АРАБСЬКЕ ЄВАНГЕЛІЄ ДИТИНСТВА СПАСИТЕЛЯ (АПОКРИФ)

Арабське Євангеліє дитинства Спасителя – це апокрифічне Євангеліє дитинства Ісуса Христа, написана арабською мовою.

Історія введення цього апокрифу у науковий вжиток почалося з того, що Кембриджський професор Генрі Сайк придбав у Ліоні манускрипт арабською мовою, який у 1697 році переклав латинською мовою та опублікував обидва тексти (арабський та латинський) в одній книзі. Рукопис, придбаний Сайком, було втрачено, і вчені не отримали можливості встановити час написання. Фрагменти арабського тексту пізніше вдалося виявити в книгосховищах Риму та Парижа, а в Бібліотеці Лауренціана у Флоренції було знайдено (і досі зберігається) рукопис із 47 аркушів, що містить повний арабський текст «Євангелія дитинств»а. В даний час це найстаріший рукопис апокрифу. Цей манускрипт підписаний і тому точно датований. Він створений «вірним і смиренним рабом Господнім Ісаком», скопійований з більш раннього рукописного тексту, в чотирнадцятий день місяця сциабата 1610 Олександрової ери (лютий 1299). У рукописі велика кількість мініатюр, що ілюструють майже всі епізоди «Євангелія дитинства». Загалом, час написання апокрифа визначити важко, є припущення, що твір було написано сирійською мовою в V або VI столітті і лише пізніше перекладено арабською мовою. З цієї причини в англомовній літературі «Євангеліє дитинства» називають не «Арабським», а «Сирійським». Continue reading

ПРОТОЄВАНГЕЛІЄ ЯКОВА

Протоєвангеліє Якова, також відоме як Євангеліє від Якова — апокрифічне Євангеліє, написане, як припускають, у середині ІІ століття. Сама назва походить від грецького слова πρτος, (prōtoν) — «перше», «початкове», що розуміють як перед-Євангеліє, те що було перед подіями описаними у Євангеліях. Текст Протоєвангелія Якова розділений на 25 розділів.

Глава І

1 У дванадцяти племенах Ізраїлю був Йоаким, дуже багатий чоловік, який приносив подвійні дари Богові, говорячи: Нехай буде від багатства мого всьому народові, а мені на відпущення на милосердя Господеві. Continue reading

ПРОТОЄВАНГЕЛІЄ ЯКОВА. Глави І – V (ІСТОРІЯ ЯКОВА ПРО НАРОДЖЕННЯ МАРІЇ)

Глава І

1 У дванадцяти племенах Ізраїлю був Йоаким, дуже багатий чоловік, який приносив подвійні дари Богові, говорячи: Нехай буде від багатства мого всьому народові, а мені на відпущення на милосердя Господеві.

2 Настав великий Господній день, коли Ізраїлеві сини приносили дари свої. Continue reading

ЦЕРКВА І ЧАС

Вступ одного з найдавніших текстів християнської традиції, Послання священомученика Климента Римського до Коринфян, починається словами: «Церква Божа, яка перебуває в Римі, Церкві Божій, яка перебуває в Коринті». Грецьке слово paroikousa, яке я переклав як «перебуває», означає тимчасове перебування вигнаного, колона та прибульця, що протиставляється повноправному мешканцю, громадянину, по-грецьки katoikein. Це вступ і це звернення повторюється в кожен конкретний момент історії, повторюється тут і зараз, до Церкви Божої, яка перебуває, є мандрівником в Парижі. Тема мого сьогоднішнього звернення – месія, грецьке paroikein, перебування чужоземця, термін, що позначає місце християнина у світі, його досвід месіанського часу. Очевидно, що це – стійке словосполучення; зокрема, Соборне Послання Апостола Петра (1 Пет. 1:17) також говорить про час Церкви, вживаючи грецьке ho chronos tēs paroikias- «час мандрів», «перебування», що означає перебування прибульця. Continue reading

СВЯЩЕННІ СИМВОЛИ БІБЛІЇ

Окремі критики дозволяють собі жінок, які згадані у Святому Письмі, називати «блудницями». Біблія, як твір Духа Святого, має таке право, бо вони є священними символами Біблії. А крім Біблії хто може таке собі дозволити? Continue reading

ДЕНЬ ВШАНУВАННЯ ПАМ’ЯТІ СВЯТОГО ПРОРОКА ІЛЛІ

Ім’я «Ілля» з давньоєврейської означає «Мій Бог», і ще й вживається, як коротка форма імені Бога. Часто святого пророка Іллю називають за місцем народження в місті Фісви — Іллею Фесвитянином.

Церковна традиція знає пророка Іллю, як ревного поборника чистоти віри в єдиного небесного Бога. Він нещадно викривав бісослужіння і всіляке поклоніння неправдивим богам. Життєпис його пророчої Continue reading

ГРАНИЧНЕ ДИВО? ІСТОРИЧНІСТЬ ВОСКРЕСІННЯ ІСУСА

І. Вступ

А якщо Христос не воскрес, то й проповідь наша марна, марна і віра ваша. Ми знайшлися б тоді неправдивими свідками Божими, бо свідчили б про Бога, що Він воскресив Христа (1 Кор. 15: 14-15).

Для Павла було очевидно, що в залежності від того, чи є Воскресіння Ісуса історичним фактом, залежить достовірність не лише його власною проповіді, але і всієї нашої християнської віри. Павло дотримується цієї позиції надзвичайно твердо, при цьому він наполягає на історичності одного лише Воскресіння, а не інших чудес, які ми знаходимо в Новому Завіті. У цьому Павло не самотній. У ранній Церкві Воскресіння Ісуса «стає остаточним дивом в серії чудес, що знаменують Його земне служіння» (McGuckin 2004:293, порів. Aswin-Siejkowski 2009:63), і до наших днів віра в тілесне Воскресіння часто вважається лакмусовим папірцем, за допомогою якого можна перевірити, чи сповідує людина християнські погляди. Continue reading