Ваші високості,
Превосходительства,
Шановні учасники,
Шановний Тьєррі де Монбріаль!
Пані та панове,
Дорогі друзі,
Ми хотіли б щиро подякувати організаторам цього нового засідання конференції «World Policy Conference – For a Reasonably Open World» за те, що знову запросили нас взяти участь у цій дуже цікавої дискусії. Continue reading
Розмова з архієпископом Артемієм (Кищенко), якого позбавили кафедри через підтримку опору диктатурі та русифікації, про життя і служіння в Гродненській єпархії, спроби переписати новітню церковну історію, потрясіння 2020 року, війну в Україні, сучасний стан справ у церкві….
— Владико Артемію, Ви так довго не давали жодних інтерв’ю, чому зважилися перервати мовчання?
— Це була вимушена мовчанка, пов’язана із зрозумілими життєвими обставинами. Але останнім часом все частіше можна почути, що все, що відбувалося у Гродненській єпархії, було поганим. То було не так, і це… І ось зараз тільки всі упорядковують. Цим знецінюють багато хорошого, що відбувалося у нашій єпархії. Багато добрих священиків робили дуже добру роботу, будували храми, створювали громади, працювали з дітьми. Багато було. Про це треба згадувати. Я розумію, що зупинити людей, які говорять неправду, не вийде, це питання позиції, але говорити про добре, згадувати його треба. Continue reading
Дискусії про сучасне православне християнство часто зосереджувалися на багатьох способах, якими історична спадщина та політичний контекст сформували траєкторії інституційного розвитку Православ’я, соціальної присутності та богословських відповідей на важливі питання, такі як сучасність, секуляризація, глобалізація та релігійний плюралізм, серед інші. Важливо відзначити, що реакція Православ’я на несприятливі історичні обставини, особливо у Східній Європі, зазвичай домінувала ментальністю «обложеної фортеці» — ментальністю, яка призвела до інституційної та богословської стагнації, яку нав’язали самі собі, яку, на мій погляд, можна описати як самоколонізація. Continue reading
У п’ятницю, 12 квітня 2013 р., в будинку культури села Васловівці Заставнівського району відбувся круглий стіл на тему: «Митрополит Євген (Гакман) – повернення із забуття», присвячений 220-й річниці з дня народження та 140-й річниці з дня смерті цього видатного релігійного і громадського діяча, уродженця села Васловівці. Організатором заходу вперше за роки незалежності України виступила районна організація Товариства «Просвіта» імені Тараса Шевченка (голова – Світлана Масловська).
Радує, що нарешті місцева влада визнала заслуги свого земляка Митрополита Євгена. В розмові взяли участь науковці, громадські діячі, працівники культури і навіть священики Московського Патріархату. Заходи, присвячені Митрополитові Євгену. Чернівецько-Буковинська Митрополія Української Православної Церкви Київського Патріархату проводить у його ріднім селі щороку без будь-якої участі та підтримки місцевої влади, з участю окремих мешканців села, бо інші з батюшкою Іваном, настоятелем сільської церкви Московського Патріархату, не визнають УПЦ Київського Патріархату. Continue reading
Мені вже все одно чи Папа має більш проросійську позицію як у бесіді з єзуїтами 16 травня 2022 р., чи більш проукраїнську як у бесіді з Мариновичем і Колядою днями. Проблема ось у чому. Папа відмовся від християнського соціального вчення, яке засуджує тероризм як абсолютне зло і засуджує феномен терористичних держав, називає обов’язком боротьбу з тероризмом.
Папа замість соціального вчення у питання війни і миру став спиратися на власні гадки, на власні переживання. Це було помітно мені ще в Енцикліці «Всі брати». Наголос на тому, що треба приймати будь кого Іншого, яким би не був Інший, став шляхом в нікуди, якщо ми не можемо зупинити Іншого, коли він став злочинцем. Повага до злочинця має бути в тому, що ми вважаємо його повнолітнім і відповідальним за свої вчинки, а тому за вчинене зло має бути покарання. Якщо ми вважаємо, що злочинець ще колись цивілізується, християнізується, олюдниться і тому тепер треба терпіти від нього будь які злочини – то це шлях, на якому ми не поважаємо ні його людську гідність, ні власну людську гідність. І це шлях, на якому ми в ніщо перетворюємо людську гідність жертв. Continue reading
Протягом 55 років, тобто півстоліття, маленька, але історична Охридська архієпархія, точніше, частина її в межах нинішньої держави Північна Македонія, оскільки стародавня Архієпархія мала набагато ширші кордони, була в темряві. Густа, непроникна та абсолютна темрява, переплетена з політичною, націоналістичною та іншою, не пов’язаною з Церквою та її роллю, доцільністю, яка повністю ізолювала цю Архієпархію від решти Тіла Православної Церкви. Continue reading
Ваша Високоповажність,
Шановні релігійні лідери,
Пані та панове,
Для мене велика приємність і унікальний привілей виступати на цьому визначному зібранні тут, на Форумі сприяння спільним цінностям серед релігійних віруючих в Ер-Ріяді, Саудівська Аравія, на люб’язне запрошення шейха Мохаммеда Аль-Іси, Генерального секретаря та секретаря. -Генеральний. Continue reading
Велика частина критики, яка нині спрямована на адресу керівництва Російської православної церкви за підтримку війни Росії проти України, організована навколо ідеї, що Московський патріархат є ідеологічно скомпрометованим і богословські невиправданим. За деякими винятками, науковці, журналісти та автори думок засуджують лідерів Російської Церкви як апологетів кремлівської ідеології «русского мира», експансіоністського, шовіністичного світогляду, який робить прелатів, як-от патріарх Кирило, митрополит Іларіон та інших, причетними до «нової Нацизм», партнери в «нечестивому союзі», торговці «квазірелігійним планом денного» і прихильники нативізму «крові та ґрунту». Подібним чином, і часто на одному диханні, звинувачення в «єресі» висуваються проти лідерів церков, головним чином на тій підставі, що підтримка війни Росії закликами до захисту «Святої Русі» під прапором «З нами Бог» є формою етнофілетизму, тобто єресь ототожнення та змішування православного християнства з етнічним націоналізмом. Continue reading
Моя позиція полягає в тому, що і Російська Церква, і Російська держава натхненні спільною ідеологією під назвою «Русский мир», який значною мірою мобілізував вторгнення Путіна в Україну. Ця ідеологія є формою етнорасового релігійного фундаменталізму, який закликає кров, землю, віру, націю, народ, мову та царя/вождя. Як і попередні етноцентризмі, він демонізує всіх, хто йому протистоїть, а водночас у логіці ідеології російського світу Захід є великим супротивником, верховним демоном. Ідеологія «русского мира» – це – і я не кажу це легковажно – новий нацизм, нацистська ідеологія ХХІ століття. Continue reading
У березні 2022 р. відбулося кілька знакових подій, які корінним чином змушують нас більш уважно подивитися та остаточно зрозуміти реальне ставлення Католицької Церкви не тільки до України, а і загалом до її сприйняття як християнської конфесії. Ці події викликали певне обурення українських католиків, яке дуже схоже на обурення представників РПЦвУ висловами патріарха Кирила Гундяєва. І як певні «правильні» представники Московського патріархату спробують звалити всю відповідальність персонально на свого очільника та його оточення, так і католики пов’язують негатив виключно з папою Франциском. Але все набагато складніше, бо сьогоднішня поведінка римського архієрея цілком логічна випливає з загальної політики Ватикану другої половини ХХ – початку ХХІ стст. Continue reading