НЕПРАВОСЛАВНЕ ПРАВОСЛАВ’Я. ДО ПИТАННЯ ДЕЯКИХ СУЧАСНИХ ПРАКТИК У ПРАВОСЛАВНИХ ХРАМАХ ГАЛИЧИНИ

Наші богослужбові співи всі повчальні, глибокодумні і піднесені. У них вся наука богословська, і вся мораль християнська, і всі розради, і всі залякування. Уважно слухаючи їх може обійтися без всяких інших навчальних християнських книг.

Святитель Феофан Затворник

Вступ

Православне богослужіння, що створювалося століттями, є великою скарбницею, в якій кожен щось знайде для себе: дорогоцінну перлину, прекрасний небесно-блакитний сапфір або прозоро-чистий аметист. Богослов знайде тут бездонні глибини богослов’я. Душа поетична знайде в цій скарбниці вищу поезію. Математик здивується стрункості та внутрішній логіці богослужбового статуту, побачить математичну красу. Проповідник знайде невичерпне джерело для натхненних повчань. Молитвеник – зразки найдосконаліших молитов. Церква керується і управляється Духом Святим. І воістину Духом Святим створювався Богослужебний Статут Православної Церкви. У храмі, під час богослужіння, здійснюється зв’язок з світом Вищім і світом видимим, ось це і є те найбільше, що робить богослужіння не спогадом, не простою переживанням, можливо і дуже хорошим, але тимчасовим і індивідуальним, але вічністю, що об’єднує всіх і вся – світ видимий і невидимий – і тут, в Церкві, ті люди, які не жили тоді, коли відбувалися ті великі події, тепер беруть участь в них, долучаються до них як до вічності. Continue reading

МАРАМОРОШ-СИГОТСЬКИЙ ПРОЦЕС: РЕЛІГІЙНО-СУСПІЛЬНІ ТРАНСФОРМАЦІЇ У СВІТЛІ ПОДІЇ

Преподобний Алексій Карпаторуський (в миру Олександр Кабалюк)

Сьогодні певні історики спробують насадити міф, що до 1949 року ніяких проявів православ’я в Західної Україні (частині, що до 1918 р. перебувала під владою Австро-Угорської імперії) не було. Через це ми передруковуємо дуже цікавий матеріал, що з’явився в газеті «Новини Закарпаття» від 3 січня 2014 р.

Редакція порталу «Київське Православ’я»

У ці дні новітнє покоління відзначає 100-річчя і 110 років з часу знакових подій в історії краю. З лютого по квітень 1904-го і взимку 1914-го (до 3 березня включно) тривали судові процеси над закарпацями. Вони зафіксовані як Мараморош-Сиготський процес і стали прикладом процесу самоідентифікації краян. Про це — у розмові з авторитетним дослідником теми Юрієм Данильцем, кандидатом історичних наук, доцентом кафедри історії України УжНУ, автором та співавтором понад десятка наукових та науково-популярних видань, директором Богословсько-історичного НДЦ ім. архімандрита Василія Мукачівської єпархії УПЦ. Continue reading

ПРОТОПРЕСВІТЕР ГАВРИЇЛ КОСТЕЛЬНИК. АПОСТОЛ ПЕТРО І РИМСЬКІ ПАПИ АБО ДОГМАТИЧНІ ОСНОВИ ПАПСТВА

Сьогодні наш портал пропонує вашої увазі наукову працю видатного українського богослова, одного з принципіальних противників унії, протопресвітера Гаврила Костельника «Апостол Петро і Римські папи або догматичні основи папства».

Ця книга, що була написана в далекім 1931 р., не втратила актуальність і сьогодні.

Для ліпшого розуміння, разом з електронною копією книги, ми подаємо нище і її сучасні богословський та історичний аналіз.

Портал «Київське Православ’я» виказує щиру подяку мит. протоієрею Олександру Швецю, настоятелю парафії Різдва Пресвятої Богородиці м. Самбора (УПЦ КП), за наданий оригінал видання.

Ми також щиро вдячний наміснику Свято-Введенського монастиря в с. Чуква, ігумену Іоану (Йонику) за працю по скануванню та підготовки електронної копії.

Редакція порталу «Київське Православ’я» Continue reading

Віленська ікона Божої Матері

Пам’ять 14 / 27 квітня

Віленська Одигітрія – ікона Божої Матері – (святкується 14 квітня, 15 лютого – перенесення у Вільно в 1495 році), чудотворна; названа за місцезнаходженням у місті Вільно. За переказами, це одна з найдавніших ікон, написаних за життя Божої Матері євангелістом Лукою і перенесених до Константинополя з Палестини (звідси найменування Віленської ікони «Єрусалимська» або «Царегородська»).

Віленська ікона ще в ХІІІ –ст. була подарована одним з Візантійських імператорів Галицьким князям, титулованим королям Червоної Руси-України. Потім, невідомими шляхами, вона в другій полове ХV ст. опиняється в Москві. Continue reading

Виставка унікальних вишитих ікон відкрилася в Києві

Народне мистецтво з давніх часів увійшло в український храм. Вишиті рушники, скатертини, хоругви, фелони й саккоси тут якнайкраще доповнюють малярство, різьбу, лиття з металу, емальєрство, вітраж. Віддавна в українських храмах існувала традиція не малювати, а гаптувати й вишивати плащаницю. Ця ікона має бути в кожному храмі, адже над нею здійснюється певний обряд на страсному тижні: виніс плащаниці у велику п’ятницю. Небагато є у світі Православних Церков, де б вишивка й гаптування займали таке поважне місце, як в Українськім Православ’і . У XX столітті, з утвердженням в Україні на цілі сім десятиліть режиму більшовиків, українське вишиване сакральне мистецтво зазнало глибокого занепаду. Але сьогодні, після здобуття Україною незалежності, вишивана ікона займає своє належне становища в українські сакральним мистецтві.

Continue reading

Проповідь на першу Пасію Великого посту

 

В ім’я Отця, і Сина, і Святого Духа!

 Дорогі брати й сестри!

 З Божою допомогою ми молитовно закінчуємо перший тиждень святого і великого посту. Увечері в п’ятницю Церква нам пропонує особливу службу – Пасію, тобто згадування святих страстей Господа нашого Ісуса Христа. Ми знову своїми думками линемо до Гефсиманського саду, до Голгофи, до тих місць, де перетер…пів муки наш Спаситель. Нас знову бентежать євангельські розповіді про страждання і смерть Викупителя наших гріхів. Ми розуміємо, що той світ був до нестями жорстокий, але чи цей світ, в якому ми зараз живемо заспокоївся, він перестав бути таким?

Continue reading

Піст – це наше спілкування з Богом

Час стрімко допровадив нас до днів Великого Посту. Святитель Василій Великий, говорить, що піст це не новий винахід, а коштовний скарб отців. Кожний християнин повинен усвідомити: все, що прийшло до нас з глибини віків, повинно бути нами пошанованим. Так само потрібно вшанувати сивину посту, оскільки він є сучасником людства. Піст установлений ще в раю. Таку першу заповідь отримав Адам: «…від усякого дерева в саду ти будеш їсти, а від дерева пізнання добра і зла не їж від нього, бо в той день, коли ти з’їси від нього, смертю помреш” (Бут. 2, 16-17). Ось, саме слова «не їж від нього» є встановленням посту і стриманості. Якби постилася Єва і не спожила з дерева, то ми б не мали тепер потреби у пості, бо ж не здорові потребують лікаря, а хворі (Мф. 9, 12). Ми є зіпсутими гріхом, і піст подається нам для того, щоб зцілитися через покаяння, тому «…постом ми оправдуємося перед Богом», – каже нам святитель Василій Великий. Continue reading

Вітаємо ігумена Свято-Введенського монастиря УАПЦ, отця Іоана (Йоника)

Сьогодні день народження одного з справжніх подвижників Українського Православ’я – ігумена Іоана (Йоника). Своїми руками, на пустому місці він відроджує древній український Свято-Введенський монастрир. Не дивлячись на погоду, в дощ і сніг, спеку і холод, щодня будує своїми руками дерев’яний український храм. А коли приходить час відпочинку від фізічній роботи, героната Іоан приймає активну участь у відродженні істинного обряду Київського православ’я Х – XVII століть. З його допомогою і корисними правками, побачили світ багато чинів і українських перекладів стародавніх богослужбові текстів.
 

Православна Церква Галичини та Її Небесні покровителі

Цьогорічне святкування 60-річчя Львівського Церковного Собору в черговий раз спрямувало погляди української спільноти до Галичини. Сьогодні треба бути гранично чесним самим з собою, бо стараючись виправдати свою конфесію, як правило ми безпідставно очорнюємо іншу.

Сьогодні дійсно надто важко дати канонічну оцінку Собору котрий ліквідував церковну спільноту таємно утворену та проголошену на беззаперечно не канонічному Берестейському соборі 1596 р. (оскільки у цей же час й у тому ж місці відбувався канонічний собор під головуванням екзарха Константинопольського патріарха Никифора /Кантакузена/). Не треба також забувати й того що у 1946 році уніати (відповідно до канонічного права Православної Церкви) ще перебували під анафемою накладеною Православною Церквою у 1054 р. на Римську Церкву.

Continue reading