Іноді в мене складається враження, що вивчати традиції Церкви означає бути готовим до багатьох дивовижних відкриттів. Так я був вражений, знайшовши в творіннях свт. Григорія Богослова (+389/390 р) наступний рядок: ««Новатори»- це нерозумна назва передбачливих» [1]. Continue reading
Tag Archives: історія Православ’я
ЗНАЧЕННЯ ВОГНЮ В ЯЗИЧНИЦТВІ ТА ХРИСТИЯНСТВІ ТА ЗАБОБОНИ ПОВ’ЯЗАНІ З НИМ
Досліджуючи язичницькі обряди можна зробити висновок, що вогонь був там невід’ємним атрибутом. «В дохристиянський період, за доби родового побуту, наші пращури в більшості віддавали своїх покійників вогню – спалювали, і вірили, що душі з вогнем відлітають на небо, у вирій де вічне літо, вічнозелено, високоврожайно «в месте злачнем», куди птиці, вісники неба відлітають на зиму, звідтіля приносять весну» [2, cт. 75]. Continue reading
РІЗДВЯНЕ ПОСЛАННЯ ВСЕЛЕНСЬКОГО ПАТРІАРХА ВАРФОЛОМІЯ
МИЛІСТЮ БОЖОЮ АРХІЄПИСКОП КОНСТАНТИНОПОЛЯ,
НОВОГО РИМА І ВСЕЛЕНСЬКИЙ ПАТРІАРХ
ВСІЄЇ ПОВНОТІ ЦЕРКВИ
БЛАГОДАТЬ, МИЛІСТЬ ТА СВІТ
ВІД НАРОДЖЕННЯ У ВІФЛЕЄМІ
СПАСИТЕЛЯ ХРИСТА
Возлюблені в Господі брати і сестри!
Христос спускається з небес, зустрічайте
З’явився на землі Бог, і одночасно з’явилася і досконала людина, відкривши незбагненну цінність людської особистості. Як люди сучасності, ми особливо переживаємо наш грішний стан, коли щодня ми бачимо разом з Псалмоспівцем, що «Всі заблудили, всі нікчемні стали: нема тих, хто чинив би добро, нема жодного» (Пс. 13:3; Рим. 3:12-13). Continue reading
ВІЙСЬКОВЕ СЛУЖІННЯ В ТВОРІННЯХ СВЯТИХ ОТЦІВ
Питання співвідношення нашої Святої Православної віри з військовим служінням, а тим більше служінням у часі війни, завжди турбувало вірних. Особливо гостро це питання повстало в наш час, коли тисячі ліпших синів та дочок України вимушені захищати свою Батьківщину від зовнішньої агресії зі зброєю в руках. Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ДИМИТРІЙ РОСТОВСЬКИЙ: СКАЗАННЯ ПРО ВВЕДЕННЯ ПРЕЧИСТОЇ І ПРЕБЛАГОСЛОВЕННОЇ ВЛАДИЧИЦІ НАШОЇ БОГОРОДИЦІ І ПРИСНОДІВИ МАРІЇ У ГОСПОДНЮ ЦЕРКВУ І ПРО ЖИТТЯ ЇЇ В НІЙ
Коли Пречистій Богоотроковиці, Преблагословенній Діві Марії Богородиці виповнилося від народження народження три літа, святі праведні батьки її Йоаким та Анна, згадавши обітницю свою, коли молилися про розрішення від неплідності своєї і пообіцяли принести народжене від них Богові, захотіли сповнити те ділом, адже раніше словами проказали. Скликали, отож, у Назарет, де жили, всіх своїх родичів, котрі були від царського та архиєрейського племені, бо сам праведний Йоаким був царського роду, дружина ж його свята Анна роду була архиєрейського, ще й лик чесних дівиць зібравши, приготували численні свічки і прикрасили Пречисту Діву Марію доброкрасністю царською, про що всі давні святі отці свідчать. Святий Яків, архиєпископ Єрусалимський, від Йоакима сказав таке: «Закличте непорочних жидівських дочок, щоб прийняли запалені свічки». Continue reading
СВЯТИТЕЛЬ ДИМИТРІЙ РОСТОВСЬКИЙ. СЛОВО НА СОБОР СВЯТОГО АРХИСТРАТИГА МИХАЇЛА ТА ІНШИХ НЕБЕСНИХ СИЛ БЕЗПЛОТНИХ
Свята Церква прийняла святкувати доброчесно собор святих ангелів од передання богоодуховлених отців, відкинувши давнє злочестиве пошанування ангелів, винайдене єретиками й ідолопоклонниками, адже ще в Старому Заповіті, коли люди Божі, відступивши від Бога, почали кланятися творенню Божому та ділу рук своїх, почали приносити із богоподібним поклонінням жертви сонцю, місяцю та зорям, гадаючи, що ті мають живу душу. Таким же поклонінням із жертвами кланялися й ангелам, про що в Книгах Царів згадується так: «І кадили для Ваала, і для Сонця, і для дванадцятьох планет і всій силі небесній», тобто ангелам, вони-бо є вої небесні, як сказано в Євангелії: «І ось раптом з’явилася з ангелом сила велика небесного війська». Та неблагочесне поклоніння ангелам поширювалось і в днях святих апостолів, що викорінюючи, святий Павло у Посланні до Колосян говорить: «Нехай вас не зводить ніхто удаваною покорою та службою ангелам, вдаючись до того, чого не бачив, нерозважно надимаючись своїм тілесним розумом, а не тримаючись Голови», тобто Христа. Continue reading
КІЛЬКА МАЛОВІДОМИХ МОЛИТОВ ПРО ПОВЕРНЕННЯ ХРИСТИЯНСЬКИХ СВЯТИНЬ, ЩО БУЛИ ВІДІБРАНІ ЯЗИЧНИКАМИ
В богослужбовій літературі Візантії XIV – XVI ст.ст. час від часу зустрічається кілька цікавих молитов і прохань під час Святої Літургії, які можливо охарактеризувати як «Молитви про повернення відібраних язичниками святинь». Швидше за все, ці молитви народилися в часі ісламської навали на Візантійську імперію, коли на окупованих мусульманами територіях християнські храми перероблялися на мечеті або на цивільні споруди. Враховуючи той факт, що до цієї пори питання повернення храмів Київського Православ’я, які знаходяться в полоні Московського Патріархату, у Білорусі та Україні залишається актуальним, ми спробували відновити і перекласти на українську мову кілька древніх молитов. Continue reading
РОЗВИТОК СЕРБСЬКОГО ЦЕРКОВНОГО СПІВУ ВІД XIV ДО XVIII СТОЛІТТЯ
Процес висунення сербського церковного співу з первісної візантійської моделі, після середньовіччя була значно уповільнено атакам турецьких загарбників. В землях, які потрапили під турецьке панування, реалізовувався тиск сербських народних звичаїв і православ’я, який, серед іншого, сприяв міграції сербського населення.
Цей болісний стан викликав уповільнення в культурному розвитку сербів, в тому числі – і в музиці. Результатом цього є дуже мала кількість даних про розвиток церковного співу. Сьогодні дослідження про історію Сербії в період XIV, – XVIII в ст.ст. майже повністю ґрунтується на різних джерелах. Continue reading
ДО ПИТАННЯ ВИЗНАЧЕННЯ КОНФЕСІЙНОЇ ПРИНАЛЕЖНОСТІ ТЕКСТІВ. ЩЕ РАЗ ПРО СЛОВА «ПРАВОВІРНИЙ»
Проблема конфесійного (православно-уніатського) визначення авторства богослужбових та й взагалі релігійних текстів XVII – XVIII виявляється іноді досить складною. Переважно визначення відбувається за приналежністю друкарні або місцем створення, але не секрет, що в XVII – початку XVIII століття, а часом і в ХІХ та ХХ столітті, ми спостерігаємо взаємні «запозичення» текстів. Тому частина істориків і мовознавців давно намагається створити будь – які маркери, які повинні спростити задачу розпізнавання конфесійного авторства. Одним з таких маркерів, який сьогодні намагаються ввести в науковий обіг уніатські дослідники, є слово «правовірний». Continue reading
ПРО «ВИПРАВДОВУВАННЯ» ГЛАВИ УГКЦ ПЕРЕД МОСКОВСЬКОЮ ПАТРІАРХІЄЮ РПЦ (МП) ЗА СПІВПРАЦЮ З УКРАЇНСЬКИМИ ЦЕРКВАМИ
Чергове посоромлення України, українців і Церкви Христової в Україні…
На догоду чужинцям, чужих держав, державно-церковних і церковних політики (як папського Ватикану, так і Московії (Російської Федерації)), «духовні керманичі» від Української Греко-Католицької Церкви показали світу іще раз, що українці розділені, і при цьому навіть цього не соромляться… Continue reading