КАТОЛИЦЬКИЙ ДОГМАТ ПРО ТІЛЕСНЕ ВОЗНЕСІННЯ ДІВИ МАРІЇ ТА ПРАВОСЛАВНЕ ВЧЕННЯ ПРО УСПІННЯ ПРЕСВЯТОЇ БОГОРОДИЦІ

Окрім догмату про «непорочне зачаття», важливе місце в маріології Римо-Католицької Церкви займає догмат про «тілесне вознесіння Діви Марії». На переконання католицьких єпископів, богословів і народу Божого, люди усвідомили неможливість визнання того, щоб святе тіло Діви Марії – живий Божий ковчег – зазнало тління. Таким чином, спираючись на благочестиву впевненість католицьких віруючих та використовуючи своє право на непогрішні визначення «ex cathedra», папа Пій XII 1 листопада 1950 року апостольською конституцією «Munificentissimus Deus» оприлюднив новий догмат про «тілесне вознесіння Діви Марії» з душею і тілом в небесну славу: «Immaculatam Deiparam semper Virginem Mariam, expleto terrestris vitae cursu, fuisse corpore et anima ad caelestem gloriam assumptam»[1], який в перекладі на українську мову означає, що «Непорочна Божа Мати, Приснодіва Марія, закінчивши шлях Свого земного життя, була взята з тілом і душею у Небесну Славу» [2]. Сам же догмат залишив відкритим питання, чи померла Пресвята Діва Марія, чи ні. Continue reading

ПРАВОСЛАВНЕ ХРИСТИЯНСТВО У СХІДНІЙ ЄВРОПІ ТА ВИКЛИК САМОКОЛОНІЗАЦІЇ

Дискусії про сучасне православне християнство часто зосереджувалися на багатьох способах, якими історична спадщина та політичний контекст сформували траєкторії інституційного розвитку Православ’я, соціальної присутності та богословських відповідей на важливі питання, такі як сучасність, секуляризація, глобалізація та релігійний плюралізм, серед інші. Важливо відзначити, що реакція Православ’я на несприятливі історичні обставини, особливо у Східній Європі, зазвичай домінувала ментальністю «обложеної фортеці» — ментальністю, яка призвела до інституційної та богословської стагнації, яку нав’язали самі собі, яку, на мій погляд, можна описати як самоколонізація. Continue reading

ЯКА ЦЕРКВА НАМ ПОТРІБНА?

Заходьте в будь-який храм, запитуйте будь-кого про ритуали, віру, традиції тощо. З розмов, які ви матимете, ви побачите наступне:

- Більшість людей не знають, що вони бачать і чують, але роблять це, тому що «так воно робиться». Інші швидко заявлятимуть, що вони обізнані, вони, звичайно, знатимуть це неправильно та з ніг на голову, а деякі треті особи, на жаль, небагато, будуть «вивчати». Звичайно, відвідувачі церкви не єдині. Continue reading

СТАРИЙ ТА НОВИЙ РИМ: ОСНОВНІ ВІДМІННОСТІ МІЖ ПРАВОСЛАВ’ЯМ І РИМО-КАТОЛИЦИЗМОМ

Якщо говорити з точки зору богослов’я, то західне християнство відірвалося від Церкви Христової. У перший раз це сталося зі Старим Римом-Папою, а пізніше з Протестантами, які відокремилися від Римського папи.

Причини для відриву Старого Риму від Православної Церкви були політичні та богословські. Однак, в дійсності, західні християни відрізнялися як в догматах, так, переважно, методологією в догматах, якої є ісихазмська традиція. Тобто, людина за допомогою ісихазмської традиції досягає пізнання Бога, а в подальшому це знання записується в визначеннях-догматах. Але, коли втрачається дослідне пізнання Бога, тоді спотворюються і догмати. Ми коротко звернемо нашу увагу на ці відмінності. Continue reading

ПРО СПІЛЬНУ МОЛИТВУ ПРАВОСЛАВНИХ З ІНОСЛАВНИМИ (ЄРЕТИКАМИ)

Спільна молитва православних християн з інославними (єретиками) заборонена канонами Церкви, незалежно від того, громадська вона, чи приватна. Заборона Церквою молитовного спілкування з єретиками виникає з любові як до своїх вірних чад, заради охорони їх від брехні перед Богом та лукавства, так і з любові до самих єретиків: відмовою від молитви з ними, християни свідчать, що ті помиляються й знаходяться в небезпеці, бо вони – поза Церквою і відходять  від спасіння. Continue reading

ШЛЯХ ДО СВЯТОСТІ

Як докладно показані головні вади людини в спокусах Христа під час Його 40-денного посту! Диявол пропонує Йому камені перетворити в хліби; дати всі царства світу за поклоніння собі; і, нарешті, зробити вже відверто божевільний вчинок: щоб показати Своє Божественне достоїнство, гордо кинутися з даху храму. Улюблений учень Христа апостол Іоан в цих спокусах бачить вираз самої сутності т. н. змісту мирського життя, відірваного від думки про Бога. Він пише: все, що в світі: пожадливість тілесна, і пожадливість очей, і пиха життєва, це не від Отця, але від світу цього (1 Ін. 2:16). Continue reading

БЕСІДА ПРО ТАЇНСТВО ПОКАЯННЯ

У ранній Церкві таїнству Хрещення передувало Таїнство Покаяння, котре лікує і звільняє людину від гріха і його тяжких наслідків.

Апостол Петро в день Святої П’ятидесятниці на питання тих що слухали його проповідь: що нам робити?, – і відповів: покайтеся і нехай же охреститься кожен із вас у Ім’я Ісуса Христа на відпущення ваших гріхів і отримаєте дар Святого Духа (Діян.2,38). Так призиваються всі перейнятися вірою в Христа як Сина Божого і покаятися в гріхах своїх проти Бога і тим підготувати себе до таїнства Хрещення, нерозривно пов’язаного з Покаянням. Continue reading

ПРАВОСЛАВ’Я ЯК ЗЦІЛЕННЯ

Якби ми хотіли умовно визначити православне християнство, ми могли б сказати, що воно є досвідом явища Нествореного (Бога) в історії, а також можливістю створеної (людини) стати Богом «по благодаті». Виходячи з даності постійної присутності Бога в Христі в реальності історичного буття, християнство надає людині можливість обожнення, подібно до того, як медицина надає йому можливість підтримки або відновлення здоров’я через здійснення конкретного лікування і дотримання певного режиму. Автор мав можливість на своєму особистому досвіді переконатися в схожості медицини і церковного пастирства, бо, будучи одночасно діабетиком і християнином, він усвідомив, що в обох випадках він повинен чітко слідувати і тим, і іншим вказівкам для досягнення повного зцілення. Continue reading