЯ» ГЛАВИ УГКЦ ПЕРЕД МОСКОВСЬКОЮ ПАТРІАРХІЄЮ РПЦ (МП) ЗА СПІВПРАЦЮ З УКРАЇНСЬКИМИ ЦЕРКВАМИ

Чергове посоромлення України, українців і Церкви Христової в Україні…

На догоду чужинцям, чужих держав, державно-церковних і церковних політики (як папського Ватикану, так і Московії (Російської Федерації)), «духовні керманичі» від Української Греко-Католицької Церкви показали світу іще раз, що українці розділені, і при цьому навіть цього не соромляться… Continue reading

МІФОТВОРЧІСТЬ МОСКОВСЬКОГО ПАТРІАРХАТУ В УКРАЇНІ ЯК СПРОБА ВИЖИВАННЯ

Згідно з багатьма опитуваннями, більшість віруючих громадян України визначають свою конфесійну приналежність як «православні». Саме цей факт визначає особливу цікавість українського суспільство до стану справ в Українському Православ’ї. Особливо, це стало помітним після початку військового конфлікту з Росією, бо т.зв. «Українська Православна Церква Московського Патріархату» є підрозділом Руської Православної Церкви з центром у Москві. Тенденційні заяви деяких архієреїв УПЦ МП, участь її священиків, кліриків та мирян у війні проти України, вже активно почали формувати негативний образ цієї структури в очах більшості православних українців, а необхідність об’єднання всіх трьох гілок Українського Православ’я в Єдину Помісну Православну Церкви з центром у Києві стає реальною вимогою суспільства. Continue reading

КОМУ МОВЧИТЬ МИТРОПОЛИТ ОНУФРІЙ (МП)

Знову в УПЦ МП створюється ореол святості, молитовності та самозречення навколо однієї, на мою думку, не дуже адекватної особи. Це сьогоднішній місцеблюститель митрополит Онуфрій (Березовський) та чи не єдиний кандидат на посаду Київського митрополита.

Ось і Юрий Павлович Черноморец часто говорить про нього, як про великого молитвеника. Але, правда, і знаходить недоліки, кажучи, що він, мовляв, настільки довго і постійно молиться, що навіть не встигає слідкувати за подіями… Та так бува затримається під куполом храму в черговому молитовному екстазі, що навіть ніяк і не зреагує на події в Україні. Нічого ніби і не відбувається… Continue reading

ПРО МАЙДАН

Писати аналітику, а тим більше богословські рефлексії з приводу того, що відбувається на Київському Майдані, зарано. По-перше, все швидко змінюється і за одну ніч Майдан може стати іншим або його може не стати взагалі. По-друге, для якісної рефлексії на подію, тим більш таку як Майдан, треба щоб пройшов якийсь час. Але вже зараз можна сказати, що незалежно від подальшого розвитку подій Майдан змінив країну, суспільство, і змінив стосунки українських церков і українського суспільства.

В Європі нацизм і Голокост змусив церкви докорінно переоцінити свої стосунки із державою та суспільством. Народилася навіть окрема галузь богослов’я – політична теологія як реакція здебільшого на німецький тоталітаризм та Другу світову війну. В Україні ані гоніння на Церкву від більшовиків, ані Голодомор, ані сталінські репресії, ані війна, ані Хрущов, ані звільнення Церкви від атеїстичного тиску та одразу ж її розділення на ворогуючі групи не спричинили чогось подібного, хоча за масштабами ці трагедії не менші, аніж Голокост. Проте Майдан має шанси стати початком процесів, коли будуть переоцінені стосунки Церкви, держави і суспільства, а українські церкви по-іншому оцінять самі себе. Ось саме про це моя коротка репліка. Continue reading

ДЕЯКІ ДУМКИ ВІДНОСНО ОДНОГО МАТЕРІАЛУ ІНТЕРНЕТ-ВИДАННІ «ОСТРОВ»

Днями в інтернет-виданні «Остров» з’явився наступний матеріал «Кужель рассказала, что старцы против Януковича псалом с проклятиями читают». Він викликав не аби яку дискусію в коментарях на сайті, тому хочу висказати і своє міркування священика

Кілька психічно хворих людей вирішили зганьбити покликання монаха Православної Церкви та підло, із пітьми свого безумства і ненависті, накласти прокляття на діючого Президента України, його рідних та близьких. Continue reading