Передмова
Вранці 26 грудня 2004 року, на другий день Різдва Христового [1] все людство здригнулося від небувалої катастрофи, що сталася в приморських районах Південно-Східної Азії і викликаної приливної хвилею внаслідок сильного землетрусу. Цунамі спричинило сотні тисяч жертв, матеріальний же збиток взагалі не піддається обчисленню. За кілька хвилин неповторні за своєю природною красою місця, цей справжній рай, перетворилися у пустельні болота з купами руїн. Continue reading
Возлюблені діти у Христі: Нехай Божі милість та мир будуть з усіма Вами.
Як і кожного року, історична та страждаюча Константинопольська Церква Матір, спілкується з усіма Вами з тягарем на серці, в молитві згадуючи Голодомор Українського Народу, трагічну та нелюдську подію 1932-1933 років, коли безліч людей загинули від навмисного та жорстокого голоду. Ця трагедія говорить сама за себе, серед інших жорстоких вчинків проти людства та Божого творіння здійснених у двадцятому столітті, як найбільш насильницька трагедія в історія досі відома. Continue reading
Однієї з відомих форм русифікації та знищення національної самосвідомості православних українців та білорусів є праця Московського Патріархату по «прив’язці» усіх релігійних та народних звичаїв до подій саме російської історії. Не є виключенням і стародавній народний звичай осіннього поминання померлих – Димитрівська поминальна субота, яку Російська Православна Церква наполегливо спробує прив’язати до «перемоги Димитрія Донського на Куликовому полі». У цій статті ми розповімо справжню історію традиції та викриємо російські пропагандистські міфи. Continue reading
«Фундаменталізм» є важкою концепцію для визначення. І труднощі головним чином обумовлені не складністю опису певних дій, вірувань, ідей і основних маркерів, які допомогли б нам відокремити феномен «фундаменталізму» від того, що ним не є. Те, як концепція «фундаменталізм» часто використовується і у громадському дискурсі, і у наукових колах, показує, що головна перешкода полягає у внутрішній логіці, що лежить в основі явних визначень фундаменталізму, що розрізняють дії і ідеї, які «вони» просувають і здійснюють (які можна помітити як «фундаменталізм») та такі ж або схожі дії і ідеї, які здійснюємо «ми». Це означає, що концепція «фундаменталізму» у більшості випадків використовується як страхітливий термін, недоліком описової складовою якого компенсується оціночною складовою. Continue reading
Старець Йосип Ісихаст був тим рідкісним ченцем, який з самого початку свого зречення від світу отримав повноту Божественної Благодаті, Благодать скоєних. Найбільш примітне тут те, що він не тільки зберіг даровану йому благодать, що саме по собі безмірно важко, але і примножив її, а це вже майже неможливо.
У перші місяці після приходу на Святу Гору, коли він перебував у скиту, у відокремленій місцевості неподалік від монастиря Велика Лавра, він знайшов безцінний небесний дар – відвідування Божественного Світла і, у той же час, обдарування безперестанною розумною молитвою [1]. Ця подія стала найважливішою підставою і відправною точкою всього його подальшого чернечого життя. Continue reading
15 жовтня в Мінську відбулося виїзне засідання Синоду Російської Православної Церкви під керівництвом Патріарха Кирила (Гундяєва), яка прийняла цілком передбачуване рішення про розрив євхаристійного спілкування з Константинопольським патріархатом. Поряд з цією подією і фактом його проведення вибухнув скандал – за публічну критику поведінки Патріарха Кирила і обговорення його охорони священика Мінської єпархії Білоруського Екзархату о. Олександр Шрамко забороненого в служінні і відправленого за штат. Ці події викликали жваве обговорення на сторінках ЗМІ та соціальних мережах, яке поставило деякі гострі питання. У цій невеликій статті ми спробуємо проаналізувати і дати відповідь на деякі з них. Continue reading
Під головуванням Його Всесвятості, Вселенського Патріарха, Святий і Священний Синод зібрався на чергове засідання з 9 по 11 жовтня 2018 року для вивчення та обговорення питань порядку денного.
Священний Синод детально та тривалий час обговорював церковну справу України в присутності Його Преосвященства Архієпископа Даниїла Памфільського та Його Преосвященства Єпископа Іларіона Едмонтонського, Патріарших Екзархів в Україні, та ухвалив після розширеного обговорення: Continue reading
Помісна Православна Церква є Єдиною Святою Кафоличною (Соборною) і Апостольською Церквою у всій її повноті. Помісна церква утворюється з єпархій (діоцезій) на чолі з єпископом: ”Там, де є єпископ, є еклесія (церква)”. Це визначення, взяте з послання святого Ігнатія Богоносця до мешканців Смирни. Великий Богоносець писав: «Будьте єдині з своїм єпископом» і «Дивіться на свого єпископа, як на Христа». Православна Церква має тільки один харизматичний центр, свого Главу, Яким є Христос. Святий Дух, нероздільний з Сином завжди діє в Церкві спільно і роздільно з Ним, – Він проявляється у Вселенських Соборах, місцевих і обласних синодах і через пророчого Духа Своїх святих, які утвердили своє життя після виникнення церкви (еклесії). «Бо благодать і дар, що є у Трійці, даються від Отця через Сина в Дусі Святому» «Неможливе наділення даром в нас, крім в Дусі Святому. Continue reading
Трохи подумаємо над тим періодом святої П’ятидесятниці, коли всі були осяяні незгасним світлом Воскресіння Христового.
Я не знаходжу більш відповідного вітання, ніж те, яке ми чуємо під час літургії: брати і сестри, Христос Воскрес і Він між нами і був, і є, і буде.
Говорити про чернецтво будь-кому, коли він ще не досяг зрілості у чернечому житті, складно і небезпечно. Continue reading
У даний час ведеться багато дискусій з приводу соборного ладу або так званої соборної системи Церкви. Дійсно, соборний устрій є характерною ознакою Православної Церкви, оскільки управління всіма Помісними Церквами засноване на принципі соборності, на так званому «соборному розумі», а не на думці однієї конкретної людини. У Православній Церкві ми спираємося на рішення Помісних і Вселенських соборів і діємо за принципом «завгодно Святому Духові і нам», «завгодно було Собору», а не керуємося приватними судженнями окремих членів Церкви. Звичайно, у тому випадку, якщо який-небудь член Церкви досяг святості або стану обожнення, тоді він самим своїм життям і своїм наочним прикладом висловлює внутрішній дух Церкви і є авторитетом в питаннях духовного життя. Ось чому часто бувало так, що рішення, які приймалися Помісними і Вселенськими Соборами, ґрунтувалися на позиції деяких святих. Continue reading