Вже на стадії підготовки Київського об’єднавчого собору та надання Константинополем Томосу про автокефалію Православної Церкви України, багато аналітиків зазначали, що визнання нової Помісної Церкви з боку інших автокефальних церков, буде супроводжуватися певним «торгом», коли кожний буде намагатися отримати якісь дивіденди, або від Константинополя, або від Києву, або від Москви за гальмування процесу. При цьому саме інтереси Румунської Православної Церкви називалися прямо та неприховано – отримання власного ставропігійно-національного вікаріату в ПЦУ з правами широкої автономії. Це було, на думку майже всіх релігійних аналітиків, головною умовою визнання Української Помісності з боку Бухаресту. Continue reading
Tag Archives: історія Православ’я
ЧЕРНЕЦТВО ТА СВІТ
Інститут чернецтва сходить до самих витоків древньої Церкви. Апостол Павло, відповідаючи на питання Коринтян про невинність, порадив, в тому числі, що людині добре лишатися так (1 Кор. 7:25-26), маючи на увазі, що і чоловікам і жінкам краще не вступати в шлюб, зберігаючи свою цноту.
У всякому разі, і сам апостол Павло, і інші апостоли, і, звичайно, апостол Іоан Богослов зберігали безшлюбність, за що останнього і називали «незайманим». Також до місіонерської діяльності першої Церкви залучаються і такі діви, як Хлоя (1 Кор. 1:11), Фива (Рим. 16: 1) та інші (1 Кор. 9: 5). Continue reading
АНДРІЙ – АПОСТОЛ «МАЛОГО»
Брат Петра, Андрій, найменш відомий з усіх чотирьох апостолів першої групи. Андрій зазвичай залишається на другому плані, хоча він був членом домінуючої четвірки. Він не входив в число свідків деяких важливих подій, при яких разом з Христом були присутні Петро, Яків та Іоан (Мт. 17: 1; Мк. 5:37; 14:33). В інші ж моменти він згадується серед членів тісного кола (пор. Мк. 1:29; 13: 3). Не може бути сумнівів у тому, що у нього були тісні стосунки з Христом, адже саме через нього інші люди, найчастіше особисто, знайомилися з Наставником. Continue reading
ВВЕДЕННЯ У ХРАМ БОГОРОДИЦІ. ЧОГО НЕ ВАРТО ЗНАТИ, АБИ НЕ ЗІПСУВАТИ СОБІ СВЯТА….
І. Історія та «історії»
Перші згадки про свято Введення з’явилися у грецьких місяцесловах лише з ІХ ст. Довгий час його не відзначали як велике двонадесяте свято, лише згадували про принесення, згідно з єврейським законом, дівчинки Марії у храм на 80-ий день «після днів очищення». Цю дату відраховували від Різдва Божої Матері. Continue reading
АВТОКЕФАЛЬНІ ЦЕРКВИ ТА ІНСТИТУТ ПЕНТАРХІЇ
Багато що було написано останнім часом щодо українського питання, як позитивного, так і негативного, з якого б боку воно не розглядалося. Зокрема, була дуже різка критика Вселенського Патріархату.
З цієї причини мені було необхідно написати статтю, щоб пояснити деякі аспекти предмета в цілому, не розглядаючи його вичерпано. Зокрема, я пояснив, що православний церковний порядок не є папським і не є протестантською конфедерацією, але він є Синодальним і ієрархічним одночасно Я наполягаю на цьому, тому що вважаю, що це основа виниклої проблеми. Continue reading
ОДКРОВЕННЯ ПОМИСЛІВ ЯК ФУНДАМЕНТ СЛУХНЯНОСТІ
І. Підкорення помислів на послух Христові
Назва цього розділу взято з Другого послання святого апостола Павла до Коринфян, в якому говориться: «зброя бо нашого воювання не тілесна, але міцна Богом на зруйнування твердинь, ми руйнуємо задуми і всяке винесення, що підіймається проти пізнання Бога, і полонимо всяке знання на послух Христові … » (2 Кор. 10:4-5). Про які твердинях йдеться і чому нашу боротьбу проти них святий Павло пов’язав з помислами, відкриває нам преподобний Юстин Чилійській в своїй книзі «Тлумачення Першого і Другого Послань до Коринфян св. апостола Павла»: «Кожен гріх, увійшовши в душу нашу, негайно починає зводити твердиню для себе і для своєї єдиної доньки – смерті, і для свого батька – диявола. Гріх зазвичай зароджується в думках, потім, як невидимий поліп, поступово простягається на всі сфери нашого єства: на душу, совість, волю, серце. Звідси боротьба з гріховними помислами, наша щоденна боротьба». Далі преподобний Юстин пояснює нам, що тільки коли підкоримо свої помисли, свій розум і думки, Творці і Богу, тільки тоді ми усвідомлюємо, що є істина, правда, життя, світло, Бог і ми самі. Це добровільне підкорення кожного помислу Христу – перша жертва, яку приносить людина, пішовши за Ним по шляху віри і любові. Continue reading
ІСТОРИЧНА РОЗВІДКА ЩОДО ПЕРШОЇ АРХІЄРЕЙСЬКОЇ ХІРОТОНІЇ УАПЦ
Історія походження першого власного єпископату Української Автокефальної Православної Церкви (третього відродження) вже неодноразово робилося не тільки чисто історичним питанням, адже практично всі єпископи УАПЦ, які отримали хіротонію в 1990-1991 рр., або померли, або перейшли у Московський Патріархат, або були визнані як одноосібні патріархом Мстиславом (Скрипником) та Вселенським Патріархом Варфоломієм, або прийняли виправлення (пересвяту) хіротоній від колишнього Київського митрополита Філарета, але і спробою антиукраїнських церковних кіл піддати сумніву канонічний статус діючих архієреїв Православної Церкви України. І хоча після рішення Константинопольського Патріархату від 11 жовтня 2018 р. усі дискусії носять чисто теоретично-історичний характер (про що ми будемо казати згодом), періодично з’являються певні «аналітичні матеріали», що піднімають нову хвилю дискусій. Саме такий матеріал з’явився на інтернет-порталі «Cerkvarium» [1] та відразу викликав відповідь Московського Патріархату [2]. Невдовзі полеміка продовжилася на інтернет сторінках та соціальних мережах. Коли її проаналізувати, можна легко дійти висновку, що вона реально стосується трьох питань: Continue reading
ЄРУСАЛИМСЬКА ЦЕРКВА – МАТИ ВСІХ ЦЕРКОВ?
Після того, як Еладська Православна Церква визнана Православну Церкву України, Московський Патріархат значно активізував дії, що мусять розсварити саме сегмент грецького православ’я. Одним з головних меседжів цієї компанії є заперечення першості Константинопольського Патріархату в диптиху Вселенського Православ’я, зокрема права приймати апеляції кліриків інших Помісних Церков та надавати автокефальний статус. Початком цього стала безпрецедентна підтримка амбіцій Єрусалимського патріарха Феофіла ІІІ, який ось вже кілька років просовує тезу про те, що «Єрусалимська Церква є Матір’ю всіх православних Церков та гарантом всеправославної єдності». Ця ідея, на думку деяких прибічників Московського Патріархату, мусить привести до формування грецької антиконстантинопольської коаліції. На нашу думку, таке переформатування московської стратегії є наслідком явного зміцнення негативного ставлення до Російської Православної Церкви з боку більшості православної ієрархії різних Помісних Церков. Саме для розуміння помилковості амбіцій Єрусалимського патріарха, яка «неочікувана» отримала медійну підтримку Москви, ми подаємо критичну статтю російського богослова та вірного Російської Православної Церкви Андрія Власова, що була опублікована на ворожому до всього українського ресурсі. Звичайно, ми не поділяємо та закликаємо не сприймати деякі прихильні вислови автора щодо Росії, а також, хоча і трохи приховану, традиційну московську критику Константинопольського патріархату. Continue reading
ДОПОВІДЬ АРХІЄПИСКОПА АФІНСЬКОГО ІЄРОНІМА «АВТОКЕФАЛІЯ УКРАЇНСЬКОЇ ЦЕРКВИ»
Шановні брати!
Постійний Священний Синод Еладської Церкви в екстреному порядку зайнявся питанням «автокефалії» Церкви України. Після довгих роздумів, обміну думками та дискусій все матеріали були передані на розгляд двом Синодальним комісіям нашої Церкви:
1) комісії з догматичним та канонічним питань;
2) комісії з міжправославних та міжхристиянських відносин, щоб ці комісії спільно дали належні роз’яснення Священному Синоду. Continue reading
ВІЗАНТІЙСЬКІ ВИТОКИ КОНТРОЛЮ ЗА ЗБРОЄЮ
Важко переоцінити роль Візантійського імператора Юстиніана як в християнській, так і в політичній історії, через те, що він більше, ніж будь-який інший християнський правитель, інтегрував християнські принципи в імперське законодавство. Чи дивитеся ви прихильно на Візантійську модель «симфонії» Церкви і Держави або віддаєте перевагу Джеферсоновському відділенню Церкви від Держави, будь-яка сучасна формулювання християнства у політиці тим чи іншим чином є відповіддю Юстиніаської спадщини. І навіть сьогоднішні суперечки про контроль за зброєю були передбачені Юстиніанськімі законами, які забороняють громадянам володіти зброєю. Continue reading