«Днесь  чистійшая  святиня в святая святих вводится».

Пісня церковна

Деякі батьки посвячували в Старому  Завіті  своїх дітей особливим способом в честь  Божу.  Ці діти  мешкали в окремих будинках біля святині єрусалимської і послуговували священикам і левитам,  при  їхніх  священодійствах. Такий  приклад бачимо на молодому Самуїлі, якого мати Анна, просячи Бога за потомка, сказала в своїй молитві : «Господи Саваоф (сил), якщо даш рабі  твоїй  сім’я чоловіче (сина), то дам його перед тобою в дар до дня смерти його» (1. Цар. 1, 11,). Також побожне подружжя Йоаким і Анна, молячись до Бога, щоби їх зволив поблагословити потомством, обіцяли  Богу, що коли їх молитва буде вислухана, вони дитину, яка їм народиться, пожертвують Богу на службу. Коли Бог вислухав, їх  молитви і  дав  їм  доньку  Марію,  привели її на третьому  році життя  до  Єрусалима  перед  святом посвячення храму. Первосвященик Захарія з Божого натхнення прийняв Марію при вході до святині  і попровадив, її аж до святилища, до святая святих, до тої частини святині, де тільки сам, архієрей раз, в рік міг заходити для принесення жертви кадильної. Пам’ять цієї подій обходить сьогодні Свята Церква святом  Введення або Входом в храм Пресвятої Діви Марії; величаючи Її піснею: «Сьогодні чистіша святиня в святая святих в водиться. — Марія,  ввійшовши, яко трилітня дитина до храму єрусалимського, там  при тій церкві живучі, а за думкою інших  14 літ,  через увесь той час в молитві і тісному з’єднанні з Богом, прикрашалася найбільшими чеснотами, доки  не  стала  бути  гідною Матір’ю Сина Божого, а нашого Спасителя, Ісуса Христа. Гляньмо духовно на ту св. родину, на тих побожних богоотців Йоакима і Анну, що впроваджують  свою  трилітню  донечку  Марію до св. церкви и жертвуючи Її Богу, і на тую малу дівчинку Марію, з найбільшою радістю входячи  до  св. церкви й служачи при ній Богу своїм життям богоугодним, і задумаймося про нинішню науку свята, чого вчать нас праведні Йоаким і Анна всіх батьків  християнських щоби і їх діти подібно,  як Марія  життя  своє  Богу посвятили і Йому вірно служили.

Іоаким і Анна, офіруючи  Богу  свою  маленьку донечку вчать всіх батьків християнських, щоб завчасно провадили своїх дітей до Бога, щоби  завчасно учили їх служити Богу і праведним,  побожним  життям  заслужити собі на вічне спасіння. Так, є що батьки повинні уже від перших літ життя дитини  учити її жити для Бога, учити її боязні. В цьому і є батьки першими  учителями дитини, бо набагато пізніше буде вона могла учитися від священика в церкві, і від учителя  в  школі.  Горе такій дитині якої виховання занедбають родичі в перших роках її життя! В тих бо літах можна з молоденьким серцем дитини зробити все, що хочемо;  воно є подібне  до м’якого воску, — яку фігуру, чи ангела чи диявола, на ньому,  витиснемо, така залишиться і на будучність.  Для цього  нагадує батькам  Св. Письмо: «Є у тебе сини? Навчай їх, і з юности нахиляй голови їх» (Сір. 7, 25).  А  навіть античний мудрець Сенек а говорить: «легко приходиться виховати м’ягке ще серце дитини, але дуже трудно  є викоріняти те, що з нами разом  виросло і набрало сили”.  (Lіb. de morib). Бо ж гляньмо навколо себе, що бачимо? Оце не одні батьки гірко плачуть і нарікають на злу поведінку своїх дітей. За пізній то жаль, за пізні нарікання! До таких батьків говорить  св. Іоан Золотоуст : «Ти нарікаєш на непослух  твого сина? — Треба тобі було його тоді, коли був ще дуже молодий і коли ти міг його легко провадити, старанно  навчити, до сповнення обов’язків призвичаювати, до порядку його  приводити  і хвороби його душу ліквідовувати. Доки рілля його серця  була легшою до виправи, треба тобі було терне виривати, доки легко далося б вирвати в віку молодшому». (Ноm. 60. іn Math).

ігумен Онуфрій (Ляда)

джерело: http://monastyr.rv.ua