Пам’ять вічна буде праведнику
Так сказав премудрий Соломон ще в Старому Завіті. І справі так є, бо є імена, які не стирає з пам’яті людини навіть час. Кожна людина лишає по собі згадку. Такі люди звісно, живуть в серцях людей. Це імена святих угодників Божих. Серед сонму святих яскравою зіркою сяє ім’я великого святителя Миколая архієпископа Мир Ликійських. Continue reading
Хто вдарить тебе по щоці, підстав йому іншу (Лк.6,9). Скільки здивування викликає цей вислів! Як же жити з такими поняттями в нашому світі? Так, багато в Книзі життя нам здається нежиттєвим, казково далеким для нашого розуміння.
Незбагненністю своїх аксіом Євангеліє часто бентежить, і це, здається, тому, що ми не розуміємо євангельського духу, який пояснюється для нас в інших місцях Писання. Так, ми читаємо, що Бог дві лепти вдовиці прийняв як велике багатство: Істинно кажу вам, що ця вбога вдовиця поклала найбільше за всіх, хто клав у скарбницю (Мк.12,43). Напевно, Бог розуміє, що нам важко, тому не вимагає неодмінно десять талантів, але кожному дає і з кожного питає по його силам. Continue reading
Усіх Андріїв вітаю з тезоіменитством! Маєте хоч у чомусь бути подібними до свого небесного патрона! А тепер про те, що нас пов‘язує з апостолом Андрієм Первозванним?
1. Всі пам‘ятають і знають літописну розповідь про те, що Апостол Андрій Первозванний проповідував християнство серед наших далеких предків і прийшов на Київські гори, благословив їх та поставив тут хреста. Бо випав йому жереб проповідувати серед скіфів, так називали усі племена – кочові і автохтонні, які населяли терени нашої сучасної держави в середині I cт. після Різдва Христового. Літописна традиція Київської Руси-України свято зберігала цей переказ і донесла його аж до козацьких часів. У монастирських літописах, наприклад таких, як Густинський літопис початку XVII ст., вперше подається такий собі історіографічний нарис про п‘ять хрещень народу руського, першим серед яких було андрієве апостольське хрещення. Continue reading
Християнське життя базується на таїнствах Церкви. Таїнства – не магічні дії, які механічно змінюють людину і її життя. Вони є дарами Божими, які за згодою людини та у співпраці з нею оновлюють її буття. Через видимі таїнства Церкви передається невидима Божественна благодать. Хрещення, Миропомазання, Євхаристія – це основні таїнства, через які людина входить і перебуває у Церкві як Тілі Христовим. Таїнства формують новий спосіб життя людини. Continue reading
Після вражаючого за своїм цинізмом демаршу Московського Патріархату в Україні (далі -МПвУ), коли його архієреї відмовилися зустрічатися з Президентом України, багато аналітиків спробували та спробують відповісти на питання «Чому?». Адже, на їх думку, така поведінка є алогічна та незрозуміла. Дійсно, подія викликає дуже багато запитань, коли її розглядати окремо від всього комплексу дій, які здійснив МПвУ на протязі останніх 4-5 років. Але саме у цих діях «захована» логіка всього того, що сьогодні коїться з цією релігійною групою – свідоме здійснення власного самогубства. Тому у цій статті ми спробуємо відновити хід подій та, власне, проаналізувати логіку цього процесу самознищення. Continue reading
Чернецтво – це наріжний камінь у будові Церкви, і бажання єднання по слову Господа Ісуса Христа: «Щоб усі були одно, як Ти, Отче, в Мені, а Я в Тобі, так і вони нехай будуть в нас єдине» (Ін. 17:21) втілюється у кожній чернечій спільноті, та православному чернецтві загалом.
Кожне чернече братство різноманітне за своїм складом та включає в себе різні особистості з різними характерами. У одного ченця характер простий і м’який, як вата, а в іншого – важкий і твердий, як залізо. І якщо перший чернець радує та надає розраду своєму ігумену, то другий створює для ігумена складності та заспокоює його в меншій мірі, або не заспокоює зовсім. Відносини першого ченця з ігуменом можна уподібнити грі на чудових струнах, тоді як відносини другого – грі на таких струнах, звучання яких викликає самі гіркі й сумні спогади. Саме тому я заздалегідь прошу вибачення, адже поки ви будете читати мою статтю, ваша пам’ять, як на крилах орлиних, буде повертатися до пережитого та витягати з глибин вашого серця як приємні, так і неприємні спогади. Continue reading
Існують різні види і форми чернецтва. Від самою типовою і поширеною формою – спільного життя, до самотнього життя. Також монастирі завжди діяли у різних куточках світу: У важкодоступних пустелях, у житлових районах поблизу міст або в самих містах.
Природним, звичайно, є розташування монастирів за межами міста, у безлюдних місцях. Але є випадки, коли монастирі, що знаходяться в межах міста, створили дуже примітну чернечу та богословську традицію і висунули великих святих нашої Церкви. Характерний приклад – Студийський монастир, який протягом століть процвітав у Константинополі Continue reading
До: Всечесного Пресвітерства, Чесного у Христі Дияконства, Преподобного Чернецтва та Благочестивих Вірних наших Українських Православних Громад поза Межами України
Возлюблені у Христі!
Ми розпочали сорока-денний період сподівання великої прояви спасительної дії нашого Господа: Його прихід до нас у плоті для того, щоб ми – через слухання його вчення, через свідчення його зцілювань, через участь у Його смерті та воскресіння – могли оселитись в Його Небесному Царстві. Continue reading
Євангеліє Христове як Одкровення вищого життя і дарів Божих
Святе Євангеліє подане світу як Одкровення Божественного волевиявлення, яке закликає людину до досконалого життя, пізнання Істини і прославлянню Імені Господа. Continue reading
«Днесь чистійшая святиня в святая святих вводится».
Пісня церковна
Деякі батьки посвячували в Старому Завіті своїх дітей особливим способом в честь Божу. Ці діти мешкали в окремих будинках біля святині єрусалимської і послуговували священикам і левитам, при їхніх священодійствах. Такий приклад бачимо на молодому Самуїлі, якого мати Анна, просячи Бога за потомка, сказала в своїй молитві : «Господи Саваоф (сил), якщо даш рабі твоїй сім’я чоловіче (сина), то дам його перед тобою в дар до дня смерти його» (1. Цар. 1, 11,). Також побожне подружжя Йоаким і Анна, молячись до Бога, щоби їх зволив поблагословити потомством, обіцяли Богу, що коли їх молитва буде вислухана, вони дитину, яка їм народиться, пожертвують Богу на службу. Коли Бог вислухав, їх молитви і дав їм доньку Марію, привели її на третьому році життя до Єрусалима перед святом посвячення храму. Первосвященик Захарія з Божого натхнення прийняв Марію при вході до святині і попровадив, її аж до святилища, до святая святих, до тої частини святині, де тільки сам, архієрей раз, в рік міг заходити для принесення жертви кадильної. Пам’ять цієї подій обходить сьогодні Свята Церква святом Введення або Входом в храм Пресвятої Діви Марії; величаючи Її піснею: «Сьогодні чистіша святиня в святая святих в водиться. — Марія, ввійшовши, яко трилітня дитина до храму єрусалимського, там при тій церкві живучі, а за думкою інших 14 літ, через увесь той час в молитві і тісному з’єднанні з Богом, прикрашалася найбільшими чеснотами, доки не стала бути гідною Матір’ю Сина Божого, а нашого Спасителя, Ісуса Христа. Гляньмо духовно на ту св. родину, на тих побожних богоотців Йоакима і Анну, що впроваджують свою трилітню донечку Марію до св. церкви и жертвуючи Її Богу, і на тую малу дівчинку Марію, з найбільшою радістю входячи до св. церкви й служачи при ній Богу своїм життям богоугодним, і задумаймося про нинішню науку свята, чого вчать нас праведні Йоаким і Анна всіх батьків християнських щоби і їх діти подібно, як Марія життя своє Богу посвятили і Йому вірно служили. Continue reading