ВПЛИВ СТАРЦЯ ЙОСИПА ІСИХАСТА НА АСКЕТИЧНЕ І ЛІТУРГІЙНЕ ЖИТТЯ СВЯТОЇ ГОРИ

Старець Йосип Ісихаст був тим рідкісним ченцем, який з самого початку свого зречення від світу отримав повноту Божественної Благодаті, Благодать скоєних. Найбільш примітне тут те, що він не тільки зберіг даровану йому благодать, що саме по собі безмірно важко, але і примножив її, а це вже майже неможливо.

У перші місяці після приходу на Святу Гору, коли він перебував у скиту, у відокремленій місцевості неподалік від монастиря Велика Лавра, він знайшов безцінний небесний дар – відвідування Божественного Світла і, у той же час, обдарування безперестанною розумною молитвою [1]. Ця подія стала найважливішою підставою і відправною точкою всього його подальшого чернечого життя. Continue reading

СВІТ ТА ЧЕРНЕЦТВО

Зміна світу впливає на чернецтво. Але чернецтво має залишатися незмінним. Зниження статусу православного чернецтва в епоху секуляризації є неприпустимим.

Церковне життя не повинне піддаватися ніяким впливам. Її постулати зобов’язані зберігатися, чернечі ідеали не слід переглядати. Вони повинні продовжувати дарувати суспільству дух аскези, стриманості і смирення, які так важливі у нашому житті. У період свого розквіту чернецтво дарувало славу Церкви. Зараз же чернецтво представляється світу чимось зайвим, несучасним, марним і навіть шкідливим. Continue reading

РОЛЬ ПРАВОСЛАВНОГО ЧЕРНЕЦТВА В ІСТОРІЇ ЦЕРКВИ

Трохи подумаємо над тим періодом святої П’ятидесятниці, коли всі були осяяні незгасним світлом Воскресіння Христового.

Я не знаходжу більш відповідного вітання, ніж те, яке ми чуємо під час літургії: брати і сестри, Христос Воскрес і Він між нами і був, і є, і буде.

Говорити про чернецтво будь-кому, коли він ще не досяг зрілості у чернечому житті, складно і небезпечно. Continue reading

ІСУСОВА МОЛИТВА ЄГИПЕТСЬКИХ ЧЕНЦІВ

Найбільш ранні відомості, які зазвичай наводяться про практику молитви, званої грецькою monologistos (молитва, яка полягає в одній фразі), пов’язані з єгипетськими ченцями. Блаженний Августин говорить, що вони молилися часто, але короткими молитвами, як порив – quomodo jaculatos [1]. Авва Ісаак вчив Іоана Касіяна і братію безперервно повторювати перший вірш Псалма 69: «Deus in adiutorium meum intende, Domine ad adiuvandum me festina» – «Поспішай, Боже, позбавити мене, поспішає, Господи, на допомогу мені» [2], представляючи це як традицію, що збереглася з часів перших ченців у Скитській пустелі. Ісусова молитва – монологічна (monologistos), включає в якості істотного елементу ім’я Христа і зазвичай асоціюється з молитвою митаря: «Будь милостивий до мене грішного» (Лк. 18:13). Continue reading

ПОЧАТОК ДУХОВНОГО ЗВ’ЯЗКУ КИЇВСЬКОЇ РУСИ З АФОНОМ

Початок духовних зв’язків Київської Русі з Афоном практично повністю збігається з епохою прийняття християнства та закладення основ чернецтва в Київській Русі за часів святого рівноапостольного князя Володимира Великого, тобто відноситься до Χ століття.

Свята Гора придбала особливу духовну привабливість для новонавернених в православну віру слов’ян в епоху святого Афанасія Афонського, в 963 р заснував чернецький монастир Великої Лаври. Серед учнів святого Афанасія були ібери; неподалік ж від Великої Лаври жили італійські монахи з Амальфі, що заснували свій власний монастир. Цілком ймовірно, що у числі послідовників святого Афанасія були і балканські слов’яни. Ця гіпотеза підкріплюється тим фактом, що слов’яни згадуються у Житії святого Афанасія. Крім того, у найдавніших афонських документах згадуються болгари. Continue reading

ПРО ЧЕРНЕЧЕ ЖИТТЯ ТА РОЗПОРЯДОК ДНЯ

Сьогодні я маю радість і честь звернутися до цього гідного зібрання, учасники якого прагнуть догоджати Богу, сподіваються на спасіння своїх безсмертних душ і служать народові Божому до пізнання Його святої волі. Тому ми одягалися в чернечу схиму і прийшли в обране місце спраглих рівноангельського житія, яке божественний Іоан Синайський в своїй «Ліствиці» характеризує так: Continue reading

СЕРЕДНЬОВІЧНІ ЧЕРНЕЧІ ПРОМИСЛИ, ГОСПОДАРСЬКІ ЗАНЯТТЯ ТА ВИРОБНИЦТВА У ГАЛИЧИНІ

У середньовічні часи чернецтво відіграло важливу роль в культурно-освітньому житті населення українських земель. Саме із діяльністю чернецтва слід пов’язувати появу на Русі нового письма – кирилиці та глаголиці [Єфремов, 1991, ст. 69; Брайчевський, 2002, ст. 93], зміну суспільного світогляду [Безсторонный, 1893. ст. 2–3; Історія, 1994, ст. 38–44], виникнення та поширення давньоруських літописних джерел [Абрамович, 1930, ст. 235; ПСРЛ, 1843; ПСРЛ, 1848; ПСРЛ, 1851; ПСРЛ, 1853; ПСРЛ, 1856, та ін.], запровадження величного монументального будівництва [Толочко, 1998, ст. 4–5], іконопису та багато іншого. Continue reading

АСКЕТИКА СУЧАСНОГО ПОДВИЖНИКА (ПО ТВОРАМ СТАРЦЯ ЙОСИПА ІСИХАСТА)

«Страх Господній – початок премудрості» [1], – каже мудрий Соломон, і з ним погоджуються [святі] отці. І я кажу вам: блаженний і триблаженна людина, що боїться Господа.

З цього божественного страху народжується довіра до Бога. І вірує людина всією душею, оскільки абсолютно присвятила себе Богові, то і Бог цілком думає про неї. І, крім їжі та притулку, про які спонукає людину піклуватися знову ж [Бог,] іншої турботи [у людини] немає. Дотримуючись ж волі Господа, вона з усією простотою їй підпорядковується. Continue reading

СЕНС І ЗНАЧЕННЯ КЕЛІЙНОЇ МОЛИТВИ У ДУХОВНОМУ ЖИТТІ БРАТІЇ МОНАСТИРЯ СПІЛЬНОГО ЖИТТЯ

Тема келійної молитви дуже важлива для життя монастиря спільного життя. З самого початку я хотів би уточнити, що маю намір спиратися на дух і молитовний досвід старця Еміліана [1] і ченців нашої обителі в більшій мірі, ніж на власний убогий і недостатній досвід. Сама по собі повнота Церкви вже є гуртожиток. Для ченців, які відріклися від усього мирського та свого колишнього життя, монастир стає місцем, де вони відкрили для себе Бога; їхнє життя переходить в іншу реальність, а саме в реальність Царства і останніх днів, де все буде виконано для слави Божої. Їх життя, позбавлене від будь яких компромісів зі світом, є невпинне стояння перед Престолом Божим, подібно до ангелів. Показовий євангельський вислів, «що деякі з тут … не зазнають смерті, доки не побачать Сина Людського, що гряде в Царстві Своєму» (Мт. 16:28), звернений до ченців. Кожен чернець почув спрямований особисто до нього заклик Христа. Або в результаті примусових дій, або за життєвими обставинами, або в процесі послідовного християнського виховання, але, так чи інакше, погляд Христовий зупинявся на ньому і закликав його до того, щоб залишити все і слідувати за Ним. Але досконале крокування за Христом відбувається у ченців за допомогою молитви, у чому вони наслідують апостолів. Таким чином, ми постараємося пояснити, як вписана приватна молитва у житті монастиря спільного життя, розкривши кілька аспектів і того, і іншого. Continue reading

ТОЧНІСТЬ ВИКОНАННЯ ЧЕРНЕЧОГО СТАТУТУ І ДУХОВНИЙ УСПІХ ЧЕНЦЯ

Ознаки справжнього духовного успіху

Преподобний Іоан Касіян, великий подвижник, обдарований мудрістю наставника, в своєму знаменитому аскетичному творінні «Співбесіди» пише: «Всі науки і знання мають свою проміжну мету (σκόος) і кінцеву мету (τέλος). Мета нашого подвижницького (чернечого) життя – Царство Небесне, а шлях – чистота серця, без якого неможливо досягти цієї головної мети »[1]. Щоб підтвердити сказане, він нагадує нам про слова апостола Павла: «Так вчить і святий Павло, коли він прийняв благе ярмо Христове говорить: плід ваш є святість, а кінець – життя вічне (Рим. 6:22). Цим він ніби каже: ваша мета – чистота серця, а кінцева мета – життя вічне» [2]. Continue reading