З болем в серцем ми згадуємо про одне з найбільших звірств ХХ століття, а саме про трагічні події в Україні в 1932-1933 роках. Сьогодні наш Вселенський Патріархат приєднується до українців по всій земній кулі, молитовно відзначаючи 84-ту річницю Голодомору. Оточений членами нашої місцевої Української Православної Спільноти та представниками різних народів, які служать у нашому місті, ми будемо головувати на святій Божественній Літургії, а також особисто служити поминальну панахиду за мільйонами людей, які трагічно загинули під час організованого злочинцями голоду. Continue reading
Category Archives: Статті
СЛОВО У ДЕНЬ ПАМ’ЯТІ ЖЕРТВ ГОЛОДОМОРУ В УКРАЇНІ
І коли Він зняв п’яту печать, я побачив під жертовником душі убитих за слово Боже і за свідчення, яке вони мали. І викликнули вони гучним голосом, кажучи: доки, Владико Святий і Істинний, не судиш і не мстишся тим, що живуть на землі, за кров нашу? дано було кожному з них одяг білий, і сказано їм, щоб вони заспокоїлися ще на деякий час, доки і співробітники їхні, і брати їхні, які будуть убиті, як і вони, доповнять число.
Одк. 6:9-11
Ми сьогодні зібралися, щоб помолитися за українських мучеників: чоловіків, жінок, дітей – всіх тих, хто став жертвою Голодомору. Він не був стихійним лихом або наслідком невмілого господарювання на землі. Це було ретельно спланований і здійснений злочин комуністичного керівництва СРСР. У Кремлі, в теплі і ситості, керівники держави ретельно продумували план знищення мільйонів українців. Continue reading
ШЛЯХ ДО СВЯТОСТІ
Як докладно показані головні вади людини в спокусах Христа під час Його 40-денного посту! Диявол пропонує Йому камені перетворити в хліби; дати всі царства світу за поклоніння собі; і, нарешті, зробити вже відверто божевільний вчинок: щоб показати Своє Божественне достоїнство, гордо кинутися з даху храму. Улюблений учень Христа апостол Іоан в цих спокусах бачить вираз самої сутності т. н. змісту мирського життя, відірваного від думки про Бога. Він пише: все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очей, і пиха життєва, це не від Отця, але від світу цього (1 Ін. 2:16). Continue reading
«СВЯЩЕННИЙ СПИСОК» У РАННІЙ І СУЧАСНІЙ ЦЕРКВІ
Замість передмови
Автор даного есе задається питанням про природу списку (канону) авторитетних книг, що чинять на свідомість християн по всьому світу глибокий вплив. У чому його суть і яка його історія? Читачеві пропонується для роздумів кілька тез, які полягають в тому, що список книг Біблії складений завдяки екуменічному (вселенського, світовому) рішенню християнської громади. Він має свою цінність завдяки історичному зв’язку, який встановлений між її читачами і тими, хто був переконаний в своєму покликанні розповісти нам з перших рук (але і не «без купюр») історію про смерть і воскресіння Ісуса Христа. Це означає, що Дух Святий і сьогодні може породжувати серед християн, цінні історії, проповіді й оповідання, які можуть не в меншій мірі, як і Біблія, надихати віруючих, але вони ніколи не стануть частиною канону. І саме з тієї причини, що час, коли церква могла це зробити разом (тобто екуменічним чином), безповоротно минув, а їхні розповіді так чи інакше не претендують і не ставлять собі за мету передати історію про те, якою рання церква по-справжньому була. Continue reading
ШЛЯХ ДО СЕБЕ
«Але у нас, через нестачу прекрасного, природа завжди жадає того, в чому має потребу, і це бажання відсутнього є саме пожадливою тягою нашого єства». (св. Григорій. Ніський. Про душу і воскресіння. Грецька патрологія. Т. 46, ст. 92).
Цей короткий уривок містить глибокий і точний діагноз природи людини. Давайте розглянемо його. Все що описується тут є наслідок звернення до себе. Оскільки, як говорить святий Григорій, наша природа страждає «через нестачу прекрасного», вона з жадібністю кидається до того, в чому має потребу, тобто до прекрасного – до блага. І оскільки це так, то «пожадливої тягою» нашого єства, його змістом і метою є бажання того, чого йому бракує. Continue reading
ЗВЕРНЕННЯ СОБОРУ ЄПИСКОПІВ УПЦ США НА ДЕНЬ ВЕТЕРАНІВ
З Вдячністю Святкуємо День Ветеранів
Субота, 11 листопада 2017 р. – День Ветеранів (цього року святкуємо у п’ятницю, 10 листопада). У цей день ми пам’ятаємо всіх тих, хто служив нашій великій нації – чоловіків і жінок, які посвятили себе, щоб захищати наші життєві цінності, які для нас є дорогими, разом із свободою, яка гарантує нам життя і цінності. Ми складаємо велику подяку тим, хто загинув виконуючи свою службу, тим, хто страждає від наслідків їх служіння під час війни та через інші обставини, і звичайно, всім, хто відслужив свій термін призиву. Ступінь такої вдячності неможливо виміряти. Жертви, зроблені нашими ветеранами та їхніми сім’ями, є основою свободи. Без зусиль всіх солдатів, льотчиків, матросів, морських піхотинців, прибережних охоронців та їх сімей, ми б мало розуміли, що означає ця свобода. Continue reading
ПОВЧАННЯ СВЯТИТЕЛЯ ІОАНА ЗОЛОТОУСТОГО ПРОТИ ПИЯЦТВА
Мені доводилося чути, як деякі люди казали: «Якби не було вина, ми б не стали пияками!» О лукаві! Люди грішать, а ми зневажаємо дар Божий! Та хіба ж вино – причина цього зла? Ні, не вино, а непоміркованість тих, які ним зловживають! Тому краще скажи: «О, якби не було пияцтва!» А якщо скажем: «Краще б не було вина», – то можемо дійти й до таких висновків: краще б не було заліза, тому що існує людиновбивство; краще б не було ночі, адже ж є злодії; краще б не було світла, оскільки є наклепники. Таким чином ти, врешті, забажаєш все знищити. Але ти не чини так, оскільки це – сатанинський дух. Не зневажай вино, але зневажай пияцтво. Коли п’яний протверезіє, опиши йому всю огидність його вигляду в сп’янінні. Скажи йому, що вино дане нам для звеселяння, а не для того, щоб спотворювати себе; дане, щоб бути радісним, а не щоб ставати посміховищем; дане для зміцнення здоров’я, а не для його розладу; для лікування тілесної немочі, а не для ослаблення духу. Бог винагородив тебе цим даром. То чому ж ти непоміркованістю своєю безчестиш себе? Continue reading
ПОХВАЛА СВЯТОМУ СЛАВНОМУ ВЕЛИКОМУЧЕНИКУ ХРИСТОВОМУ ДИМИТРІЮ
Славний великомученик Димитрій, причасник небесної слави, подарував нам сьогодні це свято, як найбільший дар. Нині і ми, що належать до сонму люблячих цього великомученика, вшануємо його богонатхненними молитвами і похвалами, щоб святий Димитрій став нашим другом і заступником в Царстві Христовому. Підкреслимо його святу відвагу і любов до Христа, чесноти і гідності та наповнимося святою радістю, бо написано, що якщо прославляється праведник, радіють народи. Але добре б нам, з волі Бога, не тільки радіти, але і отримати духовну користь від промов тих, хто поважає його пам’ять. Continue reading
СУБОТА ПОМИНАЛЬНА
Сьогодні настав день в котрий маємо пам’ятати про померлих. Творімо пам’ять про упокій родичів наших, родини, друзів, ровесників, за дітей і всіх православних християн. Ми повинні в молитвах творити жертви любові. Істинна християнська любов не перестає на цьому світі, вона сягає на ту сторону, в загробне життя. Церква наче любляча мати кличе нас поминати покійних, не забувати про тих котрі з роду християнського уступили до іншого життя. Може вони і чекають на нашу жертву, на молитву, щоб звільнитися від узів гріха, бо після Божої справедливості нічого нечистого, ані скверного не ввійде в Царство небесне. Мт.5:21. Свята Церква в нашій присутності разом з нами возносить молитви за нашими померлими, приносить безкровну жертву. Треба нам молитися за померлих побожно, доручати їх Богу. Всіх спочилих належить поминати, бо не знаємо хто і коли зітхне за нами, щоб звільнити їх від мук пекельних. Чия молитва буде вартісна, щоб визволити їх від кайданів пекельних. А вони коли дістануться до слави небесної будуть першими молитвениками за нас до Бога. Церква як любляча мати назначила певні дні в році, щоб в них приносилися жертви про всіх померлих. Continue reading
НОРМИ КАНОНІЧНОГО ПРАВА, ЯК ОСНОВА УТВОРЕННЯ ЄДИНОЇ ПОМІСНОЇ ПРАВОСЛАВНОЇ ЦЕРКВИ В УКРАЇНІ
Всім нам судилося жити у знаменний час – час на зламі тисячоліть; час новітнього переосмислення місця та ролі Православної Церкви у житті людства. Церква Христова за дві тисячі років свого існування не тільки не втратила себе, своєї ідентичності та усвідомлення власної високої місії – нести у світ світло Христової віри але і відіграла чи не найважливішу роль у процесі становлення культурних, національних та, навіть, ментальних засад життя суспільства сьогодення. Перебуваючи на порозі третього тисячоліття, Православна Церква гостро як ніколи усвідомлює велич мети власного буття. Роль Церкви у сучасному секуляризованому покаліченому атеїстичним режимом суспільстві важко переоцінити. Подібно до Авраама, який благав Ангела Господнього помилувати Содом та Гоморру навіть заради десяти праведників, вона повсякденно вимолює у Господа Бога милосердя до світу цього, що впав зло та розпусту. Continue reading